Шпаргалка "Система національних рахунків"

Науково-технічний прогрес надав особливо великого впливом геть галузеву структуру машинобудування, де отримали розвиток такі галузі, як електроенергетична, приладобудівна з подотраслями: виробництво коштів обчислювальної техніки, комп'ютерів, приладів контролю та регулювання складних технологічних процесів, роботів тощо. Створено нові підгалузі у металургійній, хімічної промисловості та інших галузях промисловості. Виникли нові галузі промисловості – мікробіологічна, космічна і т.д.

По економічному призначенню продукції вся промисловість ділиться на великі групи: виробництво коштів виробництва (група А) і виробництво предметів споживання (група Б). Слід зазначити, що розподіл промисловості на групи Проте й Б не збігаються з галузевої структурою промислового виробництва, оскільки натуральна форма виробленої продукції ще визначає її економічного назначения.

Прийнята Урядом Російської Федерації програма соціально- економічного розвитку на період до 2000 р. має сприяти зміни структурних співвідношень у реальному реальному секторі економіки, що предусматривает:

• вдосконалення організаційної і управлінською структур;

• поліпшення технологічної структури матеріального виробництва шляхом відновлення застарілих технологій і основних фондов;

• на зміну структури промислового виробництва рахунок збільшення частки продукції з високим рівнем обработки;

• розвиток інфраструктури, зокрема таких найважливіших галузей промисловості, як транспорт і связь.

Однією із нових форм, отримали свій розвиток за останні десятиліття, є розвиток технополісів і технопарків. Технопарки і технополіси найефективніше створювати у місцях зосередження великих наукових центрів - і університетів, відомих своїми науковими традиціями та сучасного навчальної базою, поблизу великих промислових підприємств й у місцях концентрації висококваліфікованих фахівців, околицях з розвиненою транспортної мережею, високим культурним рівнем населення і побудову територій з сприятливими природно-кліматичними условиями.

Паливно-енергетичний комплекс

Нафтова промышленность

Газова промышленность

Вугільна промышленность

Электроэнергетика

Чорна і кольорова металлургия

Машинобудівний комплекс

Морське і річкове суднобудування і судноремонт розвинені в морських і річкових портах: Санкт-Петербург, Астрахань, Нижній Новгород, Тюмень, Красноярськ, Хабаровськ, Благовєщенськ, Комсомльск-на-Амуре, Архангельськ (м. Северодвинск – атомні підводних човнів), Мурманськ, Ярославль, Рибінськ, Зелено-дольск і др.

Авіабудування представлено великих промислових центрах: Москва, Казань, Самара, Воронеж, Саратов, Смоленськ, Сільськогосподарське машинобудування тракторобудування.

Химико-лесной комплекс

Лісова промисловість включає заготівлю, механічну обробку та хімічну переробку деревини. До механічної обробці належить лісопиляння, виробництво фанери, буддеталей, меблів, сірників і ін. Хімічну переробку деревини здійснює лесохимия. Хімічна технологія узгоджується з механічної переробкою в целюлозно-паперової промышленности.

 

 

 

47. Галузева структура ВНП США.

 

