Бюджет як основний фінансовій план Країни

     Як  би не намагались в Україні надати бюджетній системі певної автономності, щодо еволюційного розвитку вона буде зазнавати впливу зовнішнього середовища як в Україні, так і за її межами. Звідси можна зробити висновок, що вивчення бюджетних процесів у країнах — сусідах України, країнах — членах ЄС є необхідним для визначення векторів розвитку бюджетної системи.

     Донедавна цьому напряму приділяли недостатньо  уваги. Завданням учених, які працюють в галузі бюджетних відносин є не лише статистичне вивчення зарубіжних бюджетних процесів, а й розуміння векторів їх розвитку з відповідною трансформацією на умови України. Складність завдання полягає не лише в суто технічних аспектах — проблеми зарубіжних відряджень, недостатності фінансування, певна закритість інформації, а й тому, що вивчення має проводитись на комплексній основі з урахуванням психологічних, демографічних, культурних, політичних складових. Слід також відзначити недостатню кількість підготовлених фахівців, які працюють в галузі бюджетних відносин.

     Досить  складно спрогнозувати вектори  розвитку бюджетного процесу в Україні  в умовах досить значної кількості  змінних, параметри яких мають значний  діапазон коливань. Можна погодитись із 3. Луцишин, яка досить обережно висловила таке припущення: "На основі фізико-математичних методів можна оцінити та змоделювати фінансові потоки. Це ще раз підтверджує симбіозність наук, однак є випадки, коли фінансова наука не має еквівалентних величин чи навіть понять щодо оцінювання, прогнозування і моделювання для переведення на мову математики та фізики".

     Щодо  України прогнози, що ґрунтуються  на суто математичних методах, не справджуються. Необхідно в "ручному режимі" врахувати такі складові, як політичне протистояння, відсутність розвинених демократичних інститутів, суб'єктивний фактор при прийнятті рішення, недостовірність даних при базових розрахунках.[21]

     Великою проблемою також є місцеві  бюджети, які є однією з складових бюджетної системи України є місцеві бюджети. Відповідно до Конституції України, до них належать: обласні, міські, районні, районні в містах, селищні і сільські бюджети. За допомогою місцевих бюджетів щорічно перерозподіляється близько 15% валового внутрішнього продукту, в них зосереджується майже 35% бюджетних ресурсів.

     Місцеві бюджети виконують особливу роль в кожній унітарній країні тому, що вони є фінансовою базою існування  місцевого самоврядування.

     На  сьогоднішній день можна виділити такі актуальні проблеми формування місцевих бюджетів в Україні як:

• існування істотних протиріч в нормативно-законодавчій базі, що регулює формування і використання фінансових ресурсів місцевих бюджетів, а саме: діють протилежні за змістом законодавчі норми, кожна з яких використовується урядом залежно від завдань, що постають в новому бюджетному році; існують неузгодженості в термінології;
• надмірна централізація управління місцевими бюджетами та відсутність чіткого розподілу компетенції щодо вирішення конкретних завдань між центральними органами влади і органами регіонального та місцевого самоврядування;
• нестабільність джерел формування доходів місцевих бюджетів та відсутність ефективного механізму міжрегіонального перерозподілу державних доходів;
• недосконалість міжбюджетних відносин, що зумовлена їх невідповідністю швидким змінам, що відбуваються.

     Як  наслідок існування таких проблем  в першу чергу зумовлюють виникнення дисбалансу в самих місцевих бюджетах, а саме виникає дефіцит бюджетних  коштів, по-друге не вирішуються  важливі життєві проблеми людей, відбувається занепад всього місцевого господарства. [19]

2. Шляхи вдосконалення основного фінансового плану України.

