Соціально-педагогічна робота з проблемними сім'ями

     - звернення до громадських організацій  (перш за все профспілок) та  трудових колективів з проханням  вплинути на якість виконання  батьками своїх обов'язків щодо  дітей;

     -  листи-попередженіїя батькам на  домашню адресу щодо необхідності  виконання ними своїх обов'язків  щодо дітей і інформацію про  можливі покарання за їх невиконання;

     2. Кримінальна міліція у справах  неповнолітніх:

     -  обстеження житлово-побутових умов  життя сім'ї, виявлення асоціальної та аморальної поведінки батьків, ізоляція дітей від таких умов життя і передача їх у притулок, інтернат, соціального патронажу до вирішення майбутнього;

     -  допомога у розшуку сім'ї бездоглядної  дитини, виявлення можливостей повернення туди дитини.

     3.  Дільничні інспектора міліції:

     - за заявами сусідів, членів  сім'ї здійснюють відвідання сім'ї  з метою перевірки інформації  і попередження про відповідальність  батьків за невиконання обов'язків  щодо дітей, запис у протоколі  виявлених правопорушень;

     - постановка на облік неблагополучних  сімей (батьків, які недбало  виконують свої обов'язки щодо  дітей);

     -  рейди-перевірки стану сім'ї через  зовнішній огляд дітей, умов  життя, бесіди з батьками і  дітьми;

     - влаштування батьків на лікування  від алкогольної та наркотичної залежності;

     -  допомога службі у справах  неповнолітніх оформити опіку  та піклування.

     4.  Відділи соціального захисту  населення:

• допомога сім'ям у виконанні матеріально-побутової (економічної) функції через надання різних видів матеріальної допомоги (субсидій, виплат на дітей, пенсій, гарячих обідів, компенсацій, пільг тощо);

     -  допомога сім'ям у виконанні  виховної функції (надання безкоштовних квитків на свята, в музеї дітям з малозабезпечених сімей).

     5.  Відділи освіти у райвиконкомах  (через інспекторів з охорони дитинства):

     -  виявляють дітей, які вимагають  захисту прав у сім'ї та суспільстві;

     - надають матеріальну допомогу дітям з малозабезпечених сімей, організовують їх предметне дозвілля та відпочинок, культурну просвіту (екскурсії, свята).

     6. Центри соціальних служб для  молоді:

     - соціальний супровід неблагополучної  сім'ї;

     - соціальна підтримка сім'ї;

     - соціальне інспектування неблагополучної  сім'ї;

     - інформаційні і консультативні  соціально-педагогічні послуги сім'ям:

     - психологічна підтримка сім'ї;

     - соціальна реклама здорового,  сімейного способу життя;

     - організація сімейного дозвілля, спілкування, відпочинку; оздоровлення дітей з неблагополучних сімей та дітей з девіантною поведінкою;

     - вивчення проблем і потреб сімей різних типів [14, 98-105].

     Соціальна робота з проблемною сім’єю проводиться як на державному рівні, так і на обласному, міському, районному. Соціальні служби займаються соціальною реабілітацією членів проблемних сімей, захистом їх прав, соціальним захистом. Соціальні інституції мають велике значення у подоланні неблагополучча сім’ї.

      

     2.2. Напрямки соціально–педагогічної допомоги проблемним сім’ям. 

     Одним з основних об’єктів соціальної роботи виступають молода сім’я та сім’ї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сім’ї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. Це неблагополучні, багатодітні, студентські сім’ї, сім’ї мігрантів та біженців, сім’ї з дітьми та батьками – інвалідами, сім’ї з нестандартною дитиною, бідні і малозабезпечені сім’ї, сім’ї одиноких та неповнолітніх матерів. Соціальна робота з молодими сім’ями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя, здійсненні системи заходів, спрямованих на запобігання аморальної, протиправної поведінки дітей та молоді, наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми роботи з молодою сім’єю; наданні допомоги батькам у розв’язанні складних питань сімейного виховання; здійснення соціальних послуг, здійснення соціальної реабілітації.

     Соціальна робота з сім’єю – це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім’ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім’ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.

