Фінансовий нагляд і контроль за міжнародною банківською діяльністю

     II. Індикативне регулювання: 

     1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;

     2) визначення норм обов'язкових  резервів для банків;

     3) встановлення норм відрахувань  до резервів на покриття ризиків  від активних банківських операцій;

     4) визначення процентної політики;

     5) рефінансування банків;

     6) кореспондентських відносин;

     7) управління золотовалютними резервами,  включаючи валютні інтервенції; 

     8) операцій з цінними паперами  на відкритому ринку; 

     9) імпорту та експорту капіталу.

     При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк України співпрацює з відповідними органами цих держав.

   Для забезпечення успішного функціонування українських комерційних банків, надійного захисту інтересів  їх вкладників і кредиторів, прогнозування  змін у банківській системі України та своєчасного реагування на них 13 травня 1999 року було створено Комісію Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків і затверджено відповідне положення, яким визначено її завдання, права та регламент роботи [33]. Крім цієї комісії, до системи банківського нагляду входять ряд департаментів та управлінь центрального апарату Національного банку України, а також відділи банківського нагляду обласних управлінь НБУ[11, c.238];.

     Створення банків виконується згідно Закону України „Про банки та банківську діяльність”[31] та положень Національного банку України:

     - Положення “Про порядок створення  і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень” [25].

      - Положення про порядок створення дочірнього банку, філії і представництва українського банку на території інших держав, особливості їх закриття та здійснення нагляду [23].

     Державна  реєстрація та ліцензування банків виконується  згідно Закону України „Про банки  та банківську діяльність” [10] та положення Національного банку України “Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій ” [24].

     Реєстрація  банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру  банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою.

     Банк  має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання  банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.

     Національний банк України може відкликати банківську ліцензію виключно у таких випадках:

     1) якщо було виявлено, що документи,  надані для отримання ліцензії, містять недостовірну інформацію;

     2) якщо банк не виконав жодної  банківської операції протягом  року з дня отримання банківської ліцензії;

     3) у разі порушення цього Закону  або нормативно-правових актів  Національного банку України,  що спричинило значну втрату  активів і настання неплатоспроможності  банку; 

     4) на підставі висновку тимчасового  адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами закону “Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій ” [24] та нормативно-правових актів Національного банку України;

     5) недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

     Мінімальний розмір статутного капіталу  на  момент  державної реєстрації  юридичної особи,  яка має намір  здійснювати банківську діяльність, не може бути меншим 120 мільйонів гривень. [10, c.30].

     За  підсумками року на основі фінансової звітності банки зобов'язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових  доходів або валових витрат банку  відповідно до методики, встановленої Національним банком України.

   Згідно  «Інструкції про регулювання  діяльності комерційних банків» [12] Національний банк установлює норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), якого всі банки зобов'язані дотримуватися. Мінімальний розмір регулятивного капіталу в гривнях визначається Національним банком кожний рік та має дотримуватися банками на кінець кожного періоду (року), що регулюється.

     Відповідно  до статей 2, 58 - 59 Закону України "Про Національний банк України" [11, c. 238] та статей 2, 4, 7 - 12, 30 - 36, 47 - 50, 52, 69, 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" [10, c.30] Національний банк України установлює порядок визначення регулятивного капіталу банку та такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками:

     а)нормативи  капіталу:

     - мінімального розміру регулятивного  капіталу,

     - адекватність регулятивного капіталу,

     - адекватність основного капіталу;

     б) нормативи ліквідності:

     - миттєва ліквідність, 

     - поточна ліквідність, 

     - короткострокова ліквідність;

     в) нормативи кредитного ризику:

     - максимального розміру кредитного  ризику на одного контрагента, 

     - великих кредитних ризиків, 

     - максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих  одному інсайдеру, 

     - максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам;

     г) нормативи інвестування:

     - інвестування в цінні папери  окремо за кожною установою, 

     - загальної суми інвестування;

     д) норматив ризику загальної відкритої валютної позиції банку.

   Базою для розрахунку економічних нормативів є регулятивний капітал банку, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу для банків встановлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації.

     Безвиїзний  контроль НБУ за діяльністю комерційних банків здійснюється згідно “Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні»[12].

     Заходи  впливу Національного банку України  при порушенні банківського законодавства  комерційними банками України визначаються “Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства” [32]. Згідно цього положення Національний банк має право накладати на банки штрафи в розмірі не більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду в разі допущення ними певних, перерахованих у положенні, порушень.

   Отже, працівники служби банківського нагляду можуть давати ефективні рекомендації і поради банкам лише за умови наявності сталого законодавства та чітких регулятивних правил. Чітка й конкретна правова інфраструктура дає змогу всім комерційним банкам «знати правила гри». Служба банківського нагляду Національного банку України має право і необхідні владні повноваження проводити дієвий нагляд, починати швидкі та ефективні дії відносно проблемних банків. 
 

Висновки  до розділу 1 
 

     1. Нагляд за банківською діяльністю — це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення регулярного спостереження і періодичних перевірок фінансово-господарської діяльності, організації роботи банку та його підрозділів. Основна мета нагляду полягає в тому, щоб забезпечувати стабільність фінансової системи і довіру до неї з боку вкладників та інших кредиторів.

     2. Ефективний нагляд за міжнародною діяльністю комерційних банків є однією з основних передумов стабільності економічного середовища. Необхідність контролю за діяльністю комерційних банків зумовлена тим, що в умовах ринку відбувається жорстка конкурентна боротьба між банками, а це змушує їх дедалі підвищувати ризикованість своїх операцій, щоб задовольнити клієнта й отримати прибуток. Підвищення ризикованості банківських операцій робить діяльність банків дедалі більш небезпечною і може призвести до загрози банкрутства. Банкрутство банку несе загрозу не лише для його акціонерів, вкладників, кредиторів, а й для суспільства в цілому, бо підриває довіру клієнтів до всієї банківської системи, а значить і до фінансового ринку.

     3. Розрізняють превентивний та протективний банківський нагляд. Заходи превентивного нагляду спрямовані на уникнення банкрутства банку. Вони охоплюють вимоги до власного капіталу, ліквідності та диверсифікації, надання інформації, заборону певних видів банківських операцій, а також інструкції щодо звітності. Сюди зараховуються також ліцензійні умови, які є визначальними в рамках вступного нагляду. Протективний вид нагляду націлений на уникнення негативних наслідків банкрутства банку для банківського сектору. Він охоплює страхування депозитів, кредитування центробанком як кредитором останньої інстанції, та державні заходи втручання такі як мораторій.

     4. Для забезпечення успішного функціонування українських комерційних банків, надійного захисту інтересів їх вкладників і кредиторів, прогнозування змін у банківській системі України та своєчасного реагування на них було створено Комісію з питань нагляду та регулювання діяльності банків і затверджено відповідне положення, яким визначено її завдання, права та регламент роботи. Крім цієї комісії, до системи банківського нагляду входять ряд департаментів та управлінь центрального апарату Національного банку України, а також відділи банківського нагляду обласних управлінь НБУ. Ці установи у своїй діяльності керуються великою кількістю законодавчих актів та положень НБУ, що у сукупності представляють собою законодавчо-інструментальну базу фінансового нагляду та контролю за міжнародною діяльністю комерційних банків України.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ  МІЖНАРОДНОЇ БАНКІВСЬКОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ 
 

2.1. Загальна характеристика  національної і  міжнародної фінансової  діяльності 

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 
 

     Публічний акціонерний комерційний банк “Аваль” (далі – “Райффайзен Банк Аваль”) був зареєстрований Національним банком України 27 березня 1992 р. як акціонерне товариство відкритого типу згідно із законодавством України. З 2009 року Банк Аваль перереєстрований у Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”. Це один з найбільших банків України з іноземним капіталом  (частка іноземного капіталу становить близько 95%). ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є частиною «Райффайзен Інтернаціональ Груп», головний офіс якого знаходиться у Відні.