Політичні конфлікти, шляхи вирішення та профілактики

Ситуація  в країні показує, що, використовуючи недоліки конституційної реформи, Основний Закон намагаються переробити під  найвпливовішу на сьогодні еліту. Постає питання і про ревізію політреформи. Проте слід розуміти, що скасувати  її можна, але відновити моносуб’єктність верховної влади в країні неможливо. Суб’єктами політики, котрі впливають на політичні процеси й державний устрій України, останніми роками стають вищі судові інстанції. 2004 року це був Верховний Суд, згодом – Конституційний. Саме до нього апелюють органи влади та вищі посадові особи держави, і цей орган як інструмент, що впливає на функцію наслідку конфлікту, може реально вирішувати історичну долю України.

Не маючи  досвіду перебування в конфлікті  й виходу з нього, наша країна опинилася в неослабному конфліктному полі. За умов конфліктної політики економіка цілковито залежить від політичних процесів, а регулювання економіки – від політичних інтересів. Це призводить до ігнорування об’єктивних економічних законів. Уплив на політику великих бізнес-груп створює дисбаланс в економічному розвитку окремих регіонів і рівні життя різних соціальних груп, що також сприяє розвитку конфлікту.

Значиму роль в загостренні конфліктів відіграють засоби масової інформації.

А громадянське суспільство не здатне протистояти негативним діям влади через свою слабкість.

Сучасний  політичний конфлікт в Україні можна  визначити як горизонтальний з елементами вертикального режимного конфлікту  інтересів, має ознаки внутрішньодержавної  загальнонаціональної  кризи.

Результати дослідження вказують на те, що політичне конфліктне поле в Україні не знівелюється, поки ініціатива не почне виходити від влади. Політичні конфлікти в Україні повинні бути обмежені не лише за інтенсивністю, а й за своєю тривалістю. Інакше механізми державного управління деформуються до такої міри, що не зможуть підтримувати баланс суспільних інтересів. Існує небезпека, що наслідком конфлікту може стати нова революція, яка призведе до зміни не лише форми правління та системи цінностей, а й до втрати державності, вказують політологи [1].  

Джерела

1. Валевский  А. Failed state Ukraine? – Украинская правда. – 2009. – 19 мая.

2. Глухова  А. В. Типология политических  конфликтов. – Воронеж, 1997. – 152 с.

3. Зиммель  Г. Конфликт современной культуры // Избранное. Т. 1. Философия культуры. – М.: Юрист, 1996. – С. 60–100. 

4. Коваленко  Б. В., Пирогов А. И., Рыжов О.  А. Политическая конфликтология: Для вузов. – М.: Ижица, 2002. –  400 с.

5. Козер Л.  Функции социального конфликта  / Пер. с англ. – М.: Идея-Пресс,  Дом интеллектуальной книги, 2000. – 208 с.

6. Лебедева  М. М. Политическое урегулирование  конфликтов: Подходы, решения, технологии. – М.: Аспект Пресс, 1997. – 272 с.

7. Політологія  / За ред. О. І. Семківа. –  Львів: Світ., 1994. – 592 с.

8. Про внесення  змін до Конституції України: Закон України від 08.12.2004  № 2222-IV. – ВВРУ вiд 14.01.2005.

9. Романенко  Ю., Кузниченко А. Межинституциональная  война. –  http://www.vovremya.info/?art=2577

10. Селезнев  Л.  Политические системы современности: сравнительный анализ. – СПб.: Петрополис, 1995. – 253 с.

11. Фельдман  Д. М. Политология конфликта.–  М.: Стратегия, 1998. – 348 с.