Бюджет як основний фінансовій план Країни

     З урахуванням змін, що відбулися в  політичному устрої України за 1991-1995рр., а також в бюджетній політиці та бюджетному механізмі, в 1995р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону “Про бюджетну систему України”, де наведено більш чітке визначення бюджетної системи, її складових частин, детальніше регламентовано бюджетний процес, здійснено розмежування доходів і витрат між ланками бюджетної системи України.

     З прийняттям у 2001 році Верховною Радою  України Бюджетного кодексу України бюджетна система набула подальшого розвитку і нової якості.

     Положення Бюджетного кодексу України започаткували  новий етап у розвитку місцевих бюджетів, створили умови для підвищення ролі місцевих бюджетів у бюджетній системі  України.

     Тож можна зробити  висновки, що: розвитку місцевих бюджетів України передував складний процес формування фінансової системи України, яка тривалий час була поневолена іншими державами, в останні часи Російською імперією та СРСР;  були історично сприятливі періоди (Козацька доба), коли Україна на деякий час отримувала певний ступінь незалежності, яка була платформою для становлення бюджетної системи, були не тривалі; з набуттям незалежності Україна почала формувати власну економічну систему, що безумовно стало визначним кроком. Але ці процеси відбувались  за умов вимушеного прискорення, більшість законодавчих актів та здійснення по ним були не ефективними, фінансова система не позбавилась рис притаманних командно-адміністративній економіці, що не найліпшим чином сприяло розвитку місцевих бюджетів.

1.2  Сучасні аспекти  функціонування бюджетної  системи.

     29 липня 2010 року Президент України  Віктор Янукович підписав схвалений  парламентом текст Бюджетного  кодексу України. Положення нової  редакції Бюджетного кодексу  України будуть враховувались при розробці Державного бюджету на 2011 рік.

     Прийняття нової редакції Бюджетного Кодексу  передбачачило введення середньострокового планування, розширення сфери застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, а також поліпшення бюджетного адміністрування і посилення контролю над дотриманням бюджетного законодавства.

     Серед основних нововведень  Бюджетного Кодексу  слід відмітити:

• введення нових і уточнених діючих понять і термінів, що стосуються бюджетної сфери, уточнених основних функцій головних розпорядників бюджетних коштів;
• зміни в частині процедур розгляду та ухвалення Державного бюджету, а саме: визначено два читання, замість існуючих трьох;

     В новій редакції Кодексу відсутні чіткі терміни розгляду та затвердження проекту закону про Державний бюджет України: в старій редакції Бюджетного кодексу України було чітко визначено терміни проведення першого, другого та третього читань, а в новій редакції Кодексу терміни проведення першого та другого читання не зазначено. Як і раніше, Кабмін має подати до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет до 15 вересня року, що передує плановому (відтепер проект подаватиметься одночасно й Президенту України). Водночас розгляд та затвердження Державного бюджету відбуватиметься у Верховній Раді України за спеціальною процедурою, визначеною регламентом Верховної Ради України.

     Слід  зазначити, що в новій редакції Бюджетного кодексу України відсутня Бюджетна декларація, хоча в проекті вона мала замінити Бюджетну резолюцію (Основні  напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період). Водночас Бюджетна резолюція залишається в Бюджетному кодексі, однак змінено терміни порядку її складання та схвалення. Так, раніше Кабінет Міністрів України подавав до Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період не пізніше, ніж за чотири робочі дні до початку проведення парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період, які проводилися не пізніше 1 червня. Тепер передбачено наступний порядок:

     Міністерство  фінансів України спільно з іншими центральними органами виконавчої влади  розробляє проект «Основних напрямів бюджетної політики на наступний  бюджетний період» та до 20 березня  року, що передує плановому, подає  його на розгляд до Кабінету Міністрів України.

     Кабінет Міністрів України не пізніше 1 квітня року, що передує плановому, розглядає  та схвалює проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний  бюджетний період і у триденний  строк подає до Верховної Ради України, яка його розглядає за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.»

• добавлено нові статті щодо введення середньострокового планування та розширення сфери застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі;
• передбачено виключне спрямування надпланових доходів державного бюджету на реалізацію пріоритетних інвестиційних програм і здійснення заходів, пов’язаних із проведенням соціальних реформ, посилення фінансового контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів;
• добавлено статтю, що визначає терміни подання і розгляд законопроектів, які впливають на показники бюджету, та введення в дію таких законів;
• включено норми щодо особливостей формування та оприлюднення бюджетів об'єднань сіл, селищ і міст, які в майбутньому створюватимуться згідно законодавства про місцеве самоврядування, визначено їх взаємовідносини безпосередньо з Державним бюджетом. Розділи та статті Бюджетного кодексу України, що стосуються місцевих бюджетів, у новій редакції документу мають значні уточнення та стали більш конкретизованими в порівнянні зі старою редакцією.

