Стратегія розвитку фінансового сектора України до 2015р

Дія інтеграційного чинника полягає в необхідності здійснення цілеспрямованих кроків до входження в міжнародне світове та європейське фінансове співтовариство. Це потребує врахування нових підходів до перебудови регулювання, яка зараз відбувається у світі, і передбачає: уніфікацію процедур нагляду за установами різних сегментів фінансового ринку; впровадження нагляду, що базується на ризиках; контроль за власниками та керівниками фінансових установ; уніфіковані вимоги до корпоративного управління; стандартизовані процедури управління ризиками, активами і пасивами; посилення боротьби з відмиванням грошей; концентрацію та інтеграцію наглядових функцій, їх зосередження в єдиному регуляторному органі; здатність та готовність до ефективної співпраці з міжнародними фінансовими органами та об'єднаннями регуляторів.

Важливим зовнішнім чинником розвитку вітчизняного фінансового сектора в сучасних умовах є глобалізація економічного життя, яка означає, насамперед, універсалізацію інвестиційних процесів, уніфікацію механізмів і технологій функціонування фінансових ринків, посилення взаємодії суб’єктів господарської діяльності різних країн на основі єдиних принципів та норм.

Для країн з перехідною економікою глобалізація несе вигоди, пов'язані з використанням сучасних методів управління та запровадженням новітніх технологій, відкриває доступ до нових ринків та інвестиційних джерел. Разом з тим, глобалізація зумовлює і серйозні загрози, насамперед у фінансовій сфері, серед яких найсуттєвішими є ризики, пов’язані з діяльністю транснаціональних корпорацій, можливістю втрати суверенітету та загостренням боротьби за інвестиційні ресурси.

Для перемоги в цій конкурентній боротьбі Україна повинна запропонувати більш вигідні умови залучення інвестиційних ресурсів: стабільне і передбачуване законодавство, оснащений найсучаснішими технологіями фінансовий ринок з привабливим та широким асортиментом якісних фінансових послуг та інструментів і високваліфікованими кадрами.

Згідно з тенденціями, що розгортаються у світовому фінансовому просторі, кількість країн, де можуть зберегтися і продовжити своє повноцінне і суверенне існування ефективні та конкурентоспроможні фінансові ринки поступово скорочується. У найближчі 10-15 років такі національні фінансові ринки залишаться в досить невеликій кількості країн, а їх наявність буде однією з найсуттєвіших ознак конкурентоспроможності економік таких країн, обов'язковою умовою економічного і політичного суверенітету. Саме тому забезпечення ефективності та конкурентоспроможності вітчизняного фінансового ринку на довгострокову перспективу має стати найважливішим пріоритетом його стратегічного розвитку.

Аналіз складових зовнішньополітичного чинника дозволяє сформулювати висновки щодо: 1) потреби врахування зростаючого впливу російського капіталу, який слід конвертувати у взаємовигідне економічне співробітництво; 2) важливості розвитку різнобічних взаємовідносин зі Сполученими Штатами Америки; 3) необхідності цілеспрямованої та послідовної інтеграції до Європейського Союзу.

Така збалансована позиція України здатна забезпечити сприятливе політичне середовище для розвитку вітчизняного фінансового сектора.

4. Пріоритетні завдання розвитку фінансового сектора

До 2015 року необхідно вирішити такі пріоритетні завдання:

• провести реформу державного регулювання, спрямовану на: 1) ліквідацію правових перешкод для розвитку фінансового ринку та максимального врахування інтересів його професійних учасників, інвесторів, емітентів цінних паперів та споживачів послуг; 2) суттєве підвищення ефективності нагляду та його максимальне наближення до стандартів ЕС;
• посилити конкурентоспроможність вітчизняних фінансових установ шляхом підвищення рівня їх капіталізації, диверсифікованості та якості активів, професіоналізму кадрів, впровадження сучасних технологій і принципів інвестування, стандартів діяльності і управління;
• переорієнтувати попит вітчизняних суб'єктів господарювання на внутрішні джерела фінансових ресурсів та активізувати в цьому плані діяльність інституційних інвесторів;
• забезпечити зменшення транзакційних витрат залучення капіталу шляхом розбудови зручної та ефективної інфраструктури фінансового ринку зокрема його торгівельно- розрахункової та облікової складової;
• сформувати сприятливі передумови для появи нових фінансових інститутів, інструментів і послуг, у тому числі шляхом застосування відповідних податкових стимулів;
• впровадити дієві системи захисту прав і законних інтересів споживачів фінансових послуг та інвесторів, у тому числі шляхом розвитку компенсаційних механізмів, забезпечення інформаційної прозорості фінансових установ щодо власників, продуктів, послуг та результатів діяльності;
• створити сприятливий інвестиційний клімат, у тому числі шляхом досягнення політичної стабільності, запровадження чітких правил ведення бізнесу, передбачливого правовстановлення і правозастосування, посилення захисту приватної власності, забезпечення суттєвого зростання доходів потенційних споживачів фінансових послуг;

5. Основні напрями державної політики та ключові заходи щодо розвитку фінансового

ринку

Державна політика щодо подальшого розвитку фінансового сектора України має здійснюватися за такими напрямами:

1. Підвищення ефективності державного регулювання та посилення уніфікації регуляторних вимог.

2. Посилення консолідації нагляду за діяльністю фінансових установ та запровадження пруденційного нагляду на основі оцінки ризиків у всіх сегментах фінансового ринку.

3.Забезпечення переходу від екстенсивних шляхів розвитку фінансового ринку до інтенсивних.

4. Створення передумов для підвищення рівня капіталізації фінансових установ, забезпечення їх надійності та платоспроможності.

5.Збільшення інформаційної прозорості фінансових інститутів та відкритості регуляторних органів.

6.Посилення рівня захищеності прав та законних інтересів усіх учасників фінансового ринку.

7.Здійснення виваженої та поступової інтеграції вітчизняного фінансового сектора до світового фінансового простору шляхом гармонізації вітчизняного законодавства, впровадження міжнародних стандартів професійної ринкової діяльності та європейських процедур державного регулювання і нагляду.

1. Банківська система

Оцінка поточної ситуації

Банківська система є найбільш потужним сегментом вітчизняного фінансового сектора, на яку припадає 93,7% від загальних активів фінансових установ України. Вивчення стану та аналіз тенденцій розвитку банківської системи дають підстави стверджувати, що вона в основному сформована і відповідає вимогам нинішнього періоду, в тому числі рекомендаціям Базельського Комітету з питань банківського нагляду. Протягом 2001 - 2007 рр. вона розвивалася динамічно, покращилися її кількісні і якісні характеристики, підвищилася конкурентоспроможність українських банків. Про стабільність розвитку системи банків свідчить збільшення відношення основних показників діяльності банків до ВВП. За 2003 - 2007 рр. відношення активів до ВВП збільшилось на 56,8 в.п., до 86,8 %; кредитних операцій - на 74,4 в.п., до 68,1 %; зобов’язань - на 50,4 в.п., до 74,3 %; балансового капіталу - на 5,3 в.п., до 9,8 %.

Діяльність банків протягом 2003 - 2007 рр. характеризувалася підвищенням фінансової стабільності, поліпшенням якості активів, нарощуванням капітальної бази, залученням депозитів, підвищенням ефективності діяльності. Регулятивний капітал банків за 2003 - 2007 рр. збільшився в 7,2 раза - до 72 млрд.грн. (10,2 млрд.євро), що становить 10,1 % ВВП. Разом з тим зростання економічних процесів в Україні вимагають подальшого збільшення рівня капіталізації банків та їх концентрації.

Зобов’язання банків за 2003 - 2007 рр. зросли в 9,1 разу і на початок 2008 року досягли 530 млрд.грн. Серед них значними темпами збільшувались кошти фізичних осіб - у 8,6 раза, до 164 млрд.грн., при чому строкові кошти збільшувались вищими темпами. Кошти населення стали основним джерелом нарощування ресурсної бази банків.

Значним кількісним зростанням характеризується активна діяльність банків. Загальні активи банків за 2003- 2007 роки зросли в 9 разів і досягли 619 млрд. грн. Основну частку активів складають надані банками кредити (78,4%), обсяг яких за 2003- 2007 роки зріс у 10,4 раза і досяг 486 млрд.грн. Випереджаючими темпами збільшувались довгострокові кредити, що створювало умови для економічного зростання та посилення позитивного впливу банківської системи на соціально-економічний розвиток України.