Структура економіки США виглядає доволі типовою для постіндустріальних країн. Проте питома вага сфери послуг у виробленому ВВП (80%) є майже рекордною в усьому світі (виключення складають деякі малі країни Європи та острівні держави з рекреаційним комплексом чи із значними офшорними зонами). На промислове виробництво, яке на поч. ХХ ст. явно домінувало у структурі економіки країни зараз припадає близько 18%, а на сільське господарство не більше 2% ВВП. 
Досить показовою для аналізу галузевих пропорцій в США вважається структура зайнятості. У 1999 році сукупна робоча сила в цій країні становила 139,4 млн. осіб, а її склад в умовах сучасної статистичної звітності цієї держави виглядав таким чином: 
30,3% - управлінці та висококваліфіковані фахівці; 
29,2% - технічний, торговий, службовий персонал; 
13,4% - зайняті у сфері послуг; 
24,5% - зайняті в обробній та видобувній промисловості; 
2,6% - зайняті у фермерстві, лісовому господарстві та рибальстві. 
Слід також відзначити, що у 90-ті роки рівень безробіття був досить низьким (4,2% у 1999 р.), навіть нижчим за емпірично розраховану норму безробіття, що заставило американських спеціалістів переглянути свою думку про співвідношення реального безробіття та його норми. Початок ХХІ ст.. і період до 2006 року не можна назвати вдалими для американської економіки – безробіття буде зростати не зважаючи на прогнозоване зростання ВВП. 
Як випливає з вище наведених фактів провідною галуззю економіки США виступає сфера послуг. У середині 90-х років її питома вага постійно збільшувалася і наприкінці ХХ ст. стала домінуючою як за структурою ВВП, так і за структурою зайнятості. 
Сфера послуг є досить специфічною галуззю економіки США, яка також має досить диверсифіковану внутрішню структуру. Так, понад 25% припадає на операції з нерухомістю, надання фінансових послуг та страхування. Близько 22% послуг утворюється в оптовій та роздрібній торгівлі, 26,3% - це ділові, юридичні, соціальні, особисті послуги, охорона здоров’я, відпочинок, розваги, автосервіс. Питома вага транспорту та зв’язку сягає 8,5%, а на державне управління припадає 18,4%. 
Банківська сфера в США є досить розвиненою галуззю послуг, вона досить гнучка як на внутрішньому, так і на зовнішньому фінансових ринках. У ході структурної перебудови поч.. 80-х рр. швидко зросла концентрація банківського капіталу при суттєвому скороченні малих та середніх банків. Так, за 80-90 рр. їх загальна чисельність скоротилася більш як на 3 тис. Наприкінці 90-х років у 50 із 12 тис. найбільших банків було зосереджено понад 30% активів і депозитів усіх банків США. Найпотужнішими з них у країні та у світі є “Сіті Бенк корпорейшн”, “Чейз Манхеттен Бенк”, “Бенк оф Америка”. Слід зазначити, що також існує чимало достатньо великих регіональних банків. 
У сучасних США відбувається подальший процес злиття та поглинання фінансових установ та універсалізація їх діяльності, що призвело до суттєвої диверсифікації банківських послуг. За останні двадцять років банки почали займатися й іншими “нетрадиційними видами» діяльності: страховим бізнесом, інвестиційними операціями, брокерськими угодами, лізингом, факторинговими угодами, консультаційним та інформаційним сервісом та кредитуванням системного будівництва деяких промислових об’єктів “під ключ” з наступною участю у розподілі у прибутків. За даними В.П.Колесова та М.Н.Осьмової (2000) 45% фінансування лізингу та 75% обсягу факторингових операцій обслуговують великі комерційні банки. Не можна не відмітити також те, що й у ХХІ ст. активно йде процес переміщення фінансових центрів з атлантичного регіону (Нью-Йорк) до тихоокеанського (Лос-Анджелес, Сан-Франциско). 
Промисловість США традиційно поділяється на три складові: обробну, видобувну та електроенергетику. 90-ті роки ХХ ст. були вдалими для більшості промислових компаній. З 1990 по 1997 роки індекс промислового виробництва зріс на 25,7% (в інших розвинутих країнах лише на 11,3%). Зараз на обробну промисловість припадає близько 80,4% продукції, що виробляється, 13% утворюється в електроенергетиці і лише 6,6% у видобувній галузі. Проте, упродовж наступних десяти років ХХІ ст. ситуація суттєво змінюватиметься, темпи зростання уповільнюватимуться, а в деяких галузях намітилася тенденція до зниження ділової активності. 
Останні два десятиріччя найбільше розвивалися галузі “нової економіки”, які традиційно відносяться до наукоємких галузей. Серед них виділяється мікроелектроніка, лазерна техніка, генна інженерія, біотехнологія тощо. Основною складовою їх фінансування виступає венчурний (ризиковий) капітал. З цією метою в країні створені потужні венчурні фонди (Venture Funds). У ХХІ ст. темпи зростання “нової економіки” уповільнилися через причини, що були розкриті у попередньому розділі. 
У цілому у промисловості швидкими темпами йде процес централізації та диверсифікації капіталу. У середині 90-х рр. досяг свого апогею процес злиття та поглинання компаній. Тільки, у 1997 році загальна сума придбань різних компаній становила 879 млрд. $. Прикладом найбільш відомого злиття може бути об’єднання компаній “Боїнг” з “Мак-Доннел Дуглас” з одного боку, а з другого “Локхіда” з “Нортон Грумен”, тобто фірм, які контролюють левову частку виробництва цивільних та військових літаків та обладнання до них. 
Наприкінці 90-х рр. та на поч. ХХІ ст. активно проходив процес злиття американських автомобільних концернів з європейськими, що сприяло підвищенню їх глобальної конкуренції. 
Сільське господарство. В країні налічується понад 2 млн. фермерських господарств і протягом 90-х років мала місце тенденція до зменшення їх чисельності, укрупнення їх площ та подальша інтенсифікація виробництва. 
Зараз на США припадає більш ніж 45% світового виробництва кукурудзи, 12% світового виробництва пшениці, країна має провідні позиції щодо вирощування рису. Крім цього США посідають перше місце за експортом кукурудзи та пшениці та друге з експорту рису (після Таїланду). Американські фермери досягли найвищої у світі продуктивності праці. На поч. ХХІ ст. один фермер США забезпечував потреби в сільськогосподарській продукції 59 осіб (японський – 14, західноєвропейський – 19). Витрати на виконання державних програм у галузі АПК складають 4,5% всіх видатків федерального бюджету США і рівноцінні наданню щорічної державної субсидії в розмірі 410 дол. на кожний гектар рілля. 
Однак, попри все залишається актуальною проблема банкрутства фермерів. За прогнозами американських економістів-аграрників передбачається, що чисельність ферм найближчим часом знизиться до 1,5 млн., а середній їх розмір зросте на 25%.

