Отчет с НТФ

- первісну вартість усіх основних засобів на початок планового періоду;

- наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;

- суму амортизаційних відрахувань, яку буде нараховано протягом планового періоду;

- орієнтовний підрахунок вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу протягом планового періоду;

- орієнтовну суму амортизаційних відрахувань на придбані основні засоби протягом планового періоду;

-вартість основних засобів та суму амортизаційних відрахувань, яка буде в підприємства на кінець планового періоду.

Вихідними передумовами розробки бюджету капітальних вкладень є:

- календарний план реалізації інвестиційного проекту;

- бюджетні заявки на виконання окремих видів робіт і придбання матеріалів, механізмів, устаткування, розроблених виконавцями окремих функціональних блоків проекту;

- загальна стратегія фінансування інвестиційного проекту;

- попередній графік потоку інвестиційних витрат, складений на етапі розробки бізнес-плану проекту;

- фінансовий стан інвесторів проекту.

Бюджет капітальних  вкладень включає два розділи: І  розділ — «Капітальні витрати», ІІ розділ «Надходження коштів».

Під час розробки розділу  «Капітальні витрати» передбачається здійснити такі розрахунки:

- виділення із загального обсягу інвестиційних витрат тієї частини, яка належить до поточного періоду. Це здійснюється в тому разі, коли тривалість реалізації інвестиційного проекту перевищує один рік;

- уточнення обсягу інвестиційних витрат поточного року з урахуванням корективів, які вносяться підрядчиком у технологію робіт;

- уточнення обсягу і структури капітальних витрат у зв’язку зі зміною індексу цін після затвердження показників бізнес-плану проекту;

- уточнення первісного обсягу капітальних витрат з урахуванням резерву фінансових коштів, передбачених у контракті з підрядчиком на покриття непередбачених витрат. Обсяг цього резерву в процесі розробки бюджету капітальних вкладень має визначитися з урахуванням тільки тих витрат, які відображені в первісній оцінці інвестиційних ризиків.

Процес розробки розділу  «Надходження коштів» передбачає, як правило, такі етапи:

- уточнення загального обсягу надходження коштів з метою збалансування цього показника з показником загального обсягу капітальних витрат, які відображені в першому розділі бюджету;

- уточнення структури джерел надходження коштів у разі зміни обсягу капітальних витрат;

- забезпечення узгодження обсягу надходження коштів за окремими періодами формування дохідної частини бюджету з обсягом капітальних витрат, передбачених в окремі періоди згідно з календарним планом здійснення робіт.

Бюджет капітальних  вкладень, як і календарний план, розробляється спочатку на наступний  рік у розрізі кварталів, а  потім у рамках наступного кварталу деталізується в розрізі місяців.

На підставі бюджету капітальних витрат приймають рішення щодо здійснення капітальних вкладень.

За складання бюджету капітальних  витрат і здійснення капітальних  вкладень, треба враховувати їхню структуру. Розрізняють технологічну та відтворювальну структури капітальних  вкладень.

 

 

2.6 Оподаткування підприємства

 

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма  фінансових відносин виникають одночасно  з появою держави. З розвитком  товарно-грошових відносин оподаткування  здійснюється в основному в грошовій формі. Податки — це обов’язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Обов’язкові платежі  перераховуються до бюджету держави, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Суспільне призначення  податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції — фіскальну та регулюючу

Схема пливу податків на фінансово-господарськудіяльність підприємства наведена в додатку Є.          Прибуткове оподаткування є важливим елементом системи прямих податків, яке дозволяє регулювати доходи суб’єктів господарювання та формувати надходження до бюджету.       Платниками податку є:          -резиденти – суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадсь-кі та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;              - нерезиденти – фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.  Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається за даними податкового обліку шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на:       - суму валових витрат платника податку;       - суму амортизаційних відрахувань.      Методика оподаткування прибутку відображена на рис. 2.5.

