Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2012 в 00:55, курсовая работа
Природа міжособових стосунків в будь-яких спільностях досить складна. У них виявляються як суто індивідуальні якості особи – її емоційні і вольові властивості, інтелектуальні можливості, так і засвоєні особою норми і цінності суспільства. У системі міжособових стосунків людина реалізує себе, віддаючи суспільству сприйняте в ньому. Саме активність особи, її діяння є найважливішою ланкою в системі міжособистісних стосунків. Вступаючи у міжособистісні відносини найрізноманітніших за формою, вмістом, цінностями, структурі людських спільностей – в дитячому садку, в класі, у внешкільному закладі, в дружньому крузі, в різного роду формальних і неформальних об'єднаннях, - індивід проявляє себе як особа і надає можливість оцінити себе в системі стосунків з іншими.
Вступ……………………………………………………………………………....6
Розділ 1. Особливості розвитку міжособистісних взаємовідносин і самооцінки дітей молодшого підліткового віку…………….………10
1.1. Психологічна характеристика групи і колективу…………….10
1.2. Структура міжособистісних відносин в групах дітей та підлітків…………………………………………………………21
1.3. Психологічна характеристика і особливості міжособистісних взаємовідносин дітей молодшого підліткового віку……..…..26
1.4. Поняття «самооцінка». Фактор формування самооцінки……29
1.5. Особливості розвитку самооцінки дітей молодшого підліткового віку………………………………………………..35
Розділ 2. Характеристика виборки і методів вивчення міжособистісних взаємовідносин і самооцінки дітей молодшого підліткового віку………..….40
2.1. Опис бази проведення дослідження та виборки випробовуваних………………………………………………………..40
2.2. Опис методик. Методи кореляційного аналізу…………………41
2.3. Опис умов і процедури дослідження……………………………49
Розділ 3. Аналіз результатів дослідження міжособистісних взаємовідносин та самооцінки дітей молодшого підліткового віку…………………………….…51
3.1. Аналіз даних соціометричного експерименту………………….51
3.2. Аналіз даних методики Дембо-Рубінштейна………………...…58
3.3. Статусне положення дітей з різним рівнем самооцінки……….61
3.4. Математична обробка результатів дослідження………………..63
Висновок………………………………………………………………
При дослідженні статевої диференціації міжособистісних відносин школярів даних експериментальних груп помітили, що:
- в експериментальній групі «А» були виявлені взаємозв'язки між хлопчиками і дівчатками, які можна назвати взаємною симпатією, також у цій групі спостерігаються явища «нерозділеного кохання»: у більшості випадків хлопчики обирають дівчаток; відмічено також, що в групі дівчаток існує один «зацькований» - це член групи номер вісім, а в групі хлопчиків їх дещо більше - це члени групи під номерами 3,17,10,23;
- в експериментальній групі «Б» відносини зав'язані на першій і другій статусних категоріях; виявлено взаємозв'язки в групах хлопчиків і дівчаток, одна з них визначається як взаємна симпатія (причому хлопчик і дівчинка відносяться до різних статусних категорій), також у групі спостерігаються явища «нерозділеного кохання»; як в групі дівчаток, так і в групі хлопчиків існують свої «знедолені» - це члени групи під номерами 2,3,9,10.
3.2. Обробка даних за методикою Т.Дембо-С.Рубінштейн (визначення самооцінки якостей особистості).
Після опрацювання методики необхідно зробити зведену таблицю сирих даних (додаток 6). Результати проведення представленої методики в групах дітей молодшого підліткового віку виглядають наступним чином:
- в експериментальній групі «А» (графік 3.3.) із загальної кількості дітей: 28% мають високий рівень самооцінки; 56% мають середній рівень самооцінки; 16% мають низький рівень самооцінки;
- в експериментальній групі «Б» (графік 3.3.) із загальної кількості дітей: 36% мають високий рівень самооцінки, 52% мають середній рівень самооцінки; 12% мають низький рівень самооцінки.
Розглянувши окремо хлопчиків і дівчаток бачимо (графік 3.4.), що: - у хлопчиків експериментальної групи «А» рівень високої самооцінки становить 38,5%, а у хлопчиків експериментальної групи Б - 33,3%; - з графіка 3.4. видно, що рівень середньої самооцінки в хлопчиків експериментальної групи «Б» вище (58,3%), ніж у хлопчиків експериментальної групи «А» (38,5%).
З того ж графіка видно, що рівень низької самооцінки у хлопчиків експериментальної групи А становить 23%, а у хлопчиків експериментальної групи «Б» - 9%.
