Особливості банківського кредитування малого бізнесу

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ 

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Економічна характеристика та суть банківських програм по кредитуванню малого бізнесу………………………………………………..5
2. Механізм здійснення банківського кредитування малого бізнесу……….20
3. Оцінка кредитування малого бізнесу банками України…………………..32
4. Загальний аналіз кредитування суб’єктів малого бізнесу комерційним банком на прикладі ВАТ АБ "Укргазбанк"………………………………..38
5. Проблеми кредитування малого бізнесу в Україні та шляхи їх вирішення…………………………………………………………………….45

Висновки……………………………………………………………………………52

Список  використаних джерел……………………………………………………..55

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Актуальність  теми. В умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів суб`єкти підприємництва, які не потребують великих стартових інвестицій, спроможні за певної підтримки найшвидше і найефективніше розв`язувати проблеми кризової економіки України, стимулювати розвиток конкуренції та сприяти економічному зростанню.

     Малий бізнес створює 65-80 % валового національного продукту, забезпечує ринкову конкуренцію, наслідком якої є висока якість товарів і найповніше задоволення потреб споживачів. В малому бізнесі зайнято близько 70% робочих місць. Проте, порівняно з іншими країнами, Україна має набагато гірші не тільки якісні, а й кількісні показники розвитку малого бізнесу.

     Справа  в тому, що значення малого та середнього бізнесу в економіці дуже велике. Без цієї сфери ринкова економіка не буде функціонувати та розвиватися. Становлення та розвиток цієї сфери є однією з головних проблем економічної політики в умовах переходу від адміністративно-командної економіки до нормально функціонуючої ринкової.

     Отже, сфера малого та середнього бізнесу в ринковій економіці є ведучим сектором, який визначає темпи економічного росту, структуру та якість валового національного продукту.

     Беззаперечно  те, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні вільні грошові  кошти, які повинні бути спрямовані в найбільш привабливі сфери бізнесу. Але за сучасних умов нелегко відшукати такі ресурси підприємствам будь-якої галузі.

     Застосування кредиту є необхідним елементом процесу функціонування ринкової економіки, а також чи не єдиним джерелом вирішення проблеми забезпечення стабільної, ритмічної роботи підприємств різних галузей народного господарства, зокрема малого бізнесу. Тим більше, що кредит потрібен вже існуючому підприємству. 

     Мета  і завдання дослідження. Метою даної роботи є дослідження процесу надання кредитів комерційними банками суб'єктам малого бізнесу. Завданням виступає аналіз програм, які пропонують комерційні банки суб’єктам малого підприємництва, виявлення недоліків (на основі аналізу роботи ВАТ АБ "Укргазбанк", зокрема кредитного відділу) та пропозицій щодо їх усунення або запобіганню, а також аналіз проблем надання кредитів суб’єктам малого підприємництва в Україні та шляхи їх вирішення.

     Об’єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження виступають банки України і, зокрема, конкретна банківська установа – ВАТ АБ "Укргазбанк". Предметом дослідження є кредитні відносини банківських установ з одного боку та малого підприємства з іншого; теоретичні і практичні питання організації банківського кредитування малого бізнесу.

      Методи  дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження були використані Закони України, нормативні та інструктивні матеріали НБУ та ВАТ АБ "Укргазбанк". Проводяться дослідження вітчизняного досвіду щодо формування фінансових ресурсів підприємств малого та середнього бізнесу за рахунок банківського кредиту та зіставляється з досягненнями зарубіжних країн. Застосовуються прийоми динамічних порівнянь, графічного зображення даних.

        Методичну базу дослідження складають методи, прийоми і інструменти статистики: збір і угрупування статистичних даних; сучасні методичні підходи до оцінки кредитоспроможності підприємств.

      Практична цінність одержаних  результатів дослідження. На конкретному прикладі ВАТ АБ "Укргазбанк" в роботі буде розглянуто взаємовідносини малих підприємств з банками, включаючи програми кредитування малих підприємств установою банку, оцінку кредитоспроможності позичальника та методи забезпечення кредитів. Одержані результати можуть бути використані банківськими установами при наданні кредитів, при аналізі кредитоспроможності, а також удосконаленні процесу кредитування підприємств малого і середнього бізнесу.

1. Економічна характеристика та суть банківських програм по кредитуванню малого бізнесу

 

     Кредит  і кредитні відносини є невід’ємною  складовою економічної системи  України. Сфера кредитування безпосередньо  пов’язана з потребами розвитку національного виробництва. Знаходячись у центрі сучасного грошово-фінансового господарства, обслуговуючи інтереси господарських суб’єктів, кредит опосередковує зв’язки між державою, банком, товаровиробниками і населенням. Більш того, діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.

