Перспективи участі україни у програмах розвитку інформаційного суспільства, що фінансуються засобами ЄС

     Програма  „Люди” має такі складові: початкова підготовка, в першу чергу, молодих дослідників; довготривале навчання та розвиток кар’єри; співпраця та партнерство промисловості та науки; міжнародні виміри; спеціальні дії.

     Програма  „Можливості” посилює дослідницькі можливості, необхідні Європі для того, щоб створити базу знань, яка бурхливо розвиватиметься.

     Вона  охоплює такі широкі види діяльності: дослідницькі інфраструктури; дослідження на користь малих та середніх підприємств; сфери знань; дослідницький потенціал; наука у суспільстві; специфічна діяльність у міжнародному співробітництві. Крім того, програма „Можливості” спрямована на підтримку послідовного розвитку стратегій; доповнення програми "Співробітництво"; підтримку політики та ініціатив ЄС щодо посилення послідовності та зміцнення впливу політики країн-членів; пошук спільного щодо регіональних та єдиної політики, структурного фонду, програм освіти та підготовки та Програми конкурентоспроможності та інновацій.

     РП-7 передбачає фінансування інноваційних, міждисциплінарних, „граничних”, „ризикових” досліджень, а також підтримку навчання та кар’єрного росту дослідників.

    У сьомій рамковій програмі можуть брати  участь колективи науковців та фізичні  особи, також мінімальна кількість  учасників: представники України та три незалежних учасники з трьох країн-членів ЄС чи асоційованих країн.

    Програма Information Market Policy ACTions (IMPACT)  має на меті становлення внутрішнього ринку електронних інформаційних послуг і підвищення рівня конкурентоздатності європейських компаній шляхом надання доступу до високоякісних інформаційних послуг. 

    У 1988 році – програма була затверджена Радою Міністрів. Його дворічна вступна фаза IMPACT 1, була впроваджена в життя протягом 1989-1990 рр. IMPACT 2 - друга фаза впроваджувалася протягом 1991-1995 рр.

    Центральна  стратегічна ідея IMPACT 2 це INFO EURO ACCESS („вдосконалення доступи до інформації на європейському рівні для всіх зацікавлених сторін”).

    Відповідно  до проекту I'm EUROPE провадяться також  такі програми: CLEAR - просторовий кліринговий дім даних; EUAN - європейська архівна мережа; EVA - європейський візуальний архів; FIRM –надання інформації для заснування фірм. Та цілий ряд інших програм спрямованих на розширення ринку інформаційних послуг.

    З іншого бокові урядові та міжнародні організації мажуть робити негативний вплив на процеси на ринку інформаційних послуг. Так це видно із намагань увести регулювання мережі INTERNET, яка зараз є одним з провідних засобів комерційної комунікації, джерелом комерційної інформацій та базою для створення віртуальних торгівельних центрів (87% фірм що використовують у своїй діяльності INTERNET вважають що в 1999 р. більшість замовлень надійде саме цим каналом).

    Програма  „Шлях Європи до Інформаційного Суспільства  План Дій” (Europe’s Way to the Information Society. An Action Plan), була прийнята 19 липня 1994 року в Брюсселі. В Програмі сказано, що Інформаційне Суспільство знаходиться на шляху свого розвитку. „Цифрова революція” щойно розпочалася і вже починають відбуватися структурні зміни, які можна порівняти хіба що зі змінами після індустріальної революції минулого століття з відповідною реакцією світової економіки.

    Цей процес не можливо зупинити і він  обов’язково приведе до економіки, що буде базуватися на знаннях, на володінні тією чи іншою інформацією.

    Цей процес є надзвичайно складним, підкреслюється у Програмі, він вимагає чіткого  дотримання існуючих правил і міжнародних  угод, контролю з боку усього міжнародного співтовариства.

    Важливим  аспектом у Програмі є роль Європи в майбутньому Інформаційному Суспільстві.

