Шляхи підвищення ефективності виробництва

 Очевидно, що загальне  зниження купівельної спроможності  споживачів не однаково відіб'ється  на цінах і обсягах продажів  різних товарів. Однак, у дійсній  роботі нам досить загальної  оцінки тенденції, що буде враховуватися  в процесі вибору стратегії  маркетингу. В елементах 2, 3.4, 5 і  6 блок-схеми (рис. 2.1) виробляється  оцінка тенденцій розвитку світових  ринків, що роблять прямий чи  непрямий вплив на обсяги реалізації  продукції підприємства (фірми). Якщо  заключний висновок аналізу –  «ринок розширюється» (коефіцієнт  розширення ринку ДО>0), то в  цьому випадку можливі довгострокові  інвестиції, глибина упевненого  прогнозу – 15 –20 років, ризик  мінімальний. У випадку стабілізації  ринку (ДО=0) глибина прогнозу –  10 років, можливі середньострокові  інвестиції зі звичайним ступенем  ризику, а також довгострокові  проекти з підвищеним ступенем  ризику. Звуження ринку в перспективі  (ДО<0) означає ріст ступеня ризику  будь-яких вкладень і вимагає  ухвалення рішення про чи стабілізацію  зниженні обсягів, чи диверсифікованості  згортанні виробництва, пошуку  нових ринків, нових технологій, нового застосування традиційних  товарів. 

 Для цілей визначення  загальної стратегії планування  розвитку технічної бази фірми  ми використовуємо найбільш раціональну,  на наш погляд, модель вибору  стратегії маркетингу («матриця  можливостей» з урахуванням елементів  матриці БКГ) як елемент спільного  процесу впливу попиту і розвитку  техніки і технології. 

 Для формалізації  процедури вибору, приводяться в  елементах 9, 10 і 11 блок-схеми (рис. 2.1) групи умов вибору найбільш  раціональної для даного періоду  часу (t) стратегії поводження фірми,  що робить товари в діапазоні  (1,2.3……i…m) позицій номенклатури  для діапазону (1,2.3……j…n) ринків  збуту. Більш докладно процедура  розрахунку цих показників буде  показана в пункті 3.1 даної роботи  на прикладі розглянутого підприємства. 

 Обрана методика  передбачає оцінку об'єкта (фірми,  підприємства, стратегічного підрозділу) у цілому, сумарно по всій номенклатурі  і у всіх ринках. При цьому  мається на увазі, що більш  «слабкі» товари будуть просуватися  на ринку і міцніти за рахунок  товарів ввійшли в «силу», що  мають визначену репутацію і  стійкий ринок. Така узагальнена  оцінка, дозволяючи прийняти визначену  загальну стратегію поводження  об'єкта в цілому, вимагає конкретизації  при переході до оцінки перспектив  окремого виробу на конкретних  ринках. Ніж більш стабільна обстановка  на ринку, тим більше глибина  упевненого прогнозу. Період 2 –  3 роки характерний саме для  кризового стану економіки і  неміцності виробничих зв'язків,  для низького рівня відповідальності  постачальників за виконання  умов постачань, для бартерної  системи взаєморозрахунків і  митних бар'єрів на шляху товарних  потоків. 

 У ринковій  економіці життєвий цикл виробів  формується під впливом системи  факторів, важливе значення, серед  яких має фактор маркетингової  підтримки. Чим вище рівень  конкуренції, тим більший вплив  робить маркетингова підтримка. 

 Планування життєвих  циклів по номенклатурних групах  виробів (рис. 2.1, блок 16) проводиться  з урахуванням впливу загальних  тенденцій ринку й обраної  стратегії поводження підприємства (фірми) на ринку. 

 Ніж більш стабільна  обстановка на ринку, тим більше  глибина упевненого прогнозу. Зазначений  нами період 2 –3 роки характерний  саме для кризового стану економіки  і неміцності виробничих зв'язків,  для низького рівня відповідальності  постачальників за виконання  умов постачань, для бартерної  системи взаєморозрахунків і  митних бар'єрів на шляху товарних  потоків. 

