Перспективи участі україни у програмах розвитку інформаційного суспільства, що фінансуються засобами ЄС

    Своє  головне завдання Україна на сьогоднішньому етапі вбачає в утвердженні європейських цінностей і стандартів в політиці, економіці, соціальній сфері. У цьому - запорука суспільної стабільності і сталого розвитку нашої держави.

    Угода про партнерство та співробітництво (УПС) між Україною, з одного боку, та Європейськими Співтовариствами та їх країнами-членами, з іншого, була підписана у Люксембурзі 14 липня 1994 року і набула чинності у березні 1998 року.

    Основними цілями УПС є розвиток тісних політичних стосунків між Україною та ЄС шляхом постійного діалогу з політичних питань, сприяння розвитку торгівлі та інвестицій, забезпечення підгрунтя для взаємовигідного економічного, соціального фінансового, громадського, науково-технологічного та культурного співробітництва, а також підтримки зусиль України щодо зміцнення демократії, розвитку її економіки, а також завершення переходу до ринкової економіки.

    Для України європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС [4].

     У відносинах Україна – ЄС окреслилися  нові обрії, відкриті ініціативою Європейського  Союзу „Східне Партнерство”. Програма націлена на сприяння стабільності та процвітанню східних партнерів ЄС, на котрих поширюється європейська політика сусідства, а результатом має стати поглиблення двосторонніх домовленостей і створення нових багатосторонніх рамок для співробітництва за участі ЄС, Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Молдови й України.

     Проект „Східного Партнерства” був схвалений Європейською Радою 19–20 березня 2009-го в додатках до висновків головування під назвою „Декларації про Східне Партнерство” [55]. На основі цієї декларації, з метою підготовки спільної декларації про „Східне Партнерство”, ЄС проводить необхідні консультації зі своїми східними партнерами. Формально, програму „Східного Партнерства” започатковано 7 травня 2009 року, на саміті в Празі, до початку якого Європейська Комісія подала правила її функціонування.

     У Декларації про Східне Партнерство наголошується, що стратегічно важливим є сприяння стабільності, розвитку економіки й органів управління східних сусідів ЄС. Тому Євросоюз і зацікавлений у тісніших відносинах з цими державами.

     Має істотне значення те, що політика „Східного Партнерства” узгоджуватиметься з іншими сферами зовнішньої політики ЄС. Зокрема, вона враховуватиме стратегічне партнерство Європейський Союз – Російська Федерація. Але невідомо, якою мірою „Східне Партнерство” залежатиме від відносин ЄС з Росією. Для України це питання має конкретний підтекст, адже Російська Федерація завжди намагається вливати на ситуацію, яка перебуває в сфері її хворобливих „політичних інтересів” у центральноєвропейському регіоні.

     Попри те, що такий формат співробітництва  не є новим „проривом” у відносинах ЄС – Україна, для нашої держави  він є певним кроком уперед на шляху  європейської інтеграції. Адже, це допоможе Україні модернізувати економіку, подолати технологічну відсталість, залучити іноземні інвестиції і новітні технології, створити нові робочі місця, підвищити конкурентну спроможність вітчизняного товаровиробника, а також, відкриє вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС.

     Правові основи співробітництва України та Європейського Союзу в інформаційній сфері базуються на відповідних міждержавних договорах по узгоджених сферах діяльності держав-учасників ЄС.

     3.2. Проблеми, які можуть  бути вирішені, завдяки  участі України  в програмах інформаційного суспільства ЄС

    Україна, істотно, зацікавлена в участі у  програмах розвитку ЄС. Адже, Євросоюз відкриває перед Україною перспективу  розв'язання актуальних проблем, також  ЄС є найбільшим закордонним інвестором України.

    Але, для повної інтеграції в ЄС, Україна має відповідати встановленим критеріям. Це, насамперед, географічна близькість країн, які інтегруються, спільність цілей їх економічного та соціального розвитку, зіставність основних макроекономічних показників в розрахунку на одного жителя, подібність історичних та культурних процесів, також наявність інтенсивних економічних та соціальних зв'язків, тобто фактичного співробітництва, ще до початку процесу юридичного оформлення інтеграційного угруповання.

    В Україні існує багато проблем, які  значно гальмують її вступ в ЄС. Найбільшою проблемою є економічне відставання, особливо за рівнем ВВП на душу населення.

