Гендерні особливості емоційного інтелекту майбутніх працівників ОВС

38

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.   ПРОБЛЕМА ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ПСИХОЛОГІЇ

1.1. Поняття інтелекту

1.2.  Сутність емоційного інтелекту

1.2.1.  Поняття емоційного інтелекту

1.2.2.  Передумови розвитку емоційного інтелекту

1.2.3.  Структура емоційного інтелекту

1.3.  Гендерні відмінності в сфері емоційного інтелекту

1.4. Роль емоційного інтелекту в діяльності працівників ОВС.

РОЗДІЛ 2.  СТРУКТУРА ТА РІВЕНЬ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЮНАКІВ ТА ДІВЧАТ –МАЙБУТНІХ ПРАЦІВНИКІВ ОВС

2.1 Характеристика випробовуваних і методик дослідження

2.2.  Гендерні особливості структури емоційного  інтелекту курсантів.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

ВСТУП

Сучасні умови життєдіяльності людини пред’являють| досить|досить| високі вимоги до її комунікативної компетентності. Комунікативна компетентність – це орієнтованість особистості|особистості| в різних ситуаціях спілкування, заснована на знаннях та чуттєвому| досвіді|досліді|; здатність|здібність| ефективно взаємодіяти з|із| оточуючими завдяки розумінню себе та інших при постійній видозміні психічних станів|достатків|, міжособистісних відносин і умов соціального середовища |середи|[6]. Однією зі складових комунікативної компетентності є|з'являється,являється| уміння розуміти і виражати|виказувати,висловлювати| емоції, що знаходить своє вираження в емоційному інтелекті людини.

У сучасному суспільстві|товаристві| проблема компетентності в розумінні і вираженні|вираженні| емоцій стоїть досить|досить| гостро, оскільки в ньому штучно| насаджується культ раціонального становлення|ставлення| до життя, втілений в образі якогось|нікого| еталона -| непохитної і як би позбавленої емоцій людини. На даний час|нині| існує потреба у подальшому|дальшому| дослідженні емоційного|емоціонального| інтелекту, його структури, шляхів|колій,доріг| розвитку, що відкриє|відчинятиме| реальну можливість|спроможність| оптимізації взаємин|взаємостосунків| через глибше усвідомлення емоційних|емоціональних| процесів і станів|достатків|, які виникають між людьми в процесі міжособистісної взаємодії. Розвиток емоційного|емоціонального| інтелекту розглядають|розглядують| як значущий чинник|фактор| підвищення психологічної культури суспільства|товариства| в цілому|загалом|. Високий емоційний|емоціональний| інтелект сприяє теплим відносинам між людьми й є|з'являється,являється| важливим|поважним| чинником|фактором| адаптації у соціальному оточенні [4].

Проблемою дослідження емоційного|емоціонального| інтелекту займалися такі вчені як П.Селовей, Дж.Мейер, Д.Карузо, Д.Гоулман, Д.Люсин, Р.Бар-он, Є. Яковлєва.

Згідно Д.Гоулману емоційний|емоціональний| інтелект – це «здатність|здібність| людини тлумачити власні емоції і емоції тих, що оточують з|із| тим, щоб|аби| використовувати отриману|одержувати| інформацію для реалізації власних цілей» [23]. Дж. Мейер, Д. Карузо і П.Селовей визначають емоційний|емоціональний| інтелект як здатність|здібність| сприймати, викликати|спричиняти| емоції, підвищувати ефективність мислення за допомогою емоцій, розуміти емоції і емоційні|емоціональні| знання, і рефлексивно регулювати емоції для емоційного|емоціонального| та інтелектуального розвитку [4]. Д. Люсин визначає емоційний|емоціональний| інтелект як здібність до розуміння своїх та чужих емоцій і управління ними [23]. Є.Яковлєва вважає, що емоційний|емоціональний| інтелект  - це здатність|здібність| діяти з|із| внутрішнім середовищем|середою| своїх відчуттів|почуттів| і бажань [28]. Р. Бар-он каже про емоційний|емоціональний| інтелект як сукупність емоційних|емоціональних| і соціальних здібностей, які роблять вплив на загальну|спільну| здатність|здібність| кого-небудь|будь-кого| ефективно справлятися з|із| вимогами і тиском|тисненням| навколишнього середовища [4]. Особливу роль емоційний|емоціональний| інтелект грає в тих професіях, які пов’язані з системою «людина – людина». Однією з таких професій є|з'являється,являється| професія працівника ОВС, виконання службових задач якого пов’язане з необхідністю ефективно взаємодіяти з людьми, розуміти мотиви їх вчинків, характер, емоційний стан, прогнозувати їх поведінку.

Чималий|неабиякий| інтерес в рамках|у рамках| розробки проблеми емоційного інтелекту займають|позичають,посідають| гендерні дослідження. Аналізом гендерних відмінностей емоційного|емоціонального| інтелекту займалися такі вчені як Р. Орме, Ш.Берн та інші.

