Бюджет як основний фінансовій план Країни

      2) видатки  бюджету,  що  здійснюються  за  рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду  бюджету  (у  тому  числі власних надходжень бюджетних установ);

      3) кредитування  бюджету  (повернення  кредитів до бюджету з визначенням  цільового спрямування та надання кредитів  з  бюджету, що   здійснюється   за  рахунок  конкретно  визначених  надходжень спеціального фонду бюджету);

4) фінансування спеціального фонду бюджету. [2]

     Відповідно  до закону «Про державний бюджет України  на 2011 рік» визначено доходи  Державного  бюджету  України на 2011 рік у сумі 281.464.879,4 тис.  гривень,  у тому числі  доходи загального фонду    Державного    бюджету   України   -   у   сумі 238.581.192,9 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету  України  -  у  сумі 42.883.686,5 тис.  гривень; і затверджено видатки Державного бюджету України на 2011  рік у сумі 321.920.850,3 тис.  гривень,  у тому числі видатки загального фонду Державного  бюджету України -  у сумі 279.087.019,8 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 42.833.830,5 тис. гривень. Установити на 31 грудня 2011 року граничний  обсяг державного боргу в сумі 375.643.401,9 тис. гривень. [3]

     Відповідно  до закону «Про державний бюджет України  на 2010 рік» визначено  доходи  Державного  бюджету України на 2010 рік у сумі 254.995.704,1 тис.  гривень,  у тому числі доходи загального фонду    Державного    бюджету   України   -   у   сумі 210.091.367,3 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету  України  -  у  сумі 44.904.336,8 тис.  гривень; і затверджено видатки Державного бюджету України на 2010  рік у сумі  307.748.182,9  тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України - у сумі 240.987.254 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 66.760.928,9 тис. гривень. Установити на 31 грудня 2010 року граничний обсяг державного боргу в сумі 315.715.906,3 тис. гривень. [4]

     Відповідно  до закону «Про державний бюджет України  на 2009 рік» визначено доходи Державного бюджету України на 2009 рік  у  сумі  245.309.356,4  тис.  гривень,  у  тому  числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 184.628.215,8 тис.  гривень  та  доходи  спеціального  фонду  Державного бюджету України  - у сумі 60.681.140,6 тис. гривень; і затверджено  видатки Державного бюджету України на 2009 рік у сумі  274.156.440,7  тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного  бюджету України -  у сумі 194.412.348,5 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 79.744.092,2 тис. гривень. Установити на 31 грудня 2009 року граничний розмір державного боргу України в сумі 193.076.747,3 тис. гривень. [5]

     Відповідно  до цього зміну обсягів доходу зазначено на рис. 2.1

     Рис.2.1 Зміна доходу Державного бюджету  за 2009-2011 рік.

     Обсяг зміни обсягів видатків зазначено на рис. 2.2

     Рис.2.2 Зміна видатків Державного бюджету за 2009-2011 рік.

     Зміну обсягів державного боргу за даний  період відображено на рис. 2.3.

       Рис.2.2 Зміна обсягів державного  боргу бюджету за 2009-2011 рік.

     2.4  Іноземний досвід побудови бюджетної системи.

      Великобританія. До бюджетних відносин причетні прем'єр-міністр, міністерства, казначейство, парламент. Казначейство як головний урядовий орган з фінансових питань відає управлінням і регулюванням податків. Казначейство також розробляє і здійснює загальну економічну стратегію. Йому підпорядковуються Управління внутрішніх доходів та Управління мита й акцизів. Управління внутрішніх доходів має контори головного податкового інспектора в Лондоні, а також близько 700 контор по всій країні.

      Бюджетний рік у Великобританії починається 1 квітня і закінчується 31 березня.

      При розробленні проекту бюджету  кабінет ураховує 18 ключових положень, 11 з яких за останні роки не змінювалися. До основних положень належать: зростання валового національного продукту, рівень безробіття, ціни на акції, норми процентних ставок, ціни на основні продукти, зокрема на нафту, рівень податкових ставок.

      Починаючи з 2000/2001 бюджетного року розпис доходів  і видатків здійснюється згідно з  національними рахунками на основі Європейської системи рахунків 1995 p.