     Соціальна допомога – має на меті надання різноманітних послуг сім’ї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги сприяють формуванню у сім’ї нормальної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформаційний, консультативний характер, метою їх є надання, психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної підтримки сім’ям. Завдання полягає у тому, щоб допомогти сім’ї в цілому і кожному з її членів справитися с повсякденними життєвими труднощами, проблемами. Тобто кожна людина і сім’я в цілому мусить продіагностувати проблеми, які зя’вилися, і самостійно вирішити іх. У разі потреби здійснюється їх корекція.

     Соціальний  працівник виступає посередником між  сім’єю, державою, громадськими організаціями та законодавчими органами. Соціальні послуги спрямовані на допомогу створення й поліпшення умов життєдіяльності сім’ї, можливостей її самореалізації, на захист її прав та інтересів. Це, насамперед, роз’яснення про пільги, що надаються молодим сім’ям, жінкам, одиноким, неповнолітнім матерям, дітям з неблагополучних сімей та сімей групи ризику, їх батькам, формування їхньої правосвідомості, відповідального ставлення батьків до батьківських обов’язків, надання різних видів послуг дітям і сім’ям – жертвам екологічних, технологічних , політичних катастроф, які опинилися в екстремальній ситуації, а також молоді, яка збирається взяти в шлюб. Молодій сім’ї, неповнолітнім та молоді має бути гарантованим надання різного роду інформативних консультацій.

     Соціальної  допомоги потребують також сім’ї, які мають проблеми у вихованні дитини з будь-яких причин, проблеми у внутрісімейних взаємовідносинах або стосунках із суспільством, в організації життєдіяльності сім’ї, а також сім’ї соціального ризику з несприятливими умовами існування. Такі сім’ї потребують різних видів допомоги: з питань планування сім’ї, виховання та догляду за дітьми, адаптації до зміни зовнішніх умов,розробки індивідуальних сімейних стратегій, підготовки молоді до вступу в шлюб, організації вільного часу молодої сім’ї, налагодження сімейного побуту й господарства, удосконалення взаємостосунків у сім’ї.

     Соціальний  патронаж – один з напрямів соціальної роботи, спрямований на постійне супроводження  сімей, які потребують систематичної  підтримки умов, достатніх для  забезпечення життєдіяльності соціально-незахищених  сімей.

     Соціальна реабілітація – спрямована на надання  допомоги молодій сім’ї з метою подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів в життєдіяльності сім’ї, які з’являються в наслідок таких захворювань, майнових витрат, конфліктних взаємостосунках, нервово-психічних захворювань, а також допомога тим, хто опинився у стані безвихідності, безпорадності та самотності. Крім того, соціальна реабілітація передбачає надання допомоги сім’ям, члени яких мають стійку алкогольну чи наркотичну залежність, повернулись з місця позбавлення волі.

     Робота  з соціальної реабілітації проводиться як з кожним членом сім’ї індивідуально, так і з усією сім’єю, та їх родичами. Основна мета такої роботи – виведення членів сім’ї зі стресового стану, надання соціально-медичної, соціально-правової допомоги, відновлення честі, гідності, права і свободи членів сім’ї.

     Допомога  батькам у розв’язанні різноманітних  проблем сімейного виховання  полягає у наданні їм допомоги у розв’язанні складних питань родинної педагогіки: підготовка молодих батьків до народження дитини, соціально-психологічна, психолого-педагогічна допомога батькам у вихованні дітей різних вікових груп з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей кожної дитини, підготовка дитини до школи, застосування різних форм і методів сімейного виховання, вирішення складних проблем у взаємостосунках батьків та дітей, вирішення юридичних проблем цих взаємостосунків.

     Соціальної  допомоги потребують також неповнолітні та одинокі матері, неблагополучні сім’ї, сім’ї з дітьми-інвалідами, прийомними, усиновленими дітьми, вихователів дитячих будинків сімейного типу; сім’ї, в яких виховуються проблемні діти, а також обдаровані; сім’ї з нестандартними дітьми, де дитина зазнала різного виду насильства.

