Міграція  робочої сили справляє значний вплив  як на країни, до яких вона імпортується, так і на країни—експортери трудових ресурсів. Система економічних зв’язків, що виникають між державами у зв’язку з міграцією робочої сили, супроводжується потоками товарів і капіталів, у тому числі грошовими переказами на батьківщину іммігрантів. За даними на початок 1990-х рр. близько 40 країн світу мали у своїх надходженнях із-за кордону не менше 100 млн дол. від мігрантів, а 10 країн — понад 1 млрд дол. Крім того, країни, що експортують робочу силу, отримують ряд інших переваг: зменшується тиск надлишкових трудових ресурсів і, відповідно, соціальна напруга в країні; безкоштовне навчання робочої сили професійних навичок, знайомство з передовою організацією праці та ін.

  У той самий час країни—експортери  людського капіталу стикаються і з деякими негативними наслідками, основними з яких є «відплив умів», втрата кваліфікованих, обдарованих кадрів.

  Все чіткіше виявляються еміграційні  настрої в населення України. Упродовж 1994—98 рр. найбільша кількість вихідців з України, за даними Держкомстату, вирушила в Росію (798,0 тис.), Ізраїль (101,6 тис.), США (69,0 тис.), Німеччину (49,7 тис.). За матеріалами преси та оцінками експертів, за кордоном сьогодні працює від 1 до 3 млн українських громадян, переважна частина яких влаштовується на роботу нелегально. Основним мотивом еміграції з України став економічний фактор. Така динаміка міграції робочої сили з України породжує підрив трудового потенціалу багатьох сфер виробництва, науки, культури, освіти, медицини.

  Міжнародне  науково-технічне співробітництво. Усе більш важливу роль у світогосподарських зв’язках відіграє обмін продукцією науково-технічної сфери.

  Міжнародне  науково-технічне співробітництво — це форма міжнародних економічних відносин, що являє собою систему економічних зв’язків у сфері науки, техніки, виробництва. Воно існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, що закріплені у міжнародних економічних договорах та угодах.

  Структура міжнародного науково-технічного співробітництва  включає:

• створення координаційних міжнародних програм спільних наукових і технічних досліджень;
• міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями;
• міжнародний інжиніринг, співробітництво з приводу проведення і складання проектів, консультації при їх виконанні;
• співробітництво в підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів;
• проведення міжнародних наукових конференцій, симпозіумів;
• розробка науково-технічних прогнозів та ін.

  Міжнародні  валютно-фінансові  організації. Розвиток економічного співробітництва, валютних і фінансових відносин між окремими державами обумовив появу міжнародних фінансово-кредитних організацій.

  Міжнародні  валютно-фінансові  організації — це інститути, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання міжнародних економічних відносин.

  Міжнародні  валютно-фінансові організації відіграють усе помітнішу роль у світовій економіці. По-перше, їх діяльність дозволяє запровадити необхідний регулюючий фактор і певну стабільність у функціонуванні валютно-розрахункових відносин. По-друге, вони покликані слугувати форумом для налагоджування валютно-розрахункових відносин між країнами, і ця функція постійно посилюється. По-третє, зростає їх значення у сфері вивчення, аналізу та узагальнення інформації про тенденції розвитку і формування рекомендацій з найважливіших проблем світового господарства.

  Провідними  з міжнародних валютно-фінансових організацій є: Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку.

  Одним з основних елементів світового  валютного механізму є Міжнародний валютний фонд (МВФ), що був заснований у 1945 р. на основі рішень Бреттон-Вудської конференції і має статус спеціалізованого закладу ООН.

  МВФ є міжурядовою валютно-кредитною  організацією, діяльність якої спрямована на сприяння розвитку міжнародних економічних відносин, особливо фінансово-кредитних і торго- 
вельних.

  Основними функціями МВФ є:

• вироблення правил регулювання валютних курсів і контролю за їх виконанням;
• надання державам—членам кредитів для вирівнювання платіжних балансів, підтримки національних валют.

  Ці  операції здійснюються МВФ тільки з офіційними органами країн, яким надається допомога: скарбницями, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами. Кредити за розміром до 25 % квоти даної країни надаються без перешкод; якщо кредит надається на більші суми, МВФ вимагає виконання країною певних умов щодо проведення її економічної політики, зокрема: скорочення державних капіталовкладень, бюджетних витрат, зниження курсу національної валюти тощо.

  Світовий  банк — це міжнародний інвестиційний інститут, заснований (спочатку під назвою міжнародний банк реконструкції та розвитку) у 1944 р. у Бреттон-Вудсі одночасно з МВФ. Позики, що надаються Світовим банком, надзвичайно вигідні для країн, які їх отримують. Як правило, вони надаються під низький процент на 15—20 років і мають п’ятирічний період. Позики одержують країни, що розвиваються, які продемонстрували певні можливості щодо економічного зростання і соціального прогресу. Статутом Світового банку передбачено, що його кредитні ресурси спрямовуються виключно на розвиток виробництва, приватного сектору економіки, малого бізнесу, а також на підтримку міжнародних зусиль з охорони довкілля.

  Світовий  банк включає чотири пов’язані між  собою міжнародні фінансові інститути: Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародну асоціацію розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію і Агентство з гарантій багатосторонніх інвестицій.

  Міжнародний банк реконструкції  та розвитку (МБРР) — це спеціалізований заклад ООН, міждержавний інвестиційний інститут. Мета діяльності — сприяння країнам—членам у розвитку їх економіки шляхом надання довгострокових позик і кредитів, гарантування приватних інвестицій. Членами банку можуть бути тільки члени МВФ, голос також визначається квотою країни в капіталі МБРР (85,2 млрд дол.). Хоча членами МБРР є 181 країна, але лідирують у цій організації США, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Канада та Італія.