      Бюджет  планується із залишків коштів на кінець бюджетного року, враховуються надходження  поточного року і планується залишок  на кінець звітного року. Планування здійснюється на п'ятирічний період у цінах поточного року з відповідним щорічним коригуванням.

      Франція. У бюджетних відносинах беруть участь президент, уряд, парламент, а також спеціальні державні установи — Національна кредитна рада, банківська контрольна комісія, Економічна і соціальна рада. Франція у 1982 р. ухвалила закон № 82-813 "Про права і свободи комун, департаментів, регіонів", згідно з яким були значно розширені права територій. У кожному регіоні створюється контрольний орган — рахункова палата, яка стежить за фінансовою діяльністю юридичних осіб і бере участь у формуванні місцевих бюджетів.

      Бюджетна  політика департаменту є компетенцією Генеральної ради, а в окремих  випадках — комісара Республіки і  регіональної рахункової палати. Безпосереднє бюджетне управління здійснює казначей департаменту, який призначається міністром економіки і фінансів за рекомендацією представника Генеральної ради.

      Місцеві бюджети в частині видатків складаються  з двох основних розділів: бюджети  поточної діяльності (функціональний) та бюджети нового будівництва (інвестування). Джерела доходів поділяються на внутрішні — доходи від муніципальної власності, місцевого господарства, податкові та зовнішні — дотації, кредити (як державні, так і приватні).

      У складі Міністерства економіки і  фінансів функціонує Головне податкове управління, яке має по всій території країни 830 податкових центрів і 16 інформаційних центрів. Податковий контроль здійснюється шляхом камеральних перевірок податкових декларацій, а також документальних перевірок.

      Система стягнень за ухилення від сплати податків досить жорстка, застосовується також карна відповідальність. У випадку ненавмисного заниження податку сплачується штраф у розмірі 0,75 % за місяць від суми платежу, у разі умисного приховування розміру доходів штраф сплачується в подвійному розмірі.

      Видаткова частина бюджету включає видатки  на утримання заморських територій, передбачає залишок бюджету від  попереднього року і плановий залишок  на початок року.

      Німеччина. Бюджетна система ФРН у її сучасному вигляді почала формуватися у 20-х роках минулого століття, на початку 90-х суттєво доповнилась приєднаними землями колишньої НДР. Сучасний бюджетний устрій ФРН має три рівні — федеративний, земельний і общинний.

      У бюджетному процесі беруть участь такі органи влади та їхні структурні підрозділи: уряд — Міністерство фінансів; представницькі органи — бундестаг — бюджетний комітет (традиційно заведено, що голова цього комітету обирається від представників опозиційних партій), підкомітет з перевірки звітності (бере участь у перевірці виконання бюджету), незначна кількість власних співробітників з бюджетних питань, Федеральна рахункова палата, а також бундесрат (затверджує закон про бюджет як верхня палата парламенту); Федеральний казначейський двір. Крім цього, забезпечується широка участь науковців і громадськості.

      У Німеччині значна увага приділяється фінансовому плануванню, у тому числі  бюджетному. Фінансове планування обов'язково здійснює не лише федерація, а й землі. Широко застосовуватись воно почало з 1967 p., основою його є середньострокове планування до п'яти років. При цьому виді планування можливо враховувати зміни в бюджетній політиці.

      Перший  рік — це поточний бюджет, другий рік, рік на який формується бюджет, і наступні три роки — перспективний  бюджет.

      Планування  в Німеччині є ковзним. Це означає, що фінансовий план складається кожен рік наново, і при цьому період планування зміщується на один рік уперед. У такий спосіб забезпечується набагато більша порівняно з постійним планом актуальність: ковзний план у змозі більш гнучко реагувати на зміну економічних і соціальних умов.

      Основа  фінансового планування — це планування витрат. Досить чітко плануються витрати, пов'язані з управлінською діяльністю, витрати на інфраструктуру. На основі чітких нормативів передбачається дохідна  частина. Збалансування досягається на основі прогнозу макроекономічних показників. На перші два фінансові роки складається макроекономічний прогноз з урахуванням змін господарської кон'юнктури, а на подальші три — такі зміни не враховуються. Зважаючи на досить низький рівень інфляції, планування проводиться в цінах поточного року.

      У фінансовому плані, що публікується, витрати згруповані в 40 блоків за функціональними  ознаками. Для внутрішнього користування в державних органах існують  близько 1500 дохідних і 8000 витратних статей бюджету.

