Кредитування банками поточної дільності підприємств 2012

ЗМІСТ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми роботи. Важлива роль в економічній системі відведена банкам, які регулюють грошовий оборот країни, акумулюють грошові ресурси і перерозподіляють їх. Одночасно банки володіють важелями впливу на фінансову, інвестиційну, виробничу і інші сфери економіки, а також на розвиток економічних і суспільних відносин.

Основним видом діяльності банку є кредитна, яка забезпечує в середньому 60-70 % прибутковості  всіх активів, і, як правило, висока прибутковість  безпосередньо супроводжується  підвищеним ризиком. Причому одним із найбільш прибуткових видів банківських кредитів є кредит в поточну діяльність суб’єктів господарювання. Зазвичай вони видаються за високими ставками на невеликі строки та супроводжуються дуже низьким рівнем проблемної заборгованості. В той же час в умовах кризи ризик за цим видом кредитів значно зріс. Відповідно в умовах відновлення економіки перед банками одним із першочергових питань стоїть відновлення даного виду кредитування при відповідному рівні прибутковості за ним, що окреслює актуальність теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що дане питання доволі детально розглянуто в економічні літературі. Дослідженню операцій з кредитування поточної діяльності господарюючих суб’єктів в теорії і на практиці присвячені праці вітчизняних вчених-економістів О.В. Васюренка, М.Г. Дмитренка, Р.Р. Коцовської, В.Д. Лагутіна, А.О. Мілая, В.І. Міщенка, А.М. Мороза, М.І. Савлука, Т.С. Смовженко. У своїх працях вони розкривали суть поняття «кредитування», визначали класифікацію банківських кредитів, переваги та недоліки окремих методів надання та способів погашення кредитів позичальниками, ефективність системи контролю з боку банківських установ за кредитними операціями.

Проте аналіз літературних джерел показує, що в більшості наукових праць з кредитування підприємств бракує системного підходу до багатьох теоретичних і практичних питань, пов’язаних з удосконалення кредитного забезпечення товаровиробників.

Мета роботи полягає у дослідженні обліково-аналітичних процедур щодо управління кредитною діяльністю при банківському кредитуванні поточної діяльності суб’єктів господарювання.

Відповідно до цієї мети ставляться такі завдання:

• дослідження сутності кредитної діяльності банків;
• розгляд особливостей здійснення аналізу кредитної діяльності банків;
• розкриття основних принципів системи обліку здійснення банками кредитування;
• детальний аналіз облікових процедур, що мають місце при кредитуванні поточної діяльності суб’єктів господарювання;
• проведення аналізу кредитного портфелю ПАТ «Кредобанк».

Об’єктом роботи є банківське кредитування поточної діяльності суб’єктів господарської діяльності.

Предметом роботи виступає облікове-аналітичне забезпечення проведення банками операцій з кредитування поточної діяльності суб’єктів господарювання.

Методологічну основу дослідження складають сучасні загальнонаукові методи і прийоми пізнання: формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-економічний, соціологічний тощо.

Під час аналізу фінансового  банківської установи були використані  економічно-статистичні методи та прийоми аналізу, спостереження та синтезу, аналітичне групування, обстеження, метод коефіцієнтів та графічний метод.

При підготовці дослідження  було використано наукову й навчальну  літературу з банківської справи та фінансів, розглянуто ряд наукових публікацій у фахових виданнях. При проведенні теоретичних досліджень було проаналізовано законодавчу базу з даного питання, що включає кодекси, закони України та нормативні акти Національного банку України.

 

Розділ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ ПОТОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

 

 

1.1 Зміст кредитної діяльності банківських установ

 

 

 

В економічній системі  країни значну роль у забезпеченні базових передумов суспільного  відтворення має фінансово-кредитна система. Основною ланкою якої є банківська система, яка виступає не тільки важливою складовою ринкової інфраструктури України, але й забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики Національного банку України через наявні в нього інструменти. Від ефективності виконання банківською системою покладених на неї функцій значною мірою залежить і успіх соціально-економічних перетворень у державі загалом.

Кредитна діяльність банків виникла на певному етапі  розвитку кредиту, котрий, як стверджує  історична наука, був відомий  не менш ніж 3000 років тому в Ассирії, Вавилоні, Єгипті і з того часу активно розвивалася.

Згідно із загальною теорією систем будь-яку річ, процес, явище слід розглядати як відносно самостійну систему зі своїми особливостями функціонування та розвитку.