 

 

 

48. Розрахунок ВВП по витратах.

 

Розглянемо особливості  та принципи розрахунку макропоказників  у СНР.

1) Перша особливість  полягає в тому, що в СНР  існує відмінність між національною  та вітчизняною "основами" реєстрації показників. Тому й розрізняють показники валового внутрішнього продукту та валового національного доходу (про це йшла мова в попередньому параграфі).

2) Друга особливість,  друге правило, яке закладене  в основу розрахунків макроекономічних  показників, — це рівність доходів і витрат. Це правило випливає із замкненості економічної системи і стверджує, що всі витрати на купівлю товарів і послуг неминуче є доходами виробників цієї продукції. Виходячи з такого правила, будь-яка дія, що впливає на витрати, мусить обов'язково відбитися на доходах, і навпаки — все, що впливає на доходи, надалі відбивається на витратах

3) Наступний принцип  — це чітке розмежування категорій  запасу і потоку (суть цих категорій, взаємозв'язок між ними

4) Четверта особливість полягає в тому, що при вимірюванні випуску важливо уникнути подвійного рахунку — ситуації, коли одна й та сама операція може бути врахована двічі. З цією метою в СНР вирізняють такі поняття:

• проміжна продукція  — це товари і послуги, що купуються  з метою подальшої переробки, обробки або для перепродажу;

• кінцева продукція  — товари і послуги, що купуються  з метою кінцевого споживання, не для подальшої переробки чи перепродажу;

• додана вартість фірми  — вартість виробленої фірмою продукції  без

вартості проміжних товарів і послуг, що були придбані фірмою і

використані в процесі  виробництва.

При розрахунку ВВП враховується вартість кінцевої продукції і віднімається вартість проміжних товарів і послуг. Чому? Бо у вартості кінцевих продуктів уже враховано всі наявні проміжні операції. Але, оскільки на макрорівні надто складно визначити кінцеві товари (галузей-виробників дуже багато, і не завжди можна чітко визначити, як буде використано вироблений продукт - на кінцеве чи проміжне споживання), то ВВП розраховують як суму доданих вартостей усіх виробників.

5) П'яте питання, яке  заслуговує на увагу: в СНР  для розрахунку загальної вартості виробництва використовують ринкову ціну товарів і послуг. Та оскільки певні товари і послуги не продаються на ринку і не мають ринкової ціни, то для їхньої оцінки застосовують умовно нараховану, або імпутовану вартість.

Одна із сфер, де застосовують імпутування, — домашні господарства. Наприклад, людина, що орендує житло, платить орендну плату, яка входить  в рахунки ВВП як доходи власника будинку і як витрати тієї людини, котра це житло орендує. Проте значна кількість людей проживає у власних будинках; зрозуміло, що вони не сплачують орендної плати, хоча й користуються такими само послугами, що й люди, які житло орендують. Тому, аби врахувати цей обсяг послуг, у ВВП внесено "орендну плату", яку власник будинку ніби сплачує сам собі.

Ринковою ціною такої  послуги є сума орендної плати, яку  власникові будинку довелося б сплатити за умови, якби він орендував аналогічний  будинок, або якби його будинок дійсно здавався в оренду. Це є імпутована рента, і вона входить у рахунки ВВП і як витрати, і як доходи власника будинку.

Інша сфера, де застосовується імпутування, — послуги, надані державним  сектором економіки (оборона, охорона  громадського порядку, освіта й охорона здоров'я, які фінансуються з державного бюджету, та ін.). Ці послуги не продаються на ринку і не мають ринкової ціни. Тому в складі ВВП вони враховуються у відповідності з поточними затратами, пов'язаними з їх наданням.

Мета застосування імпутованих оцінок - отримати повніші та вірогідніші значення ВВП.

