Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2012 в 00:55, курсовая работа
Природа міжособових стосунків в будь-яких спільностях досить складна. У них виявляються як суто індивідуальні якості особи – її емоційні і вольові властивості, інтелектуальні можливості, так і засвоєні особою норми і цінності суспільства. У системі міжособових стосунків людина реалізує себе, віддаючи суспільству сприйняте в ньому. Саме активність особи, її діяння є найважливішою ланкою в системі міжособистісних стосунків. Вступаючи у міжособистісні відносини найрізноманітніших за формою, вмістом, цінностями, структурі людських спільностей – в дитячому садку, в класі, у внешкільному закладі, в дружньому крузі, в різного роду формальних і неформальних об'єднаннях, - індивід проявляє себе як особа і надає можливість оцінити себе в системі стосунків з іншими.
Вступ……………………………………………………………………………....6
Розділ 1. Особливості розвитку міжособистісних взаємовідносин і самооцінки дітей молодшого підліткового віку…………….………10
1.1. Психологічна характеристика групи і колективу…………….10
1.2. Структура міжособистісних відносин в групах дітей та підлітків…………………………………………………………21
1.3. Психологічна характеристика і особливості міжособистісних взаємовідносин дітей молодшого підліткового віку……..…..26
1.4. Поняття «самооцінка». Фактор формування самооцінки……29
1.5. Особливості розвитку самооцінки дітей молодшого підліткового віку………………………………………………..35
Розділ 2. Характеристика виборки і методів вивчення міжособистісних взаємовідносин і самооцінки дітей молодшого підліткового віку………..….40
2.1. Опис бази проведення дослідження та виборки випробовуваних………………………………………………………..40
2.2. Опис методик. Методи кореляційного аналізу…………………41
2.3. Опис умов і процедури дослідження……………………………49
Розділ 3. Аналіз результатів дослідження міжособистісних взаємовідносин та самооцінки дітей молодшого підліткового віку…………………………….…51
3.1. Аналіз даних соціометричного експерименту………………….51
3.2. Аналіз даних методики Дембо-Рубінштейна………………...…58
3.3. Статусне положення дітей з різним рівнем самооцінки……….61
3.4. Математична обробка результатів дослідження………………..63
Висновок………………………………………………………………
На прикладі оцінки якості «здоров'я» дитина з допомогою експериментатора засвоює виконання інструкції. Роботу з іншими шкалами він здійснює самостійно.
Приклад шкали: високе
низьке
Висота самооцінки визначається за допомогою умовного розбиття шкал на відрізки у відповідності з п'ятибальною системою. При цьому одне ділення на шкалі є рівним 0,5 бала. Виходячи з цього підраховується середній бал самооцінки. «Нормальною», «Середньою» самооцінкою прийнято вважати самооцінку із середнім балом 2.5 і трохи вище; «Високою» - із середнім балом 4-5; «Низькою» - із середнім балом 0-2.5. [53]
3). Коефіціент кореляції Пірсона
Термін «кореляція» був введений у науку видатним англійським натуралістом Френсісом Гальтоном в 1886 році. Однак точну формулу для підрахунку коефіцієнта кореляції розробив його учень Карл Пірсон. Сам коефіцієнт характеризує наявність тільки лінійного зв'язку між ознаками позначеними як правило символами X і Y. Формула розрахунку коефіцієнта кореляції побудована таким чином, що якщо зв'язок між ознаками має лінійний характер коефіцієнт Пірсона точно встановлює тісноту зв'язку з цим. Тому він також називається коефіцієнтом лінійної кореляції Пірсона. Якщо ж зв'язок між змінними X і Y не лінійна то Пірсон запропонував для оцінки тісноти зв'язку з цим так зване кореляційне відношення. Величина коефіцієнта лінійної кореляції Пірсона не може перевищувати + 1 і бути менше, ніж - 1. Ці два числа + 1 та - 1 є межами для коефіцієнта кореляції. Коли при розрахунку виходить величина більша + 1 або менша - 1 - отже сталася помилка в обчисленнях.