     Усвідомлення  напрямків розвитку бюджетної системи  як складової суспільної системи  має базуватись на критичному осмисленні попередніх постулатів. Як відзначає О.Г. Білорус, реальне життя запевняє нас у тому, що соціально-економічний розвиток "не строго гвинтоподібний". Історія — це не тільки прогрес і повторення етапів розвитку, а й глибокі спади, регресивні зрушення, не кажучи вже про біблейські потопи та апокаліпсиси. З погляду подолання жорстких соціально-економічних криз тепер найбільш важливим бачиться феномен "зміщення" хвиль соціального прогресу. Реально у світі порівняно мало благополучних країн і багато слаборозвинених, в тому числі країни, що знаходяться у глибокій кризі за наявності достатніх ресурсних можливостей. Людство сьогодні перебуває в пошуку кращих форм існування і виграє той, хто є ближчим до стихійної (природної) регуляції. Погляди мають базуватись на багатосистемності й передбачати пізнання сутності цивілізаційного розвитку в навколишньому речовинно-енергетичному середовищі. Крім того, людина також є суб'єктом взаємодії з об'єктивно існуючим світом (середовищем) і єдиною рушійною силою прогресу.

     Бюджет  завжди був важливим знаряддям впливу на розвиток економіки і соціальної сфери. З його допомогою держава, розподіляючи і перерозподіляючи валовий внутрішній продукт, здійснює вплив на формування структури виробництва, результати господарювання, проведення соціальних перетворень. Використання бюджету як інструменту регулювання економіки ускладнене впливом на діяльність учасників бюджетних відносин багатьох як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників, що визначаються соціально-економічним середовищем в країні та в світі.

     Після проголошення незалежності, Україна почала розбудову бюджетної системи на засадах, характерних для країн з ринковою економікою. При цьому використовувався досвід інших країн, зокрема Франції, яка надавала фінансову і технічну допомогу у впровадженні казначейської системи касового виконання бюджету. Однак непослідовна фінансова політика України є причиною певної нестабільності державних фінансів. Подальше вдосконалення бюджетного процесу в Україні обумовлене високим рівнем концентрації доходів у центральному бюджеті, що підриває фінансові основи місцевого самоврядування. Суттєво обмежені бюджетні повноваження місцевих органів представницької та виконавчої влади, залишається невирішеною проблема бюджетного регулювання і фінансового вирівнювання. Організація бюджетного процесу потребує вибору раціональних схем взаємодії його учасників, удосконалення методів складання та виконання бюджету і здійснення бюджетного контролю.

     Виходячи  з дослідження теоретичних засад  бюджетного процесу, сформульовані  такі завдання його вдосконалення в Україні:

• забезпечення складання бюджету, що забезпечує реалізацію соціально-економічної та фінансової політики держави;
• обмеження дії на бюджет негативних чинників, впливу яких можна уникнути: невиправданих бюджетних рішень, використання недостовірних методів планування бюджетних показників;
• забезпечення налагодженої і прозорої організації бюджетного процесу через;
• уникнення дублювання бюджетних прав учасників бюджетного процесу;
• забезпечення відповідності виконання бюджету запланованим показникам та ефективності не тільки поточного і наступного, а і попереднього бюджетного контролю.

     Для вирішення проблем, що виникають  при формуванні місцевих бюджетів в  Україні доцільно запропонувати  такі шляхи їх вирішення:

• вдосконалити існуючу нормативно-законодавчу базу або розробити нову яка б могла чітко регулювати та визначати процес формування і використання фінансових ресурсів місцевих бюджетів;
• здійснити поступовий перехід до децентралізації управління місцевими бюджетами, що надасть можливість місцевим фінансам стати більш самостійним інститутом;
• реформувати місцеве оподаткування, а саме переведення деяких податків з розряду загальнодержавних в місцеві для того щоб збільшити надходження до місцевих бюджетів, встановити більш справедливий міжрегіональний розподіл частки податків;
• вдосконалити формули розподілу міжбюджетних трансфертів у розрахунку обсягів видатків по окремих галузях, що враховуються при визначенні дотації, призначеної для вирівнювання диспропорцій між місцевими бюджетами;
• чітко дотримуватись бюджетної дисципліни, що має відбитися в доцільному використанні бюджетних засобів;
• застосувати режим жорсткої економії бюджетних коштів;
• залучати іноземні інвестиції та кредити;
• впровадити здійснення контролю за формуванням і використанням місцевих бюджетів громадою.[28]