Розглядаючи дівчаток з визначення рівня самооцінки ми спостерігаємо наступне (графік 3.4.):
- у дівчаток експериментальної групи «А» рівень високої самооцінки становить 16,6%, а у дівчаток експериментальної групи Б - 38, 5%;
- рівень середньої самооцінки у дівчаток експериментальної групи «А» дорівнює 74,4%, у дівчаток експериментальної групи «Б» - 46,2%;
- у дівчаток експериментальної групи «А» рівень низької самооцінки становить 9%, а у дівчаток експериментальної групи Б - 15,3%.
3.3. Статусне положення дітей з різним рівнем самооцінки.
Зіставляючи статусне положення кожної дитини групи з властивим йому рівнем самооцінки, ми отримали наступні результати (графік 3.5.).
а). В експериментальній групі «А»:
- із загальної кількості дітей першого статусу (лідери) 78% дітей мають високий рівень самооцінки і 22% мають середній рівень самооцінки;
- з усіх дітей, що перебувають у другому статусі (бажані) 100% дітей мають середній рівень самооцінки ;
- 100% дітей, які відносяться до третьої статусної категорії (знехтувані) мають середній рівень самооцінки;
- з усіх дітей, що знаходяться в четвертій статусній категорії (знедолені) - 80% мають низький рівень самооцінки і 20% дітей мають середній рівень самооцінки.
б). В експериментальній групі Б:
- із загальної кількості дітей першого статусу (лідери) 71% мають високий рівень самооцінки і 29% мають середній рівень самооцінки;
- з усіх дітей перебувають у другому статус (бажані) 57% мають високий рівень самооцінки і 43 % мають середній рівень самооценкі;
- з усіх дітей третьої статусної категорії (знехтувані) 100% мають середній рівень самооцінки;
- з усіх дітей, що знаходяться в четвертій статусній категорії (знедолені) 25% мають середній рівень самооцінки і 75% мають низький рівень самооцінки.
У результаті дослідження зв'язку самооцінки учня з його статусним становищем у системі міжособистісних відносин ми прийшли до наступних висновків: самооцінка підлітка в цілому тим нижче, чим нижче його статусне положення в групі, однак зміни самооцінки при переході з однієї статусної групи в іншу незначні.
3.4. Математична обробка результатів дослідження.
Для підтвердження гіпотези мною був використаний метод розрахунку коефіцієнта кореляції, який обчислюється за формулою Пірсона:
Де:
n - об'єм групи;
Х - первинні результати показника соціометричного статусу;
У - первинні результати рівня самооцінки;
∑ХУ - алгебраїчна сума первинних результатів.
Отримані дані розрахунку коефіцієнта кореляції були занесені в таблиці 3.1. і 3.2. додатка 7.
На основі даних обчислення можна зробити наступний висновок. Отриманий коефіцієнт кореляції в експериментальній групі «А» rху = 0,92.
А в експериментальній групі «Б» отриманий коефіціент кореляції - rху = 0,90. Ці дані свідчать про те, що обидві величини взаємозалежні.
Порівнявши статусне положення з рівнем самооцінки (додаток 7 таблиці 7.3., 7.4.) я прийшла до наступних висновків:
- в експериментальній групі «А»:
у дітей, які мають 1 і 2 статусну категорію - rху = 0,54;
а у дітей, що мають 3 і 4 статусну категорію rху = 0,92;
- в експериментальній групі «Б»:
у дітей, що мають 1 і 2 статусну категорію - rху = 0,45;
а у дітей, що мають 3 і 4 статусну категорію rху = 0,91.
Отже, поставлена напочатку дослідження гіпотеза підтверджується: діти з низьким статусним положенням мають більш низьку самооцінку, ніж діти, які мають високий статус.
Висновок
У процесі проведеного дослідження впливу статусного положення дитини в групі на формування рівня його самооцінки можна сказати, що моя гіпотеза підтвердилася, тому що за отриманими результатами ми бачимо, що чим вище статус дитини в групі, тим більш високий рівень самооцінки виявляється в процесі експериментів.
Вивчення природи міжособистісних відносин непросте завдання. Особливо складно вона розв'язувана в дитячих колективах. У своїй роботі ми спробували вирішити одну досить важливу задачу - процес впливу взаємин між дітьми, в його повсякденній формі, а саме, ті його аспекти, які розкриваються в безпосередньому спілкуванні між підлітками, у спільній діяльності різнопланового характеру, на формування рівня самооцінки дитини - учня, а відповідно і на формування рівня його домагань.
Проведені дослідження також дають матеріал для подальшого, більш глибокого вивчення міжособистісних відносин як у даному віці – молодший підлітковий, так і в інших віках, за умови додаткового вивчення особливостей відповідного віку передбачуваних піддослідних. Вони також дають матеріал для роботи як безпосередньо у дослідженій групі, так і в інших, подібних групах школярів молодшого підліткового віку.
У проведеному психодіагностичному дослідженні були досягнуті наступні результати:
1. На підставі аналізу літературних джерел описані основні аспекти міжособистісних відносин у групі дітей молодшого підліткового віку, надано уявлення про самооцінку дітей даного віку.