Якщо коефіцієнт кореляції за модулем виявляється близьким до 1, то це відповідає високому рівню зв'язку між змінними. Так зокрема при кореляції змінної величини з самою собою величина коефіцієнта кореляції буде дорівнює + 1. Подібний зв'язок характеризує прямо-пропорційну залежність. Якщо ж значення змінної X будуть розташовані в порядку зростання, а ті ж значення (позначені тепер вже як змінна Y) будуть розташовуватися в порядку убування, то в цьому випадку кореляція між змінними X і Y буде дорівнює точно - 1. Така величина коефіцієнта кореляції характеризує обернено-пропорційну залежність. Знак коефіцієнта кореляції дуже важливий для інтерпретації отриманої зв'язку. Ще раз підкреслю, що якщо знак коефіцієнта лінійної кореляції - плюс, то зв'язок між коррелирующими ознаками є такою, що більшою величиною однієї ознаки (змінної) відповідає більша величина іншої ознаки (інший змінної). Іншими словами, якщо один показник (змінна) збільшується, то відповідно збільшується й інший показник (змінна). Така залежність носить назву прямо-пропорційної залежності.
Якщо ж отримано знак мінус, то більшою величиною однієї ознаки відповідає менша величина іншого. Інакше кажучи, за наявності знака мінус, збільшення однієї змінної (ознаки, значення) відповідає зменшення іншої змінної. Така залежність носить назву назад-пропорційної залежності. При цьому вибір змінної, якій приписується характер (тенденція) зростання - довільний. Це може бути як змінна X, так і мінлива Y. Однак якщо психолог буде вважати, що збільшується змінна X, то змінна Y буде відповідно зменшуватися, і навпаки.
У загальному вигляді формула підрахунку коефіцієнта кореляції така:
де
xi - значення, що приймаються змінної X,
yi - значення, що приймаються зміною Y,
ẍ - середня по X,
ȳ - середня по Y.
Розрахунок коефіцієнта кореляції Пірсона припускає, що змінні X і Y розподілені нормально. Формула 1 передбачає, що з кожного значення х змінної Х, має відніматися її середнє значення ẍ. Це не зручно. Тому для розрахунку коефіцієнта кореляції використовують не формулу 1, а її аналог, одержуваний простими перетвореннями. Модифікована формула виглядає наступним чином:
відповідно до формул необхідно підрахувати суму кожної змінної, суму квадратів кожної змінної та суму послідовних творів змінних один на одного. У формулі (1) зустрічається величина:
∑( ẍ - х)(у - ȳ) (3)
При розподілі на n (число значень змінної Х або У) вона називається ковариаций. Вираз (3) може бути підраховано тільки в тих випадках, коли число значень змінної Х дорівнює числу значень змінної У і одно n. Формула (3) передбачає також, що при розрахунку коефіцієнта кореляції не можна довільно переставляти елементи в корелюється стовпцях. [45]
2.3. Опис умов та процедури дослідження.
Соціометричний експеримент проводився у груповій формі. Учням була викладена тема і мета дослідження, надан опис і усна інструкція. Всі учасники експерименту були відкриті і виявили бажання брати участь в експерименті. В інструкції був підкреслен наступний момент: кожен заповнює свій лист самостійно, не радячись із сусідом і не роздумуючи вголос. Учасники експерименту мали достатньо часу для обдумування відповідей. У кімнаті під час експерименту не були присутні сторонні. Дітям була дана гарантія нерозголошення (Додаток 4).
Дослідження самооцінки якостей особистості проводилося в індивідуальній формі. Кожному була викладена тема і мета дослідження, надан опис та інструкція, надано достатньо часу для обдумування. Учні обох експериментальних груп виявили цікавість до даної теми, задумалися над питанням «Чому я ставлю саме цю якість на перше місце?» (Додаток 4)
Розділ 3. Аналіз результатів дослідження міжособистісних взаємовідносин та самооцінки дітей молодшого підліткового віку
3.1. Аналіз даних соціометричного експерименту.
