Шляхи підвищення ефективності виробництва

ИПЛОМНА РОБОТА 

 на тему 

"Шляхи підвищення  ефективності виробництва" 
 

Вступ 
 

Актуальність теми. В економіці України в 2003–2004 роках  відбулося зростання обсягів  виробництва. На жаль, зазначені процеси  не є результатом поліпшення стану  та підвищення технічного рівня парку  технологічного обладнання великих  підприємств машинобудування. Це зростання  є наслідком певного підвищення рівня завантаження основних виробничих фондів великих підприємств (здебільшого  в металургії та хімічній промисловості) і пожвавлення окремих галузей  легкої та харчової промисловості, де не потрібні однострокові великі вкладення  капіталу в розвиток. Стабільність таких темпів зростання може забезпечити  тільки інноваційний шлях розвитку народного  господарства в цілому, та в першу  чергу в машинобудуванні. Прискорення  морального зносу технологічного обладнання промислових підприємств під  впливом науково-технічного прогресу призвело до того, що обладнання застаріває швидше, ніж зношується в процесі  використання. У зв’язку з цим  урахування темпів та рівня морального зносу в усіх його проявах стає дедалі важливішим. Дуже важливо своєчасно  виявляти ту межу, за якою подальше використання обладнання стає економічно недоцільним. Великі промислові підприємства України  орієнтовані на виробництво великих  обсягів продукції, які набагато перевищують місткість її внутрішнього ринку. Отже, потрібно якомога скоріше  виходити на зовнішні ринки. Але це потребує переходу до нового рівня  якості продукції, зміни її асортименту  та номенклатури, стандартів і вимог  до виробництва. Необхідно також  проводити відновлення продукції, технології та технологічного обладнання у великому масштабі, у стислі строки, та ще й з дефіцитом коштів на її фінансування. Це вимагає виявлення  найбільш важливих об’єктів відновлення, та координування процесу фінансування. В таких умовах особливого значення набуває визначення строків корисного  використання технологічного обладнання з урахуванням морального та фізичного  зносу, як і передбачено стандартами  бухгалтерського обліку. Строк корисного  використання кожного окремого об’єкта  може бути не тільки основою для  визначення норм амортизації обладнання, як термін відшкодування зносу, але  й важливим показником планування процесу  його відновлення. Саме це зумовлює актуальність дослідження. 

Зв'язокроботи з науковими  програмами, планами, темами. Дипломна робота виконана відповідно до планів підприємства почати впровадження нового обладнання та технології виробництва. 

Мета і задачі дослідження. Метою дипломної роботи є розробка теоретичних основ, методичних і практичних рекомендацій щодо питань підвищення ефективності виробництва  підприємств машинобудування та визначення строків корисного використання об'єктів активної частини основних виробничих фондів з урахуванням  фізичного та морального зносу. 

 Для досягнення  поставленої мети в роботі  вирішуються такі завдання: 

 дослідити теоретичні  основи виникнення морального  і фізичного зносу технологічного  устаткування та процесу його  відшкодування; 

 проаналізувати  чинне у сфері оновлення основних  виробничих фондів законодавство; 

 удосконалити  єдину для цілей економічного  аналізу, планування й обліку  термінологію в частині, що  стосується зносу та відновлення  основних виробничих фондів і  уточнити класифікацію процесів  відновлення; 

 розробити підхід  щодо планування показників строків  корисного використання основних  виробничих фондів для застосування  в діючих методах амортизації; 

 розробити спосіб  визначення фактичного рівня  зносу основних виробничих фондів  підприємства з урахуванням фізичного  та морального зносу. 

 Об'єктом дослідження  є процес відновлення основних  виробничих фондів підприємств  машинобудування. Предметом дослідження  є принципи, методи та практичні  аспекти відшкодування морального  зносу технологічного обладнання  підприємств машинобудування. 

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі використовувалися загальнонаукові  принципи проведення досліджень. Теоретична база дослідження – наукові праці  вітчизняних та зарубіжних учених у  галузі економіки зносу та відновлення  технологічного обладнання промислового підприємства. 

 Правове поле  дослідження складає чинне законодавство  у сфері визначення зносу та  проведення заходів відновлення  технологічного обладнання. Інформаційна  база охоплює статистичні дані  про стан обладнання підприємств  в Україні та дані, що отримані  в ході власних досліджень. 

 У роботі використано  методи структурно-логічного аналізу  (у ході аналізу законодавчої  та нормативної бази, обґрунтування,  уточнення, упорядкування й узгодження  термінології), математичного моделювання  (при розробці алгоритму вибору  об'єктів відновлення); метод логічного  моделювання (у ході теоретичного  обґрунтування системи показників  рівня морального та фізичного  зносу засобів виробництва). 

Наукова новизна  отриманих результатів. Основний науковий результат роботи полягає в обґрунтуванні  теоретичних основ визначення реального  рівня зносу технологічного обладнання, підходів щодо планування його відновлення. 

 Наукова новизна  результатів дослідження полягає  в тому що удосконалено класифікацію  морального зносу засобів виробництва  з виділенням суспільного морального  зносу, що проявляється як втрата  їх суспільної корисності та  ринкової вартості, та індивідуального  морального зносу, який веде  до втрати індивідуальної корисності  для власника і проявляється  в скороченні строку корисного  використання обладнання на конкретній  операції технологічного процесу  виробництва, та факторів, що впливають  на рівень морального зносу  засобів виробництва та швидкість  його накопичення, понятійний  апарат економічного аналізу,  обліку, планування та податкового  законодавства в частині, що  стосується відновлення основних  фондів на основі врахування  економічного змісту процесів  їх зносу та відновлення; 

Практичне значення отриманих результатів дослідження. Розроблені в дипломній роботі підходи, способи й методи визначення морального зносу та його відшкодування являють  собою методичну основу для вдосконалення  планування відновлення технологічного обладнання промислових підприємств, більш точного обчислення балансової вартості основних засобів та її зближення  з ринковою вартістю обладнання, що виводиться з експлуатації або підлягає оцінюванню у складі єдиного господарського комплексу при продажу. 

 До числа результатів,  що мають найбільше практичне  значення, належать: 

 методика визначення  строків корисного використання  об'єктів активної частини основних  виробничих фондів, що дозволяє  визначити оптимальний термін  проведення заходів відновлення  щодо кожного окремого об’єкта; 

 спосіб обчислення  рівня фактичного зносу технологічного  обладнання підприємств машинобудування  з урахуванням суспільного морального  зносу, який дає можливість  обґрунтувати вартість обладнання  при його виведенні з експлуатації  та продажу або визначити попередню  суму витрат на відшкодування  зносу для подальшого використання. 

 Результати дослідження  розраховані на базі ВАТ «ХК  «Луганськтепловоз». 
 

1. Теоретичні основи  вибору шляхів підвищення ефективності  виробництва 
 

1.1 Підвищення ефективності  виробництва методом відновлення  устаткування 
 

При середньому рівні  зносу ОВФ у промисловості  України, що становить понад 55%, зростання  обсягів виробництва без відновлення  технічної бази виробництва неминуче зупиниться в результаті падіння  фактичних потужностей, досягнення критичного рівня, як з погляду економічних  границь експлуатації зношеної техніки  і застарілих технологій, так і  в плані різкого зростання  кількості й ваги наслідків аварійних  зупинок. До цього треба додати, що на великих підприємствах, особливо важкого та транспортного машинобудування, верстатобудування, електротехнічної галузі, знос фондів досяг 80–90%. Потрібен новий підхід до відновлення ОВФ  на основі стандартів і вимог світового  ринку. Ситуація погіршується тим, що на даний час в Україні немає  єдиного понятійного апарату, який відображає сутність процесів зносу, його відшкодування шляхом відновлення  засобів виробництва, й у тому числі основних виробничих фондів (засобів) підприємства (далі – відновлення  ОВФ), яке було б закріплене в концепції  технічної політики держави. Немає  навіть єдиного підходу до визначення тієї частки засобів виробництва, яка  багаторазово використовується впродовж одного виробничого циклу. Економіка  і податкове законодавство оперує поняттям – «основні фонди (ОФ)», тоді як бухгалтерський облік побудовано на понятті «основні засоби (ОсЗ)», визначені  як частка необоротних матеріальних активів. Економічний зміст цих  термінів та перелік елементів майже  повністю збігається, але на практиці вартість ОВФ і ОсЗ визначається по-різному й у різних цілях, та вони навіть по-іншому структуруються. Що ж стосується безпосередньо відновлення, як процесу відшкодування морального та фізичного зносу, то цьому питанню  за останній період майже не було присвячено фундаментальних наукових праць, воно розглядалося лише як напрямок інвестиційної  діяльності підприємства [8, 11]. Це призвело до того, що глобальні питання розвитку підприємства знаходять відображення в наукових розробках, тоді як актуальні  проблеми методичного плану не вирішуються. Наприклад, є необхідність у врахуванні морального зносу в розрахунках  норм амортизації, але ж немає  затверджених методичних вказівок, як це робити. У традиційному трактуванні  відновлення ОВФ [9, 10, 12, 14] розглядається  за укрупненими напрямками, що не мають  чітких меж, де автори дотримуються класифікації, яка застосовувалася в загальнодержавних, а інші – в галузевих методичних розробках. Однак в офіційних  методичних матеріалах, не дається  визначення напрямків відновлення, мова йде тільки про напрямки капіталовкладень, тому класифікації, побудовані на зазначених матеріалах не можуть бути досить повні  та не відображають характерних рис  процесу, що вимагають визначеної організації  робіт. 

 Існуюча класифікація  відновлення не відповідає вимогам  ринкової економіки ще й тому, що напрямки відновлення визначалися  відповідно до напрямків централізованого  державного фінансування (на реконструкцію,  технічне переозброєння, розширення, нове будівництво). Оскільки в  умовах ринку підприємство формує  кошти на відновлення саме, воно  ж повинно визначати конкретні  об’єкти відновлення, його види, форми, напрямки, що найбільш повно  відповідають сучасним вимогам  з урахуванням перспектив розвитку  і парку обладнання, і технології, і продукції, і ринку. 

 У плануванні  відновлення підприємство може  використовувати різні системи  показників, які базуються на  визначенні потужностей, розрахункові  показників виробничого потенціалу, визначенні вікової структури  парку та інші, що відповідають  конкретній виробничо-фінансовій  обстановці і ринковій кон’юнктурі.  Найбільш повно зазначені умови  можуть бути враховані при  використанні показників морального  та фізичного зносу. Однак для  його застосування в практиці  планування відновлення має бути  уточнена класифікація морального  зносу, розширена система показників  з урахуванням умов ринку, розмежовані  прояви морального зносу в  сфері виробництва засобів виробництва  й у сфері їхньої експлуатації, враховані прояви морального  зносу стосовно моделі машини, парку машин, окремо узятому  об’єктові основних фондів (засобів). 

 Крім цього,  необхідно виділяти і враховувати  в єдиній класифікації дві  найбільші складові процесу відновлення  – у виробництві й експлуатації  засобів виробництва, а також  враховувати, що відновлення потребують  не тільки окремі одиниці обладнання, але і єдині комплекси –  виробництва, підприємства, галузі, промисловий комплекс країни  в цілому. Сфера виробництва засобів  виробництва є основним джерелом  виникнення морального зносу  другого роду, що виявляється  стосовно ОВФ у сфері їхньої  експлуатації, – одного з основних  факторів, які визначають обсяги, напрямки і форми відновлення,  а також методи їхнього планування  на всіх рівнях керування. З  цього погляду, доцільно використовувати  уточнену класифікацію, що відображає  сучасні вимоги до планування  відновлення в ринковій економіці  та специфічні прояви морального  зносу в умовах його прискорення  (рис. 1.1).