Відповідно, кредитну діяльність банку слід розглядати як складну систему, яка представлена сукупністю елементів, що тісно взаємопов’язані між собою та виконують визначені завдання.

Тему кредитної діяльності банку широко висвітлено в сучасній економічній літературі фінансово-банківського спрямування. При цьому її розглядають у різних аспектах: одні автори приділяють більше уваги методиці здійснення кредитних операцій [1, с. 88], другі розглядають процеси кредитування з огляду на банківський [2, с. 34] або фінансовий [3, с. 71] менеджмент банку, треті – в аспекті мінімізації кредитного ризику банку [4, с. 69], інші – з точки зору аналізу кредитної діяльності банку [5, с. 51].

Водночас зауважимо, що жоден із авторів не наводить чіткого  визначення поняття «кредитна діяльність банку» та не розкриває її сутності, через що кожен користувач (дослідник, читач тощо) сприймає цю дефініцію по-своєму, з огляду на кінцеву мету досліджень. Так, в окремих виданнях трапляються вислови, близькі до ототожнення понять «кредитна діяльність банку» та «кредитні операції банку», зокрема останнє розглядають як «…один із важливих видів діяльності українських банків…» [6, с. 30]. Взагалі відсутнє визначення поняття кредитної діяльності банку в більшості довідкових та енциклопедичних видань економічного спрямування. Лише в «Енциклопедії банківської справи України» наведено визначення кредитної діяльності МБРР. Проте воно зводиться до характеризування кредитної діяльності цього банку як основної форми діяльності міждержавної інвестиційної інституції, викладу її спрямованості, історії розвитку й організаційних засад, отже, не вносить ясності в розуміння економічної сутності базового економічного поняття «кредитна діяльність банку».

Для обґрунтування неприпустимості  ототожнення понять «кредитна діяльність банку» та «кредитні операції банку» з’ясуємо, насамперед, як економічна думка тлумачить останнє. Як виявилось, із визначенням поняття «кредитні операції банку» також існують певні проблеми, адже в більшості видань виклад різних аспектів кредитних операцій наведено без визначення їх поняття. Лише в одному із зазначених вище джерел, в аспекті сутності й завдання статистичного аналізу кредитної діяльності банку, автори визначають кредитні операції банків як «…вид активних операцій, пов’язаних із наданням клієнтам кредитів» [7, с. 49]. Ідентичне визначення наведено і в сучасних довідкових та енциклопедичних виданнях економічного спрямування, при цьому слід зауважити, що воно є незмінним від часу виходу з друку першої вітчизняної Банківської енциклопедії під редакцією професора А.М. Мороза [8, с. 64].

Суттєвою хибою всіх визначень поняття «кредитні  операції банку є їх ототожнення  з комплексом процедур, пов’язаних тільки з наданням банківських кредитів. Але ж кредитний процес (рух банківського кредиту як послідовний перебіг його організаційних етапів) складається також і з інших етапів і відповідних ним кредитних процедур. У фінансовому словнику автори (А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко) наводять більш звужене визначення, розуміючи під кредитною операцією «…договір про надання кредиту, супроводжуваний записами в банківських рахунках з відповідним відбиттям у балансах кредитора та позичальника».

З таким розумінням кредитної  операції важко погодитись, адже на підставі кредитних договорів, що укладаються  між кредитором і позичальником лише в письмовій формі та визначають взаємні зобов’язання й відповідальність сторін, регламентуються кредитні взаємовідносини. Тому договір про надання кредиту як документ є наслідком дії, спрямованої на його розробку, яку й можна класифікувати як лише одну з кредитних операцій.

Визначення кредитних  операцій як «…видачі та погашення  різних кредитів» [9, с. 81] ніби й розширює їх поняття, проте з нього незрозуміло, про що йдеться – про факт видачі та погашення чи про ряд процедур, пов’язаних із ними.

Перед тим, як формулювати  власне визначення поняття кредитних  операцій банку, розглянемо наявні підходи  до тлумачення більш загального поняття  «банківські операції», окремі елементи якого можливо й треба взяти  до уваги. В економічній енциклопедичній літературі переважає думка про те, що банківські операції – це операції, які здійснюють банки для залучення й розміщення коштів, цінних паперів і здійснення розрахунків.