      На  рівні федерації проект бюджету  готує Міністерство фінансів, уряд подає на розгляд парламенту. Парламент  при розгляді бюджету може вимагати від уряду будь-яку необхідну  інформацію. Реалізується це право  через письмові й усні звернення, депутатські запити, запрошення на секційні та пленарні засідання відповідних урядових осіб.

      У Німеччині протягом тривалого періоду  склалася традиція подання науковими  економічними інститутами й організаціями  експертних доповідей щодо бюджетного процесу. Особливою популярністю користуються детальні аргументовані висновки Експертної ради, які містять оцінку загальноекономічного розвитку і публікуються у пресі в листопаді кожного року. До Експертної ради входять п'ять найавторитетніших учених-економістів, яких в народі називають "п'ятеро мудреців" (у цьому виразі в перекладі з німецької немає ані краплі іронії, лише повага до людей з великим життєвим та науковим досвідом). Подають свої висновки Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

      Процес  обговорення бюджету, як і його виконання  та звіт, широко висвітлюються в  засобах масової інформації, що попереджає негативні тенденції в бюджетному процесі. При обговоренні бюджету  на засідання уряду зазвичай запрошуються провідні політики — члени парламенту. Основна роль у бюджетному процесі відводиться бюджетному комітету бундестагу. Члени бюджетного комітету є доповідачами з певних розділів бюджету, оскільки вони володіють необхідною інформацією й узгоджують свої позиції з урядом. Процес обговорення у двох палатах парламенту доволі тривалий — від трьох до трьох з половиною місяців.

      Прийняття бюджету є суверенним правом парламенту — спочатку він має бути прийнятий  бундестагом, а потім отримати схвалення  бундесрату.

      Після затвердження бюджету діє принцип  розподілу влади, згідно з яким виконання  бюджету — абсолютна компетенція  уряду, і парламент не має права  вимагати від уряду, щоб він у  повному обсязі виконував окремі статті — контролюються лише основні  цифрові показники.

      У політичних колах, особливо в період виборчої кампанії, вважаються популярними  додаткові програми щодо витрачання бюджетних коштів. Для того, щоб  узгодити з політиками спільні дії, уряд погоджує з лідерами політичних партій так звані священні цифри. Такими цифрами можуть бути: загальна величина бюджетних витрат, відсоток їх збільшення порівняно з попереднім роком, обсяг дефіциту бюджету.

      Згідно  з німецьким бюджетним правом міністр фінансів може здійснювати  додаткові витрати лише в тому разі, коли є економія за іншими статтями витрат, не виходячи за затверджені контрольні цифри.

      Контролюють виконання бюджету органи виконавчої, законодавчої влади, а також громадські інституції. З боку органів виконавчої влади контроль здійснюють Міністерство фінансів, уряд. Усередині міністерств існують власні контрольні підрозділи. З боку органів законодавчої влади основна роль належить підкомітету з перевірки звітності бюджетного комітету. За окремими напрямами виконання бюджету контроль здійснює Федеральна контрольна рахункова палата. З боку громадських інститутів контроль можуть здійснювати різні асоціації, інститути та громадські організації. Так, наприклад, "Союз платників податків" досить ретельно відстежує оптимальність використання бюджетних коштів. За результатами перевірок контрольних органів проводиться регулярне інформування громадськості.

      Закінчується  цикл бюджетного процесу затвердженням  звіту про виконання бюджету. Період між закінченням бюджетного року і затвердженням звіту про  виконання бюджету досить довгий — два з половиною роки. Це викликано необхідністю ретельної перевірки витрат бюджету. Нині вживаються заходи щодо скорочення цього терміну, щонайменше до шести місяців.

      Сполучені Штати Америки. Бюджетна історія США налічує два століття. За цей час бюджетні відносини трансформувались у чітку злагоджену систему, що дає змогу ефективно вирішувати масштабні зовнішні та внутрішні проблеми. Американці досить успішно подолали період Великої депресії (1929—1933 pp.), хоча за ці роки обсяг виробництва скоротився на дві третини, банківсько- біржовий крах паралізував ділове життя, зарплата зменшилась удвічі, безробітних налічувалось 13 млн осіб. Новий уряд шляхом радикальних реформ зумів за досить короткий історичний період — за кілька років — виправити ситуацію.