Правовий статус некомерційних суб’єктів господарювання

Основна діяльність об’єднання полягає у виконанні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об’єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об’єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов’язань, пов’язаних з діяльністю об’єднання. Об’єднання може вести господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладення договорів з фізичними чи юридичними особами. Об’єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об’єднання [15,с.50]

       Отже, відсутність мети отримання прибутку – це головний критерій розмежування комерційної та некомерційної господарської діяльності. Але, як видно із наведеного прикладу, лише одного цього критерію недостатньо для якісного розмежування досліджуємих видів діяльності.

              Що стосується критерію заборони розподілення прибутку між засновниками (учасниками) некомерційної організації, то саме він використовується для класифікації         суб’єктів господарювання як в праві України, так і в праві зарубіжних країн (США, Німеччини, Російської Федерації). Під некомерційними організаціями в праві цих країн розуміють організації, «чистий прибуток» яких не підлягає розподілу серед її членів і її керуючих [1]. Заборона розподілу прибутку між учасниками некомерційних організацій сприймається як єдиний чіткий критерій, що дозволяє відділяти некомерційні організації від комерційних [17,c.165]

      Як зазначає Якобсон Л.И.,некомерційне господарювання має специфічні способи балансування прав і обов’язків, в результаті чого обмежується не стільки можливість отримання коштів, скільки напрямки і форми їх використання [74, c.43].

    Слід наголосити, що при формуванні цього критерію розмежування залишилась неврахованою та обставина, що некомерційна організація може отримувати матеріальні надходження не тільки у вигляді прибутку, як результату комерційної діяльності, але і у вигляді інших матеріальних надходжень, які не є прибутком. Можливість розпоряджатися іншими, окрім прибутку, видами доходів залишилась неврегульованою як в українському, так і в російському законодавстві. Разом із тим надходження з інших джерел  фінансування можуть складати  вагомий, а в ряді випадків і майже весь обсяг фінансування некомерційної організації.

              Що стосується таких критерієв розмежування комерційної(некомерційної) діяльності, як суб’єктний склад та особливості легалізації комерційних та некомерційних           суб’єктів господарювання, то слід відзначити, що ці критерії випливають перш за все із аналізу тих законів та підзаконних нормативно-правових актів, які встановлюють види таких організацій та особливості їх легалізації (відомо, що перелік некомерційних організацій та особливості їх правового статусу встановлюються спеціальними законами: Законом України „Про благодійництво та благодійні організації, Законом України „Про об єднання громадян”, Законом України „Про кредитні спілки” та ін., а легалізація  некомерційних суб’єктів господарювання також загалом відрізняється від створення комерційних суб’єктів господарювання. Детальніше ці питання будуть розглянуті у наступних розділах дипломної роботи.

3) Види некомерційних суб’єктів господарювання і їх правове регулювання

    Некомерційна господарська діяльність – це  складне правове поняття. Сама по собі ця діяльність не є однорідною і тим більше  - одноманітною. Існування різних видів некомерційних суб’єктів господарювання зумовлено як законодавчою базою, так і реальною життєвою практикою.

      Одна з головних ознак некомерційної господарської діяльності  - це її здійснення  спеціальними суб’єктами господарювання. Спеціальний статус цих суб’єктів  знаходить своє відображення у діючому законодавстві України. (Так, наприклад, особливості правового статусу кредитних спілок встановлені Законом України «Про кредитні спілки», громадських організацій  – Законом України „Про об’єднання громадян”, професійних спілок – Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і т.і).

              Правове регулювання некомерційних організацій в Україні здійснюється згідно з Господарським, Цивільним кодексами та спеціальними законами. На жаль, Господарський кодекс не містить визначення поняття „некомерційний суб’єкт господарювання”. Разом із тим  Цивільний кодекс  України  дає визначення непідприємницького товариства як  товариства, яке не має на меті одержання прибутку для наступного його розподілення між учасниками (ч.1 ст. 85). На наш погляд таке визначення потребує уточнення, а саме: слід додати, що непідприємницьке товариство не має  мети одержання прибутку в якості основної (бо непідприємницькі товариства можуть одержувати та одержують прибуток, про що було зазначене в розділі 2 дипломної роботи).

