Вдосконалення управління комунальною власністю обласної територіальної громади в сучасній Україні

     Щодо  видів та організаційно-правової форми  підприємств, вважається необхідним ввести поняття «комунальне підприємство, засноване на спільній власності  територіальних громад сіл, селищ, міст» (зараз статтею 2- Закону «Про підприємства в Україні» передбачене «комунальне підприємство, засноване на власності територіальної громади»). Це в рівній мірі повинно стосуватися й поняття «комунальна установа (організація)», яка заснована на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст.

     При цьому було б доцільно їх правовий статус визначити на рівні державних  казенних підприємств, оскільки на більшості  з них виробництво продукції  або надання послуг неефективне  за ринковими критеріями, однак життєво необхідне для території (регіону).

     В розвиток положень законопроектів про  підстави набуття права комунальної  та спільної власності та з метою  створення належної фінансово-матеріальної бази органів місцевого самоврядування та відповідних умов для економічної самостійності територій (регіонів) слід забезпечити завершення процесу розмежування державної і комунальної власності шляхом одномоментної передачі всіх об'єктів, що забезпечують життєдіяльність територіальних громад, як це було зроблено на протязі 1991-1992 років на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.91 № 311.

     Невизначеність  у цій сфері призводить до серйозних  недоречностей та суперечностей  і не сприяє ні належному збереженню власності, ні її ефективному використанню в інтересах територіальних громад (населення).

     Враховуючи, що в законодавстві України не визначено поняття «управління», то потребує   законодавчого   врегулювання   обсяг   і   зміст  повноважень   з   управління об'єктами   спільної   власності   територіальних   громад   сіл,   селищ,   міст   (сумісної власності) та функцій управління. При цьому чітко розмежувати компетенцію по їх здійсненню з урахуванням захисту інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст та вимог чинного законодавства («Про підприємства в Україні», «Про оренду державного та комунального майна», «Про передачу об'єктів права державної та комунальної              власності» тощо).

     Так до виключної компетенції пленарних  засідань районної та обласної ради слід обов'язково віднести вирішення таких питань, як:

     - створення, реорганізація (перепрофілювання) та ліквідація підприємств, установ, організацій;

     - затвердження їх статутів (положень) та змін (доповнень) до них,  окрім тих, що обумовлені вимогами (змінами) чинного законодавства;

     - призначення та звільнення керівників  підприємств, установ, організацій;

     - передача об'єктів до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області чи району;

     - передача об'єктів у державну  власність;

     - передача об'єктів спільної власності  територіальних громад сіл, селищ,  міст чи області чи району  у комунальну власність відповідних  територіальних громад (села, селища або міста);

     - передача об'єктів комунальної  власності відповідних територіальних  громад на праві спільної власності  в управління обласної чи районної  ради; продаж і купівля об'єктів  (майна), (окрім індивідуально визначеного  майна);

     - передача в оренду цілісних  майнових комплексів підприємств  та їх структурних підрозділів;

     - використання об'єкта як застави;

     - затвердження нормативних документів (положень, інструкцій тощо), які  регламентують механізм реалізації  повноважень з управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області чи району.

     Інші  повноваження (їх перелік витікає  із статей 27, 28, ЗО, 31, 32, 34 Закону України  «Про місцеве самоврядування в Україні»), як правило оперативного характеру, можна делегувати місцевим державним     адміністраціям на принципах галузевої компетентності. При цьому їх передача повинна будуватися на добровільних, договірних засадах і має виходити з функціональних обов'язків, які притаманні відповідним галузевим підрозділам місцевих державних адміністрацій (на практиці реалізація функцій і повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, перш за все районного та обласного рівня, породжує різне розуміння меж здійснення ними їх функцій і повноважень, створення паралельних владних структур).

     Такий підхід дозволить, по-перше, використати  кадровий потенціал виконавчих органів  державної влади, по-друге усунути  колізійну ситуацію у розбіжностях статті 44 "І Закону Країни «Про місцеве  самоврядування в Україні» із статтями 15 і 19 Закону України   «Про   місцеві   державні   адміністрації»,   по-третє,   забезпечити   інтереси територіальних громад щодо збереження та ефективного використання їх об'єктів спільної власності.

       Як показав досвід [додаток А] управління майном спільної власності територіальних громад області Дніпропетровської обласної ради, у своїй практичній діяльності управління постійно   взаємодіє  з   органами   виконавчої   влади  та   місцевого   самоврядування.

     Постійна    взаємодія    з    органами    місцевого    самоврядування    дає    можливість накопичувати досвід та удосконалювати управління комунальною власністю, навіть при відсутності достатнього законодавчого забезпечення.

     Постійним    завданням    управління    є   облік    та    контроль    за    ефективним використанням майна,  що належить до спільної власності територіальних громад області, а також поповнення обласного бюджету та спеціального фонду за рахунок грошових коштів від продажу та здачі в оренду нерухомого майна. Також управління постійно займається розробкою нормативної бази, що сприятиме ефективному управлінню майном спільної власності територіальних громад області. Ця нормативна база необхідна як облраді так, і органам місцевого самоврядування на місцях для практичної реалізації повноважень по управлінню комунальною власністю.

Дніпропетровська  обласна  рада   неодноразово  зверталася   до  Верховної  Ради України  з  конкретними  пропозиціями  та  відповідними   проектами  законів  щодо прийняття необхідних законодавчих актів.

       Отже,  зупинюсь  на  пріоритетах,  які,  на  мою  думку,  стосуються  подальшого розвитку місцевого самоврядування.

