Кредитування банками поточної дільності підприємств 2012

Як висновок зазначимо, що ефективність кредитної діяльності в умовах сучасного стану української  економіки визначає як фінансовий стан банку, так і подальші перспективи  його розвитку, виходячи із пріоритетності цього виду діяльності для банків.

 

1.2. Методика аналізу кредитної діяльності банку

 

 

 

У структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов’язано з об’єктивною  властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. Саме аналіз кредитних операцій банку з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів, що, у свою чергу, є важливим напрямом рейтингової оцінки діяльності банку. Позикові операції являють собою один із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції – це найбільш ризикований вид операцій банку. Кредитні операції формують його кредитний портфель [14, с. 11].

Кредитні вкладення, або кредитний  портфель комерційного банку, – сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.

Кредитний портфель банку включає  агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення. Разом з тим до нього не входять:

• відсотки нараховані, але не сплачені;
• зобов’язання видати кредит;
• кредитні лінії, які ще не використані;
• гарантії та акредитиви;
• оперативний лізинг [15, с. 16].

Від структури і якості кредитного портфеля банку значною мірою  залежить його стабільність, репутація та фінансовий успіх. Тому банку необхідно аналізувати якість позичок, проводити незалежні експертизи великих кредитних проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від законної кредитної політики.

Постійний аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрями кредитної політики банку, знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення щодо доцільності надання позики клієнтам залежно від їх кредитоспроможності, галузевої належності, форм власності і т. д. Результати аналізу дають змогу приймати рішення про зміну напрямів та методів кредитування.

Аналіз кредитної діяльності банку  передбачає вирішення таких завдань :

• визначення ступеня та типу концентрації ризику кредитного портфеля, його відповідності зовнішньому покриттю і достатності створених резервів покриття фактичних і потенційних збитків;
• оцінювання адекватності кредитного ризику сумі передбачуваного прибутку;
• визначення кредитоспроможності позичальників з метою зниження кредитного ризику;
• визначення ефективності кредитних операцій, що дає змогу вибрати доцільний варіант розміщення ресурсів;
• зниження ризику неповернення позики.

Аналіз кредитних операцій доцільно проводити в такій послідовності:

• аналізуються масштаби кредитної діяльності банку порівняно з попередніми періодами та іншими банками;
• аналізується рух кредитів;
• розраховується оборотність кредитів;
• визначається рівень диверсифікації кредитних вкладень, який дає змогу максимально знизити ризик неповернення позики;
• оцінюється повернення позик;
• проводиться кількісне оцінювання структури кредитного портфеля залежно від різноманітних класифікаційних ознак;
• виявляється якість кредитного портфеля з погляду ризику і ступеня забезпеченості кредитів;
• аналізується дохідність та ефективність кредитних операцій [15, с. 22].

Дослідження кредитної діяльності банку полягає  у використанні аналітичних прийомів, спрямованих на визначення обсягу кредитних  ресурсів, які перебувають у розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді. Для всебічного аналізу даної категорії використовуються різноманітні інструменти як загально аналітичного спрямування, так і спеціалізовані.

Виходячи  з важливості дослідження такої  категорії як кредитна діяльність банку, слід зазначити, що сукупність методів аналізу цієї категорії є доволі диверсифікованою.

Загальний аналіз кредитних вкладень банку ґрунтується  на застосуванні методик вертикального  та горизонтального аналізу, які  передбачають обчислення та подальшу оцінку таких показників [16, с. 34]:

– процентні  співвідношення окремих показників з агрегованим показником;

– абсолютні  зміни кінцевих показників порівняно  з початковими (базисними);

– темпи зростання або приросту показників в аналітичному періоді.

До спеціалізованого апарату належать такі способи як коефіцієнтний та факторний аналіз окремих показників ефективності, якості та результативності. Саме вони найбільш адекватно дозволяють оцінити та виявити загальні тенденції та перспективи  кредитної діяльності банку.

