Фактори і резерви зростання продуктивності праці на підприємстві

Продуктивність  праці - це плодотворність, продуктивність виробничої діяльності людей, яка вимірюється  кількістю часу, що витрачається на одиницю продукції, або кількістю  продукції, виробленої в одиницю  робочого часу (годину, день, місяць, рік).

Суть  закону підвищення продуктивності праці  полягає у створенні максимуму  продукту при мінімумі праці, і тому підвищення суспільної продуктивності праці об'єктивно сприяє прогресу людства, що виражається у зростанні  матеріального виробництва, у розвитку науки, культури, мистецтва, Всіх сторін цивілізації. Кожен наступний спосіб виробництва перемагає попередній в кінцевому рахунку завдяки  тому, що він забезпечує більший  простір для розвитку продуктивних сил суспільства, для зростання  суспільної продуктивності праці.

Зростання продуктивності праці забезпечує підприємствам  і всьому суспільному виробництву  подальший розвиток і сприятливі перспективи, а в поєднанні з  грамотною маркетинговою та збутовою політикою, конкурентоспроможність, що є неодмінною умовою ринкової економіки. І, в кінцевому рахунку, зростання  продуктивності праці веде до підвищення рівня життя населення.

Кінцевий  підсумок взаємодії різних груп факторів та умов руху продуктивності праці  є відображенням діалектичної єдності  речових та особистого факторів виробництва, при цьому провідна роль належить особистому фактору. Всі прогресивні  зміни, що зачіпають речові фактори  виробництва, створюють тільки потенційні можливості для зростання продуктивності праці, а втілення цих можливостей  в реальний матеріальний результат  нездійсненно без свідомих зусиль працівника, Спрямованих на досягнення найвищого  результату в праці.

Справа  в тому, що працівник, з одного боку, виступає в якості одного з факторів виробництва, з іншого боку, він включений  в систему виробничих відносин суспільства. Виробничі відносини, заломлюючись у свідомості працівника, створюють  об'єктивну спрямованість його дій, іменовану економічним інтересом, і тим самим впливають на рівень продуктивності праці. Через свідомість працівника впливає на ефективність праці та існуюча в суспільстві  надбудова, формуючи в нього те чи інше ставлення до праці. Що стосується ефективності функціонування сукупного працівника суспільства, тобто. рівня суспільної продуктивності праці, то вона складається перш за все на основі дії господарського механізму суспільства і теж опосередкована відносинами та надбудовою.

Відомо, що темп зростання продуктивності праці  різний при різних способах виробництва. Динаміка продуктивності праці даного способу виробництва визначається не лише факторами, загальними для всіх суспільно-економічних формацій, але  і специфічними, серед яких можна  назвати систему економічних  інтересів, соціально-економічну форму  факторів виробництва, Становище працівників  у процесі відтворення та ін. Причому  вплив специфічних чинників руху продуктивності праці не завжди збігається за напрямком з дією загальних  факторів, ніж значно змінює їх дію. У цьому сенсі соціально-економічні фактори руху продуктивності праці  мають виключно важливе значення у формуванні тенденцій її динаміки.

Щодо  високого рівня досягає продуктивність праці в розвинених країнах з  ринковою економікою. У цих країнах  зростання продуктивності праці  йде такими темпами, яких до того часу не знало людське суспільство. У  нашій країні на основі різноманітних  форм власності створюються об'єктивні  передумови для ліквідації непродуктивних втрат суспільної праці. Що б ці передумови практично реалізувати в країні створюється такий господарський  механізм, який дозволить органічно  поєднати особистий економічний  інтерес працівника з підвищенням  продуктивності його праці. Для цього  вже зроблено роздержавлення багатьох форм власності та виробництва, подолання  відчуження працівника від засобів  виробництва.

В розрахунковій  частині ми досліджували на підставі річного обсягу продажу показники плану продажу, а саме: чистий дохід та виручку від реалізації продукції, а також операційний та чистий прибутки.

В звітному році ми отримуємо чистий дохід від  продажу 34000 шт. продукції в розмірі 56795,18 тис. грн. А саме: за продаж виробу А в кількості 8000 шт. за ціною 690,37 грн., ми отримуємо 5522,96 тис. грн.; з продажу  виробу Б в кількості 16000 шт. по ціні 2159,22 грн. – 34547,52 тис. грн..; виробу В в кількості 10000 шт. по 1672,47 грн. – 16724,70 тис. грн.

В звітному році спостерігаються показники  ефективності використання основних фондів на такому рівні:

1. Коефіцієнт спрацювання склав 9,44%;
2. Коефіцієнт придатності – 90,56%;
3. Фондовіддача становила 14,02 грн./грн.;
4. Фондомісткість – 0,07 грн./грн..;
5. Фондоозброєність – 9624,41 грн./ос.;
6. Рентабельність ОФ склала 222%.

Показники, що характеризують ефективність використання оборотних коштів на такому рівні:

1. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів становить 10 оборотів;
2. Коефіцієнт закріпленості – 0,097 грн.;
3. Тривалість одного обороту склав 35 днів;
<li class="dash041c_041e_0439_0020_0441_0442_0438_043b_044c" style=" margin-left: 0pt; text-ind