Звiт про стажування на ВАТ “ Опілля “

71

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Тернопільський Національний Економічний Університет

Факультет обліку і аудиту

              Кафедра обліку і аудиту в інвестиційній сфері

ЗВІТ

про стажування

на ВАТ  “ Опілля “

з 30 березня по 15 травня 2009року

              Виконала :

                                                                        Студентка-магістр

групи ОБм-51

                                                                          Присяжна І.П.  

Керівник стажування

від підприємства :

Присяжна М.І .

Керівник стажування

від інституту :

Гугол Г.І.

Тернопіль-2009

ЗМІСТ

1. Організація діяльності та управління  підприємством …………………………3

2. Облікова політика підприємства…………………………………………………9

3. Методика обліку та організації окремих ділянок облікового процесу:

а) основних засобів та інших необоротних активів………………………………..12

б) матеріальних цінностей та інших запасів………………………………………..18

в) праці та її оплати…………………………………………………………………..26

г) грошових коштів та дебіторської заборгованості……………………………….33

д)  власного капіталу та забезпечень………………………………………………..40

е) довгострокових і поточних зобов’язань …………………………………………44

є) процесів постачання, виробництва та збуту …………………………………….48

4. Фінансова і податкова звітність та її аналіз……………………………………..58

5. Організація внутрішньогосподарського контролю та зовнішнього аудиту…..67

    Додатки

1.Організація діяльності та управління підприємством.

Коротко опишемо історію підприємства та технологію виробництва продукції. Сьогодні ВАТ „ Опілля „ чи не найбільша пивоварня в Тернопільській області.

Вперше про неї згадується в архівах міста в 1847 році.

У всіх цехах переважала ручна праця. Двохпосудна вогняна варниця, дерев’яні чани і лагерні куфи (бочки дубові), охолодження пива за допомогою льоду, ручне  миття пляшок, ручна праця на всіх інших стадіях розливу пива, транспортування тари і готової продукції.

Перша значна реконструкція в “новій” історії підприємства була проведена в 1950-1958 роках. Вона дала можливість замінити застаріле і зношене обладнання більш сучасним на той час, механізовані технологічні процеси та автоматизація замінила важку ручну працю. Зокрема, дерев’яні чани і куфи були замінені на сучасні металічні чани і танки, впроваджено  охолодження пива за допомогою штучного холоду, варочне відділення і сушка солоду перевели на газове паливо, що значно покращило санітарні умови заводу, якість продукції і умови праці працівників. Механізували ряд процесів в цеху пляшкового розливу. Виробничі потужності підприємства були збільшені до 350 000 декалітрів в рік (для порівняння: в 1944 році підприємство виробляло 100 тис. декалітрів пива).

В 1963 році був збудований новий цех, де була встановлена нова автоматична лінія для розливу пива в пляшки, потужністю 3000 пляшок за годину. В 1965-1966 роках була здійснена друга реконструкція підприємства, яка дозволила черговий раз обновити основне обладнання та збільшити виробничі потужності.

В 1970-1972 роках була проведена третя реконструкція, в результаті якої підприємство практично набуло свого сьогоднішнього вигляду – значно розширені виробничі приміщення, змінено зношене та становлено нове технологічне обладнання, що дало можливість збільшити проектну потужність до 1 млн.декалітрів пива в рік.

В 1995 році Міськвиконкомом міста Тернополя було зареєстроване Відкрите Акціонерне Товариство “Опілля”, як правонаступник державного підприємства “Тернопільський пивзавод №1”.

ВАТ “Опілля” входить в короткий перелік тих пивоварень, які втримали свої ринки збуту та зберегли свої позиції при агресивній конкурентній боротьбі на ринку пива області і України. Сьогоднішня потужність підприємства 396,6 Дкл  пива в рік.

