Формування правильної звуковимови у дітей з ринолалією

Утворення прикметників від іменників_______________________________

утворення дієслів руху за допомогою префіксів_______________________

   Обстеження  структури речення: використання простих, складних речень та ін_______________________________________________________

узгодження  слів у реченні_________________________________________

Узагальнений  висновок про граматичну будову мовлення____________________________________________________________________________________________________________________________

Обстеження  зв’язного мовлення:складання речення за сюжетною картинкою з однією дією:__________________________________________

складання оповідання за сюжетною картинкою:________________________

переказ прослуханого тексту: _________________________________________

Тексти для  переказів:

4 роки – 3-4 речення.  Зв’язані між  собою, відображають головний зміст літературного твору. Зв’язна відповідь.

5 років – 5-8 речень. Зв’язані між  собою, відображають  головний зміст  літературного твору.  Зв’язна відповідь.

6 років – 6 і  більше речень. Зв’язані  між собою, відображають  головний зміст  літературного твору. Зв’язна відповідь.

складання оповідання за серією сюжетних малюнків                                         (з 5 років):_________________________________________________________

складання речень за опорними словами                                                                (з 6 років):_________________________________________________________

Узагальнений  висновок про сформованість  зв’язного мовлення

Обстеження  звуковимови:

Голосних  звуків [а, е, и, о, у, і] ізольовано, в складах і словах (відображено та самостійно).

Приголосних: губних [п, б, в, м, ф], передньоязикових [н, н', т, т', д, д'], задньоязикових [к, ґ, г, х] ізольовано, в складах і словах (відображено та самостійно).

Обстеження  складової структури  слів (одно-, дво-, три- та багатоскладові)_____________________________________________________

Узагальнений  висновок про сформованість  вимови звуків

Обстеження  фонематичних процесів (з 4 років):

     Обстеження  сприймання фонем (фонематичний слух):

розрізнення немовленнєвих звуків (побутові, природні звуки)_____________________________________________________________

впізнавання (слухове сприймання) голосних і  приголосних звуків ізольований  та словах____________________________________________

розрізнення (слухова увага, слухове сприймання) на матеріалі диференціації фонем, складів, слів близьких за артикуляцією, звучанням, але різних за змістом (опозиційних)_________________________________________________

повторення  за логопедом складового ряду та виділення  заданого звука______________________________________________________________

Обстеження  навичок елементарного фонематичного  аналізу:

виділення звуків на фоні слова, на слух голосних і приголосних звуків на початку, в кінці, в середині слова________________________________________________________________________________________________________________________________

Обстеження  навичок елементарного фонематичного  синтезу:

складання слів із звуків названих логопедом  в непорушеній послідовності______________________________________________________

Обстеження  навичок фонематичних уявлень:

Підбір  картинок, слів у назві яких є  названий звук __________________________________________________________________

Узагальнений  висновок про розвиток фонематичних процесів

Стан  периферичного мовного  апарату.

Артикуляційний  апарат:

• зуби (нормальні, крупні, дрібні, рідкі, зайві, відсутні, прикус);
• губи (нормальні, товсті, вузькі, вкорочені, з розщілиною, рухливі, малорухливі, парез, рухи виконує повністю, не виконує, з труднощами);
• язик (нормальний, великий, малий, довгий, короткий, вузький, широкий, м’ясистий, рухливий, малорухливий, в’ялий, напружений, рухи виконує правильно, швидко, з труднощами, повільно, з допомогою, не виконує);
• під’язикова зв’язка (нормальна, коротка, довга, прирощена, натягнута, відсутня, рухлива, малорухлива);
• піднебіння тверде ( нормальне, високе, низьке, вузьке, широке, наявність розщілини, повної, часткової, прооперованої, обтюратор, післяопераційні шрами);
• піднебіння м’яке (нормальне, вкорочене, роздвоєне, відсутнє, рухливе, в’яле, напружене, парез повний або односторонній.

Голосовий апарат:

Голос: відсутній; тихий; гучний; гнусавий; шепітний; хриплий; звичайний.

Дихальний апарат:

Дихання фізіологічне; Дихання верхньоключичне; Дихання грудне; Дихання нижньодіафрагмальне (мовне).

Узагальнений  висновок про розвиток мовного апарату дитини

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Биезинь А. П., Бакулис И. П., Брейцис Ю. О сроках восстановительных операций врожденных расщелин лица и неба.- В кн.: Врожденные расщелины губы и неба. М., 1964.

2. Блескина М. П., Висленева М. Г. Методика логопедической работы с больными, страдающими гнусавостью.— В кн.: Методические материалы по лечению расстройств речи. Л., 1966.

3. Бондаренко Н. Д. Влияние анатомических изменений верхней и нижней челюсти на расстройство речи и методы лечения их.— В кн.: Труды научной сессии по дефектологии. М., 1958.

4. Булатовская Б. Я. Организация диспансеризации детей с врожденными расщелинами верхней, губы и неба по Свердловску и Свердловской области.— В кн.: Врожденные расщелины верхней губы и неба. М., 1964.

5. Василевская 3.Ф. Коррекция речи при стоматологическом вмешательстве.— Здоровье, Киев, 1971.

6. Воронцова Т. Н. Логопедическая работа с больными открытой ринолалией. Автореф. канд. дис. М., 1966.

7. Винарская Е. Н., Пулатов А. М. Дизартрия и ее топико-диагностическое значение в клинике очаговых поражений мозга. Ташкент, 1973.

8.  Городилова В. И., Кузьмина Н. И. Устранение недостатков произношения при ринолалии. М., 1961.

9. Дмитриева В. С, Ландо Р. Л. Хирургическое лечение врожденных и послеоперационных дефектов неба. М., 1968.

10. Дубов М. Д. Врожденные расщелины неба. М., 1960.

11. Жинкин Н. И. Механизмы речи. М., 1958.

12. Захарова Н. П. Роль логопедического обучения в плане комплексного лечения детей с врожденными расщелинами неба.— Педиатрия, 1967, № 6.

13. Зееман М. Расстройства речи в детском возрасте/Пер, с чешек, яз. М., 1962.

14.  Евдокимов А. И. Об организации лечения больных с врожденными расщелинами губы и неба в системе стоматологической диспансеризации — В кн.: Врожденные расщелины верхней губы и неба. М., 1964.

15.  Ипполитова А. Г. Логопедические приемы работы при открытой гнусавости и псевдобульбарном параличе. М., 1952.

16.  Ипполитова А. Г. Приемы логопедической работы при открытой гнусавости. М., 1955.

17.  Ипполитова А. Г. Логопедические занятия при ринолалии в дооперационном периоде.— В кн.: Очерки по патологии речи и голоса. М., 1963, вып. 2.

18.  Крицкий А. В. Механизм нарушения речи больных с врожденными расщелинами неба и способы их устранения. — Вопросы клинической стоматологии, 1966, № 1.

19.  Кьяндский А. А. О дифференцировании оперативных и логопедических методов при различных видах врожденных расщелин неба.— В кн.: Врожденные расщелины верхней губы и неба. М., 1964.

20.  Лимберг А. А. Задачи лечебной и научно-исследовательской деятельности в организации комплексной специализированной помощи при врожденных расщелинах губы и неба. — В кн.: Врожденные расщелины верхней губы и неба. М., 1964.

21.  Мануйлов О. Е. Состояние лог-органов при врожденных расщелинах неба. — В кн.: Врожденные расщелины верхней губы и неба. М., 1964.

22.  Мессина В. М. Врожденные расщелины неба (этиология, клиника, лечение). Автореф. докт. дис. М., 1971.

23.  Омельченко Н. А. Косноязычие и его связь с аномалиями зубо-челюстной системы и слухом. М., 1961.

24.  Пиетин X. А. Использование пособий в коррекционной работе с детьми, страдающими ринолалией.— Дефектология, 1975, № 5.