Окрім того, доречним було б доповнити Господарський кодекс України визначенням поняття „некомерційний суб’єкт господарювання”.

              Некомерційні організації не мають за основну мету одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками і безпосередньо спрямовують свою діяльність на задоволення тих чи інших потреб дестинаторів (третіх осіб, для задоволення потреб яких створюються такі юридичні особи) або своїх духовних чи інших інтересів. Діяльність цих суб’єктів фінансується за рахунок майна, переданого засновниками, внесків членів, пожертвувань юридичних та фізичних осіб тощо.

              На жаль, на сьогоднішній день в Україні (на відміну від Росії, де прийнятий Закон РФ „Про некомерційні організації”) немає єдиного Закону про некомерційні організації, який би встановив перелік таких організацій та визначив особливості їх правового статусу. На законодавчому рівні була зроблена спроба прийняти такий закон, але він залишається поки що тільки у проекті. (Проект Закону України „Про підприємницькі організації”). Саме тому існуючі в Україні некомерційні організації регулюються наступними законами: Законом України „Про благодійництво та благодійні організації”, Законом України „Про кооперацію”, Законом України „Про споживчу кооперацію”, Законом України „Про свободу совісті та релігійні організації”, Законом України „Про політичні партії в Україні”, Законом України „Про кредитні спілки”, Законом України „Про  об’єднання громадян”, Законом України „Про товарну біржу”, Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок”, Законом України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні, Законом України «Про об’єднання співвласників мешканців багатоквартирних будинків».

              З  аналізу вищезазначених законів можна зробити висновок, що до некомерційних суб’єктів господарювання належать:

1)     благодійні організації;

2)     об’єднання громадян ( політичні партії та громадські організації);

     3) споживчі кооперативи;

     4) обслуговуючі кооперативи;

     5) промислово – торгівельні палати;

     6) товарні та фондові біржі;

     7) професійні спілки;

     8) товариства співвласників житла;

     9) недержавні пенсійні фонди;

     10) кредитні спілки.

              Вищезазначені види некомерційних суб’єктів господарювання cтворюються в певних організаційно-правових формах, особливості яких розглядаються в  Розділі 4 п.А) дипломної роботи.

     До того ж кожний з перерахованих суб’єктів  має певні правові відмінності, встановлені в спеціальному законодавстві, що пов’язане здебільше з їх цільовою спрямованістю.

              Пропонуємо зробити короткий огляд видів некомерційних суб’єктів господарювання, які е предметом нашого дослідження.

Благодійні організації.

Благодійна організація  - недержавна  організація,  головною
метою  діяльності  якої  є  здійснення  благодійної  діяльності  в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно з Законом України „Про благодійництво та благодійні організації” [42,с. 292]  

    Отже, благодійна організація - це неприбуткова організація, яка займається благодійною діяльністю (благодійництвом), а саме: добровільною, безкорисливою діяльністю, що не передбачає одержання прибутків від цієї  діяльності [42,с. 292]  

              Діяльність благодійних організацій сприяє практичному      здійсненню  загальнодержавних, регіональних,  місцевих та міжнародних програм, які спрямовані  на поліпшення     соціально-економічного становища, матеріального  становища   набувачів благодійної допомоги, сприяє соціальній  реабілітації  малозабезпечених, безробітних,  інвалідів,  інших дестинаторів, які потребують піклування, а також  полягає в наданні  допомоги  особам,  які через свої фізичні або інші вади обмежені  в  реалізації  своїх  прав  і  законних  інтересів.