  Загальна  сума позик, надана МБРР Україні за період з 1994 до 1999 р., становить 3105,4 млн дол., які були використані в енергетиці, вугільній промисловості, аграрному секторі економіки, на розвиток підприємництва тощо, у тому числі на покриття дефіциту бюджету 2500 млн дол.

  Європейський  банк реконструкції  та розвитку (ЄБРР) створений у травні 1990 р. з метою сприяння реформам у країнах Центральної і Східної Європи, що спрямовані на перехід цього регіону до ринкової економіки. Засновниками банку є 40 країн, а також дві міжнародні організації — Європейське економічне співробітництво та Європейський інвестиційний банк.

  Мета  ЄБРР — стимулювати залучення капіталу в галузі інфраструктури країн Центральної і Східної Європи. Надаючи кредити, банк допомагає західним промисловцям іти на необхідний ризик і завоювання ринків на Сході.

  Кошти, що надійшли до України від цієї міжнародної кредитної установи впродовж 1993—99 рр., становлять суму в 516,9 млн дол. Вони використовувались на реалізацію проекту «Програма суспільного розвитку України», розвиток телекомунікацій, впровадження газових лічильників, реконструкцію аеропорту «Бориспіль» тощо.

 
 
              Термінологічний словник

  Валютний  курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

  Валютний  паритет — співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо.

  Валютний  ринок — система соціально-економічних та організаційних відносин купівлі-продажу різних іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах.

  Вільна  торгівля — зовнішньоторговельна політика, що не обмежується жодними протекціоністськими бар’єрами.

  Експорт підприємницького капіталу — вкладання (інвестування) в промислові, сільськогосподарські, транспортні та інші підприємства за кордоном шляхом нового будівництва або купівлі існуючих підприємств, придбання частини їх акцій.

  Конвертованість валюти — здатність резидентів і нерезидентів вільно, без усяких обмежень, обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами.

  Міжнародна  валютна система — форма організації валютних відносин у межах світового господарства.

  Міжнародна  торгівля — форма міжнародних економічних відносин, яка передбачає переміщення товарів і послуг за межі, що позначені державними кордонами.

  Міжнародна  трудова міграція — форма міжнародних економічних відносин, яка полягає у переливанні трудових ресурсів з одних країн в інші і виражає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.

  Міжнародне  науково-технічне співробітництво — форма міжнародних економічних відносин, що являє собою систему економічних зв’язків у сфері науки, техніки, виробництва.

  Міжнародний рух капіталу (міжнародна міграція капіталу) — переміщення капіталів між країнами в пошуках вигіднішої сфери їх використання.

  Міжнародні  валютні відносини — форма міжнародних економічних відносин, пов’язаних з функціонуванням грошей як світових.

  Міжнародні економічні відносини — система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання, що вийшли за межі національних господарств.

  Міжнародні  фінансово-кредитні відносини — відносини, що виникають між суб’єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів, тобто з приводу переміщень з одних країн в інші вартостей у товарній і/або грошовій формі з метою отримання їх власниками прибутків.

  Національна валютна система — форма організації валютних відносин країни, що визначається її валютним законодавством.

  Нетарифне обмеження — регулювання зовнішньої торгівлі за допомогою кількісних (квотування, ліцензування, «добровільне обмеження»), прихованих (державні закупівлі, технічні бар’єри) або фінансових (субсидії, кредитування, демпінг) інструментів.

  Платіжний баланс — статистичний звіт, в якому в систематизованому вигляді наводяться дані щодо зовнішньоекономічних операцій даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.

  Позичковий  капітал експортується у вигляді грошових кредитів уряду або підприємствам інших країн, вкладення грошей на банківські рахунки за кордон.

  Портфельні  інвестиції — капіталовкладення в підприємства інших країн, які приносять інвесторові відповідний дохід, але не дають права контролю над підприємствами.

  Протекціонізм — політика обмеження імпорту, що проводиться з метою захисту національної економіки, стимулює розвиток вітчизняного виробництва.

  Прямі інвестиції — капіталовкладення в підприємства інших країн, які забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і відповідний дохід.

  Світова ціна — інтернаціональна вартість товару, яка визначається головними продавцями і покупцями певного виду продукції та формується в процесі здійснення великих і результативних операцій з товаром у вільно конвертованій валюті на світовому ринку.

  Світовий  ринок позичкових капіталів — механізм акумуляції та перерозподілу світових фінансових ресурсів, котрий діє під впливом попиту на позичковий капітал та його пропонування з боку позичальників і кредиторів з різних країн.

  Світовий  товарний ринок — частина світового ринку, система обмінних відносин якого побудована на організації купівлі-продажу продуктів матеріального виробництва.

  Тарифне обмеження — інструмент регулювання зовнішньої торгів- 
лі за допомогою мит і тарифних квот.

 
 
     Контрольні  запитання і навчальні  завдання

1. Яка форма міжнародних  економічних відносин є провідною?
2. У чому відмінності між внутрішньою та зовнішньою торгівлею?
3. Як впливає іноземний капітал на національний капітал України та її економіку в цілому?
4. Що дає для економіки України конвертованість валюти?
5. Сучасна Європейська валютна система та її основні параметри.
6. Що таке платіжний баланс і для чого він складається?
7. Який стан міжнародного руху робочої сили і його наслідки для України?
8. Ефективність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.