    В Програмі наголошено, що розвиток Європейського  Співтовариства на сучасному етапі  значною мірою буде мати відображення в майбутньому. Тому, не слід зволікати  час, адже у Європи є усі можливості для того, щоб стати центральною  частиною майбутнього Інформаційного Суспільства [86].

    В Програмі сказано, що гонка за це місце  вже почалася і в ній, очевидно, лідерами є США та Японія.

    Європі, сказано у Програмі, необхідно  досягти їхнього розвитку, і, особливо в комунікаційній та інформаційній  сфері, адже, ті країни, які вирвуться в лідери de facto, будуть диктувати технологічні стандарти тим країнам, які будуть за ними слідувати.

    Значна  увага в Програмі приділяється розвитку інформаційних та телекомунікаційних мереж, захисту продуктів інтелектуальної  праці, широкому розповсюдженню аудіовізуальної та мультимедійної продукції, соціальним та культурним аспектам розвитка Інформаційного Суспільства, передачі інформації на відстань та її захисту та іншим проблемам, що виникли та проблемам, що можуть виникнути при переході суспільства до Інформаційного.

    Загалом, ця Програма є підсумком багатьох відомих Програм та Документів, що стосуються Інформаційного Суспільства, узагальненням матеріалів, що були викладені в попередніх Програмах  та Документах і являє собою план дій для світового співтовариства, а в першу чергу – для Європи щодо подальшого розвитку суспільства та його трансформування у Інформаційне.

    Програма  „Європейське Інформаційне Суспільство  у Дії” (The European Information Society in Action) В цьому документі наголошується на тому, що процес перетворення Європи у Інформаційне Суспільство розпочався з 1994 року з прийняттям наступних документів: The White Paper, The Bangemann Report, The Corfu Conclusions Action Plan, The Essen Conclusions [78].

    Наголошується, що процеси перетворення Європи у  Інформаційне Суспільство розпочалися  в 1980-х роках, необхідно далі розвивати  європейський телекомунікаційний ринок, що стане основою трансформування європейської, а згодом – і світової економіки.

    В даному Документі основна увага  приділяється виключно розвитку інформаційних  та телекомунікаційних мереж, інформаційних  технологій, електронному видавництву, аудіовізуальним та мультимедійним розробкам, захисту результатів інтелектуальної праці, освоєнню нових ринків, пов’язаних з розвитком телекомунікації [77].

    Необхідною  складовою рисою для переходу Європи в Інформаційне суспільство  є налагодження зв’зків для інформування населення через різноманітні теле- , радіо- мережі. Значну роль відіграє  телефонизація населення.

    Значну  роль в Програмі приділяється створенню  трансєвропейської телевізійної мережі. На цю потребу було знайдено 700 млн  ЕКЮ.

    Наприкінці  Програми говориться, що США, Японія, Канада та ЄС вже запровадили в дію новітні інціативи щодо Інформаційного Суспільства. Їхньою метою є об’єднання людей, бізнесу, шкіл, університетів, бібліотек, лікарень у всесвітню мережу, яка згодом стане частиною Глобального Інформаційного Суспільства [89].

    Всі програми створюються Європейським Союзом задля підтримки та забезпечення мобільності знань, навиків і  спільних розробок для подальшої  інтеґрації та перетворення Євросоюзу  на найбільш конкурентоспроможну економіку  світу. Упродовж останніх років ЄС розробив цілу серію нових програм розвитку інформацвйного суспільства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 3.

     ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ З ЄВРОСОЮЗОМ В ГАЛУЗІ ІНФОРМАЦІЇ ТА КОМУНІКАЦІЙ

     3.1. Правові основи  співробітництва України та Європейського Союзу в інформаційній сфері

    Євроінтеграція  є головним та незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України, що закріплено у Законі України "Про основи національної безпеки України", Постанові Верховної Ради України "Про основні напрями зовнішньої політики України", Посланні Президента України до Верховної Ради України.

    Демократичні  процеси кінця 1980-х років посприяли  активізації зовнішніх зв'язків  колишнього СРСР. У грудні 1989 року між  Європейським Співтовариством і  СРСР було підписано Угоду про партнерство та співробітництво на 10 років. У грудні 1991 року, Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України і ця угода була трансформована у двосторонні угоди про партнерство і співробітництво [11, 597].

