Еволюція та генезіс фінансів

    Отже, фінанси як економічна категорія  виражають розподільні відносини, що виникають з приводу розподілу  і перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу у грошовому вираженні.

    Дія фінансів як розподільної категорії  ширша, тому що вони охоплюють не тільки первинний розподіл вартості валового внутрішнього продукту, а й перерозподіл через бюджети, позабюджетні фонди, фінансовий ринок, централізовані фонди і резерви міністерств.

    Заробітна плата є важливою складовою фонду  споживання. Вона підлягає державному регулюванню шляхом встановлення розміру  мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, посадових окладів, надбавок і доплат працівникам державних організацій та установ. Податки з доходів фізичних осіб вилучають частину заробітної плати в бюджети на суспільні потреби та здійснюють перерозподіл доходів окремих громадян. Формування фонду заробітної плати залежить від певних виробничих та фінансових показників. Фактичні витрати на оплату праці є об'єктом оподаткування та нарахування обов'язкових внесків у соціальні позабюджетні фонди. Отже, заробітна плата пов'язана з розподілом частини вартості валового внутрішнього продукту і тісно взаємодіє з фінансами.

    Кредит  здійснює перерозподіл вільних грошових коштів. За нестачі власних фінансових ресурсів суб'єкт (підприємство, організація, держава) залучає кредитні ресурси, а за надлишку — тимчасово розміщує в кредитній установі. Кредиту  притаманні такі ознаки: платність, строковість, повернення, двосторонній рух вартості. Діяльність кредитних установ проводиться на засадах комерційного розрахунку. Кредит сприяє переміщенню коштів між суб'єктами розподілу, тісно взаємодіючи з фінансами.

    Отже, фінанси виявляють свої особливості й переваги у розподільних процесах разом із ціною, заробітною платою та кредитом і тільки їх комплексне використання може забезпечити ефективне господарювання суб'єкта.[1]

2.2 Історичний характер фінансів

    Виникнення  фінансів пов'язане з існуванням держави і товарно-грошових відносин. Держава для виконання покладених на неї функцій потребувала певних грошових коштів, які могла отримати в результаті розподілу суспільного продукту.[1]

    Розглядаючи генезис фінансів, виділяють основні  етапи їх розвитку, тобто еволюцію. З'ясуємо детальніше еволюцію форм фінансів та їх характерні ознаки у взаємозв'язку із суспільно-історичними формаціями.

    Перший  етап еволюційного розвитку фінансів — це нерозвинена форма; вона характеризується невиробничим характером фінансів, тобто основна частина грошових коштів витрачалась на військові цілі та майже не впливала на економіку.[2]

    В умовах панування натуральних відносин навіть у найрозвинутіших державах гроші не виконували всіх функцій. Відповідно й фінанси, як система грошових відносин, не мали загального характеру.

    Спираючись  на історичні довідки про господарчий  устрій первісного суспільства, можна  припустити, що за відсутності постійного державного апарату не було і системи  формування доходів та витрат такої  держави. У міру формування державного апарату і поширення його функцій, особливо у міру формування постійних військ, здійснення фортифікаційного і дорожнього будівництв, збільшується й роль фінансів.

    Основними джерелами доходів рабовласницьких  держав були контрибуції, військова здобич, натуральні податки й особисті повинності. Можливо, у конкретній державі в конкретний час деякі групи населення і платили грошовий податок, але загалом для рабовласницької формації грошовий податок мав лише випадковий характер — грошові податки не могли панувати у період феодалізму з натуральною формою ведення господарства.

    Тільки  на етапі розпаду цього суспільства, особливо після другого великого суспільного розподілу праці, виникають  товарно-грошові відносини з надзвичайно  вузькою сферою застосування.

    Властивістю другого етапу еволюції фінансів була саме вузькість, адже фінансова система складалася з однієї ланки — бюджетної — і кількість фінансових відносин обмежувалася. Більшість цих відносин пов'язувалася із формуванням і використанням бюджету.

    З розподілом праці й виникненням  товарного обміну з'явилася майнова  нерівність, виникли антагоністичні класи. Була потрібна сила, здатна захистити  власність, припинити відкриту ворожнечу  між класами. Нею стала держава, що змінила родову общину. З метою забезпечення матеріальної основи функціонування державного апарату необхідні гроші, які можна взяти зі сфери матеріального виробництва. Отже, з виникненням держави в суспільстві з'являється об'єктивна потреба у формуванні системи перерозподільних відносин (розподіл уже розподіленого), котра з розвитком товарно-грошових відносин набуває грошової, а потім і фінансової форми.

    Враховуючи  той факт, що сфера фінансових відносин безпосередньо залежить від ступеня  розвитку та значення товарно-грошових відносин у суспільстві, можна сформулювати певні закономірності історичного розвитку фінансових відносин у рабовласницькому та феодальному суспільствах:

   — з усієї сукупності відносин, виражених  фінансами, розвиток головним чином  одержали податки, збори, позики;

   — фінанси стали органічно пов'язаними  з доходами і витратами держави, зайняли підлегле місце щодо цих  категорій;

   — фінанси тісно пов'язані з правовою діяльністю держави, підпорядкованою  інтересам панівного класу;

   — фінанси почали виражати приватноправовий принцип діяльності держави;

   — податки, збори, позики, а також грошові  витрати держави мали вкрай неврегульований  характер — вони, як правило, не контролювалися представницькими органами влади;

   — витрати мали, переважно, непродуктивний характер.

    Розвиток грошових відносин разом із натуральними податями і трудовими повинностями відіграв істотну роль у розпаді рабовласницького та феодального способів виробництва.

