Стратегія розвитку фінансового сектора України до 2015р

Разом з тим, має розвиватися та надаватися державна підтримка діяльності громадських організацій, що об'єднують споживачів фінансових послуг. Забезпечуватиметься постійний діалог між громадськими об'єднаннями та асоціаціями професійних учасників фінансового ринку і регуляторними державними органами щодо нормоутворення, правовстановлення та правозастовування, консолідації зусиль у справі подальшої розбудови вітчизняного фінансового ринку. З цією метою передбачається внесення відповідних змін до чинного законодавства, зокрема, спрямованих на визначення статусу саморегулівних організацій професійних учасників та ініціативних об'єднань споживачів фінансових послуг.

Посилення боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом

Удосконалення регулювання і нагляду за діяльністю фінансових установ у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму здійснюватиметься з урахуванням міжнародних стандартів, накопиченого тут досвіду та практики застосування відповідного законодавства.

З цією метою вживатимуться заходи щодо поступового запровадження банками та небанківськими фінансовими установами систем фінансового моніторингу, які б базувалися на забезпеченні виявлення, оцінці та ефективному управлінні ризиками, визначеними стандартами Базельського Комітету з банківського нагляду “Знай свого клієнта”.

Одночасно буде посилено увагу до процедур внутрішнього контролю, спрямованих на запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, у тому числі шляхом забезпечення спеціалізації інспекторів та введення разом з інспекційними перевірками системи дистанційного контролю за ефективністю здійснення установами заходів з фінансового моніторингу.

Важливим елементом політики щодо запобігання використанню фінансової системи для легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму буде також:

забезпечення прозорості в діяльності фінансових установ, зокрема, щодо їх реальних власників;

допущення до управління або володіння істотною участю в банках, страхових компаніх та інших фінансових установах осіб, що мають бездоганну ділову репутацію;

запобігання залученню до капіталів фінансово-кредитних установ коштів, джерела походження яких неможливо встановити.

7. Шляхи інтеграції до світового фінансового простору

Інтеграція вітчизняного фінансовго сектора до світового фінансового простору є винятково важливим фактором соціально-економічного розвитку України і тому повинна відбуватися згідно з концептуальними засадами, визначеними державою.

Одночасне входження України до глобальної фінансової системи має максимально врахувати національні інтереси, існуючі загрози та сучасні тенденції розвитку фінансових ринків.

Це означає, що з одного боку діяльність фінансових установ відбуватиметься за правилами СОТ, Базельских Угод та європейських умов надання фінансових послуг, визначених відповідними директивами Європейського Союзу.

З іншого - інтеграція України до єдиного ринку фінансових послуг ЕС має відбуватися поступово і передбачати розв'язання трьох основоположних завдань: 1) наближення українського законодавства щодо ринку цінних паперів, банківської діяльності та небанківських фінансових послуг до вимог, що існують в Європейському Союзі; 2) забезпечення взаємного визнання регуляторних органів шляхом підписання відповідних міжурядових угод; 3) поступову адаптацію професійних учасників

українського фінансового ринку до вимог єдиного ринку фінансових послуг Європейського Союзу.

Враховується, що інтеграція України до світового фінансового простору відкриває не тільки нові можливості для розвитку фінансового сектору, але й породжує потенційні загрози, найсуттєвішими серед яких є втрату економічного суверенітету країни унаслідок послаблення контролю над фінансовою системою та можливостей інвестиційної підтримки розвитку стратегічно важливих для суспільства галузей національної економіки, у тому числі за допомогою ресурсів вітчизняного фінансового ринку.

Для унеможливлення цього створюватимуться необхідні передумови для розбудови сучасної інфраструктури фінансового ринку, ефективного розвитку усіх його сегментів, запроваджуватимуться державні програми підтримки

конкурентоспроможності вітчизняних фінансових установ.