2. Після проведеної дослідницької роботи можна зробити наступні висновки:
- в експериментальній групі «А» більшість дітей мають несприятливий статус (52%), тобто відносяться до категорій «знедолені» і «знехтувані»;
- в експериментальній групі «Б» більшість дітей мають перший і другий статус (56%), тобто відносяться до категорій «лідери» і ті «яким надається перевага».
Отже в експериментальній групі «Б» більшість дітей благополучні у системі міжособистісних взаємвідносин, задоволені в спілкуванні та визнанні однолітками;
- у цих експериментальних групах існує кілька взаємозв'язків, які можна визначити як «взаємна симпатія» між хлопчиками і дівчатками, а також у групах спостерігаються явища «нерозділеного кохання»;
- мотивація виборів в більшості випадків визначається бажанням спілкуватися, мати спільну справу;
- самооцінка дітей даних експериментальних груп знаходиться в межах норми (середній рівень), але також є діти, які мають високій і низький рівень самооцінки;
- математична обробка даних показала, що діти з низьким статусним положенням мають більш низьку самооцінку, ніж діти, що мають високий статус.
Рекомендації
Після висновків, зроблених на основі результатів дослідження можна надати наступні рекомендації керівнику гуртка:
1. Необхідно вивчити систему особистісних відносин дітей у групі, для того щоб цілеспрямовано формувати ці відносини, щоб створити для кожної дитини в групі сприятливий емоційний клімат, а також для більшої продуктивності цілеспрямованої виховної діяльності вчителя.
2. Не можна залишати без уваги непопулярних дітей. Слід виявити і розвинути в них позитивні якості, підняти занижену самооцінку, рівень домагань, щоб поліпшити їхнє положення в системі міжособистісних відносин. Також необхідно вчителю переглянути своє особисте ставлення до цих дітей.
3. Для підвищення рівня розвитку міжособистісних відносин групи треба використовувати колективні форми занятть (коли загальний результат залежить від оптимальної взаємодії і зусилль всіх учасників групи).
4. Потрібно створювати ситуації спільних переживаннь (коли учасники групи разом радіють спільним успіхам або засмучуються з приводу невдачь).
5. Для підвищення ефективності взаємодії з учасниками групи необхідно застосовувати методи опосередкованої взаємодії (через референтних осіб).
6. Треба взаємодіяти в першу чергу з учасниками, які займають «популярні позиції» в групі (з метою зміни їх потреб, мотивів, інтересів, спрямованостей, ціннісних орієнтацій).
7. Необхідно повністтю використовувати здібності учасників групи та заохочувати їх участь. Компетентність, досвід, інформація та ідеї всіх учасників повинні бути залучені для вирішення загальної задачі.
8. Треба створити атмосферу довіри для того, щоб учасники групи не соромились відкрито і тактично коментувати точки зору і ідеї, які вони не розділяють. [52]
Список використаної літератури
1. Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Издательство Московского Университета, 1980. - 195с.
2. Байярд Р.Т. Ваш беспокойный подросток. – М.: Просвещение, 1991. – 63с.
3. Берн Э. Игры, в которые играют люди. - М.,1988.
4. Бернс Р. Развитие «Я-концепции» и воспитание: Пер. с англ. с сокращениями - М.: Издательство Прогресс, 1986.
5. Битянова М.Р. Социальная психология. – М.: Просвещение, 1994. – 83с.
6. Бодалев А.А. Личность и общение: избранные труды. - М.: Просвещение, 1983. – 274с.
7. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика. – М.: Речь, 2000. – 440с.
8. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. – М.: Просвещение, 1995. – 352с.
9. Будасси С.А. Защитные механизмы личности. М., 1998.
10. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь – справочник по психодиагностике. – СПб.: Питер Ком, 1999г. – 528с.
11. Возрастная и педагогическая психология: учебник для студентов педагогических институтов/Давыдов В.В., Драгунова Т.В., Ительсон Л.Б., Петровский А.В. - М.: Просвещение, 1979. - 288с.
12. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-и т. – М.: Просвещение, 1984. – 374с.
13. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. - СПб.: Свет, 1997.
14. Донцов А.И. Психология коллектива. - М.: Издательство Московского Университета, 1984. - 174с.
15. Драгунова Т.В., Эльконин Д.Б. Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков. – М.: Просвещение, 1967. – 156с.
16. Дубровина И.В., Лисина М.И. Возрастные особенности психического развития детей. – М.: АПН СССР, 1982. – 164с.
17. Ермолаев О.Ю. Математическая статистика для психологов. Учебник / О.Ю.Ермолаев – 2-е изд. испр. – М. Московский психолого-социальный институт Флинта, 2003. – 336с.