Слід зазначити, що пропоноване  визначення сформульовано за дещо тавтологічним підходом – «банківські операції – це операції». До того ж воно не забезпечує всебічного розкриття поняття «банківські операції», оскільки насправді є лише формулюванням їх спрямованості. За таким же підходом визначено поняття кредитних операцій і в Господарському кодексі України: «Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян». Натомість із теорії і практики банківської діяльності відомо, що формування ресурсної бази відбувається, у тому числі, за рахунок власних коштів.

Загалом же такий підхід не відповідає широкому розумінню операції як окремої дії, частини якогось  процесу. Отже, при формулюванні поняття  будь-якого виду банківських операцій потрібно уникати плутанини дій з їх метою, спрямованістю та наслідками.

Більш вдалим є визначення з підручника «Гроші та кредит»: «Кредитні  операції полягають у проведенні комплексу дій, пов’язаних з наданням і погашенням банківських кредитів» [10, с. 93]. Проте знову не зовсім зрозуміло: чи включається до дій, пов’язаних із наданням і погашенням банківських кредитів, весь спектр кредитних операцій за всіма етапами кредитного процесу?

В економічній літературі трапляються визначення поняття  банківських операцій, недосконалість котрих зумовлюється їх ще більшою  звуженістю. Наприклад, М.Р. Ковбасюк під банківськими операціями розуміє певні дії працівників банку з відображення за рахунками бухгалтерського обліку обсягів продукту (послуг), витрат на його виготовлення й фінансових результатів, одержаних від його реалізації [11, с. 54], при цьому дії банку щодо відображення в бухгалтерському обліку активів банку вважають за активні операції [12, с. 55].

Відповідно до таких  дефініцій кредитні операції банків тлумачитимуться як сукупність дій  його працівників, спрямованих на відображення результатів кредитної діяльності за рахунками бухгалтерського обліку і в балансі банку. Однак останні є лише наслідковими процедурами вже досягнутих результатів дій, спрямованих на забезпечення кредитного процесу.

Враховуючи всі позитивні  й негативні сторони існуючих підходів до визначення поняття «кредитні операції банку», точнішим і вичерпнішим вважаємо таке визначення: кредитні операції банку – це сукупність дій, спрямованих на забезпечення всіх етапів кредитного процесу й подальше відображення їх результатів у бухгалтерському обліку банку. При цьому кожному етапу кредитного процесу відповідає певна частина кредитних операцій, таке їх структурування відбувається залежно від їх призначення.

Саме через реалізацію кредитних операцій відбувається безпосереднє відтворення кредитних послуг банку. Однак їх здійснення не може бути розпочато без створення відповідних організаційно-технологічних і матеріально-технічних умов, забезпечення яких передує здійсненню кредитних операцій та (або) відбувається паралельно. Тому кредитні операції банку не можуть сприйматися як процес, а лише як його основний етап (аналогічно до розподілу виробництва на основне й допоміжне у виробничій сфері), поряд із такими допоміжними етапами як: формування кредитної політики банку, матеріально-технічне оснащення, забезпечення персоналом, розробка і вдосконалення методичного і програмного забезпечення та відповідних технологій, управління ризиками кредитної діяльності банку, її аналіз (рис. 1.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис . 1.1. Основні етапи організації кредитної діяльності банку

 

Отже, як будь-який суб’єкт  підприємницької діяльності, банк, здійснюючи діяльність, має відтворювати певні продукти. Важливим для дослідження  є з’ясування того, що є кінцевим продуктом від реалізації кредитної  діяльності банку, чим користаються позичальники, вступаючи у кредитні відносини з банком.

Кредитні операції, хоча й мають зв’язок із рухом позиченої  вартості, насамперед спрямовані на забезпечення внутрішньобанківських технологічних  процесів, відтак не можуть сприйматися як кінцевий продукт споживання. Тож передусім з’ясуємо, що є предметом праці при здійсненні кредитної діяльності банку. Акумульована банком позичена вартість передається позичальнику в незмінній формі (таких змін вона може зазнати, але під впливом зовнішніх макроекономічних факторів, зокрема інфляції/дефляції, девальвації/ревальвації тощо). А банк здійснює пошук потенційних позичальників, аналіз придатності до реалізації кредитних проектів за ними (у тому числі оцінку ризиків) та їх подальше супроводження. Отже, позичкова вартість не є об’єктом впливу окремих дій банківського персоналу [13, с. 123].

Враховуючи вищесказане, можна стверджувати, що позичальники, користуючись кредитними послугами  банку, отримують можливості тимчасового  користування кредитними ресурсами, акумульованими банком.