    Правовою  основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство  та співробітництво (УПС) від 16 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.), яка започаткувала співробітництво  з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань.

    На  сьогодні в рамках УПС визначено сім пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу.

    Партнерський  діалог Україна-ЄС розвивається під  час проведення щорічних засідань Самміту  Україна-ЄС за участю Президента України; Ради з питань співробітництва за участю Прем'єр-міністра України; Комітету з питань співробітництва; Комітету парламентського співробітництва; регулярних консультацій Україна-Трійка ЄС, постійних експертних консультацій. Між Україною та ЄС щорічно відбувається понад 80 офіційних зустрічей та консультацій на високому і експертному рівнях.

    Нинішній  розвиток політичного діалогу між  Україною та ЄС базується на впровадженні Україною Стратегії інтеграції до ЄС, виконанні сторонами УПС та опрацюванні  Плану дій в рамках Європейської політики сусідства. Україна виходить з того, що реалізація зазначеного документа має сприяти посиленню співпраці між Україною та ЄС в умовах розширення, створити необхідні умови для переходу в майбутньому до якісно нового рівня відносин з ЄС. Належна імплементація ПД повинна також сприяти поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС та створити передумови для започаткування з ЄС зони вільної торгівлі. Кінцевою політичною метою ПД має стати укладення нової посиленої угоди з ЄС.

    Залишаючись поза межами Євросоюзу, Україна успішно  асоціюється з процесом здійснення спільної європейської політики безпеки  та оборони (ЄПБО). Наша держава бере участь у Поліцейських місіях ЄС в Боснії і Герцеговині та Республіці Македонія.

    Зміцненню правової основи цієї співпраці слугуватиме укладення Угоди про участь України в операціях Європейського Союзу з врегулювання кризових ситуацій, а також про безпекові процедури обміну інформацією, яке очікується ближчим часом.

    ЄС  визнає також важливу роль України у забезпеченні безпеки і стабільності на континенті, а також її високий промислово-технологічний потенціал у військовій сфері, що підтверджується практикою запрошення нашої держави до проведення військових навчань за участю підрозділів ЄС.

    Динамічно розвивається торговельно-економічне співробітництво між Україною та Європейським Союзом. З року в рік стабільно зростає двосторонній зовнішньоторговельний оборот та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку. На сьогодні ЄС є найбільшим зовнішньоторговельним партнером України у світі (на 25 країн-членів ЄС припадає 33% зовнішньоторговельного обороту України).

    У червні 2004 року відбулося парафування  Угоди між Європейським Співтовариством  та Кабінетом Міністрів України  про торгівлю деякими сталеливарними виробами, підписання якої заплановано восени. Відповідно до Угоди, квота України на поставки сталевих виробів до країн ЄС на 2004 рік складатиме 606 тисяч тон. Завершується процес опрацювання ЄСівською стороною питання щодо відповідності економіки України критеріям ринковості в рамках антидемпінгового законодавства ЄС.

    Україна активно взаємодіє з ЄС у сфері  боротьби з нелегальною міграцією, реадмісії, боротьби з організованою  злочинністю і тероризмом, здійснює активне реформування прикордонного менеджменту, міграційно-візової політики та відповідної правової бази.

    В контексті розширення ЄС Україна  прагне не допустити появи нових  розподільчих ліній в Європі та виступає за забезпечення недискримінаційного  порядку в'їзду до країн-членів ЄС своїх громадян. Робота на цьому напрямі, зокрема, передбачає: перспективне запровадження довгострокових багаторазових віз для громадян України, які на постійній основі беруть участь у економічних, культурних, спортивних, наукових і навчальних обмінах з ЄС; полегшення порядку перетину кордону для громадян України, що мешкають в прикордонних з ЄС районах, а в довгостроковій перспективі - спрощення візового режиму ЄС для всіх категорій українських громадян.