                         Рис. 2.5 Схема визначення оподаткованого прибутку

    Данні для визначення оподаткованого прибутку ТОВ «Життя»  міститься у таблиці 2.2                         Таблиця 2.2  Розрахунок податку на прибуток підприємства

№ п/п	Показники	Сума, тис. грн.
1	Загальні доходи від продажу товарів, продукції, робіт, послуг	115,5
2	Податок на додану вартість	3,154
3	Вартість придбаних товарів	1,4
4	Нарахування з оплати праці	32,5
5	Обов’язкові платежі підприємства	14,5
6	Убуток майна	14
7	Приріст майна	16
8	Амортизаційні відрахування	1,7

 

Валовий доход – загальна сума доходу платника податку від  усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду  в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.              Валовий доход визначається за формулою:          ВД = ЗД – ПДВ      (2.5)  Де ВД – валовий доход; ЗД – загальні доходи від продажу товарів, продукції, робіт, послуг; ПДВ – податок на додану вартість;    За данними таблиці 2.2 загальні доходи від продажу товарів, продукції, робіт, послуг складають 115,5 тис. грн, а ПДВ – 3,154 тис. грн., отже:      ВД = 115,5 – 3,154 = 112,34 тис. грн.

Для визначення сум оподаткованого прибутку важливе значення має розрахунок валових витрат. До складу валових витрат слід включати суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду і пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), та охороною праці.

Вивчення валових витрат, особливостей їхнього формування дає  змогу зробити висновки, що за складом  і обсягом вони перевищують витрати, які підприємство включає в собівартість, що зменшує суму оподаткованого прибутку. Це досягається у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат: використання прибутку на благодійну діяльність; використання прибутку на фінансування соціальної інфраструктури підприємств та інших витрат.  Валові витрати визначаються за формулою:          ВВ = ВР + Оп + ОПП    (2.6)  Де ВВ – валові витрати; ВР – вартість придбаних товарів, виробничих запасів, робіт, послуг; ОП – нарахована оплата праці; ОПП – обов’язкові платежі підприємства, пов’язані з оплатою праці.      За данними таблиці 2.4 вартість придбаних товарів складає 1,4 тис. грн., Нарахована оплата праці – 32,5 тис. грн, обов’язкові платежі підприємства, пов’язані з оплатою праці – 14,5, отже:

ВВ = 1,4 + 32,5 + 14,5 = 48,4

Для визначення суми оподаткованого прибутку використовують формулу:                По =  ВД  - (ВВ + УМ – ПМ) – АМ   (2.7)  Таким чином, використовуючи данні таблиці 2.4, визначаємо оподаткований прибуток:             По = 112,34 – (48,4 + 14 – 16) – 1,7 = 64,24 тис. грн

Підприємства — суб’єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори.     Загальнодержавні податки і збори включають:

— прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];

— непрямі податки [податок  на додану вартість (ПДВ), aкцизний збір, мито];

— збори (на обов’язкове  державне пенсійне страхування, на обов’язкове  соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір);

— державне мито, плата  за торговий патент на деякі види підприємницької  діяльності.

Місцеві податки і  збори включають:

— два податки (комунальний податок і податок з реклами);

— різні збори (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що вирушає за кордон; за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).

Аналіз системи  оподаткування в Україні, її становлення  й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.

 

2.7 Кредитування підприємства.

 

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів. З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Аналіз складу та структури  кредиторської заборгованості

                                                                                                                                   тис. грн.

	На початок року		На кінець року		Відхилення
ВСЬОГО	8969		16028		7059
Довгострокові кредити  банків		8703		15923	7220
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів		19		29	10
з бюджетом		43		15	-28
з позабюджетних платежів		-		-	-
зі страхування		56		15	-41
з оплати праці		148		46	-102

Кредиторська заборгованість станом на кінець р. зменшилась на 7059тис.грн., або на 50,5%.

 

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне  виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства - споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти. Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообороті оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів. Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах І появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитни х відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю одного з учасників такої операції. Розрізняють два види кругообороту коштів підприємства: відносно рівномірний і переважно нерівномірний.