Правовий статус некомерційних суб’єктів господарювання

Споживчий та обслуговуючий кооперативи ствроюються лише для досягення своїх спеціальних (некомерційних) цілей, а не заради отримання прибутку (на відміну від виробничого кооперативу).

Торгово-промислова палата.

      Одними з відносно нових видів неприбуткових організацій є торгово-промислові палати. За законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», остання є  недержавною   неприбутковою самоврядною  організацією,  яка  об'єднує  юридичних  осіб,  які створені і діють відповідно до законодавства України,  та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання [50, c.52]

Це визначення не дає чіткого уявлення про місце торгово-промислових палат в системі некомерційних організацій, тому вважаємо за необхідне виділити мету та завдання створення таких організацій. 

Торгово-промислові палати  створюються  з  метою  сприяння розвиткові  народного  господарства та національної економіки,  її інтеграції у світову  господарську  систему,  формування  сучасних промислової,  фінансової  і торговельної інфраструктур,  створення сприятливих  умов  для  підприємницької   діяльності,   всебічного розвитку    усіх    видів    підприємництва,    не   заборонених законодавством України, встановлення науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

         Завданнями торгово-промислових палат є:

     -сприяння розвиткові  зовнішньоекономічних зв'язків,  експорту українських  товарів  і  послуг,   надання   практичної   допомоги підприємцям у   проведенні   торговельно-економічних  операцій  на внутрішньому  та   зовнішньому   ринках, освоєння нових  форм співробітництва;

    - представництво інтересів  членів палати з питань господарської діяльності як в Україні, так і за її межами;

    -організація взаємодії між суб'єктами    підприємницької діяльності,  координація  їх  взаємовідносин з державою в особі її органів;

- участь в організації в Україні та за кордоном  професійного навчання  і  стажування  фахівців  -  громадян  України  з  питань підприємництва,  розвиток конкуренції,    розроблення  та реалізація державних і міждержавних програм у цій галузі;

-  сприяння розвитку торгових та інших  чесних  звичаїв  у підприємницькій   діяльності,   участь   у   розробленні    правил професійної  етики  у  конкуренції для різних сфер підприємницької діяльності,  галузей економіки,  спілок та об'єднань  підприємців та ін [50, c.53]

Товарна біржа.

Взагалі біржі за законодавством України визнаються спеціалізованими некомерційними юридичними особами, спроможними в ринкових умовах організовувати торгівлю біржовим товаром, визначати реальний попит на нього і тим самим стабілізувати в цілому ситуацію на ринку.

Товарна біржа є організацією, яка об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку [49,c.139]

Як ми бачимо, товарна біржа хоч і об’єднує осіб, які здійснюють комерційну і ворбничу діяльність, але її діяльність позбавлена ознак навіть комерційного посередництва.

Фондова біржа.

Правовий статус фондової біржи закріплений у Законі України „Про цінні папери та фондовий ринок”, який визначає, що фондова біржа може утворюватись у формі товариства (крім повного товариства, командитного товариства, товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства об єднання торговців цінними паперами.(ч.1 ст. 21 Закону).

              Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток та не підлягає розподілу між її засновниками (учасниками). Фондова біржа утворюється засновниками-торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку. Сама біржа також повинна мати відповідну ліцензію. (ч.2 ст. 21 Закону).

Професійні спілки.

Цей вид некомерційних організацій стояв майже біля самих витоків створення некомерційного сектору, що було зумовлено їх великою соціальною важливістю на той період.

Професійна спілка (профспілка) — добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання) [48, c.397]

Головна мета діяльності профспілок  - це здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (за рахунок членських  внесків, які формують її матеріальну базу).

  Відповідно до територіальний статусу розрізняють: первинні, місцеві, обласні, регіональні та всеукраїнські профспілки.

Об’єднання співвласників житлових будинків.

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку — це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

              Недержавний пенсійний фонд.

              Недержавний пенсійний фонд  - юридична особа, яка  має  статус неприбуткової   організації    (непідприємницького    товариства), функціонує  та  провадить  діяльність виключно з метою накопичення пенсійних  внесків  на  користь  учасників  пенсійного   фонду   з подальшим   управлінням  пенсійними  активами,  а  також  здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного  фонду  у  визначеному  законом порядку. [45, c.372]

              Недержавні пенсійні фонди можуть утворюватись у формі корпоративного, професійного та відкритого пенсійного фонду. Учасниками недержавних пенсійних фондів можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. При цьому участь фізичних осіб у таких організаціях є добровільною. Активи пенсійного фонду(пенсійні активи) формуються за рахунок пенсійних внесків та прибутку від інвестування таких внесків.

Кредитні спілки

Кредитна спілка — це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.[ 44,c. 101]

4. Правові аспекти діяльності некомерційних суб’єктів господарювання.

а) організаційно - правові форми некомерційних суб’єктів господарювання.

Перед тим, як перейти до розгляду сутності кожної з організаційно-правових форм, у яких можуть створюватися некомерційні організації в Україні, варто визначитися з  тим, що являє собою організаційно-правова форма юридичної особи.

У науці цивільного права під організаційно-правовою формою юридичної особи розуміється сукупність конкретних ознак, що об'єктивно виділяються в системі загальних ознак юридичної особи й істотно відрізняють дану групу юридичних осіб від усіх інших [71, C. 94]. До аспектів, що відрізняють юридичну особу від усіх інших (що дозволяє говорити про віднесення її до самостійної організаційно-правової форми юридичних осіб), належать: особливості  організаційної структури, способи відокремлення її майна, відповідальність, способи виступу в цивільному обороті. Передбачається, що досить тільки одного з перелічених вище аспектів для того, щоб юридична особа, якій він притаманний, була віднесена до самостійної організаційно-правової форми юридичних осіб. У противному разі мають місце окремі різновиди організацій у рамках однієї й тієї ж організаційно-правової форми [17,c.165-166] Безумовно, існують й інші точки зору щодо організаційно-правової форми юридичної особи [19, c.137], однак ми приєднуємося до вищевикладеної.

               Господарський кодекс України стосовно організаційних форм здійснення некомерційної діяльності встановлює, що некомерційна господарська діяльність може здійснюватисясуб’єктами господарювання на підставі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, визначаємих власником або відповідним органом  місцевого самоврядування  з врахуванням вимог, передбачених ГК та іншими законами. Тобто конкретна організаційно-правова форма некомерційного               суб’єкту господарювання  визначається законом і залежить від його виду, цілей діяльності, правового режиму майна та ін. чинників.

Цивільний кодекс України, в свою чергу, містить загальну норму стосовно організаційно-правових форм  юридичних осіб, до яких відносить товариство, установу та інші форми, встановлені законом (ч.1 ст.83). Безумовно, запропонована класифікація організаційно-правових форм не в повній мірі відповідає тим положенням, що закріплені в чинному на сьогодні  законодавстві. Зокрема Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» містить дещо іншу  класифікацію організаційно-правових форм благодійних організацій, вирізняючи членську благодійну організацію, благодійний фонд, благодійну установу, інші благодійні організації (фундації, місії, ліги тощо), вказуючи на те, що благодійні організації можуть створюватися і в інших організаційно-правових формах, кожна з яких визначається засновниками (засновником) (ст.6). І це тільки один з прикладів існування подвійної класифікації на рівні загального та спеціального законодавства.

          Таким чином, ми зустрічаємося з наявністю двох класифікацій, які на перший погляд вступають у колізію одна з одною. Проте це не так, оскільки ч.1 ст. 53 ГК (як і ГК) встановлює, що конкретна організаційно-правова форма некомерційного суб’єкту господарювання встановлюється законами, (а згідно із ч.1 ст. 83  ЦК  юридичні особи можуть створюватися не тільки у формах, передбачених в ЦК (тобто у формі товариства чи установи), а й в інших формах, встановлених законодавством. Це означає, що класифікація організаційно-правових форм за ЦК стосується  всіх  юридичних осіб, тобто має універсальний характер, а класифікації, які встановлюються спеціальним законодавством, містять перелік організаційно-правових форм для конкретних видів юридичних осіб. Як вбачається,  загальна класифікація має більш важливе значення для науки (теорії юридичних осіб), а спеціальна – для  практики, тому що державна реєстрація  здійснюється в організаційно-правових формах, встановлених спеціальним законодавством. Спробуємо розглянути окремі форми, в яких можуть виникати некомерційні суб’єкти господарювання в сучасних умовах.              

ЦК  визначає товариство як організацію, створену шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у ній. Водночас зазначається, що товариство може бути створено й однією особою, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.83). Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. Непідприємницькі товариства характеризуються як товариства, які не мають на меті одержання прибутку для  його наступного розподілу між учасниками (ч.1 ст. 85).

Цивільний кодекс зберіг і таку традиційну форму юридичних осіб, як установа, визначивши її  як  «організацію, створену однією або декількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок даного майна» (ч.3 ст. 83).

Подібний погляд на  правову природу установи підтримується деякими вченими, зокрема В.І. Борисовою, яка зазначає, що «в сучасних умовах під установами варто розуміти організації, створювані власником і фінансовані ним цілком або частково для здійснення функцій некомерційного характеру» [9, c. 28,29]. Основним критерієм, що відмежовує названі організаційно-правові форми, є наявність участі (неучасті) засновників у діяльності створеної організації.

Особливий інтерес для нашого дослідження становить проект Закону України «Про непідприємницькі організації» (далі – проект Закону), в якому також пропонуються такі організаційно-правові форми непідприємницьких організацій, як товариства й установи. При цьому обмовляється, що особливою формою установи є фонд (ст.10)  [75]

Непідприємницьке товариство визначається проектом Закону як «організація, яка не має на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками товариства. Товариство створюється шляхом добровільного об'єднання осіб та діє для досягнення статутної мети. Воно має корпоративний устрій й управляється його учасниками. Товариство може бути створено й однією особою».

        Непідприємницька установа за проектом Закону, – це юридична особа, «створювана одним або кількома особами (засновниками) шляхом об'єднання (виділення) майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Засновники не беруть участі в управлінні установою і не зберігають права власності на майно, передане ними установі»; непідприємницький фонд – «установа, частка майна та/або доходи від майна якої можуть бути використані на статутні цілі у визначені  статутом чи законом строки». (статті 11-13).

Таким чином можна зробити висновок, що конкретна організаційно-правова форма некомерційного суб’ єкту господарювання залежить від його виду та  визначається   спеціальним законодавством.