    Також, через незначну співпрацю українців  з банками, в Україні мало використовується ресурс прискорення економічного розвитку.

    У 2003 році Україна зайняла 84 місце серед 102 країн у рейтингу за індексом конкурентоспроможності розвитку. Це і стримує притік іноземних інвестицій. За 2003 рік приплив іноземних інвестицій склав 19 дол. на одного жителя України, в той час як, у постсоціалістичних країнах Центральної та Східної Європи аналогічний показник не опускався нижче 240 дол., що дало змогу в короткі терміни підвищити рівень життя.

    За  даними І. Крючкової (Інститут економічного прогнозування НАНУ), для створення  в країні інвестиційної хвилі  необхідно в найближчі сім років щорічно залучати в економіку України не менше 5 млрд дол. прямих іноземних інвестицій [22, 7].

    На  думку багатьох західних аналітиків, перешкодою євроінтеграції в Україні  слугує  відсутність сприятливого клімату для приватного бізнесу. Економіка страждає від надмірного урядового регулювання, корупції, відсутності дії закону, невиправданих преференцій окремим галузям і підприємствам. Зокрема, за корумпованістю Україна стоїть на 106 місці в списку 133 країн, де більший номер місця означає вищу корупцію [321-328].

     Також, Україна не відповідає копенгагенським  критеріям вступу до ЄС, зокрема, в  таких сферах: глибина ринкових перетворень, інституціональна спроможність органів  влади й управління, правове забезпечення економічної діяльності. Ринок інформаційних технологій все ще має незаповнені ніші, які, якщо їх зайняти, можуть принести значні прибутки, тому Україна бере активну участь в програмах розвитку інформаційного суспільства ЄС. Основною проблемою є непомірно високий рівень оподаткування, що робить вигіднішим не виходити на легальні ринки. Ця проблема вже стала класичною для всіх галузей інформації та комунікацій України. Саме високим рівнем оподаткування і несприятливим інвестиційним кліматом в державі в цілому можна пояснити відсутність інвестицій в інформаційні технології України.

     На данному етапі Україна не є конкурентною державою в сфері інформації та комунікацій, але участь у програмах розвитку інформаційного суспільства ЄС надають їй можливість вийти на новий інформаційний рівень.

     Посилення співпраці з ЄС та міжнародні зв’язків в інформаційній сфері допоможуть Україні вдосконалити вищу освіту (забезпечити студентів і науковців можливістю отримати ступінь магістра у європейському університеті, сприяти подорожам до – із ЄС та країн-партнерів в межах виконання конкретних заходів із реформування системи освіти). Також, участь у програмах розвитку інформаційного суспільства передбачає фінансування „граничних” досліджень, інноваційних, „ризикових” та міждисциплінарних досліджень, а також підтримка навчання та кар’єрного росту дослідників.

     Розвіток науки і технології в Україні безпосередньо залежить від міжнародної співпраці. Це вимагає відповідний потік інформації з приводу різних наукових і технічних проблем. Тенденції розвитку наукової і технічної інформації, різні детальні програми націлені на вдосконалення, накопичення, зберігання, обробку і поширення інформації. Розвиток науково-дослідної та технологічної сфери України дозволить нарощувати економічний потенціал, зміцнювати конкурентоспроможність, створювати нові робочі місця, підвищуючи добробут і якість життя громадян.

     Євросоюз  займає провідні світові позиції  у розробці та впровадженні багатьох новітніх технологій та високотехнологічних  товарів і послуг, адекватно відповідаючи викликам світової глобалізації в інформаційній сфері, де з кожним роком посилюється конкуренція на ринку високотехнологічних інноваційних товарів і послуг.

     В цьому контексті сучасна політика ЄС у сфері наукових досліджень та розвитку технологій передбачає подальше зростання інвестицій у науково-дослідну сферу і містить широкий інструментарій для розширення міжнародної співпраці.

     Участь  України у програмах розвитку інформаційного суспільства ЄС –  це суттєвий прогрес, який призведе до утворення глобального інформаційного простору і який змусить Україну швидко орієнтуватися та адаптуватися у сучасному інформаційному середовищі.