Підвищилася ефективність діяльності банків. Так, прибуток по системі банків за 2007

рік склав 6,6 млрд. грн., рівень рентабельності активів - 1,5%.

За останні роки в банківській системі України посилилась тенденція виходу на вітчизняний ринок банківських послуг іноземних банків та збільшення до 35% участі нерезидентів у капіталі банків.

Проблеми

Результати аналізу сучасного стану банківської системи України вказують на існування симптомів, які свідчать про необхідність подальшого забезпечення стійкості, прозорості та конкурентоспроможності банківської системи. Існування цих симптомів (недоліків) викликано низкою проблем, в тому числі проблем розвитку. Основними серед них є:

• необхідність подальшого підвищення рівня капіталізації банків, з метою забезпечення сталого економічного зростання необхідними за обсягами, ціною і термінами ресурсами;
• необхідність підвищення якості та конкурентоспроможності банківських послуг;
• недостатній рівень корпоративного управління в банках;
• недостатній рівень управління банківськими ризиками;
• незахищеність прав кредиторів і вкладників.

Основні напрями розвитку банківської системи

Основними напрямами розвитку банківської системи України з подолання проблем її розвитку є:

підвищення рівня капіталізації банківського сектора; підвищення якості та конкурентоспроможності банківських послуг; підвищення відповідності міжнародним стандартам корпоративного управління; розвиток ризик-менеджменту;

підвищення рівня забезпечення захисту прав кредиторів і вкладників.

Головні завдання розвитку банківської системи

Завдання у напрямі підвищення рівня капіталізації банківського сектора

залучення до банків додаткового акціонерного капіталу;

розроблення банками планів підвищення рівня капіталізації з урахуванням зростання обсягів активних операцій;

покращення якості капіталу та забезпечення достатнього рівня покриття капіталом ризиків, що приймаються банками;

стимулювання капіталізації прибутку в банках, зокрема шляхом вдосконалення оподаткування банків.

Завдання у напрямі підвищення якості та конкурентоспроможності банківських

послуг

активізація процесів консолідації банків;

розвиток структури банківського сектора в напрямі оптимального поєднання великих банків з розгалуженою мережею філій, регіональних, кооперативних і спеціалізованих банків з метою наближення до населення повноцінних банківських офісів;

приділення уваги питанням забезпечення надійності банківських автоматизованих систем, їх резервування (дублювання), а також розроблення ефективних планів відновлення безперебійного функціонування зазначених систем у разі негативної дії на них зовнішніх факторів;

створення умов для розширення спектру електронних банківських технологій; підвищення освітнього рівня персоналу банків; стимулювання розвитку факторингу та лізингу;

створення умов для суттєвого розширення безготівкових розрахунків у економіці шляхом заміщення готівкових розрахунків на безготівкові платіжні інструменти через запровадження сучасних технологій оплати праці, виплати пенсій тощо, а також збільшення масштабів здійснення населенням платежів за товари і послуги в безготівковій формі, зокрема, за допомогою платіжних карток;

стимулювання зниження ціни банківських послуг та вирівнювання умов кредитування в іноземній та національній валютах;

стимулювання банківського обслуговування малого та середнього бізнесу, населення, розвиток нових сегментів ринку банківських послуг, які орієнтовані на надання їх широкого спектру, зокрема, роздрібного споживчого кредитування та іпотеки.

Завдання у напрямі підвищення відповідності міжнародним стандартам корпоративного управління в банках

забезпечення врегулювання на законодавчому рівні питань організації корпоративного управління в банках;

підвищення рівня відповідальності керівників і власників банку за його безпечність і стабільність;

внесення до законодавства змін, які надають Національному банку України право встановлювати вимоги щодо професійної придатності та ділової репутації керівників банків; встановлення вимог до кваліфікації та досвіду роботи членів ради банку; покладення на раду банку обов’язку вживати заходи щодо запобігання виникненню конфлікту інтересів у банку, а також сприяти його врегулюванню;