Соціально-педагогічна робота з проблемними сім'ями

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………..............3

Розділ 1. Проблемна сім’я як негативне соціальне явище………………………....5

1. Поняття та основні категорії проблемних сімей……………………………….5
2. Вплив сімейного неблагополуччя на соціалізацію дитини………....................8

Розділ 2. Зміст соціально – педагогічної діяльності з проблемними              сім’ями……………………………………………………………………………….16

2.1 Робота  з проблемними  сім’ями в  системі соціальних інституцій…...............16

2.2 Напрями  соціально – педагогічної допомоги проблемним сім’ям…..............24

2.3 Соціальна  реабілітація дітей - вихованців  проблемних сімей……….............35

Висновок……………………………………………………………………..............41

Список  використаних джерел………………………………………………………43 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Сім’я в усі часи була основою суспільства, осередком формування особистості. На тому етапі розвитку суспільства, коли ще не було шкіл, системи громадського виховання, батьки несли відповідальність за виховання дітей. І ця відповідальність була не лише перед собою, а й перед громадою, суспільством. Тому в народі найбільше цінували людей, які виховали порядних дітей. Соціальне здоров’я суспільства, держави в цілому залежало передусім від виховної діяльності сім’ї. З розвитком суспільних відносин у XX ст., коли з’явилась широка мережа дошкільних виховних закладів, загальноосвітніх шкіл, інших інституцій соціального виховання, роль сім’ї у вихованні була принижена.

              Для українського суспільства  є актуальною проблема неблагополучних  сімей. Вона вимагає свого розв'язання, оскільки сім'я – найперший фактор соціалізації дитини, від неї залежить, яким буде наше майбутнє, наше суспільство.

     Нажаль  в нашому суспільстві все частіше  зустрічаються родини які не виконують  своїх соціальних функцій. Саме тому вивчення рівня на якому здійснюється соціальна допомога неблагополучним сім’ям є актуальною.

     Сім’я виступає насамперед провідним важливим чинником соціалізації особистості на мікрорівні. Її основні соціалізуючи функції полягають у забезпечені фізичного та емоційного розвитку індивіда, формуванні статевої ідентифікації дитини, її розумового розвитку, а також розвитку здібностей і потенціальних можливостей, забезпеченні дитині почуття захищеності; формуванні ціннісних орієнтацій особистості; оволодіння дитиною основними соціальними нормами [1, 59].

     Вивченням питань сімейного виховання займалися  багато науковців, з них можна  виділити таких як А. Й. Капська, С. Калашников, С. Назарова,           І. Трубавіна, Е. І. Холостова, В.М. Шахрай, Федоренко Р.П., Мудрак С.М. і багато інших.

     Об’єкт роботи: процес соціально – педагогічної діяльності з проблемною сім’єю.

     Предмет роботи: організація соціально –  педагогічної допомоги проблемним сім’ям.

     Мета  роботи: вивчення феномену проблемної сім’ї та змісту соціально – педагогічної діяльності з проблемними сім’ями.

     Завдання:

• визначити поняття «неблагополучна сім’я » та категорії таких сімей;
• описати наслідки впливу проблемної сім’ї для формування особистості дитини;
• проаналізувати специфіку роботи з проблемними сім’ями в системі соціальних інституцій;
• висвітлити шляхи соціальної реабілітації дітей, що виховуються в проблемних сім’ях.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 1. Проблемна сім’я  як негативне соціальне явище. 

     1.1. Поняття та основні категорії проблемних сімей.

     Сім’я – соціальне утворення, що має в кожному конкретно – історичному типі суспільства свою специфіку, свої традиції в національній культурі. Сучасна сім’я визначається як соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально – психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Приймаючи сім’ю в якості об’єкта соціально – педагогічної роботи і виділяючи її як складну соціальну систему, в контакті з нею необхідно враховувати, що часто зустрічаються сім’ї, які складаються з багатьох поколінь, у таких  сім’ях її члени живуть разом, починаючи з дітей і закінчуючи бабусею та дідусем; Не менш розповсюдженою в сучасних умовах є нуклеарна сім’я, яка складається із чоловіка, дружини та одного або двох дітей [2, 108].

     Сім’я складається з трьох підсистем: чоловіка – жінки; батьки – діти; дитина – дитина. Ці системи є автономними, проте взаємозалежними в повсякденному житті.

     Неблагополучні  сім’ї – неповні; сім’ї, в яких батьки ведуть аморальний спосіб життя; сім’ї зі стійкими конфліктами між батьками та дітьми; сім’ї «нових» українців, зовні благополучні, але такі, що систематично припускають серйозні педагогічні промахи внаслідок педагогічної неосвідченності, безграмотності (надмірна батьківська любов, застосування фізичних покарань, формальне ставлення до дитини, неврахування індивідуально – психологічних особливостей дитини в процесі сімейного виховання) [2, 108].