Основною сировиною для виробництва пива є ячмінь, солод ячмінний пивоварений, крупа рисова, вода питна, цукор, хміль. Ячмінь завжди був головною і основною сировиною для виробництва пива. Це пояснюється тим, що  ячмінь широко поширений на Україні та не вимогливий до грунту і клімату. По якості він повинен відповідати вимогма діючого стандарту ГОСТ “Ячмінь пивоварений”. Його використовують беспосередньо для виробництва, а також  для виготовлення солоду. Від якості солоду в великій мірі залежить якість пива. Такі показники як колір, смак і запах в основному впливають на тип пива, а кількість екстрактивних речовин, степінь розчинення прямо впливають на якість пива. У пивоварінні використовують світлий, карамельний і палений солод. Світлий солод – для світлих сортів пива, карамельний і палений – для темних сортів пива.

Для виробництва солоду очищений і відсортований ячмінь замочують до вологи 43-45%, потім пророщують, висушують, відділяють ростки і направляють на склад.

Крупа кукурудзяна, крупа рисова, цукор повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації. Вони є замінниками солоду. Ця сировина є дешевою і дає можливість знизити собівартість продукції.

Вода є також основною сировиною в пивоварінні. Склад води значно впливає на якість пива. Для виробництва пива в основному використовують воду міських водопроводів і артезіанських свердловин. Вода для пива повинна мати певний солевий склад, тому при необхідності її підробляють.

Складові частини хмелю надають пиву специфічного смаку і аромату, збільшують його стійкість при зберіганні, покращують освітлення пива, утворення піни. Хміль буває гіркий і ароматичний. Склад хмелевих шишок відрізняється і залежить від сортів хмелю.

Технологічна схема виробництва пива складається їз слідуючих етапів: очистка солоду і ячменю, дроблення зернопродуктів (солоду, ячменю, рису), одержання пивного сусла (приготування і фільтрація затору, кип’ятіння сусла з хмелем, відділення хмелевої дробини, охолодження, освітлення і аерація сусла), підготовка дріжджів, зброжування, доброжування і дозрівання пива, фільтрація і розлив готового пива в пляшки і КЕГи.

Солод, який використовують для приготування пива, повинен бути чистим. Тому перед дробленням солод очищають від домішок на поліровочній машині або сепараторах. Ступінь дроблення солоду вибирається в залежності від способу фільтрації. При фільтрації в фільтрчані краще брати грубший помол, а при використанні фільтрпреса – тонкий помол. Дроблений солод і ячмінь подають у варочне відділення в заторний апарат. Суть затирання зеронопродуктів полягає в тому, щоб перевести нерозчинні речовини солоду та інших замінників у розчинний стан шляхом фермантивного гідролізу. Режим затирання вибирають в залежності від якості сировини і від сорту пива.

Можна використовувати настойний спосіб, або затирання з відварками. Приготовлений затор, по одному із вказаних режимів, подається на фільтрацію.

Затор складається із твердої фази – нерозчинні частини солоду (дробина) і рідкої фази – водний розчин екстрактивних речовин (сусло). В результаті фільтрації рідка частина (сусло) відділяється від твердої (дробини). Дробина використовується на корм худобі, а сусло подається через хмелецідильник (відділяється хміль) на охолодження і освітлення. Охолоджене і освітлене сусло (6-7 С) подається в бродильні чани на бродіння.

Для бродіння використовують пивні дріжджі. Основним процесом при головному бродінні є перетворення цукрів у спирт і вуглекислоту. Процес головного бродіння триває 7-12 діб в залежності від сорту пива. Зброжене молоде пиво подається в бродильні лагерні танки для доброжування, освітлення і дозрівання. Процес доброжування ведеться при температурі  0-2 С. Доброжування має велике значення для смаку, піностійкості і стійкості пива. В цей період проходять ті ж процеси, що і при головному бродінні, але більш сповільнені. Освітлення є другою фазою доброжування і заключається в тому, що дріжджі осідають на дно і при цьому вони адсорбують білкову муть. Важливою метою доброжування є карбонізація пива – насичення пива вуглекислим газом. Вуглекислота надає пиву приємного освіжаючого смаку, покращує піноутворення, консервує пиво, подавляє розвиток посторонніх і шкідливих мікроорганізмів. Процес доброжування триває від 15 до 60 діб і більше в залежності від сорту пива. Однак при доброжуванні пиво не достатньо освітлюється, тому воно подається на фільтрацію. Для фільтрації використовуються сепаратори, фільтрпреси. Шляхом фільтрації відділяються дріжджові клітини, білки і хмелеві смоли.