     З економічного погляду кредит – це форма позичкового капіталу (в  грошовій або товарній формах), що надається  на умовах повернення та обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

     Кредитні  відносини – це відособлена частина  економічних відносин, пов'язана  з наданням вартості у позику і  поверненням її разом із певним відсотком.

     Кредитні  відносини поєднують у собі дві  підсистеми: кредитно-грошові відносини  та кредитно-товарні відносини. Тобто  у позичку може надаватися вартість як у грошовій, так і у товарній формі.

     Кредитні  відносини виникають і діють  між двома суб'єктами: кредитором, який надає позику, і позичальником, який отримує позику. Рушійним мотивом надання позики у тимчасове користування є одержання доходу у формі позичкового відсотка. Метою кредитора є одержання прибутку (відсотка); метою позичальника – задоволення тимчасової потреби у додаткових грошових ресурсах. З боку кредитора позика є актом комерційного продажу на певний термін грошових коштів.

     Незважаючи  на те, що сьогодні більшість вітчизняних  економістів розглядає кредит як економічні відносини, в статті 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» подано таке його визначення:

     Банківський кредит – грошові кошти в національній чи іноземній валюті, що надаються  кредитодавцем позичальнику на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості і цільового використання (тобто кредит ототожнюється з грошима, які виконують абсолютно інші, не властиві кредиту функції). Звідси випливає, що кошти банківського кредиту після його надання позичальнику є його власністю.

     Однак практика засвідчує інше: позичальника із самого початку обмежують у правах користування позикою: по-перше – її терміном, по-друге – умовою цільового використання. Наявність зазначених обмежень не дає підстав вважати надані на певний час (позичені) кошти власністю позичальника.

     Варто зупинитися ще на одному визначенні кредиту, наведеному в статті 2 нового Закону України «Про банки і банківську діяльність»: «Банківський кредит – будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми».

     Кредитування  – це кредитний процес, що включає  сукупність механізмів реалізації кредитних відносин. Юридичною основою системи кредитування є кредитний договір, який передбачає виникнення певних обов’язків кожної із сторін.

     Об’єктом  кредитних відносин – є вартість, яка надається в позику з метою  отримання прибутку.

     Основними об'єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є: виробничі  запаси (сировина, основні й допоміжні  матеріали, запасні частини, паливо, інструмент); незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва; витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо); готова продукція і товари; платіжні та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.

     Об'єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань.

     Сутність  кредиту як економічної категорії  виявляється в його функціях. У  розвинутому ринковому господарстві кредит виконує такі основні функції:

     а) перерозподільна функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні грошові кошти одних підприємств, організацій і населення, а також Державного бюджету, які зберігаються в банку, перерозподіляються банками за умови повернення між підприємствами і госпорганами, у яких не вистачає власних коштів для здійснення нормального процесу виробництва.

     б) функція заміщення полягає в  заміні кредитом готівки в платіжному обороті, тобто в тому, що за допомогою  кредиту утворюється можливість підприємствам і установам здійснювати  розрахунки між собою в процесі купівлі-продажу та з фінансово-банківськими органами не готівкою, а шляхом перерахування в безготівковому порядку суми платежу з рахунку платника на рахунок одержувача грошей. Заміщення готівки в платіжному обороті кредитними грошима дозволяє скоротити витрати держави на виробництво й обіг грошей, прискорити розрахунки між платниками й одержувачами грошей, а також обертання коштів.

     в) важливе значення в умовах ринкової економіки має стимулююча функція  кредиту. Сам зміст кредитування спонукає до ефективного використання одержаної позики, щоб на зароблені кошти не просто повернути кредит, але й одержати прибуток.

     г) контрольна функція кредиту полягає  в тому, що в процесі кредитування здійснюється взаємний контроль (як кредитора, так і позичальника) за використанням і поверненням позики. Існує суттєва відмінність у виконанні контрольної функції кредиту з боку кредитора і з боку позичальника. Кредитор має можливість здійснювати контроль як за об'єктом кредиту (позиченою вартістю) так і за діяльністю позичальника. Позичальник не має можливості контролювати діяльність кредитора, він здійснює контроль лише за рухом позиченої вартості, тобто контролює лише об'єкт кредитних відносин.

     Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства – споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти. Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших.

     Існують також і специфічні причини виникнення кредитних відносин, пов’язані з необхідністю забезпечення безперервного процесу відновлення. До них відносять сезонний характер окремих виробництв, розбіжності між накопиченням коштів та їх витрачанням на підприємстві, відхилення фактичного використання оборотних коштів від їх нормативу в процесі індивідуального кругообігу оборотних фондів підприємств.

     З браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товарний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів.

     У процесі кредитування підприємств  насамперед ураховуються індивідуальні  особливості кругообігу їхніх оборотних коштів. Особливості індивідуального кругообігу коштів підприємств виявляються в часовій розбіжності між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот.