Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Ноября 2011 в 13:00, курс лекций
Работа содержит краткий курс лекций по дисциплине "Экономика".
Графік на рис. 9.2 а показує, що загальний продукт збільшується повільніше, якщо додається більше витрат одиниць фактора виробництва. Графік на рис. 9.2 б показує зниження граничного продукту. Згладжуючи східці, отримуємо спадну криву граничного продукту. Площу під кривою граничного продукту (рис. 9.1 б) або темні прямокутники, додають до загального продукту (рис. 9.1 а).
|
Рис. 9.2. Виведення граничного продукту із загального:
а — загальний продукт (ЗП); б — граничний продукт (ГП)
Якщо відомий загальний продукт, то легко отримати граничний продукт.
Граничний продукт фактора виробництва — це додатковий продукт або обсяг продукції, отриманий унаслідок збільшення витрат цього фактора на одну додаткову одиницю за сталої величини інших факторів виробництва.
Слід пам’ятати, що згідно із законом спадної віддачі граничний продукт кожної одиниці фактора виробництва буде зменшуватися, якщо величина цього фактора збільшується, а інші фактори залишаються сталими.
Спадна віддача та граничні продукти стосуються реагування обсягу продукції на збільшення витрат окремого фактора виробництва за інших сталих факторів (див.: Макконнэлл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. — С. 47—50, 143—144). Але на практиці збільшення одного фактора виробництва, як правило, супроводжується певним збільшенням інших факторів виробництва чи поліпшенням їх якості, чи іншими змінами і т. д.
Виробництво демонструє зростаючу, спадну або сталу віддачу залежно від того, чи супроводжується збалансоване збільшення витрат усіх факторів більшим від пропорційного, меншим від пропорційного чи саме пропорційним зростанням обсягу продукції.
Грошова вартість додатково виробленого продукту, створеного додатковою одиницею виробничого фактора, називається доходом від граничного продукту. За умов досконалої конкуренції, оскільки ціна дорівнює граничному доходу, дохід від граничного продукту дорівнює ціні, помноженій на граничний продукт:
МRРі = МRі ´ Р для кожного фактора виробництва1,
де МR — граничний продукт (marginal produkt); Р — ціна в умовах досконалої конкуренції; МRі — граничний продукт від фактора і.
Кожен
фактор виробництва є продуктивним:
земля, праця, капітал. Різні виробничі
фактори взаємозалежать один від одного.
Саме ця взаємозалежність продуктивності
землі, праці і капіталу є причиною того,
що розподіл доходів — вкрай складне питання.
Значною мірою воно вирішується на ринку
— через попит на фа-
ктори виробництва та їх пропонування.
Особливості
попиту на фактори
виробництва. Попит на фактори — похідний
попит. Скрупульозний аналіз попиту на
фа-
ктори виробництва дає змогу визначити,
що від попиту споживачів залежить попит
на хліб, борошно, зерно, речі, працю.
Отже, попит підприємства на виробничий ресурс є похідним попитом, оскільки залежить від попиту споживача на його кінцеву продукцію. Тобто підприємства виявляють попит на фактори виробництва, тому що ці фактори дають змогу їм виробляти товар, який споживачі захочуть купити тепер або в майбутньому.
Похідний
характер попиту на ресурси означає,
що стабільність попиту на будь-який ресурс
залежатиме від: 1) продуктивності ресурсу
в процесі створення блага і 2) ринкової
вартості, або ціни, блага, виробленого
за допомогою цього ресурсу. Ресурс, що
є високопродуктивним для виробництва
блага, яке високо цінує суспільство, користуватиметься
великим попитом, тоді як малопродуктивний
ресурс має обмежений попит. Ця залежність
між продуктивністю ресурсу для підприємця
і попиту на нього показана на рис. 9.3 на
прикладі попиту на працю.
Рис. 9.3. Попит на фактор виробництва
Попит
на працю, як і на будь-який інший
фактор виробництва, випливає з доходу
від граничного продукту праці. Якщо ціна
фа-
ктора (праці, землі, засобів виробництва)
зростає так, як це показано на рис. 9.3, то
підприємство, використовуючи правило
найменших витрат, попит на цей фактор
скорочує, замінюючи його більшою кількістю
інших факторів. Якщо, наприклад, ціна
одиниці праці зросте від 3 тис. грн. до 50 тис. грн.,
то попит на працю скоротиться з п’яти
робітників до одного; зате зросте попит
на інші фактори, що є взаємозамінними.
Тим самим підприємство максимізує прибуток, збільшуючи застосування праці (або будь-якого іншого фактора) доти, доки дохід від граничного продукту (МR) цього фактора перевищує додаткові витрати (МС) (marginal cost) на цей фактор.
Підприємство не купує фактори, які не оплачують самі себе.
Пропонування факторів виробництва. Разом з попитом на ресурси на ринку функціонує пропонування виробничих ресурсів. Рішення щодо пропонування ресурсів виробництва залежать від багатьох економічних і позаекономічних факторів. Так, рішення щодо пропонування праці залежать від ціни робочої сили (тобто ставки заробітної плати) та демографічних факторів, таких як вік, стать, освіта, структура населення. Пропонування капіталу залежить від попередніх інвестицій, зроблених фірмами, домогосподарствами та державою. У короткому періоді величина основного капіталу, подібно до землі, стала, але в тривалому періоді пропонування капіталу чутливе до економічних факторів, таких як доходи або процентні ставки. Звичайно вважають, що ціна пропонування землі є сталою і в тривалому періоді.
Пропонування факторів виробництва — це готовність їх власників постачати виробничі ресурси на ринок за ціни відповідного рівня та з урахуванням інших чинників.
Крива пропонування факторів може мати позитивний або негативний нахил або навіть бути вертикальною. Так, уважається, що ціна землі не впливає на пропонування землі, і в цьому разі пропонування землі буде абсолютно нееластичним, а крива пропонування землі — вертикальною.
Рис. 9.4. Крива пропонування для факторів виробництва
Різні
можливі коефіцієнти
Отже,
ринковий попит на фактори виробництва
формується як сума індивідуального попиту
кожного виду продукту (див. рис. 9.5). Так
само визначається і ринкове пропонування
факторів виробництва. Рівноважна ціна
фактора виробництва на конкурентному
ринку зупиниться на тому рівні, де величини
пропонування та попиту збігаються, тобто
там, де крива похідного попиту DD перетинає
криву пропонування фактора SS, що показано
точкою Е на рис. 9.5. За цієї і тільки
цієї ціни кількість фактора виробництва,
що його пропонують власники, саме відповідає
тій кількості, яку покупці готові купити.
З цього рисунка ми бачимо, як впливають
зміни у пропонуванні або попиті на певний
фактор виробництва.
Рис. 9.5.
Визначення кількості виробничого ресурсу
і його ціни на конкурентному ринку
Теорія попиту і пропонування, застосована до факторів виробництва, дає змогу дійти такого важливого висновку про доходи в ринковій економіці: ціни факторів виробництва і доходи людей є певною мірою випадковими. Сили попиту та пропонування діють так, що забезпечують високу віддачу на фактори, які мають або обмежене пропонування, або на них існує високий дохід від граничного продукту. З іншого боку, дохід від землі, праці або капіталу буде знижуватися, якщо щоразу більша кількість кожного фактора стає доступнішою, якщо для факторів знайдено інші близькі замінники або люди не потребують товарів, для виробництва яких ці фактори найбільше підходять.
9.3. Ринок капіталів
Ринок капіталів і ринок капітальних благ. Оренда і процент. Формування ринків виробничих ресурсів і капіталів в Україні.
Ринок капіталів і ринок капітальних благ. Складовою ринку ресурсів є ринок капіталів. Політична економія ділить, як зазначалося вище, фактори виробництва на три групи: землю, працю і капітал. Перші два називають первинними факторами виробництва, що наявні ще до процесу виробництва. До первинних факторів зараховують фактор, що виробляється економікою, — капітал, або, по-іншому, інвестиційні товари, або капітальні блага. Капітал політична економія розглядає двояко: як фактор виробництва і як ресурс, що приносить процент позичальнику.
Капітал як фактор виробництва складається з тих виготовлених товарів, які, відповідно, застосовують для продукування інших товарів.
Окремі капітальні блага можна використовувати протягом кількох років, тоді як інші — протягом століття і навіть більше. Проте суттєва риса капітального блага полягає в тому, що воно є і фактором виробництва, і продуктом одночасно.
Є
три різновиди капітальних
Капітальні блага купують і продають на ринках капітальних благ. Наприклад, «Краматорськтяжмаш» продає різноманітне устаткування іншим підприємствам. Це устаткування використовують, щоб підвищити ефективність виробництва та розширити його масштаби. Механізм функціонування ринку капітальних благ описано нами вище на прикладі ринку засобів виробництва.
Оренда і процент. Ринок капіталів на відміну від ринку капітальних благ, тобто засобів виробництва, слід розглядати з інших позицій: оренди або такого її різновиду, як лізинг.
Більшість капітальних благ є власністю підприємств, що їх використовують. Окремі з них власники віддають в оренду, тобто в тимчасове використання.
Оренда — договір, що його укладають між собою орендодавець майна і орендар щодо тимчасового використання певного капітального блага (фабрики, споруди, верстата тощо) за відповідну плату. У цих економічних відносинах капітальне благо виступає як капітал, тобто суспільно-економічною категорією. Безпосередньо він відображає в собі позичкові відносини.
Платежі за тимчасове використання капітальних благ називають орендною платою. У зв’язку з орендною платою розглянемо норму прибутку на капітал. Часто орендна плата включає в себе дві складові: амортизацію основного капіталу і процент. Орендна плата за вирахуванням амортизації є чистою орендною платою.
Співвідношення чистої орендної плати до капітальних витрат у гривнях і є нормою прибутку на капітал. Вона показує суму грошей, яку отримують на кожну інвестовану гривню, виміряну як кількість гривень за рік на гривню інвестицій.
Норма прибутку на капітал — це щорічний чистий дохід (орендна плата мінус витрати) на вкладену одиницю капіталу. Її вимірюють у процентах за рік.
Отже, орендовані капітальні блага — це довгострокові активи, що дають орендну плату орендодавцям протягом деякого періоду. Власник офісу може збирати орендну плату протягом строку його амортизації, як власник фруктового саду збирає плоди з дерев кожної осені.
Виникає питання: що є причиною оренди підприємцями капітальних благ? Це зумовлено тим, що споруди, машини, верстати забезпечують вищу продуктивність виробництва і праці. Тому люди зацікавлені в підвищенні капіталозабезпеченості виробництва та праці.
Яким чином визначається чиста орендна плата, тобто ставка процента на орендований капітал? Класичну теорію визначення процентної ставки і доходу на капітал можна проілюструвати за допомогою простого випадку, в якому всі реальні капітальні блага однакові. Крім того, припускається, що економіка перебуває в стаціонарному стані, тобто відсутнє зростання населення і науково-технічного прогресу.