      Спектр цілей благодійної організації достатньо широкий, адже до нього  входить:

              - надання допомоги   громадянам,   які   постраждали  внаслідок стихійного лиха,  екологічних,  техногенних та інших катастроф,  у результаті  соціальних  конфліктів,  нещасних  випадків,  а  також жертвам репресій,  біженцям;

- сприяння розвитку науки і освіти, реалізація науково-освітніх програм,  надання допомоги  вчителям,  вченим,  студентам,  учням;

              - сприяння розвитку  культури,  в тому числі в реалізації програм національно-культурного розвитку, забезпечення доступу всіх верств населення, особливо  малозабезпечених,  до  культурних цінностей та художньої творчості;

              - надання допомоги талановитій творчій молоді;

              -сприяння охороні   і збереженню    культурної спадщини, історико-культурного  середовища,  пам'яток  історії  та культури, місць поховання;

              - надання допомоги   у   розвитку  видавничої  справи,  засобів масової   інформації,   інформаційної  інфраструктури;

                - сприяння  розвитку  природно-заповідного фонду та природоохоронної  справи;

              - сприяння розвитку  охорони   здоров'я,   масової фізичної культури,  спорту і туризму, участь   у  наданні  медичної  допомоги  населенню  та  здійснення соціального догляду  за  хворими,  інвалідами,  одинокими,  людьми похилого   віку   та  іншими  особами,  які  через  свої  фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують соціальної підтримки та піклування;

                - сприяння захисту материнства та дитинства,  надання  допомоги багатодітним   та   малозабезпеченим   сім'ям.

                     Політичні партії.

     Політичні партії с суспільної точки зору є основними рушійними силами у політичному механізмі держави. Але суто з правової точки зору вони являють собою не що інше, як неприбуткову організацію з вузькоорієнтованою метою існування. Термін «політична партія» міститься одразу в двох ключових нормативно-правових актах – Законі України «Про об’єднання громадян» та Законі України «Про політичні партії в Україні». Недоречність регулювання статусу одного суб’єкту одразу двома спеціальними законами вже не раз висловлювалась вченими – юристами. На нашу думку це не породжує конфлікту, а лише вказує на перспективу уніфікації двох законів в один акт.

     Згідно із Законом України «Про об’єднання громадян»політичною партією є об’єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі. [46, c.504]

Закон України «Про політичні партії в Україні» практично відтворює вищенаведене визначення і суттєво від нього не відрізняється. 

Основна мета політичних партій – активна участь у політичному житті країни, формування складу органів державної влади, місцевого самоврядування. І хоча партія може займатися і іншими видами некомерційної діяльності              (наприклад, проведення акції щодо озеленення міста, які неодноразово проводила Партія Зелених України), основною ознакою будь-якої політичної партії буде її активна участь у політичному житті країни.

              Жодний вид некомерційної організації не має стільки обмежень і специфічних умов існування, як політична партія. Це пов’язано з тим, що партія стоїть ближче за всіх до державного апарату (тобто- до влади), і будь-яке зловживання або використання некомерційного статусу партії може призвести до негативних наслідків.

Громадська організація.

              Одним із видів об’єднань громадян за законом є громадська організація.

Громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (наприклад, клуб рибалок, товариство любителей тварин і т.і.).

Обслуговуючі кооперативи.

     Якщо вести мову прокооперативи взагалі, то з’явившись у 80-хх роках 20 століття, вони швидко зайняли ключове місце у системі як прибуткових, так і неприбуткових організацій колишнього СРСР. Згідно з Законом України «Про кооперацію» кооперація являє собою систему кооперативних організацій,  створених  з метою  задоволення  економічних,  соціальних та інших потреб своїх членів [43,c.35]. В системі кооперації виробничі кооперативи належать до прибуткових організацій, а споживчі та обслуговуючі - до неприбуткових.

              Обслуговуючий кооператив – це кооператив, який   утворюється шляхом  об'єднання  фізичних  та/або  юридичних  осіб  для надання послуг переважно членам кооперативу,  а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. [43,c.35].

              Основною метою створення обслуговуючих кооперативів є надання певних послуг особам – членам кооперативу. Вид даних послуг залежить від цілі заснування обслуговуючого кооперативу (наприклад, гаражний, житловий кооперативи).

              Споживчі кооперативи.

Створення  споживчого кооперативу переслідує дещо інші цілі. Споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного      обслуговування, заготівель сільськогосподарської  продукції,  сировини, виробництва продукції та  надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів. [43,c.35].