 У ринковій  економіці життєвий цикл виробів  формується під впливом системи  факторів, важливе значення, серед  яких має фактор маркетингової  підтримки. Чим вище рівень  конкуренції, тим більший вплив  робить маркетингова підтримка. 

 У даному блоці  враховується зміна співвідношення  попиту та пропозиції, виробляється  облік співвідношення виробничих  потужностей і прогнозованого  попиту. Необхідно відзначити важливу  особливість: тут (рис. 2.2) плановані  зміни чи технології конструкції  виробів, маркетингова підтримка  приймаються в розрахунок по  кожнім конкретному виробі, а  не сумарно, як передбачено  для вибору стратегії поводження  фірми в цілому. 

 На основі цих  розрахунків виробляється побудова  уточнених графіків життєвих  циклів кожного виробу з докладним  проробленням ділянки графіка,  що відбиває тенденцію зміни  обсягів випуску даної продукції  на найближчі 5 років, з яких  до подальшого розрахунку (блок 17) будуть прийняті найближчі 2 –  3 роки планового періоду (в  умовах стабільної економіки  – 5 –10 років). 

 Для формалізації  процесу прийняття рішень по  кожній позиції номенклатури  пропонується друга група умов  вибору, розрахунок якої більш  детально буде розглядатися в  пункті 3.1 цієї роботи. 

 Процедура блоку  23 «заміна у виробництві» включає:  оформлення повідомлень на зняття i-й продукції з виробництва;  проведення маркетингових досліджень  по виявленню на світових ринках  продукції, що відповідає загальному  профілю фірми і має значну  перевагу попиту над пропозиціями (тобто прийнятної в якості  альтернативної, що йде на заміну  продукції фірми, що випускається,); виконання конструкторсько –  технологічних робіт зі створення  принципово нових виробів по  профілі фірми і запуску їхній  у виробництво замість застарілої  продукції; підготовка варіантів  заміни для проведення оптимізаційних  розрахунків вибору кращого; розробка  заходів плану маркетингової  підтримки альтернативного виробу, та ін. 

 Процедура блоку  24 «модернізація у виробництві»  включає: оформлення повідомлень  на зміну ТУ по виробництву  i-й продукції; проведення маркетингових  досліджень по виробленню технічного  завдання на модернізацію відповідно  до вимог ринку; виконання конструкторсько  – технологічних робіт з модернізації  виробу і внесення змін у  технологію виготовлення застарілої  продукції; підготовка варіантів  модернізації для проведення  оптимізаційних розрахунків вибору  кращого; розробка заходів плану  маркетингової підтримки модернізованого  виробу, ін. 

 Процедура блоку  25 «розширення виробництва» включає: 

 проведення маркетингових  досліджень по визначенню сегментів  ринку, що товар фірми по i-й  позиції номенклатури має можливість  зайняти в силу визначеного  рівня своєї конкурентноздатності; 

 розрахунок граничних  термінів, протягом яких ця продукція  буде відповідати вимогам ринку  (виходячи з динаміки вимог  ринку до основних параметрів  виробу і його внутрішніх резервів  конкурентноздатності); 

 виконання конструкторсько  – технологічних робіт зі збільшення  обсягів виробництва за рахунок  інтенсивних і екстенсивних факторів  розвитку виробництва; 

 підготовка варіантів  розширення виробництва для проведення  оптимізаційних розрахунків вибору  кращого; розробка заходів плану  маркетингової підтримки виробу  на знову освоюваних ринках, ін. 

 Процедура блоку  26 «здешевлення стабільного випуску»  включає: 

 проведення маркетингових  досліджень по визначенню сегментів  ринку, що товар фірми по i-й  позиції номенклатури має можливість  зайняти в результаті зниження  собівартості замість ринкам, що  втрачається з – за загального  зниження купівельної спроможності  споживачів; 

 розрахунок граничних  термінів, протягом яких ця продукція  буде відповідати вимогам ринку  (виходячи з динаміки вимог  ринку до основних параметрів  даної продукції); 

 виконання конструкторсько  – технологічних робіт зі зниження  собівартості за рахунок удосконалювання  технології і здешевлення в  результаті змін конструкції  виробу; 

 підготовка варіантів  здешевлення виробництва для  проведення оптимізаційних розрахунків  вибору кращого варіанта; 

 розробка заходів  плану маркетингової підтримки  здешевленого виробу, ін. 

 Блоки 27 і 28 виконуються на основі використання  результатів аналізу парку устаткування, методика проведення якого розглядається  далі. 

 Обраний підхід  заснований на угрупованні устаткування  по приналежності до масового  і серійного виробництва продукції  (знімається з виробництва, замінної, розширюваним випуском) і на зіставленні  типорозмірів рядів операцій, що  може забезпечити існуючий парк  універсального устаткування, з  потребою в них (поточної і  на перспективу). Такий підхід  вимагає глибокого аналізу застосовуваних  технологій, особливо в дрібносерійному  й одиничному виробництві. Очевидно, що підхід до аналізу парку  універсального устаткування в  дрібносерійному й одиничному  виробництві і спеціальному устаткуванні  в масовому виробництві повинний  бути різний, так само, як повинні  враховуватися особливості аналізу  парку машин, зайнятих виробництвом  продукції з попитом, що розширюється, і продукції, що знімається  з виробництва. Ми пропонуємо  наступну послідовність аналізу  парку устаткування масового  і крупносерійного виробництва  підприємства (фірми), представлену на блок – схемі (рис. 2.3) «Аналіз стану і рівня використання діючого парку устаткування підприємства»: 

На підставі аналізу, проведеного відповідно до методики, викладеної в попередньому розділі, по кожній позиції номенклатури продукції, що випускається, приймається рішення  про зняття з виробництва, модернізації продукції в процесі її виробництва, заміні випуску продукцію на альтернативну (тобто пред’являються до устаткування ті ж чи близькі вимоги, що і замінна  продукція, але облачаючи більш  високими показниками конкурентноздатності), розширенні виробництва даної продукції. 

Кожна одиниця основного  технологічного устаткування розподіляється по зазначеним вище групах. Якщо це устаткування зв'язане з випуском декількох  видів продукції, воно закріплюється  за групою, по якій устаткування має  найбільше завантаження. Для кожної одиниці устаткування аналіз її стану  і можливостей використання повинний проводитися у визначеному порядку  відповідно до вимог до обсягів, якості, вартості, конкурентноздатності продукції, у виробництві якої зайнята дана одиниця устаткування (блоки 1; 10; 22; 23; 24, рис. 2.3). 

У першу групу (блок 1) включається устаткування, зв'язане  з виробництвом продукції, що знімається з виробництва для визначення можливості його подальшого використання на даному підприємстві при виробництві  іншої продукції. Угруповання робить відділ головного технолога шляхом індексації єдиної бази даних основного  технологічного устаткування відповідно до приналежності до визначеного  техпроцесу виробництва по всій номенклатурі продукції. 

 У блоці 2 виробляється  класифікація устаткування на  вузькоспеціалізоване, подальше використання  якого при виробництві іншої  продукції (чи іншого типорозміру  продукції) на даному підприємстві  неможливо, і на переналагоджуване  на інші чи операції типорозміри.  Якщо устаткування є вузькоспеціалізованим  (так), воно підлягає реалізації  і включається у відповідний  перелік. Перелік складається  відділом головного технолога  і передається у відділ головного  механіка для виключення цього  устаткування з подальшого аналізу  стану і можливості використання  парку машин. Відділ головного  механіка доповнює даний перелік  за результатами аналізу рівня  фізичного і морального зносу  устаткування. Для автоматизації  роботи з визначення можливості  подальшого використання спеціалізованого  устаткування на даному підприємстві  рекомендується створити масив  даних про типорозміри рядів  операцій по видах обробки,  виконуваних на підприємстві. Цей  масив необхідний також для  рішення задачі довантаження  устаткування, розрахунків необхідного  і достатнього рівня підвищення  продуктивності в процесі модернізації  і заміни устаткування на більш  продуктивне. Структура бази даних  приведена в третьому розділі  дійсного дослідження.