Відфільтроване пиво із збірника під тиском вуглекислоти подається на розлив. Розливають пиво у пляшки і в бочки типу КЕГ. Самий перспективний розлив – це у бочки типу КЕГ. 

Готове розлите пиво завозять у торгові точки.

Управлінська система товариства складає комплекс органів, який включає: голову правління, заступника голови правління, фінансового директора, головного технолога, головного бухгалтера, технічного директора, інженера з охорони праці, юрис-консульта, радника та начальника відділу збуту. Кожен з них у своєму підпорядкуванні має відповідний відділ (Додаток 1.1)

Структура бухгалтерії має наступний вигляд:

Схема 1. Структура бухгалтерії.

Головний бухгалтер підпорядкований безпосередньо голові правління. Він здійснює організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності товариства і контроль за економним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Організовує облік надходження грошових засобів, товаро-матеріальних цінностей і основних засобів, витрат виробництва, виконання кошторису видатків, реалізації продукції, виконання робіт, результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства, а також фінансових, розрахункових і кредитних операцій, контроль за законністю, своєчасністю і правильністю їх оформлення, складання калькуляцій собівартістю продукції, розрахунків по зарплаті з працівниками підприємства, правильне нарахування і перерахування платежів до державного бюджету, а також своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку. Також здійснює контроль за дотриманням порядку оформлення первинних і бухгалтерських документів, розрахунків і платіжних зобов’язань, витрачанням фонду зарплати, за встановленням посадових окладів, проведенням інвентаризації грошових коштів, ТМЦ, основних фондів, перевірок організації бухгалтерського обліку і звітності, а також документальних ревізій. Приймає участь у проведенні економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності. Проводить роботу по забезпеченню суворого дотримання штатної, фінансової і касової дисципліни. Забезпечує своєчасне складання бухгалтерької звітності, подання її у встановленому порядку до вілповідних органів.

В підпорядкуванні головного бухгалтера знаходиться 3 бухгалтери:

-бухгалтер;

-бухгалтер-касир;

- бухгалтер-програміст.

Всі вищеперераховані працівники бухгалтерії виконують роботу згідно ділянок обліку на які вони призначені.

Касир товариства здійснює операції по прийманню, обліку, видачі і зберіганню грошових засобів у відповідності з правилами, котрі забезпечують іх збереження. Одержує у відділенні обслуговуючого ВАТ „Опілля” банку документи, грошові кошти для виплати працівникам зарплати, оплати відряджень та інших видатків. Веде на основі прихідних і розхідних документів касову книгу, проводить звірку фактичної наявності грошових сум з залишком по касовій книзі, складає касову звітність.    

Порядок ведення бухгалтерського обліку здійснюється на основі Наказу „Про облікову політику”. Нормативи витрат виробничих ресурсів здійснюється на основі Наказу „Про норми витрат допоміжних матеріалів”.

На ВАТ  „Опілля” обробка облікових даних повністю автоматизована. При цьому використовується програма „Фінанси без проблем”.

2. Облікова політика підприємства .

Облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, що вико­ристовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Згідно з П(С)БО 1 (п. 23) підприємство має висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності і методів обліку щодо окремих статей звітності.

Одним із принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності є прин­цип послідовності, який передбачає постійне (з року в рік) застосуван­ня підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стан­дартами) бухгалтерського обліку, і має бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

Облікова політика може змінюватися, тільки якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгал­терського обліку, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Слід зауважити, що не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політи­ки для:

-   подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

-   подій або операцій, які не відбувалися раніше.

Вплив зміни облікової політики на події відображається у звітності шляхом:

- коригування  сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

- повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів (п. 12 П(С)БО 6).

Якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та зміну облікових оцінок, то це розглядається і відображається як зміна облікових оцінок (п. 13 П(С)БО 6).

Облікова оцінка — це попередня оцінка, яку використовує підприємство з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами. Об­лікова оцінка може переглядатись, якщо змінюються обставини, на яких ба­зувалася ця оцінка, або отримано додаткову інформацію.

Усі принципи ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності ВАТ „Опілля” викладені у Наказі про облікову політику (Додаток 2.1).