Для запобігання та протидії переміщенню обігу цінних паперів українських емітентів, розрахунків за ними в офшорні зони та на інші іноземні ринки запроваджуватимуться збалансована заохочувальна економічна політика (реєстраційна, регуляторна, податкова) для емітентів, інвесторів та професійних учасників фондового ринку.

Одночасно вживатимуться заходи запобігання використання фінансової системи України для легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, та проникнення до українського фінансового сектору капіталу іноземних юридичних осіб, які мають нестійкий фінансовий стан і сумнівну ділову репутацію. Держава має, не виходячи за межі взятих на себе міжнародних зобов’язань, відпрацювати комплекс заходів для регулювання доступу іноземних фінансових установ до українського фінансового ринку з метою як ефективного використання їх інвестиційного потенціалу так і нівелювання негативних наслідків для розвитку вітчизняної фінансової системи.

При цьому режим допуску іноземного капіталу у вітчизняний фінансовий сектор має бути орієнтований на розширення асортименту та поліпшення якості фінансових послуг, забезпечення його динамічного та суверенного розвитку.

Важливою передумовою входження фінансового сектора України до світового фінансового простору має стати розробка та реалізація Концепції інтеграції України у світову фінансову систему. При підготовці цієї Концепції слід врахувати принципи, викладені в даній Стратегії та досвід країн з перехідною економікою, що вже пройшли цей шлях.

8. Очікувані результати

Планується, що передбачені даною Стратегією заходи дозволять забезпечити умови для прискорення подолання наслідків фінансової кризи та випереджаючого розвитку фінансового ринку в порівнянні з темпами зростання валового внутрішнього продукту. Очікуватиметься, що реалізація цієї Стратегії забезпечить рівень розвитку фінансового ринку до 2015 року, який буде характеризуватися такими показниками:

• частка загальних активів банківської системи дорівнюватиме розміру валового внутрішнього продукту України;
• відношення вартості сукупних чистих активів інвестиційних фондів, а також накопичень недержавних пенсійних фондів до валового внутрішнього продукту досягне 15 відсотків;
• співвідношення страхових премій і валового внутрішнього продукту досягне 8 відсотків;
• капіталізація ринку акцій по відношенню до валового внутрішнього продукту становитиме у 2015 році 90 відсотків.

Одночасно фінансовий ринок в результаті реалізації заходів, передбачених даною Стратегією, зазнає якісних змін.

Доступ до ринку капіталу отримають не менш половини вітчизняних компаній реального сектору економіки. Значно зросте кількість первинних розміщень акцій цих компаній на ринку цінних паперів. Загальна кількість торгівельних угод, що здійснюватиметься на організованому фондовому ринку, у вартісному виразі перевищуватиме 50 відсотків загального обсягу торгівлі цінними паперами.

Істотно розшириться асортимент інструментів фінансового ринку і послуг, що надаються фінансовими установами громадянам і підприємницьким структурам. Частка послуг зі страхування життя в загальному обсязі страхових послуг складе не менше 30 відсотків.

Буде забезпечено надійний облік активів та їх зберігання. Торгівля переважною часткою акцій українських компаній здійснюватиметься на фондовій біржі, яка визначиться в результаті конкурентної боротьби за кращі умови торгівлі цінними паперами.

Прискориться розвиток інститутів колективних інвестицій. Серед інвесторів на фінансовому ринку значно збільшиться частка громадян та фондів, орієнтованих на довгострокове вкладення коштів.

Істотно зменшаться сукупні втрати інвесторів, що виникають у зв'язку з порушенням їх прав і законних інтересів.

Очікується, що у 2015 році залучення фінансових коштів за допомогою розміщення вітчизняними компаніями акцій і облігацій на внутрішньому фінансовому ринку складе не менше 25 відсотків від загального обсягу інвестицій в основний капітал великих і середніх підприємств. З урахуванням залучення кредитів і позик у вітчизняних банків і на міжнародному ринку капіталу цей показник досягне 40 відсотків.