     На  основі дослідження організації  бюджетного процесу визначено критерії оптимізації бюджетного процесу: максимальна  однозначність і прозорість бюджетних  показників; достатній обсяг інформації, якою обмінюються органи Міністерства фінансів України та розпорядники коштів; мінімізація часового розриву між складанням проекту бюджету та початком бюджетного року; обмеження кількості читань під час розгляду бюджету з врахуванням інтересів законодавчої влади; строк затвердження центрального бюджету, максимально наближений до початку бюджетного року, але з урахуванням часу на затвердження місцевих бюджетів; мінімізація касових розривів під час виконання бюджету; відсутність дублювання бюджетних повноважень учасників бюджетного процесу; повнота, достовірність та своєчасність звітності.

     Зі  сказаного вище випливають такі засади:

• напрацювання векторів бюджетної системи;
• дослідження проблем розвитку має базуватись на системному підході;
• слід враховувати вектори розвитку суспільної та фінансової системи;
• у прогнозуванні потрібно поряд з математичними застосовувати й інші методи дослідження, зокрема історичний, дедуктивний, експертний;
• обов'язкове врахування ментальних рис української реальності.

     Таким чином, застосувавши запропоновані заходи можливо досягнути успішного вирішення існуючих проблем. 
 
 

ВИСНОВОК

     При переході до ринкових відносин істотно  міняються роль і значення держави  в керуванні соціально-економічними процесами. На відміну від адміністративно-командних  методів керування в умовах ринку державне втручання в економіку повинне носити досить обмежений характер і бути спрямоване насамперед на рішення таких глобальних проблем, як забезпечення безперебійного функціонування ринкового механізму в цілому, розвиток продуктивних сил, зміцнення обороноздатності країни, а також економічна підтримка і соціальний захист найбільш уразливих верств населення за допомогою раціонального розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу країни.

     Найважливішим інструментом державного регулювання  економічних процесів, рішення соціальних, політичних, виробничих, екологічних  задач в умовах ринку виступає бюджетний механізм.

     Саме  шляхом бюджетного перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу держава прагне досягти створення такої структури суспільного виробництва і народногосподарських пропорцій, що адекватні ринковому механізму господарювання. За допомогою бюджетного механізму можливий вплив держави на розвиток таких макроекономічних процесів, як економічний підйом країни, зміцнення соціальної сфери, прискорення темпів науково-технічного прогресу, корінне переоснащення матеріально-технічної бази виробництва, розвиток інноваційних процесів, зниження рівня безробіття і збільшення зайнятості в Україні.

     Державне  регулювання економіки може здійснюватися  на основі змін пріоритетів бюджетної  політики, що все повніше має переходити від рішення оперативних і  поточних задач до розробки і послідовної  реалізації довгострокових і цільових програм, що охоплюють різні сфери суспільної діяльності.

     Розвиток  бюджетного механізму в умовах ринку  повинен відбуватися в напрямку усе більш ефективного впливу бюджету на господарську кон‘юнктуру  і рівень ділової активності підприємців, демонополізацію економіки, розвиток її приватного сектора, приватизацію виробництва й ін. За допомогою таких фінансових важелів, як податки, державні інвестиції, бюджетні кредити, обсяги бюджетного фінансування створюються передумови для впливу держави на різні сторони господарювання, сприяючи прискореному відновленню основних виробничих фондів, розвитку АПК, невиробничої сфери, інфраструктури суспільного виробництва, створенню нового механізму фінансування науки, охорони здоров‘я, культури, удосконалюванню державної системи підготовки і перепідготовки кадрів, розвитку структури робочих місць на ринку праці.