     Прийнято  поділяти всі сім'ї на два види:

     Функціональні — ті, що вирішують всі проблеми і не доводять до хронічних конфліктів, розлучень тощо; де виховання дитини відбувається в умовах повного взаєморозуміння, батьки прислухаються до думки дитини, враховують її інтереси у прийнятті рішень; де спілкування будується на взаємній довірі, повазі, чуйності, доброзичливості, уважності один до одного, доброті;

     Не  функціональні — проблемні, кризові, ті, що намагаються спрямувати всі зусилля на безнадійну спробу жити без проблем, але заходять у своїх стосунках до межі розлучень, тривалих сімейних конфліктів, образ тощо, що дуже негативно впливає на розвиток особистості дитини, приводить до агресії, неврозу, депресивного стану та інших розладів [7, 168].

     Виходячи  з основних функцій сім'ї, можна  назвати такі типи сімей:

     1. Залежно від виконання матеріально-економічної функції:

     - за рівнем матеріальної забезпеченості - бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті;

     - за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя - сім'ї робітників, службовців, акторів, вчителів та ін.; студентські сім'ї; неповнолітніх; баптистів, мусульман; моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін.

     2. Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структурою сім'ї та особливостей проживання:

     - за складом сім'ї (структурою): неповні, прості нуклеарні (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі - у різних варіантах); великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сім'ями - три і більше подружніх пар).

     3. Залежно від виконання демографічної функції:

     - за кількістю дітей в сім'ї: бездітні, одно дітні, малодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років);

     - за однорідністю соціального складу: однорідні (сім'я складається з представників однакових соціальних прошарків - робітничі сім'ї, сім'ї інтелігентів, сім'ї вчених і т.д.) - їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сім'ї (члени сім'ї мають різну освіту, професію. У таких сім'ях у їх членів загальних інтересів менше) за регіональним принципом (міські, сільські);

     - за тривалістю подружнього життя - сім'ї молодожонів (до 1 року); сім'ї з тривалістю подружнього життя від 1 до 3 років і т.п.

     4. Залежно від виконання комунікативної функції:

     - сім'ї за типом керівництва - рівноправні, демократичні; авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому);

     - за типом юридичних взаємостосунків - побудовані на шлюбних стосунках; позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу); оформлені юридично, але проживають окремо;

     - за юридичними взаємостосунками батьків та дітей - чоловік і жінка живуть з різними дітьми; чоловік або жінка (чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти; усиновлені діти; опікунські сім'ї;

     - за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім'ї: гармонійні; конфліктні; емоційно неврівноважені; дезорганізовані (панує страх, культ сили);

     - соціально неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально-правовими органами суспільства);

     - сім'ї зі специфічними проблемами - сім'ї з психічними та фізичними захворюваннями; сім'ї правопорушників; сім'ї алкоголіків, наркоманів; сім'ї з захворюваннями на СНІД; сім'ї зі схильністю до суїциду; сім'ї інвалідів.

     5. Залежно від виконання виховної функції:

     - благополучні;

     - неблагополучні (в тому числі, зовні благополучні);

     - сім'ї групи ризику.

     З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних служб  потребують сім'ї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально-педагогічна допомога. До таких відносяться так звані неблагополучні сім'ї. До неблагополучних відносяться сім'ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в таких сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для виховання дитини. Ці сім'ї характеризуються певними негативними проявами:

     - батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства (тобто припускають різні види правопорушень);

     - з низьким морально-культурним рівнем батьків;

     - неповні сім'ї;

     - зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками;

     - зовні благополучні сім'ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі сімейного виховання носять не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в таких сім'ях постійно порушуються певні педагогічні вимоги. До зовні благополучних можна віднести сім'ї, у яких:

     а) спілкування батьків з дітьми носить формальний характер;

     б) відсутня єдність вимог до дитини;

     в) безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або контроль носить однобічний характер;

     г) надмірна батьківська любов;

     д) надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань;

     є) має місце насильство стосовно до жінки, дитини;

     ж) не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та індивідуально-психологічні особливості особистості дитини [6, 200 - 214].

     В.М. Шахрай неблагополучні сім’ї поділяє  на три групи:

     - превентивні – сім’ї, в яких проблеми мають незначний прояв і знаходяться на початковій стадії неблагополуччя;

     -  сім’ї, в яких соціальні та інші протиріччя загострюють взаємостосунки членів сім’ї один з одним і оточенням до критичного рівня;

     -  сім’ї, які втратили будь-яку життєву перспективу, інертно уставлені до своєї долі і долі своїх власних дітей [5, 55].

     Отже, характерними ознаками проблемної сім’ї  є матеріальні нестатки, аморальна та асоціальна поведінка дорослих і дітей, бездоглядність, викривлені моральні та духовні цінності, важка психолого-педагогічна атмосфера, споживацька психологія дорослих, емоційне відторгнення дитини, її фізичне і моральне пригнічення, сімейне насилля тощо.