Вдосконалення управління комунальною власністю обласної територіальної громади в сучасній Україні

    До  об'єктів права комунальної власності  належать також об'єкти інженерної інфраструктури  (споруди і мережі водопровідно-каналізаційного    господарства, теплопостачання, електропостачання, газопостачання, об'єкти      зовнішнього благоустрію), житлово-експлуатаційні та ремонтно-будівельні      організації, підприємства побутового обслуговування  населення, роздрібної    торгівлі та громадського харчування та інші об'єкти, що безпосередньо    здійснюють обслуговування споживачів і надають відповідні послуги територіальній громаді, а також прибутки місцевих бюджетів.  Наріжним  каменем  місцевого  самоврядування  є проблема спільного  майна територіальних   громад,   визначення   прав   і   обов'язків  рад   щодо  такої  власності. Остаточно ще не визначені об'єкти комунальної власності (це стосується об'єктів соціальної сфери, які перебувають на балансі державних підприємств, або не увійшли до їх статутних фондів в процесі приватизації), право якої належить територіальним громадам сіл, селищ, міст і районів у містах, не сформована остаточно також спільна власність територіальних громад на рівні районів і областей з урахуванням заінтересованості в об'єкті власності кожної територіальної громади та її спроможності до участі в фінансовому і матеріальному забезпеченні діяльності об'єкта власності [7].

    Згідно  із ст. 60, п. 3   Закону   «Про   місцеве   самоврядування   в   Україні» передбачається можливість надання статусу права спільної власності територіальних громад на окремі об'єкти комунальної власності. Така необхідність виникає у разі, якщо утримання відповідного об'єкту комунальної власності для однієї громади є утрудненим, а можливості цього об'єкта спроможні задовольнити потреби населення декількох територіальних громад (транспортні підприємства, ремонтно-будівельні організації, підприємства побутового обслуговування тощо). Право спільної власності виникає у разі укладення за спільною домовленістю відповідного договору між відповідними територіальними громадами сіл, селищ, міст, районів у містах як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. З цією ж метою можуть об'єднуватися кошти місцевих бюджетів для складання спільних проектів (виготовлення проектно-кошторисної документації), а також для фінансування (утримання) відповідних органів і служб спільних комунальних підприємств, установ, організацій.

    До  об'єктів спільної власності належить майно комунальної власності  областей і районів, яке було передане їм до прийняття Конституції. Зараз  обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів спільної власності територіальних громад області, якщо вони знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад. 

      2.2. Шляхи формування  спільної власності  територіальних громад  області 

     Власну  економічну систему місцеве самоврядування створювало самостійно, за свій рахунок  і під свою відповідальність для  задоволення колективних потреб населення. Зважаючи на те, що переважна  частина підприємств, установ і  організацій, які знаходяться в  межах територіальної громади, перебували у власності держави та підпорядкуванні відомствам, вирішення питань щодо формування комунальної власності за відсутністю відповідних коштів для організації капітального будівництва шляхом   створення власної бази за рахунок будівництва нових промислових, будівельних   та   інших   об'єктів   стало   неможливим. Тому основним   джерелом формування і набуття права комунальної власності була і продовжує залишатися передача під юрисдикцією територіальної громади господарських та інших об'єктів, які розташовані на території територіальної громади, але належать іншим власникам.

     Відповідно  до статті 60 Закону України «Про місцеве  самоврядування в Україні» однією з  підстав для набуття права  комунальної власності є передача державою, іншими суб'ктами права власності у власність територіальних громад. Аналогічна підстава виникнення права комунальної власності мала місце і до прийняття Конституції України, у зв'язку з чим коментованим пунктом вирішується правовий статус такого майна і визначається, що передане у встановленому законодавством порядку до прийняття Конституції України державою майно до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць (які на той час існували) або набуте ними на інших законних підставах автоматично, визнається комунальною власністю відповідних територіальних громад. Прийняття спеціальних рішень про віднесення такого майна до комунальної власності не вимагається, як і не вимагається прийняття рішення про відчуження майна, яке було передане до комунальної власності, але до прийняття Конституції відчужене у встановленому порядку.

     Прийняття постанови Кабінету Міністрів України  від 5 листопада 1991 р. № 311 «Про розмежування державного майна України між  загальнодержавною й (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць, (комунальною власністю)» започаткувало правові основи формування і набуття права комунальної власності та реальну економічну базу для вирішення соціально-економічних завдань розвитку комунального господарства. Цією постановою визначався перелік державного майна України, яке передається до комунальної власності, та порядок розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць, порядок передачі майна, яке перебувало у власності міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених здійснювати з управління державним майном,  а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої.

     На  підставі цієї постанови передавалася державна власність до комунальної  власності областей, міст Києва та Севастополя, районів усіх видів  промисловості, у т.ч.   поліграфічної,   зв'язку,   агропромислового   комплексу,   будівництва,   житлово-комунального    господарства,    народної    освіти,    охорони    здоров'я,    соціального забезпечення,  фізкультури і спорту,  культури, торгівлі,  громадського харчування, побутового   обслуговування,   майнові   комплекси   виконкомів   місцевих   рад,   інші підприємства та організації в межах території місцевих рад [7].

