Бюджет як основний фінансовій план Країни

     В Україні, бюджет як фінансовий план відрізняється  від бюджету як економічної категорії, оскільки до складу державного бюджету при затвердженні включаються також фонди цільового призначення.

     Як фінансовий план бюджет не є чимось обособленим. Він входить як складова частина в єдину систему фінансового планування в країні. Разом з тим це не звичайна складова частина. Бюджет виступає основним і провідним фінансовим планом. Основна роль бюджету полягає в тому, що в ньому концентрується основна частина фінансових ресурсів. В бюджеті відображається рух ресурсів з найбільш важливих для держави напрямків. Провідна роль бюджету пов'язана з тим, що він відіграє регулюючу і спрямовуючу роль в системі фінансових планів. Всі фінансові плани зв'язані з бюджетом, їх стан і збалансування визначається характером і розмірами взаємовідносин з бюджетом.

     Взаємозв'язок бюджету з фінансовими планами  підприємств, організацій і установ  носить в основному односторонній  характер. Ті з них, що здійснюють діяльність на основі комерційного розрахунку складають  фінансовий план у вигляді балансу доходів і видатків. Вони є платниками податків. В їх фінансових планах відображається балансовий прибуток, сплата податків в бюджет, чистий прибуток і його використання. Податкові взаємовідносини з бюджетом регулюють фінансові плани підприємств і визначають їх реальні можливості. Підприємства державного сектору економіки крім сплати податків можуть отримувати асигнування з бюджету у вигляді державних дотацій і бюджетних позичок. Такі взаємовідносини теж відображаються в фінансових планах і визначають їх фінансовий стан. В сучасних умовах, з одного боку, стоїть завдання ліквідації збитковості і бюджетного датування підприємств, а, з другого, в умовах економічної кризи, держава змушена фінансово підтримувати найбільш важливі галузі і підприємства. Однак з переходом до ринкових відносин бюджет перестав виконувати функцію збалансування фінансових планів підприємств. Тепер ця функція покладається на кредит, а бюджет може забезпечувати тільки певну фінансову підтримку як за рахунок пільг з оподаткування, так і шляхом виділення асигнувань. [11]

     Підприємства  соціальної сфери, що знаходяться на бюджетному фінансуванні, складають  фінансовий план у вигляді кошторису  видатків. В ньому відображаються бюджетні асигнування, які є джерелом фінансового забезпечення. Обсяг  видатків залежить насамперед від стану бюджету. В нормальних умовах кошторисне фінансування здійснюється за нормативним методом. Величина нормативів залежить як від реальних потреб в ресурсах, так і від можливостей бюджету - чим кращий стан бюджету, тим більші за розміром норми. Під час фінансової кризи, в якій зараз знаходиться Україна, бюджетне фінансування здійснюється на основі комбінованого підходу. Частина видатків, в першу чергу на заробітну плату, фінансується за встановленими (однак на досить низькому рівні) нормами, частина виходячи із реальних можливостей бюджету. Впровадження в соціальній сфері елементів комерційного розрахунку шляхом розвитку платних послуг веде до змін в їх фінансовому плануванні і до формування нових взаємовідносин з бюджетом. Бюджетні асигнування виступають тільки одним із джерел фінансових ресурсів, причому їх роль і питома вага будуть зменшуватись за рахунок розширення форм і методів фінансової діяльності.[10]

     Бюджет  як фінансовий план також тісно взаємозв'язок з іншими ланками державних фінансів - фондами цільового призначення. Частина з них, як вже було показано раніше, безпосередньо включається в бюджет при його затвердженні, хоча і виконуються вони обособлено. Інші Фонд соціального страхування та Пенсійний фонд складаються і виконуються окремо. Однак вони теж мають з бюджетом, оскільки можуть мати як цільові надходження коштів з бюджету, так і перерахування в бюджет.