     3.3. Моделі участі  України в програмах розвитку інформаційного суспільства ЄС

     Важливою  умовою інтеграції України в Європейський економічний простір, динамічного зростання її національної економіки, ринкових реформ є всебічний розвиток партнерства з Європейським Союзом та використання потенціалу цього партнерства з метою поліпшення умов економічного життя в країні.

     Відносини України з ЄС офіційно та цілком обґрунтовано проголошуються  як один із зовнішньоекономічних пріоритетів України.   Європейський Союз у ряді своїх офіційних документів, а також в двосторонніх угодах з Україною визнає нашу державу важливим суб'єктом міжнародних економічних відносин і своїм стратегічним партнером. Важливим теоретико-практичним завданням є наповнення  угод, укладених у рамках проголошеного стратегічного партнерства конкретним змістом.

     Розвиток  науково-дослідної та технологічної  сфери дозволяє країнам нарощувати економічний потенціал, зміцнювати конкурентоспроможність, створювати нові робочі місця, підвищуючи добробут і якість життя громадян.

     В цьому контексті сучасна політика ЄС у сфері наукових досліджень та розвитку технологій передбачає подальше зростання інвестицій у науково-дослідну сферу і містить широкий інструментарій для розширення міжнародної співпраці.

     Європейський  Союз заснував ряд спеціальних програм, які спрямовані на полегшення розвитку постсоціалістичних країн в умовах демократії та ринкової економіки. Зокрема, в Україні є досвід реалізації таких програм за участю ЄС, як TACIS CBC, CREDO, TEMPUS, Erasmus Mundus, IBPP, INOGATE, INTERREG та ін.

    Потужним  інструментом для реалізації науково-технологічної  політики ЄС є Сьома рамкова програма з наукових досліджень і розвитку технологій (РП7) (2007 – 2013 р.р.), яка має найбільші, за всю попередню історію ЄС, обсяги фінансування [11, 213]. Механізми програми передбачають широкі можливості для міжнародної співпраці, що дає можливість українським науково-дослідним організаціям брати участь у конкурсах програми з метою отримання фінансування для реалізації спільних науково-дослідних проектів за всіма тематичними розділами і напрямами.

    Широка  і повноцінна участь України в  проектах Сьомої рамкової програми могла б бути важливою євроінтеграційною складовою нашої держави, за допомогою якої можна залучити Україну до передових технологій, реалізувати потенціал і стати додатковим джерелом фінансування українських науково-дослідних організацій і установ, що беруть участь у спільних проектах. Європейська Комісія постійно висловлює готовність до широкого і ефективного залучення науково-технологічної сфери України у спільний науково-дослідний простір ЄС. Для цього українській стороні необхідно визначити найважливіші наукові пріоритети, підтримку яких з боку ЄС, за певних умов, можна передбачити при формуванні конкурсів, сфокусованих на Україну.

    З огляду на євроінтеграційні прагнення  України, Європейська Комісія виявляє  готовність до якісного розширення співпраці  з нашою державою в науково-дослідній і технологічній сфері з метою її інтеграції у спільний науково-дослідний простір ЄС через адаптацію національної нормативно-правової бази до європейських норм і стандартів у цій сфері, реформу і посилення адміністративної системи у галузі науки, співфінансування спільних науково-дослідних проектів для потреб інноваційного і промислового розвитку обох сторін.

    Крім  того, Єврокомісія пропонує Україні  в найближчій перспективі  вийти  на рівень партнерства у сфері  науки і технологій та укласти Меморандум про асоційовану участь нашої держави у Сьомій рамковій програмі ЄС, що дозволить значно підвищити залучення українських науково-дослідних організацій і установ до сфери європейських наукових досліджень, створить основу для структурних реформ в науково-інноваційній сфері України. Водночас, асоційований статус дає можливість Україні стати повноправним членом Європейського наукового простору і мати однакові з країнами-членами ЄС права, обов’язки та умови для діяльності. Перебуваючи поза статусом асоційованої країни, Україна не зможе координувати проекти, а також матиме обмежений доступ до важливих заходів і програм, таких як «Безпека», «Ідеї», «Внутрішні програми співдружності ім. Марії Кюрі» тощо. Українські експерти не зможуть залучатися до формування рамкових програм, не будуть брати участь у роботі програмних комітетів рамкової програми та Комітету з науки та технологій країн—членів ЄС (CREST), в Об’єднаному дослідницькому центрі (JRC), у групах радників або інших експертних групах.