Від структури та якості кредитного портфеля банку залежать його стабільність, репутація та фінансовий успіх. Тому працівникам банку необхідно  аналізувати якість кредитів, проводити  незалежні експертизи великих кредитних  проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від кредитної політики, яка базується на чинному законодавстві. Основні методи статистики, які використовуються при дослідженні банківської діяльності, – це: спостереження, зведення та групування даних, узагальнювальних величин, варіації, вивчення динаміки, вимірювання тісноти взаємозв'язків, індексний метод і т. п.

Аналіз кредитних операцій здійснюється, в основному, методом  групувань із використанням даних  балансу банку, статистичних форм звітності, аналітичного та оперативного обліку банку і т. п., а також методом використання відносних та середніх показників. У процесі аналізу встановлюється, де, коли, кому, на який термін і в якій формі надані кредити і наскільки вони ефективні [17, с. 10].

Одним із найважливіших  показників ефективності діяльності вважається прибуток, однак оцінювання за допомогою абсолютних показників не завжди дозволяє отримати об'єктивну оцінку реального стану справ. Більш адекватно характеризують ефективність відносні показники, зокрема такі, як рентабельність і прибутковість, розраховані за співвідношенням прибутку (чистого доходу) та витрат на його отримання. Разом з тим показники рентабельності та прибутковості свідчать про продуктивність і віддачу фінансових ресурсів комерційних банків, їх здатність інвестувати кошти з метою отримання достатніх доходів. Відтак відносні показники ефективності доповнюють аналіз абсолютних кількісних величин, розкриваючи їх якісний зміст [18, с. 52].

Оцінку ефективності роботи банку дають на основі таких  показників:

– показники дохідності як відношення прибутку (доходу) до середнього значення активів та капіталу;

– співвідношення темпів росту кредитів, депозитів, капіталу та штату працівників банку; продуктивність роботи персоналу, що визначається як дохід у розрахунку на одного працівника і як прибуток у співвідношенні з витратами на заробітну плату; співвідношення середніх процентних ставок, які одержуються чи виплачуються; вартість посередництва; чутливість до змін на ринку тощо.

Зрозуміло, що першим і  найважливішим фактором, який впливає на ефективність банківської діяльності в цілому, є їх прибутковість. Аналіз прибутковості здійснюють за такими показниками: загальний показник дохідності; прибутковість витрат; чистий спред; відсоток дохідності капіталу; чиста маржа і т. п.

Статистичний аналіз цих показників здійснюється за допомогою  методу відносних величин динаміки (ланцюгові та базисні показники  аналізу рядів динаміки). Вплив  певних факторів на зміну показників прибутковості банку розраховується шляхом ланцюгових або базисних підстановок [19, с. 44].

Двома найважливішими показниками  аналізу прибутковості банку  є такі показники: процентна дохідність активів; процентна дохідність капіталу. Розглянемо показники, за допомогою  яких може бути проаналізована дохідність кредитних операцій. Універсальним показником, що характеризує ефективність вкладень у кредитні операції і показує, скільки банк отримує доходів із кожної гривні вкладеної саме в кредитні операції, є коефіцієнт дохідності кредитних вкладень.

 

   (1.1)

 

Його застосування дозволяє зробити порівняльний аналіз ефективності різних видів банківських операцій, а також оптимізувати напрями  використання банківських ресурсів, віддаючи пріоритети найбільш дохідним видам діяльності. За ідеальної фінансової дисципліни позичальників, коли виконуються всі умови договорів і всі кредити та відсотки за ними повертаються повністю, цей коефіцієнт дорівнюватиме середньозваженій відсотковій ставці за кредитами. При розрахунку чисельника цього коефіцієнта береться фактична сума отриманого доходу за відсотками на кредити. Для більш точного розрахунку вона може бути скоригована на суму втрат від списання безнадійних кредитів за період, який аналізується.

Менш поширеним, ніж  попередній, є показник дохідності активів за рахунок кредитних операцій. Він характеризує внесок кредитних операцій у загальну дохідність активів [20, с. 68].