Обробка результатів соціометричного вивчення дитячої групи здійснюємо таким чином: у заготовлених соціометричних таблицях (Додаток 1), ми фіксуємо вибори дітей. Потім здійснюємо підрахунок виборів, отриманих кожною дитиною і знаходимо взаємні вибори, які підраховуємо і записуємо.
Далі результати експериментів оформлюємо графічно у вигляді карт групової диференціації (Додаток 2). Спочатку креслимо чотири концентричні кола, ділимо їх діаметром навпіл. Праворуч розташовуємо хлопчиків, ліворуч – дівчаток. Хлопчиків змалюємо у вигляді трикутників, дівчаток у вигляді кружків. Розміщення дітей на соціограмі відповідатиме числу отриманих ними виборів. Так, в центральному колі знаходитимуться діти, що отримали 5 і більше виборів – це 1 група, друге коло – 2 група – 3-4 вибори; третє коло – 1-2 вибір; четверте коло – жодного вибору.
Потім, з'єднавши лініями вибори дітей, ми побачимо характер зв'язків, особливості статевих диференціювань, взаємних симпатій, явища «неподіленої любові».
Наступний етап роботи – визначення діагностичних показників соціометричного дослідження і їх інтерпретація. Як такі виступають:
а). Соціометричний статус дитини в системі міжособистісних стосунків.
Статус дитини визначається числом отриманих ним виборів. Діти можуть бути віднесені залежно від цього до однієї з 4-х статусних категорій:
1 – «лідери» - 5 і більш обраних варіантів,
2 – «яким віддають перевагу» - 3-4 обраних варіанти,
3 – «знехтуваний» - 1-2 вибір,
4 – «знедолені» - 0 виборів.
Перша і друга статусна групи є сприятливими. Виходячи з цього, ми можемо знати наскільки сприятливий статус кожної дитини в групі. Іншими словами, наскільки є дитина бажаною в системі міжособових відносин, чи мають до нього діти симпатію чи ні. Залежно від цього можна говорити про емоційний клімат групи для кожного вихованця: теплий, сприятливий, холодний, відчужений.
б). Рівень благополуччя взаємин (РБВ). Якщо більшість дітей групи опиняється в сприятливих (1 і 2) статусних категоріях, РБВ визначається як високий, при однаковому співвідношенні - як середній, при переважанні в групі дітей з несприятливим статусом - як низький, такий, що означає неблагополуччя більшості дітей в системі міжособових стосунків, їх незадоволення в спілкуванні, визнанні однолітками;
в). Індекс ізольованості (ІЇ). Групу можна вважати благополучною, якщо в ній немає ізольованих, або їх число досягає 5-6%, менш благополучною, якщо ІЇ = 15-25%;
г). Мотивація социометрічних виборів: з'ясовується, які мотиви лежать в основі пропозицій кожної дитини, в якій мірі діти різної статі, віку усвідомлюють мотив свого виборчого відношення до однолітків;
д). Статева диференціація взаємовідношень.
В результаті проведеного соціометричного дослідження в групі дітей молодшого підліткового віку з метою вивчення характеристики міжособових стосунків ми визначили наступні діагностичні показники. Статусні категорії кожної дитини:
В експериментальній групі «А»:
лідери – 9 чоловік;
яким віддають перевагу – 3 людини;
знехтувані – 8 чоловік;
знедолені – 5 чоловік.
В експериментальній групі «В»:
лідери – 7 чоловік.
яким віддають перевагу – 7 людини.
знехтувані – 7 чоловік.
знедолені – 4 чоловік.
Виходячи з отриманих даних можна зробити висновок (графік 3.1.):
- в експериментальній групі «А» більше 50% дітей мають несприятливий статус, а 48% відносяться до першої і другої статусної групи;
- в експериментальній групі «В» більше 50% дітей мають сприятливий статус, тобто відносяться до першої і другої статусних груп, а 44% мають третій і четвертий статус.