     В процесі такої роботи надається  також соціальна, психолого-педагогічна  допомога вчителям, шкільним психологам, класним керівникам з питань організації  їх взаємостосунків з батьками, класним  колективам, вивчення особливостей окремих  класних колективів та дітей, робота з окремими категоріями сімей та дітьми з таких сімей.

     Для вирішення центрами соціальних служб для молоді проблем неблагополучних сімей створюються: школи молодої матері, школи батьківської підтримки «телефону довіри», консультативних пунктів при школах, ПТУ, соціальних служб для батьків, соціально-медичні курси для молодих жінок, клубів молодих батьків. Основні форми роботи: семінари, конференції, «круглі столи», індивідуальні консультації, тренінги, вивчення педагогічних ситуацій, педагогічні бліц - турніри, сімейні посилки, психодрама, трантактивний аналіз, кінолекторії.

     Питання сімейної психотерапії є найбільш складним в реалізації діяльності соціальних педагогів. Робота в цьому напрямі  передбачає соціальну реабілітацію сімей з дисгармонією у сімейних взаємостосунках, наявністю конфліктних ситуацій, де члени сім’ї зловживають алкоголем, наркотичними речовинами, мають різні види нервових захворювань, що створює загрозу для стабільності сім’ї. Існують сім’ї, які потребують соціально-психологічної допомоги внаслідок тимчасових або затяжних труднощів. Подружня психотерапія має в основному індивідуальний характер і зорієнтована лише на одну сімейну пару та її проблеми, допомагає досягти гармонії у взаємостосунках та врегулювання подружніх взаємин даної сім’ї.

     Основні структури, що застосовуються роботі з  сім’єю – це консультпункти, кабінети екстреної психологічної допомоги, «телефон довіри», тренінгові центри. І саме завдяки їх функціонуванню проводяться тестування, анкетування, психоемоційні тренінги, бесіди-консультації.

     Така  робота передбачає допомогти людям знайти душевну рівновагу, почуття безпеки, навчити їх долати стресові ситуації, поважати і розуміти себе та близьких людей.

     Чималу  допомогу у цьому плані молодій  сім’ї надається завдяки друку матеріалів у місцевій пресі, рекламування роботи, тематичних передач по телебаченню [7, 206 – 212].

     Робота  соціального педагога з сім'єю, де є насильство щодо членів

     родини

     В наш час, є громадські інспектори із захисту прав дітей, кримінальна міліція у справах неповнолітніх і служба у справах неповнолітніх, у коло обов'язків яких входить профілактична робота з неблагополучними сім'ями. Але не звернута увага на систему попередження насильства в сім'ї, супроводу сімей, де є насильство, діти і батьки не знають своїх прав і обов'язків, що спричиняє насильство в сім'ї, але не знімає відповідальності за його наслідки. Такі проблеми і входять в коло обов’язків соціального працівника.

     Робота  з сім'єю, як з системою щодо реабілітації після насильства дитини здійснюється у соціальній службі за такими етапами:

     1. Первинний прийом соціальним  педагогом центру. Збір інформації, виявлення ситуації в сім'ї. Формування у батьків первинної мотивації до довготермінової роботи, психологічна підтримка дитини.

     2. Нарада спеціалістів центру і  школи. Вироблення спільної стратегії і програми роботи з сім'єю.

     3. Індивідуальна психотерапія дитини.

     4. Індивідуальна психотерапія батьків.

     5. Групова психотерапія батьків.

     6.Тренінги  з дітьми. Емоційна корекція. Формування  соціальних навичок, розвиток сфери самоконтролю та вольової регуляції поведінки.

     7. Тренінг для батьків. Навчання  навичкам конструктивної взаємодії з дітьми.

     Під час цієї роботи соціальні педагоги здійснюють її емоційний супровід: підбадьорюють, мотивують, наполягають, цікавляться станом справ дитини і батьків, підкреслюють віру в існування ресурсів сім'ї, повагу до членів сім'ї. Надаються поради для поточної підтримки дитини в мікро середовищі, виявлення змін у її стані [16. 98].