25.  Правдина О. В. Логопедия. М., 1969.

26.  Пьянкова Р. С. Логопедическая работа с детьми, имеющими врожденные расщелины лица и неба.— Дефектология, 1970, № 5.

27.  Репина З. А. Нарушения письма у учащихся с дефектами артикуляционного аппарата. Автореф. канд. дис. М., 1975.

28. http://www.pedlib.ru

29. http://www.psyinst.ru

 
 
 
 

Література після Додатків !!!!!! Поміняй у змісті!!!!!

 

         
Спеціальне навчання дітей із ринолалією включає наступні напрямки роботи: активізація діяльності артикуляційного апарату (різними прийомами в залежності від стану вродженого дефекту); формування артикуляції звуків; усунення назального відтінку голосу; диференціація звуків з метою попередження порушення звукового аналізу; нормалізація просодичного боку мовлення; автоматизація набутих навичок у вільному мовному спілкуванні, а також систематичні вправи з корекції фонематичного сприйняття, формування морфологічних узагальнень, подолання дисграфії.

     У зарубіжній і вітчизняній логопедії  розроблені методичні прийоми щодо усунення ринолалії (Т.В. Волосець, А.Г. Іполітова, І.І.Єрмакова, С.Ю.Конопляста та ін..) 

     Для реалізації дослідження були вирішені наступні завдання:

     1. Проаналізували психолого-педагогічну літературу з обраної проблеми дослідження;

     2. Визначили особливості корекції  порушень звуковимови у дітей  з ринолалією в постопераційний  період;

     3. Розробити методику обстеження (ДОДАТОК Б) мовлення у дітей з ринолалією;

     4. Експериментально дослідили стан  сформованості звуковимови у  дітей із розщілиною піднебіння  і порівняли за допомогою таблиць  і гістограм;

     5. Виділили особливості корекції  порушень звуковимови в постопераційний період.

     Велику  значимість має система, розроблена А.Г. Іпполітовою. Ця система високо результативна при корекції звуковимови у дітей, які не мають відхилень у фонематичному розвитку. А.Г. Іпполітова одна з перших рекомендувала заняття в доопераційний період. Характерним для її методики є поєднання дихальних і артикуляційний вправ, послідовність відпрацювання звуків, обумовлена артикуляційною взаємопов'язаністю.

     Зміст логопедичних занять за методикою А.Г. Іпполітова виділяє наступні розділи:

     1. Формування мовного дихання при  диференціації вдиху і видиху.

     2. Формування тривалого ротового  видиху при реалізації артикуляції голосних звуків (без включення голосу) і фрикативних глухих приголосних.

     3. Диференціація короткого і тривалого  ротового і носового видиху при формуванні сонорних звуків і африкат.

     4. Формування м'яких звуків.

     Своєрідність  методу А.Г. Іполітової полягає в тому, що при викликанні звуку початкову увагу дитини направлено тільки на артикуляцію. На основі даної методики проводилася логопедична робота з дітьми дошкільного віку із ринолалією на базі НВК інтернатного типу для дітей з порушенням розвитку м. Полтави. 

     Методики  корекції звуковимови розробляли С.Л.Таптапова, яка пропонує своєрідний режим мовчання - вимова про себе голосних звуків. Це знімає гримаси і готує вимову без назалізаціі. Рекомендуються вокальні вправи. І.І.Єрмакова – поетапна методика корекції звуковимови і голосу. Нею встановлені вікові особливості функціональних розладів голосоутворення у дітей з вродженими розщілинами і стосовно до них модифіковані ортофонічні вправи. Спеціальна увага приділена післяопераційного періоду і рекомендовані прийоми розвитку рухливості м'якого піднебіння, що запобігають його вкорочення після хірургічної пластики. На вдосконалення методів корекції дефектів мовлення при ринолалії вплинуло дослідження методом рентгенографії. Воно дозволило прогнозувати можливість відновлення функції піднебіння логопедичними прийомами (Н.І. Сереброва).