     Система фінансового планування включає  в себе також складання зведеного  фінансового плану, або, як його ще називають, балансу фінансових ресурсів країни. Бюджет займає в ньому визначальне місце. До складу зведеного фінансового плану включаються показники консолідованого бюджету. Призначення зведеного фінансового плану полягає у визначення обсягу фінансових ресурсів, їх розподілі між ланками фінансової системи та напрямами використання. При цьому реалізується провідна роль і регулююча функція бюджету в системі фінансових планів. Зведений фінансовий план на відміну від бюджету не має правового змісту, він не затверджується органами законодавчої влади. Однак його складання дає можливість узгодити і взаємо ув’язати показники різних фінансових планів. Це робочий документ, який створює передумови для ефективного управління фінансового системою. На даний час в Україні зведений фінансовий план в повному і завершеному вигляді не складається.

     Бюджет  як фінансовий план тісно взаємо ув’язаний  з планом економічного і соціального  розвитку. Характер взаємовідносин залежить від ролі і місця плану економічного і соціального розвитку в системі управління. В умовах планової економіки, коли план мав директивний характер, він займав провідне місце по відношенню до бюджету. Показники бюджету розраховувались на підставі показників плану. І хоча, звісно, в деякій мірі і показники бюджету впливали на план економічного і соціального розвитку, все ж визначальною була роль плану. З переходом до ринкових відносин змінився і характер планування - від директивного до індикативного. Одночасно змінилось і співвідношення між бюджетом і планом. На даний час це врівноважена взаємозалежність. З одного боку, план виходить з тих фінансових можливостей держави, які зафіксовані в бюджеті. З другого, бюджет спрямовується на реалізацію планових завдань, на досягнення поставлених цілей. Пріоритетним в таких взаємовідносинах виступає все-таки бюджет, адже держава повинна виходити із своїх реальних фінансових можливостей, а не розробляти плани, які не підкріплені відповідними фінансовими ресурсами.

     Таким чином, бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль в діяльності держави. Він визначає її можливості і пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою.[9] 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. Практичне значення бюджету як фінансового плану.

2.1   Правовий характер  бюджету України.

     За  правовим характером бюджет держави  є юридичним актом. Так, закон  про Державний бюджет України  є одним з основних законів  України економічного спрямування, визначає основну спрямованість фінансової політики держави, зміст і структурні основи фінансової діяльності країни, органів державної влади та державного управління. Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад є основними нормативними документами місцевого значення. Як закон, так і рішення про бюджет є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з формуванням доходів і використанням коштів бюджетів.

     Правова характеристика бюджету пов'язана  із розглядом його, що представляє  собою розпис доходів і видатків основного централізованого фонду фінансових ресурсів держави. Правове регламентування бюджету як фінансового плану здійснюється за двома напрямами. Перший - встановлення законів, що регламентують окремі статті доходів і видатків. Стосовно доходів це основний закон - "Про систему оподаткування" і закони, які регламентують справляння окремих податків: "Про податок на добавлену вартість", "Про акцизний збір", "Про податок на прибуток підприємств" та інші. По відношенню до видатків таких прямих законів не існує, але є закони, які визначають основи і пріоритети фінансування, наприклад, "Закон про освіту". Другий напрямок - це щорічне прийняття закону про державний бюджет і відповідних рішень місцевих органів влади про місцеві бюджети. Прийняття цих актів представляє собою законодавче затвердження бюджету як основного фінансового плану.

     Відповідно  до Бюджетного кодексу бюджетне законодавство  складається з:

     1) Конституції України;

     2) Бюджетного кодексу; 

     3) закону про Державний бюджет  України; 

     4) інших   законів,   що   регулюють   бюджетні    відносини, передбачених статтею 1 Бюджетного кодексу (ст.1: бюджетним  кодексом  України  регулюються  відносини,   що виникають у процесі складання,  розгляду,  затвердження, виконання бюджетів,  звітування про їх виконання та контролю за  дотриманням бюджетного  законодавства,  а  також  питання  відповідальності за порушення бюджетного законодавства.);

     5) нормативно-правових   актів   Кабінету  Міністрів  України та органів   виконавчої  влади, прийнятих на підставі  і  на  виконання  цього  Кодексу  та  інших законів України;

     6) рішень про місцевий бюджет;

     7) рішень  органів Автономної  Республіки   Крим,   місцевих державних   адміністрацій,   органів   місцевого   самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу,  нормативно-правових актів.