      Серед позитивних змін відзначимо, що нова редакція Бюджетного кодексу України передбачає суттєве збільшення фінансового ресурсу місцевих бюджетів за рахунок як передачі їм частини загальнодержавних доходів, так і розширення переліку видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, зокрема, передбачено:

• передачу місцевим бюджетам окремих джерел доходів державного бюджету за ліцензії та сертифікати, державну реєстрацію, 50% збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення, 50% збору за спеціальне водокористування, 50% платежів за користування надрами загальнодержавного значення;
• віднесення в повному обсязі до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних відносин, фіксованого податку на доходи від підприємницької діяльності, єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва та плату за землю, надходження адміністративних штрафів, плату за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад; податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки, у складі місцевих податків і зборів;
• збільшення для бюджетів місцевого самоврядування з 20% до 50% зарахування зборів за забруднення навколишнього природного середовища та грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності;
• віднесення до бюджету розвитку місцевих бюджетів частини податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток комунальних підприємств і фінансових установ) відповідно до додаткових ставок такого податку, у розмірах визначених законом з питань оподаткування;
• включення до видатків місцевих бюджетів, що враховуватимуться при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, фінансування центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центрів професійної реабілітації інвалідів, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, соціальних гуртожитків для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, закладів та установ комунальної власності, яким надано статус національного, утримання позашкільної освіти (заходи районного значення з позашкільної роботи з дітьми).
• схвалення  Кабміном Державного бюджету на наступний рік  має відбуватися за умови обов'язкового попереднього його обговорення на засіданні Національної тристоронньої соціально-економічної ради при Президентові України;
• Генеральну угоду між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на відповідні роки було запропоновано включити до переліку нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні.

        За оцінками Міністерства фінансів України додатковий ресурс, який отримають місцеві бюджети, складе близько 23 млрд. грн. (36% сукупних доходів місцевих бюджетів в 2009 році за вирахуванням трансфертів). Проте, цими ресурсами територіальні общини не зможуть в повній мірі розпорядитися на власний розсуд, оскільки навантаження на місцеві бюджети буде посилено, до них будуть передані додаткові витрати, здійснення яких раніше проводилося на центральному рівні (окремі програми соціального захисту та підтримка позашкільної освіти).

      Слід  відзначити істотне посилення повноважень  органів державної виконавчої влади у сфері організації та координації бюджетного процесу на місцевому рівні. На думку експертів, жорстка регламентація і контроль з боку центральної влади діяльності, пов'язаної із складанням, розглядом, затвердженням і виконанням місцевих бюджетів направлені на підвищення ефективності функціонування бюджетної системи України та вдосконалення системи державного фінансового контролю із посиленням відповідальності учасників бюджетного процесу, зміцнення фінансової основи місцевих бюджетів.

      Федерація профспілок України 21 червня ц. р. надіслала Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці свої зауваження та пропозиції до проекту Кодексу. Проте, найбільш принципові пропозиції ФПУ, на жаль, невраховані в новій редакції Кодексу:

     Таким чином, нова редакція Бюджетного кодексу України має як позитивні, так і негативні норми і тому потребує доопрацювання.[31]

3. Бюджет як фінансовий план.

     Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, територія  її в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Це визначає Конституція Україна.

     Безумовно, для виконання державних функцій, визначених Конституцією України, потрібні матеріальні засоби, які в умовах товарно-грошових відносин ринкової економіки мають грошовий характер. Ресурси для покриття видатків, пов'язаних із виконанням своїх функцій, кожна держава отримує шляхом формування і використання централізованого фонду коштів — свого бюджету.

     Після утворення самостійної, незалежної держави України її бюджет також змінився. Конституція України встановила, що її бюджетна система будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

     Під бюджетом розуміють загальне можливе обчислення майбутніх видатків і очікуваних для покриття їх доходів держави з підведеним балансом, для певного майбутнього періоду часу, який має назву фінансовий або бюджетний рік. Тобто бюджет будь-якої держави — це її фінансовий план. Але це не просто фінансовий план. Це її основний фінансовий план, оскільки в державі існує багато фінансових планів, але бюджет як фінансовий план, відіграє координуючу роль по відношенню до них. Так, будь-яке міністерство має свій фінансовий план (кошторис), але він залежить від бюджету, з якого надходять асигнування, або в нього відраховуються платежі.[16]

     Для успішного функціонування кожній державі  необхідно запланувати можливе одержання доходів для покриття першочергових видатків. Можливості планування на далеку перспективу обмежені, тому фінансовий план повинний бути пристосований до певного проміжку часу. Складання періодичного плану достатньо повного, доволі чітко і правдиво складеного, дає можливість привести в рівновагу доходи і видатки, зібрати заплановані доходи і ефективно фінансувати витрати, необхідні для виконання завдань, які Конституцією покладені на державу. Все це стосується бюджету як економічної категорії.

     Розглядаючи бюджет як фінансовий план, слід відзначити, що його вертикальна структура (за рівнями  органів влади і управління) відповідає структурі бюджетного устрою. Оскільки в даний час немає єдиного бюджету країни, то відсутній і відповідний єдиний фінансовий план. Зведений (консолідований) бюджет України як фінансовий план не затверджується, хоча в законі "Про бюджетну систему України" і зазначено, що вона базується на принципі єдності. Зведений бюджет використовується як статистичне узагальнення планових і фактичних показників. Це довідковий документ, який показує суму ресурсів, що мобілізуються і перезподіляються через бюджет, роль і місце бюджету в економічній системі. З позиції фінансового плану розглядається сукупність державного бюджету України, Республіканського бюджету Криму, місцевих бюджетів. Державний бюджет є фінансовим планом центральних органів влади і управління. Він відображає загальнодержавні потреби в фінансових ресурсах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме Державний бюджет в першу чергу характеризує економічну соціальну політику держави. Республіканський бюджет Криму та місцеві бюджети виступають фінансовими планами регіональних органів представницької та виконавчої влади і характеризують їх фінансову діяльність. [12]