     В першу чергу нагальним є вдосконалення  законодавчої бази щодо місцевої влади, яка поки що не укомплектована. Необхідно формувати таку систему законодавчих актів та нормативних документів,  які  забезпечували  б розвиток засад  місцевого самоврядування. В цьому зв`язку   вважаю   найважливішими   подіями   розгляд   і прийняття   Верховною   Радою   України   таких   законів,   як:   про   адміністративно-територіальний устрій України; про комунальну власність; про місцеві референдуми та інші   форми   безпосереднього   волевиявлення   територіальних   громад;   про   засади розмежування повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування; про місцеві податки і збори; про органи самоорганізації населення; про службу в органах місцевого самоврядування тощо.

     Наступним   кроком  у  цьому  напрямку  є  запровадження  дієвих  механізмів  у зміцненні матеріальної бази місцевого самоврядування, передусім їхньої фінансової й самостійності як основної умови забезпечення реальної самостійності територіальних громад. А це стане можливим, коли місцеві бюджети формуватимуться за рахунок власної доходної бази, а сам цей процес буде прозорим для громадськості.

       Таким чином, чинне законодавство,  яке визначає спосіб формування  місцевих бюджетів сьогодні ще  не приведено у відповідність  до Конституції України. Безперечно, слід завершити процес розмежування  державної і комунальної власності, визначити правовий статус комунальної власності територіальних громад. У цьому зв'язку важливим також є розподіл повноважень між центральними і регіональними органами влади у сфері управління державною власністю і корпоративними правами держави в  господарських товариствах,  створенню умов для залучення  в регіоні                інвестицій та кредитних ресурсів для забезпечення розвитку інфраструктури регіонів. 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андресюк  Борис. Деякі питання місцевого самоврядування в Україні та їх законодавче забезпечення // Вісник програми сприяння парламентові України, 29 грудня, 1999. – С.3-6
2. Ахмедуев А. Механизм хозяйствования государственных и муниципальных предприятий // Экономист. – 1996.– № 10.– с.59 – 64.
3. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія // Кол. авт. за ред. проф. О.Ю. Смоленського. - Хмельницький: Поділля, 1999. -570с.
4. Дробишевська Г. Зарубіжний досвід міської політики // Економіка України. –1996. – № 2. – с. 79 – 83.
5. Європейські системи місцевого самоврядування. Вибране / Фонд "Україна – США". Програма сприяння парламентові України.
6. Закон України про місцеве самоврядування в Україні // Голос України. -1997. - 12 черв. - № 102.
7. Закон України про власність // Відом. Верховної Ради України. - 1991. -№4. - Ст. 21.
8. Закон України про підприємства в Україні // Відом. Верховної Ради України. - 1991.-№24.
9. Закон України про підприємництво // Відом. Верховної Ради України. -1991. -№20. - Ст. 250.
10. Закон України про заставу // Відом. Верховної Ради України. - 1992. -№47.-Ст. 643.
11. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відом. Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО. - Ст. 141.
12. Коментар до Конституції України. - 2-ге вид., виправ, й допов. / Ін-т законодавства Верховної Ради України. - К., 1998. -412с.
13. Коментар до Закону України про місцеве самоврядування в Україні. -К.: Парлам. вид-во, 1997.
14. Концепція адміністративної реформи в Україні. – К.: ЦДАР, 1998.
15. Концептуальні засади регіональної політики України. – Матеріали конф., Київ, 8 жовтня 1999 р. – К., 1999.
16. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України – К.: Знання, 1999.
17. Крижанівський Сергій. Територіальній громаді – належні повноваження

    // Місцеве самоврядування. -№ 5-7 (14), травень-липень 1998 року.

18. Макуха В. Економіка міст. Україна і світовий досвід .– К.: Основи, 1995.
19. Наврузов Ю. Адміністративне реформування та інститути громадянського суспільства: визначення індикаторів дієвості та ціннісних пріоритетів

// Актуальні проблеми державного управління. – Д.: ДФ УАДУ, 2000. – Вип.    1(1). – С. 184 – 191.

20. Наврузов Ю. Финансовая децентрализация в муниципальной реформе

/ Управління  сучасним містом. – Д.: Центр економічної  освіти, 1999. – С. 32 – 36.

21. О государственном прогнозировании и разработке программ экономического и социального развития Украины. Закон Украины   //Інформаційно-довідкова система «Законодавство України»: Центр комп`ютерних технологій м.Київ.
22. ОніщукМ., Кампо В. Правові засади місцевого самоврядування в Україні, - К., 1999.
23. Регіональна еліта // Український регіональний вісн. – 2000. – № 7.
24. Руснак Борис. Розмежування повноважень // Вісник програми сприяння парламентові України, 29 грудня, 1999. – С.10-15.
25. Пархоменко В. Проблеми місцевого самоврядування в Україні 1990 – х років. – Інститут демократії імені Пилипа Орлика, 1999.
26. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. № 1482 “Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності”.
27. Про вибори депутатів місцевих Рад, сільськи, селищних, міських голів. Закон України // Інформаційно-довідкова система «Законодавство України»: Центр комп`ютерних технологій м.Київ.
28. Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою УРСР /  Указ Президії Верховної Ради УРСР від 12.03.1981 // Інформаційно-довідкова система «Законодавство України»: Центр комп`ютерних технологій м.Київ.
29. Свірін М. Паблік рілейшенз у місцевих органах державної влади: концептуальний аспект // Вісник УАДУ. –1998. -№ 3. – С.247.
30. Фридман Дж., Ордуей Ник. Анализ и оценка приносящей доход недвижимости. – М.: Дело Лтд, 1995.
31. Холлис Гай, Плоккер Карин. На пути к демократической децентрализации: перестройка региональных и местных органов власти в новой Европе. – TACIS, 1995.
32. Цивільний кодекс України//Відом. Верховної Ради України. -1997. -№ 5.
33. Четыре реформы: от концепции до реализации. – Варшава: Ін-т обществен. пробл, 2000.