     Постановою  Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. № 1482 «Про передачу об'єктів  права державної та комунальної  власності», з урахуванням набутого досвіду,  визначені основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад,  а також зворотній процес передачі об'єктів права комунальної власності у державну власність. Умови передачі майна, встановлені  цією  постановою,  поширюються  на  всі  об'єкти  права державної та комунальної   власності,   у   тому   числі   -   передані   в   безоплатне   користування самоврядним установам і організаціям або в оренду. Порядок передачі державного майна, яке перебувало у віданні міністерств і відомств України та інших органів, уповноважених управляти державним майном, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої започаткувався постановами Ради Міністрів України від 28 квітня 1980 р. «Про порядок передачі підприємств, об'єднань організацій, установ, будинків і споруд» та від 26 червня 1996р. № 891 «Про порядок передачі державного майна». В даний час питання передачі об'єктів права державної та комунальної власності регламентується Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р., якою затверджене. Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності та Порядок подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність.

     Положення про порядок передачі об'єктів  державної власності визначає порядок  безоплатної передачі об'єктів права  державної власності із сфери  управління міністерств, інших центральних  та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, об'єднань підприємств, яким делеговані функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності, Національної Академії Наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій. Дія Положення не поширюється на об'єкти капітального будівництва, які передаються в експлуатацію після завершення будівництва [8].

     Цим Положенням визначений перелік об'єктів  передачі (цілісні майнові комплекси, нерухоме майно, акції, інше окреме індивідуальне  визначене майно) та порядок вирішення  питань про їх передачу (ініціатива щодо передачі, прийняття рішення про передачу, порядок узгодження пропозицій щодо передачі та їх зміст, порядок утворення та склад комісій з питань передачі, порядок оформлення приймання-передачі та ін.).

     Зазначеними постановами Кабінету Міністрів  України визначені також порядок і умови передачі об'єктів з комунальної у державну власність. Доцільність і можливість передачі об'єктів з комунальної у державну власність у кожному конкретному випадку вирішується за погодженням з органами, уповноваженими управляти державним майном, сільськими, селищними, міськими радами - щодо об'єктів права комунальної власності відповідних територіальних громад, і районними та обласними радами - щодо об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних та обласних рад.

     Однією  з підстав виникнення комунальної  власності відповідно до п. 30 ст. 26 Закону є також створення відповідною  радою згідно з вимогами чинного  законодавства підприємств, установ  та організацій комунальної власності, в тому числі з іноземними інвестиціями [9]. 

3. Питання управління об'єктами спільної власності територіальних громад області

     Як  вже зазначалося, суб'єктом права  комунальної власності, згідно чинного  законодавства, є територіальні  громади сіл, селищ, міст області  чи району.

     Також Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» визначається правовий режим  майна, яке до прийняття Конституції було передане або набуте на інших законних підставах у спільну власність областей і районів. Це майно є спільною власністю відповідних територіальних громад без прийняття спеціального рішення. Від імені територіальних громад сіл, селищ, міст управління об'єктами спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад, здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Таке управління здійснюється як об'єктами, які до передачі територіальним громадам перебували у власності відповідних районів та областей, так і створеними на договірних засадах об'єктами комунальної власності відповідними територіальними громадами.

     Органи  місцевого  самоврядування  від  імені та  в  інтересах територіальної громади, згідно з чинним законодавством, наділяються всіма правами власника -володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами права комунальної (спільної) власності. Право володіння - це юридичне забезпечена можливість мати у себе дане майно, утримувати його у власному господарстві (мати на балансі і т. ін.). Право користування    визначається    як    юридично    забезпечена    можливість    власника експлуатації, господарського або іншого використання майна шляхом здобування з нього корисних властивостей, а право розпорядження - як юридично забезпечена можливість власника, визначати частку належного йому майна шляхом зміни його призначення чи належності в формі відчуження, передавання тощо. Здійснюючи право власності, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальної громади на власний розсуд мають право вчиняти щодо належного їй комунального майна будь-які дії, що не суперечать закону, використовувати його для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати об'єкти права комунальної власності безоплатно або за плату у володіння іншим юридичним чи фізичним особам, здавати їх в оренду, віддавати у заставу, визначати в угодах і договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються або передаються в користування і оренду [11].

     Рішення щодо передачі майна приймається у разі, якщо конкретний об'єкт спільної власності, розташований на території відповідної сільської, селищної, міської  ради    і    призначений    для    задоволення    потреб    саме    населення    відповідних територіальних  громад  (не   може   передаватися   спільна  власність  у   комунальну власність окремих територіальних громад, якщо таке рішення призведе до зменшення обсягу та погіршення умов надання послуг населенню інших територіальних громад. Відповідно до цих вимог вирішуватись такі питання можуть лише за законом) [8].

     Конкретизуючи передбачені ст. 25 Закону права сільських, селищних, міських, районних (у разі їх створення) рад, коментована стаття додатково передбачає право таких рад вносити пропозиції до відповідних компетентних державних органів влади чи управління пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад об'єктів державної власності та об'єктів інших форм власності, що належить іншим суб'єктам права власності. При обгрунтуванні таких пропозицій ради мають виходити з необхідності й значущості таких об'єктів для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад.