Перспективи участі україни у програмах розвитку інформаційного суспільства, що фінансуються засобами ЄС

    Програма  „Електронна Європа 2002” виявилася  успішною, план був доповнений програмою eEurope+, створеною країнами-кандидатами  на вступ у Європейський Союз. Проте глобальні цілі по досягненню загальноєвропейського інформаційного суспільства і по побудові економіки, орієнтованої на знання, поставлені в програмі eEurope 2002, залишилися актуальними для наступної програми.

      У липні 2002 р. у Севільї на  засіданні Ради Європи був  прийнятий „План дій по програмі „Електронна Європа 2005 (eEurope 2005)”, що став спадкоємцем „Плану дій „Електронна Європа 2002”.

    У ЄС є ряд спеціальних освітніх програм, що активно використовують у своїй діяльності інформаційно-комунікаційні  технології, і тим самим сприяють підвищенню рівня своїх послуг, а  також подальшому розвиткові цих технологій. До таких програм відносяться, у першу чергу, програми „Сократ” і „Леонардо да Вінчі” [90].

    Важливе місце серед програм, присвячених  електронному навчанню, займає програма „Електронне наповнення (eContent)”. Ця програма спрямована на підтримку виробництва, використання і поширення Європейського цифрового наповнення, а також на забезпечення мовного і культурного різноманіття в глобальних електронних мережах.

    1 червня 2005 р. Європейська Комісія представила нову стратегію розвитку інформаційного суспільства в ЄС на наступні п'ять років i 2010 (European Information Society 2010) [83]. Стратегія націлена на забезпечення росту і створення робочих місць в індустріях, зв'язаних з інформаційним суспільством і медіа. Даний план є першою ініціативою, розробленою Комісією в рамках так званої обновленої Лісабонської стратегії.

    Створення єдиного європейського інформаційного простору повинне вирішити чотири основні  проблеми, зв'язані з „цифровою  конвергенцією”: швидкість; багате наповнення; взаємосумісність: стимулювання створення і поширення сумісних пристроїв і платформ, а також послуг, надання яких можливо на будь-якій платформі; безпека.

    Визнаючи  успіхи європейської ІТ-індустрії на світових ринках, Європейська Комісія  констатує, що недостатнє інвестування в дослідження в сфері ІКТ може привести до поглиблення відставання Європи від ведучих світових конкурентів. Однією з цілей нової стратегії є збільшення витрат на дослідження, ключовими аспектами також будуть поширення і стимулювання використання дослідницьких результатів, а також створення рішень у сфері електронного бізнесу [80].

    Проект  „Електронна Європа” є перспективним  планом, що націлений на забезпечення сучасних потреб суспільства, активно розвивається та приносить позитивні результати, що сприяє та сприятиме активному досягненню цілей, визначених у Лісабонській стратегії.

    ЄС  базується на цілях і завданнях, які досягає і вирішує. Інформаційна політика у масштабі ЄС базується на засобах телекомунікації та інформаційної трансмісії, підвищенні конкуренційної здатності ЄС у цьому секторі, підтримці структурних змін, науки та освіти.

    Інформаційна  політика ЄС являється пріоритетною складовою зовнішньоекономічної діяльності країн Євросоюзу. Основна мета ЄС у плані розвитку комунікацій  та засобів масової  комунікації є конкурентоспроможність на світових ринках за умови збереження багатокультурності й національної самобутності забезпечення вільного вираження поглядів і свободи засобів масової комунікації, доступу населення до надбань цивілізації у цифровій формі.

    За  підтримки ЄС реалізовано безліч програм, які спрямовані на підтримку фундаментальних досліджень в галузі інформаційних технологій, енергетики і механізації промисловості, та на інші галузі, з метою підвищення конкурентоспроможності європейських фірм відповідного профілю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2.

     ПРОГРАМИ  РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ЄС

    Програми ЄС відрізняються за формою, змістом і видами діяльності, але всі вони створюються Європейським Союзом задля підтримки та забезпечення мобільності знань, навиків і спільних розробок для подальшої інтеґрації та перетворення Євросоюзу на найбільш конкурентоспроможну економіку світу. Упродовж останніх років ЄС розробив цілу серію нових програм. Ці програми покликані сприяти розвитку інновацій, підтримувати економічне зростання та створення робочих місць нової якості в державах-членах. Програми діятимуть у рамках пріоритетів ЄС, а саме сталого економічного розвитку, солідарності, безпеки та збільшення ролі ЄС у світі.

    Більшість програм реалізує свої пріоритети через проекти. Загалом ці проекти повинні мати європейську спрямованість і чітку проєвропейську мету. Однак для кожної окремої програми проекти мають власні завдання, що випливають з пріоритетів. Наприклад, в освітніх програмах ЄС основним завданням проектів є забезпечення Союзу високоякісними дослідженнями та аналітикою через підтримку співпраці науковців і студентів держав-членів.

     Починаючи з 1984 р. науково-технічна політика ЄС реалізується в основному шляхом здійснення рамкових програм, як правило, рамкові програми розраховані на 4-7 років. В програмах сформульовані головні цілі, пріоритетні напрями, встановлені обсяги фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок та розподілені ресурси по окремих стадіях їх виконання. Цей порядок отримав правове закріплення.

    Рамкова програма формується спільними зусиллями  головних органів ЄС: Комісії, Ради міністрів, Європейського парламенту, Економічного і соціального комітету. Комісія після численних консультацій з представниками науки та ділового світу розробляє проект програми, який обговорюється у вищих органах управління ЄС. Для остаточного прийняття програми необхідно одноголосне рішення Ради міністрів ЄС.

    У 1983 р. в ЄС була прийнята перша рамкова програма науково-технічної політики на 1984-1987 рр., яка носила індикативний характер. Друга (1987-1991), третя (1990-1994) та четверта (1994-1998) рамкові програми стали основою науково-технічної політики та набули обов’язкового характеру. Всі рамкові програми певною мірою перекривають одна одну в часі, забезпечуючи таким чином неперервність розвитку [58, 243].

     З 1994 по 1998 рр. всі науково-технічні ініціативи ЄС проходили під егідою Четвертої рамкової програми [83]. Реалізація програми здійснювалася через 18 цільових програм, згрупованих в чотири блоки: науково-дослідні програми (15 цільових програм по різних напрямах науки і техніка); запровадження дослідницьких технологічних і демонстраційних програм співробітництва між дослідницькими центрами та університетами (інформаційні, комунікаційні та промислові технології, навколишнє середовище, наука про живу природу, енергетика); науково-технічна співпраця з країнами, що не входять в ЄС – сприяння співробітництву ЄС із третіми країнами та міжнародними організаціями в галузі досліджень та розробок; розповсюдження і упровадження результатів європейських досліджень – поширення і публікація результатів досліджень та розробок ЄС та їх демонстрація; стимулювання підготовки кадрів та мобільності вчених [65, 13]

    П’ята рамкова програма науково-технічного розвитку ЄС була прийнята на період з 1998 по 2002 роки, Але чинності набула з 1-го січня 1999 року.

    На відміну від попередніх програм П’ята рамкова програма полягає у тому, що результати наукових досліджень і розробок, виконаних в рамках науково-технічних програм ЄС, повинні мати практичну цінність для звичних громадян, впливати на їх повсякденне життя в таких соціальних сферах, як охорона здоров'я, навколишнє середовище, освіта і перш за все зайнятість.

    Рамкова програма складається з семи підпрограм, відповідно до стратегічних соціально-економічних  завдань ЄС (чотирьох тематичних і  трьох горизонтальних). Для більшої ефективності використання коштів, вчені вирішили сконцентрувати увагу на чотирьох основних тематичних напрямах, таких як рівень життя та менеджмент ресурсів живої природи (16 % загального бюджету даної рамкової програми), створення зручного для користувачів інформаційного простору (24%), сприяння безперервному економічному зростанню та підвищенню конкурентоспроможності європейської економіки (18 %), а також енергетика, навколишнє середовище та стійкий розвиток (14 % та 7 % за програмами Євратому).

    Горизонтальні підпрограми спрямовані на підвищення інтернаціонального значення європейських досліджень, на сприяння інноваціям та стимулювання участі малих та середніх підприємств, а також на вдосконалення  кадрового потенціалу та розвиток базових  соціально-економічних знань.

    Нові  напрями стратегії Євросоюзу  в сфері науково-технічної політики отримали розвиток в Шостій рамковій програмі (6РП), яка є основним механізмом і першим практичним етапом створення єдиного європейського наукового простору (ЄНП).

    В процесі її реалізації, обов'язковими для застосування є нові організаційні способи (new instruments) проведення спільних досліджень (види проектів). Ці способи розроблені спеціально для 6РП і є механізмом досягнення основних цілей 6РП.

    Шоста рамкова програма є найбільшою науковою програмою в світі. Загальний бюджетний фонд програми складає 17,5 млрд євро і включає дві основні статті: витрати на реалізацію програм Європейського Співтовариства (16,27 млрд євро) і програм Евратому (1,23 млрд євро).

    Програми  Євросоюзу здійснюватимуться в рамках трьох груп [87]: концентрацією та інтеграцією наукових досліджень країн ЄС (13,285 млрд євро), Створенням структури Європейського наукового простору, ЄНП (2,655 млрд євро) та зміцненням ЄНП (330 млн. євро).

    Перша група охоплює такі напрями концентрації та інтеграції наукових досліджень країн ЄС: геноміку та біотехнології для охорони здоров'я та боротьби з основними серйозними захворюваннями, розвиток інформаційних технологій на користь суспільства, нанотехнології і нанонауки, багатофункціональні матеріали, нові пристрої і виробничі процеси аеронавтику і космос, безпеку і якість продуктів харчування, стійкий розвиток, глобальну зміну клімату і екосистеми (стійкі енергосистеми, надійний наземний транспорт, глобальна зміна клімату і екосистеми).

     Європейські і міжнародні програми і організації  надають можливості для співпараці між країнами-учасницями. При цьому  величезне значення має принципово нова Сьома Рамкова програма наукових досліджень і технологічного розвитку Європейського Союзу, що має підназву "Будівництво Європейського дослідницького простору знань для зростання", прийнята в грудні 2006 року на період з 1 січня 2007 року і завершиться 31 грудня 2013 року.

    Сьома рамкова програма (РП-7) надає новий  імпульс розвитку та підвищенню конкурентоспроможності Європи у світі, підкреслюючи, що знання є найбільшим європейським ресурсом. Ця програма більше ніж попередні програми ЄС приділяє увагу міжнародному співробітництву та дослідженням, які відповідають потребам економіки країн Європи.

     Структура РП7 складається з чотирьох програм, що відповідають спеціальним цілям  і основним компонентам зони європейських досліджень. Це такі програми, як „Співробітництво”, „Ідеї”, „Люди” та „Можливості”.

     Основою програми РП7, яка становить дві  третини загального бюджету, є програма "Співробітництво". Вона сприяє співробітницьким дослідженням в Європі та інших країнах-партнерах за допомогою проектів міжнаціональних консорціумів промислових та наукових співтовариств.

     Програма  „Ідеї” – це новий напрям у рамкових програмах. Його базовою  ідеології є не лише сприяти дослідницькій співпраці між інституціями чи більшій міжнародній мобільності науковців, але й підтримувати найбільш інноваційні ідеї, що їх розробляють та втілюють європейські дослідники. Програма підтримує „передові дослідження” лише на основі наукової досконалості. Дослідження можна проводити в будь-якій сфері науки чи технологій, включаючи машинобудування, соціально-економічні та гуманітарні науки. На відміну від програми співробітництва, в міжнаціональних партнерствах немає жодних зобов’язань. Проекти реалізуються „окремими групами”, які будуються навколо „головного дослідника”. Програма реалізується за допомогою нової Європейської дослідницької ради (ERC), завдання якої, за визначенням Європейської Комісії, стимулювати найліпших, по-справжньому креативних науковців, дослідників та інженерів для здійснення сміливих досліджень.

     Програма  „Люди” забезпечує підтримку мобільності дослідників і розвитку кар’єри як для дослідників країн Європейського Союзу, так і для дослідників інших країн. Основним інструментом реалізації програми "Люди" є Програма мобільності ім. Марії Кюрі та забезпечує транснаціональну мобільність науковців, вчених, студентів, викладачів та працівників [81].