    Оскільки  третій етап формувався із розвитком державності й подальшим розвитком товарно-грошових відносин, — виникала потреба у нових загальнодержавних фондах грошових коштів та відповідно нових групах грошових відносин, пов'язаних із формуванням і використанням цих фондів.

    У період первинного накопичення капіталу фінанси набувають якісно нових  закономірностей, порівняно з феодалізмом:

    — це вже система грошових відносин, яку контролюють представницькі органи влади;

    — відбувається розподіл доходів і  витрат держави й особистих доходів  та витрат монархів;

    — відносини, пов'язані з формуванням  доходів держави та їх використанням, стають вартісними відносинами;

    — в умовах усунення держави від  підприємницької діяльності всі  її витрати мають практично непродуктивний характер;

    — вирішальними методами формування доходів  держави вважаються податки й  позики;

— збільшується значення державного кредиту.

    Для XX ст. характерні розвиток продуктивних сил, створення монополістичних  об'єднань, розширення функцій капіталістичних  держав (період розвинутого капіталізму). Держава не тільки забезпечує обороноздатність країни, охорону приватної власності на засоби виробництва, свободу підприємництва і правопорядок, але й бере участь у процесі виробництва, розподілу і використання суспільного продукту. У цей період різко зростають державні витрати, значною мірою зумовлені витратами на мілітаризацію; істотно збільшується частка й абсолютні суми витрат на соціальні цілі(освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення), помітно розвиваються витрати держави на економіку; з'явилися нові державні витрати, зокрема, на охорону навколишнього середовища, подолання економічної відсталості окремих регіонів, надання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються і багато іншого.

    Після Другої світової війни значний розвиток одержали місцеві фінанси, позабюджетні спеціальні урядові фонди, фінанси державних підприємств.

    Важливою  сферою фінансових відносин виступають фінанси корпорацій, еволюційний  розвиток яких призвів до того, що питання  фінансового менеджменту набувають  важливого значення.

    Якщо  в докапіталістичних формаціях  кредит мав характер операцій розділу держави з лихварями, то в капіталістичних — банківський і комерційний. Кредитні ресурси надаються позичальникам на певний термін на умовах поворотності та платності, фінансові — безкоштовно і без повернення. Функціонування фінансів сприяє створенню і збільшенню обсягів кредитних ресурсів. Функціонування кредиту, у свою чергу, дає змогу формувати фінансові ресурси в розпорядження суб'єктів господарювання і держави, зокрема, через фінансовий ринок.

    На  сьогодні повсюди, незалежно від  політичного й економічного устроїв держави, фінанси перебувають на новій стадії розвитку (четвертому етапі). Це зумовлено розширенням структури фінансової системи, високим ступенем їх впливу на економіку, різноманітністю фінансових відносин. На цій стадії фінанси є одними з найважливіших знарядь непрямого впливу на відносини суспільного відтворення матеріальних благ, робочої сили та виробничих відносин. Фінансам у розвиненій формі властиві такі закономірності:

    — вони є одним із найважливіших  знарядь непрямої дії на відносини суспільного відтворення: відтворення матеріальних благ, робочої сили і виробничих відносин;

    — більша частка національного доходу перерозподіляється через державний  бюджет;

    — збільшується частина державного бюджету, спрямована на соціальний розвиток держави;

    — збільшується стимулювальна функція  податків у сфері розвитку матеріального  виробництва;

    — зростає роль державного кредиту  з метою підтримки підприємницької  діяльності, розвитку стратегічно важливих галузей економіки;

    — відбуваються значні зміни в бюджетному устрої, спостерігається тенденція довгострокового бюджетного прогнозування;

    — з'являються принципово нові форми  у фінансових відносинах (міждержавний бюджет та ін.) набувають розвитку всі  ланки фінансової системи.

    Історичний  огляд еволюції фінансів України свідчить, що її фінансова система перебуває на четвертому етапі розвитку фінансових відносин розвинутих країн.

    Історичний  характер фінансів виявляється не тільки у створенні нових форм фінансових відносин із розвитком суспільства, а й в еволюції кожної форми зокрема.[2]

    В окремих країнах розвиток фінансів має свої особливості залежно  від економічної політики, ролі та функцій держави, пропорцій розподілу валового внутрішнього продукту, економічного та соціального стану, національних традицій тощо.[1]

    Фінансова система України має власну, особисту історію. Перші ознаки фінансових відносин виникли в Україні за часів  Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (IX— XIII ст.). Основними потребами стародавніх слов'янських політичних союзів було утримання князя, військові заходи, державне управління та суд, як найголовніша складова останнього. Певна частина коштів казни витрачалася на підтримку дипломатичних зв'язків. Задоволення цих потреб здійснювалося здебільшого шляхом особистих повинностей і натуральних зборів. Сам князь жив переважно на доходи від власного господарства, важливими елементами якого були мисливство, рибальство, скотарство, торгівля та землеробство, для якого розробили систему повинностей околишнього населення (ставити княжий двір, годувати коней, косити луки, обробляти поля тощо).

    Головним  джерелом доходів князівської скарбниці  вважалися примусові побори. Данина — первісно військова контрибуція, яку сплачували підкорені племена; потім вона набула значення родового поняття, до складу якого входили всі обов'язкові платежі населення на користь князя. Це були натуральні збори, за якими князь вирушав особисто {полюддя), або які доставлялися йому самим населенням (повози). До них додавалися добровільні дарунки населення — дари, поклони, почесть. Потім такі збори набули, повністю або частково" грошової форми.