6) Ще один принцип,  який важливо знати: при розрахунку  ВВП враховується вартість товарів і послуг, вироблених лише в поточному періоді. А тому з розрахунків вилучають так звані невиробничі операції, які бувають двох типів:

• перепродаж товарів;

• чисто фінансові  операції.

У свою чергу, чисто фінансові  операції поділяються на:

• державні трансфертні  виплати. Під трансфертами в цілому розуміють односторонній потік  благ, доходів, які мають перерозподільчий і безоплатний характер. Коли мова йде про державні трансферти, то це є виплати із державного бюджету (пенсії, стипендії, допомога по безробіттю, подарунки ветеранам, допомога багатодітним та малозабезпеченим сім'ям і т. ін.);

• приватні трансфертні  платежі (допомоги батьків дітям-студентам, подарунки заможних родичів тощо). Ця операція не є наслідком виробництва, а виступає як акт передачі коштів від однієї приватної особи до іншої;

• операції з цінними  паперами (купівля—продаж акцій, облігацій також вилучається із ВВП, оскільки це є обмін паперовими активами, перерозподіл власності).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

49. Розрахунок ВВП по прибутках.

Національний обсяг  виробництва - показник, призначений  для того, щоб установити обсяг  продукції і послуг, вироблених у суспільстві за визначений період часу.

За методикою багатьох країн, зроблену національну продукцію  чисельно виражають показником ВВП (Валовий Внутрішній продукт).

ВВП визначають як сумарну  ринкову вартість усіх кінцевих товарів  і послуг, зроблених у країні за рік.

Кінцевий продукт - це частина ВВП, що виходить за межі поточного  виробництва і використовується для споживання, нагромадження, експорту, а також для заміщення витрачених засобів виробництва.

Кінцевий продукт включає  продукцію:

-          використовувану      для      особистого      і      суспільного споживання;

-          призначену для заміщення вибулих основних виробничих і невиробничих фондів;

-          використовувану на приріст виробничих і невиробничих фондів;

-          спрямовану на приріст виробничих і споживчих запасів;

-          використовувану на чистий експорт.

ВВП не включає проміжних  товарів, тобто тих товарів, які  використовуються для виробництва  інших (сировина, матеріали, паливо, енергія  інструменти, послуги вантажного транспорту, оптової торгівлі, рекламних агентств, платежі за оренду приміщень).

У протилежному разі мав  би місце повторний рахунок, тому що вартість проміжних продуктів  входить до складу вартості кінцевих товарів і послуг.

Термін "валовий" у визначенні ВВП означає, що при визначенні ВВП із вартості не віднімається споживання основного капіталу (амортизація).

Існує три способи  виміру ВВП:

-          по доданій вартості (виробничий метод);

-          по витратах (метод кінцевого використання);

-          по доходах (розподільчий метод).

При підрахунку ВВП виробничим методом підсумовується вартість, додана на кожній стадії виробництва кінцевого  продукту.

Додана вартість - це різниця  між виторгом від реалізації і  вартістю матеріальних витрат на виробництво та реалізацію продукції.Додаткова вартість включає заробітну плату, прибуток і амортизацію.

При розрахунку ВВП по витратах складаються витрати на кінцеве споживання товарів і  послуг домашніх господарств, держави, валові приватні інвестиції, чистий експорт. ВВП = C+1+G+Xn, де

С - особисті споживчі витрати (не включають витрати на покупку  житла)

/ - валові інвестиції (чисті інвестиції + амортизація) -(витрати  на придбання нових виробничих  підприємств, устаткування); інвестиції  в житлове будівництво, інвестиції в запаси (ріст запасів - «+», зменшення - «-»).

Чисті інвестиції - витрати  на придбання дорогоцінних металів, каменів, антикваріат, ювелірні вироби, що раніш враховувалися в складі споживчих витрат.

G - державні закупівлі  товарів і послуг - витрати на будівництво і утримання шкіл, доріг, армії, державного апарату керування. Ці витрати включаються в держбюджет. Сюди не входять трансфертні платежі - виплати державних органів, не зв'язані з рухом товарів і послуг:

-допомога по безробіттю;-пенсії;-благодійні внески.Хп - чистий експорт товарів і послуг за кордон, що розраховується як різниця експорту й імпорту.

Наведене рівняння ВВП  називається основною макроекономічною тотожністю. Розбіжності між складовими ВВП - С, I, G, Хп - базується на розбіжності між типами покупців, що здійснюють ці витрати, а не на розбіжності благ.

При розрахунку ВВП по доходах (розподільчим методом) складаються  первинні доходи, виплачені з доданої  вартості виробничими одиницями - резидентами.