 

   (1.2)

 

Різновидом цього показника  може виступати коефіцієнт, у знаменнику якого замість загальних активів  беруться тільки дохідні активи. За високої частки кредитів у загальних активах його значення буде наближатися до значення першого коефіцієнта – дохідності кредитних вкладень.

Питому вагу доходів  від надання кредитів у загальній  сумі доходів банку від інших  активних операцій характеризує однойменний показник:

 

    (1.3)

 

При його аналізі доцільно порівняти  значення цього показника зі значенням  коефіцієнта кредитної активності. Якщо коефіцієнт питомої ваги кредитних  доходів вищий за коефіцієнт питомої  ваги кредитів у дохідних активах, це свідчить про те, що ефективність кредитних вища ніж ефективність інших банківських операцій.

Рентабельність кредитних операцій може бути проаналізована за допомогою  низки показників, які доповнюють один одного, а саме: рентабельність кредитних операцій розраховується шляхом ділення прибутку від кредитних операцій на витрати, пов'язані із залученням ресурсів та функціонуванням кредитного відділу:

 

  (1.4)

 

Різновидом коефіцієнта  рентабельності може бути також показник Р₂, що характеризує ефективність обраної політики з регулювання співвідношення між ціною ресурсної бази та ціною розміщення ресурсів.

 

   (1.5)

 

Зростання цього коефіцієнта характеризує високу якість менеджменту банку. Про ефективність процентної політики може свідчити і обернений показник:

 

    (1.6)

 

Зниження цього показника  є, безумовно, позитивним явищем, проте  аналіз слід доповнити оцінкою абсолютної суми прибутку, яка в результаті жорсткої процентної політики не повинна призводити до зменшення обсягу залучених ресурсів та зниження попиту на дорогі кредити [21, с. 78].

Про зростання ефективності кредитних вкладень свідчить і ріст показника прибутковості кредитних операцій швидшими темпами в порівнянні із зростанням показника їх дохідності:

 

    (1.7)

 

Статистика кредиту  використовує різні показники, за допомогою  яких вивчають обсяг, склад, структурні зміни, динаміку, взаємозв'язки та ефективність кредитних вкладень.

Для характеристики обсягу кредитних вкладень використовують узагальнюючі показники:

– залишки заборгованості;

розмір виданих та погашених кредитів;

– середній розмір кредитів;

– середній розмір заборгованості за кредитною угодою;

– середня ставка відсотків  за кредитом і т. п.

Структуру, динаміку та інші характеристики кредитних вкладень у статистичному аналізі досліджують  за допомогою абсолютних і відносних  показників, індивідуальних і зведених індексів, статистичних методів вивчення взаємозв'язків між явищами, показників аналізу рядів динаміки. Особливу увагу надають визначенню ефективності кредитних вкладень через аналіз оборотності кредитів, оцінку впливу окремих факторів на зміну оборотності кредитів і т. п.

Основними напрямами  статистичного аналізу кредитної  діяльності на сучасному етапі можна  визначити такі [22, с. 96]:

– загальний аналіз кредитів;

– аналіз руху кредитних  коштів; аналіз забезпеченості кредитів та їх своєчасного погашення;

– оцінка кредитного ризику комерційного банку та формування резерву на його покриття.

Згідно із загальними принципами статистичного аналізу  ефективності банківської діяльності в цілому за ефект можна взяти: процентний дохід, валовий операційний  дохід, чистий операційний дохід, чистий дохід до сплати податків, чистий дохід після сплати податків або узагальнений дохід.

 

1.3. Облік кредитної діяльності банку

 

 

Бухгалтерський облік  кредитних операцій ґрунтується  на принципах, загальноприйнятих у  міжнародній практиці, зокрема: безперервності діяльності установи банку, стабільності правил бухгалтерського обліку,обережності, поділу звітних періодів,дати операції,переваги змісту над формою, оцінки активів та пасивів, окремого відображення активів та пасивів.