Розглянувши окремо хлопчиків і дівчаток за визначенням соціометричного статусу (графік 3.2.) очевидно, що в експериментальній групі «А» 38 % хлопчиків мають першу статусну категорію (лідери), що на 13 % більше, ніж в експериментальній групі «В» (25 %).
З графіка також видно, що 8 % хлопчиків експериментальної групи «А» відносяться до тих, яким віддають перевагу, а в експериментальній групі «Б» їх –25 %.
До третьої статусної категорії відносяться 23 % у експериментальній групі «А» і 33 % у експериментальній групі «Б».
До четвертої статусної категорії відносяться 31 % хлопчиків експериментальної групи «А», що на 4 % менше, ніж в експериментальній групі «Б» (17 %).
Порівнявши дані графіка також можна бачити, що в експериментальній групі «А» 34% дівчаток мають першу статусну категорію, а в експериментальній групі «Б» - 31%.
До обраних відносяться 8% дівчаток в експериментальній групі «А» і 31% в експериментальній групі «Б».
Третю статусну категорію (знехтувані) мають 50% дівчаток в експериментальній групі «А» і 23% в експериментальній групі «Б».
До категорії знедолені відносяться в експериментальній групі «А» 8% і в експериментальній групі «Б» 15%.
Вивчивши отримані результати з визначення соціологічного статусу кожного члена групи можна зробити висновок, що в експертній групі «Б» емоційний клімат групи для кожного вихованця більш сприятливий, теплий, ніж в експериментальній групі «А».
В експериментальній групі «А» рівень благополуччя взаємовідносин (РБВ) можна визначити як низький, тому що в групі переважають діти з несприятливим статусом - 52%. В експериментальній групі «Б» РБВ - високий, тому що більшість дітей перебувають у сприятливих (1 і 2) статусних категоріях - 56%.
Висновок: низький РБВ в експериментальній групі «А» означає неблагопулуччя більшості дітей у системі міжособистісних відносин, їх не-задоволеність у спілкуванні, визнанні однолітками.
Дані експериментальні групи можна вважати менш благополучні, так як індекс ізольованості в групі А - 20%, у групі Б - 16%, тобто статусну категорію «знедолені» в групі А мають 5 осіб, в групі Б - 4 людини.
Мотивація соціометричних виборів: з’ясувалося, яким чином діти мотивували свої вибори. При проведенні соціометричного дослідження дітям було запропоновано позначити свої вибори одним, або декількома із запропонованих мотивів (додаток 4). Загальна таблиця, яка відображує мотивування своїх виборів учасниками соціометричного дослідження представлена в додатку 5. З перегляду цієї таблиці стає очевидним, що переважаючими мотивами є перший («Тому, що він веселий і з ним можна спілкуватися») і чотирнадцятий («Тому, що мені потрібен такий друг чи подруга»). Така мотивація дуже характерна для підліткового віку - міжособистісні відносини поступово виходять на перший план. Жодного разу не були названі мотиви четвертий («Тому, що ми разом ходимо на одну секцію») та шостий («Тому, що ми разом відпочивали влітку»), хоча це просто могло не мати місця. Великий відсоток має мотив «на наявність певних високо цінують якостей у дитини», приміром мотив («Тому, що він не жадібний») був названий в експериментальній групі «А» - 22 рази, експериментальній групі «Б» - 21 раз і знаходиться на третьому місці «за популярністю». Причому визначення мотивів виборів практично не залежить від статусу дитини (звичайно, дитина не знає свого статусу). Всіма учасниками опитування, і тими, які не отримали виборів, і тими, які отримали більшу кількість виборів перевага була віддана першому, другому та чотирнадцятому мотивам. Знання все ще «мають ціну» у цих дітей - мотив «тому, що він багато знає» був названий як представником «лідерів», так і представником «знедолених». Практично не була помічена будь-яка диференціація вибору мотивів у залежності від статевої приналежності опитаних, тобто мотиви хлопчиків і дівчаток практично нічим не відрізняються. У результаті можна зробити наступні висновки - в основі мотиву вибору в основному знаходяться дружні відносини, а також проявляється інтерес до спільної діяльності з цією дитиною.