Згідно Р.Орме, не дивлячись на|незважаючи на| відсутність відмінностей між чоловіками і жінками по загальному|спільному| рівню емоційного|емоціонального| інтелекту (EQ|), жінки виявляють вищий рівень за міжособистісними показниками емоційного|емоціонального| інтелекту. У чоловіків переважають внутрішньоособистісні показники, здібності до управління стресом та пристосованість |пристосував|[1].  Ш. Берн говорить про те, що емоційність, тобто сила емоцій, що переживається|переживають|, у представників обох половин однакова, різний лише ступінь|міра| їх зовнішнього виразу [2]|вираження|. Проте|однак| проблема гендерних особливостей емоційного інтелекту до кінця не є вивченою.   Особливо це стосується працівників ОВС, де гендерні дослідження тільки розпочалися. 

Актуальність зазначеної проблеми, недостатнє її теоретичне та практичне вивчення й обумовило вибір теми наукового дослідження.

Об’єкт дослідження – емоційна|емоціональна| сфера особистості|особистості|.

Предмет дослідження – емоційний|емоціональний| інтелект особистості|особистості|.

Мета дослідження|ціль| – вивчити гендерні особливості емоційного|емоціонального| інтелекту курсантів – майбутніх працівників ОВС.

Завдання|задачі|:

1.      Провести оглядовий аналіз літератури з проблеми емоційного|емоціонального| інтелекту;

2.      Проаналізувати складові емоційного|емоціонального| інтелекту юнаків|юнаків| і дівчат – майбутніх працівників ОВС;

3.      Визначити рівні емоційного|емоціонального| інтелекту курсантів з урахуванням гендерної ознаки.

Вибірка: 32 курсанти третього курсу ХНУВС, з них 16 юнаків і 16 дівчат. 

Методологічною і теоретичною основою дослідження виступили:

-       загальні положення соціальної психології (Г. Андрєєва, Є. Андрєєнко, В. Крисько, О. Бодальов, Н. Шевандрін та інші);

-       роботи в галузі психології інтелекту (Д. Векслер, Г. Айзенк, Р. Стеренберг, Ж. Піаже, А. Стаатс, Ч. Спірмен, Дж. Гілфорд, Л. Терстоун та інші);

-       дослідження в галузі психології емоцій (К. Ізард, Ю.М. Орлов, М. Льюіс, Ф. Александр, Е. Еріксон, М. Масколо та інші);

-       положення сучасної юридичної психології про особливості професійної діяльності працівника ОВС (В. Васильєв, О. Бандурка, О. Землянська, О. Столяренко, М. Єнікєєв, В.Романов та інші).

Методи дослідження: Для виконання поставлених завдань використано комплекс методів:

-               теоретичні – аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація отриманої інформації та її інтерпретація;

-               емпіричні - методика дослідження емоційного інтелекту Н. Холла;

-               методи математичної статистики - t-критерій Стьюдента, φ-критерій кутового перетворення Фішера.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що проблему емоційного інтелекту розглянуто в ракурсі теорії вдосконалення психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України. Визначено значення емоційного інтелекту в професійній діяльності працівників ОВС, розкрито його структуру у курсантів залежно від статі, виділено гендерні особливості рівня емоційного інтелекту майбутніх працівників органів внутрішніх справ.

Теоретичне і практичне значення. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і обґрунтовані у науковій роботі висновки можуть бути використані для вдосконалення системи психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України, розробки програми соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на розвиток емоційного інтелекту працівників ОВС.

Структура та обсяг роботи зумовлені метою та завданнями дослідження. Наукова робота складається зі вступу,  двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 28 найменувань та включає – 2 таблиці та 1 рисунок. Загальний обсяг наукової роботи становить  38 сторінок  тексту.

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ЕМОЦІЙНОГО|емоціонального| ІНТЕЛЕКТУ В ПСИХОЛОГІЇ

1.1.           Поняття інтелекту

У психологічному словнику інтелект (англ|. intelligence|; від лат. intellectus| — розуміння, пізнання) визначається таким чином: 1) загальна|спільна| здібність до пізнання і вирішення проблем, що визначає успішність будь-якої діяльності і лежить в основі інших здібностей; 2) система всіх пізнавальних (когнітивних) здібностей індивіда: відчуття, сприйняття, пам'яті, уявлення|вистави,подання,представлення|, мислення; 3) здібність до вирішення проблем без проб і помилок «в думці» [6]. Поняття інтелекту як загальної|спільна| розумової здатності|здібність| застосовується як узагальнення поведінкових характеристик, пов'язаних з успішною адаптацією до нових життєвих завдань|задач|.

Р. Стернберг виділив 3 форми інтелектуальної поведінки:

1) вербальний інтелект (запас слів, ерудиція, уміння розуміти прочитане);

2) здатність|здібність| вирішувати|рішати,розв'язати| проблеми;

3) практичний інтелект (уміння добиватися поставлених цілей).

На початку XX ст.|ст| інтелект розглядався|розглядував| як досягнутий до певного віку рівень психічного розвитку, який виявляється у сформованості пізнавальних функцій, а також в ступені|мірі| засвоєння розумових умінь і знань [4].

Виділяють декілька теоретичних підходів до дослідження інтелекту і його розвитку:

Структурно-генетичний підхід базується на ідеях Ж. Піаже, який розглядав|розглядував| інтелект як вищий універсальний спосіб урівноваження суб'єкта з|із| середовищем|середою|. Ж.Піаже виділив 4 типи|типів| форм взаємодії «суб'єкт-середовище»|середа|:

1) форми нижчого типу|типа|, що утворюються інстинктом і безпосередньо витікають з|із| анатомо-фізіологічної структури організму;

2) цілісні форми, що утворюються навиком|навичкою| і сприйняттям;

3) цілісні необоротні|незворотні,безповоротні| форми оперування, що утворюються образним (інтуїтивним) доопераційним | мисленням;

4) мобільні, оборотні форми, здатні|здібні| групуватися в різні складні комплекси, що утворюються «операційним|» інтелектом [6].

Когнітивістський підхід заснований на розумінні інтелекту як когнітивної структури, специфіка якої визначається досвідом|дослідом| індивіда. Зокрема, А.Стаатс розглядає|розглядує| інтелект як систему функціональних поведінкових навиків|навичок|. На думку Р. Фейерштейна інтелект – це динамічний процес взаємодії людини зі|із| світом [27].

В межах факторно-аналітичного підходу, засновником якого був англійський психолог Чарлз Спірмен, висунуто концепцію «генерального чинника|фактору|» (g), яка розглядає|розглядувати| інтелект як загальну|спільну| «розумову енергію», рівень якої визначає успішність виконання будь-яких тестів. Пізніше Л. Терстоун розробив мультифакторну| модель інтелекту, згідно якої існує 7|відносно| незалежних первинних інтелектуальних здібностей. Проте|однак| дослідження Г. Айзенка та інших показали, що між ними існують тісні зв'язки [1].

Не меншу популярність має модель американського| психолога Дж.Гілфорда, який виділив 3 «вимірювання|виміри| інтелекту»: розумові операції; особливості матеріалу, використовуваного в тестах; отриманий|одержувати| інтелектуальний продукт. Поєднання цих елементів («куб» Гілфорда) дає 120-150 інтелектуальних «чинників|факторів|», частину|частка| з|із| яких вдалося ідентифікувати в емпіричних дослідженнях. Заслугою Дж.Гілфорда є|з'являється,являється| виділення «соціального інтелекту» як сукупності інтелектуальних здібностей, що визначають успішність міжособистісної оцінки, прогнозування і розуміння поведінки людей. Соціальний інтелект – це здатність|здібність| розуміти людей і управляти ними. Підструктурою соціального інтелекту, яка включає здатність|здібність| спостерігати власні емоції і емоції інших людей, розрізняти їх і використовувати цю інформацію для управління мисленням і діями, є|з'являється,являється| емоційний|емоціональний| інтелект [6].

Сьогодні, не дивлячись на|незважаючи на| спроби виділити все нові «елементарні інтелектуальні здібності», більшість дослідників сходяться на тому, що загальний|спільний| інтелект існує як універсальна психічна здатність|здібність|.

1.2. Сутність емоційного|емоціонального| інтелекту

1.2.1. Поняття емоційного|емоціонального| інтелекту

Поняття «емоційний інтелект» доцільно розглянути з точки зору двох складових понять: емоції та інтелект.

У ряді|в ряді| сучасних зарубіжних і вітчизняних теорій емоція розглядається|розглядує| як особливий тип знання. Психологи, що належать до цього напряму|направлення|, розглядають|розглядують| емоції як впорядковану реакцію, яка з метою адаптації фокусує когнітивну активність і подальші|наступні| дії [4]. Р.У.Ліпер припустив|передбачав|, що емоції є|з'являються,являються| первинними|початковими| мотивуючими чинниками|факторами|, оскільки емоційні|емоціональні| процеси дозволяють спонукати активність, підтримувати її та управляти нею. Слово «емоція» виникло від латинського дієслова emovare|, що означає «рухатися|сунути|». Емоція — це засіб|кошт|, за допомогою якого взаємодіють тіло і розум, вони постійно змінюються і «переміщаються»: emotion| (емоція|). Так, якщо ми повністю|цілком| функціональні і благополучні, емоції позитивні, якщо ні — вони «переміщаються» до негативного полюса [16].