     Бюджетна   система  України  і  Державний  бюджет  України встановлюються виключно Кодексом  та  законом  про  Державний бюджет України.

     Конституцією  України (ст. 95) визначено загальні засади формування бюджетної системи України, побудовані на справедливому і неупередженому розподілі суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

     Виключно  закон «Про Державний бюджет України» визначає будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Таким чином, Конституція обмежує фінансові ресурси, якими може оперувати Уряд протягом бюджетного періоду для забезпечення державної політики. Принципом бюджету визначається його збалансованість; регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.

     На  виконання завдань та положень Конституції  України був розроблений і  прийнятий Бюджетний кодекс України. Кодекс встановив верховенство бюджетного законодавства, оскільки всі нормативно-правові акти мають застосовуватися у частині, що не суперечить йому та Закону про Державний бюджет України (ст. 4). Визначено структуру та принципи бюджетної системи, дано поняття бюджетного процесу та встановлено компетенцію його учасників. У новому аспекті висвітлено міжбюджетні відносини, у тому числі розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів.

     Крім  виправлення численних недоліків  і заповнення прогалин старого Закону «Про бюджетну систему України» (прийнятий  ще у 1991 р.), завданням Бюджетного кодексу стало сприяння швидшому просуванню України шляхом фіскальної децентралізації. У цьому плані новий Бюджетний кодекс орієнтується та спирається на два важливі законодавчі акти — Конституцію України та Закон України «Про місцеве самоврядування», в яких передбачено поступове ослаблення чималої фіскальної влади, зосередженої на обласному та районному рівнях, та створення міцних бюджетів на рівні міст, сіл і селищ, здатних ухвалювати власні видаткові рішення та фінансувати їх переважно з власних джерел доходів. Водночас у законодавстві не було детального механізму практичної реалізації спільної програми фіскальної децентралізації. Оскільки легше децентралізувати видатки, ніж джерела доходів, місцеві бюджети для збалансування у багатьох країнах спираються на трансферти з бюджетів вищого рівня.

     Відтепер  законодавством передбачено перехід  до нормативного планування бюджетів самоврядування, тобто при визначенні централізованих надходжень до місцевих бюджетів точкою відліку є норматив «бюджетної забезпеченості жителів», а не стосунки розподільників з губернаторами. Кодекс орієнтований на формування регіональних бюджетів на формульній, а не на суб'єктивній основі: на базі нормативів бюджетного забезпечення розраховуватиметься необхідний обсяг витрат того чи іншого регіону.

     Водночас  Кодекс не ставить за мету досягти  цілковитої бюджетної децентралізації, оскільки це суперечитиме загальним  принципам державності та суверенітету, закладеним у Конституції України. Згідно з Кодексом місцеві бюджети  містять бюджети місцевого самоврядування (бюджети власне територіальних громад) та районні, обласні бюджети і бюджет Автономної Республіки Крим.

     Говорячи  про інші джерела бюджетного права, слід звернути увагу на бюджетну резолюцію, що приймається у вигляді постанови  Верховної Ради України, відображає основні напрями бюджетної політики на планований рік та є програмою, на яку уряд має орієнтуватися, складаючи проект Закону про Державний бюджет.

     У межах компетенції, визначеної Конституцією України, Бюджетним кодексом та чинним законодавством, уряд та органи центральної виконавчої влади здійснюють поточне нормативно-правове регулювання бюджетною діяльністю. Визначальне місце у цьому процесі відведено органами системи Міністерства фінансів та Державного казначейства.