Трудове виховання школярів

       Культура  праці має складну будову. Вона включає культуру 'виробничих умов, культуру трудового процесу і культурно-технічний рівень виробника. При цьому культура виробничих умов і культура трудового процесу складають у сукупності культуру виробництва і виступають об'єктивною основою культури праці (11, 7). Та все ж, незважаючи на умовність і приблизність такого розподілу, він необхідний тому, що дозволяє подати культуру праці в систематичному вигляді. Для того, щоб ця система успішно діяла, потрібен високий рівень вдосконалення кожної з її складових.

       Слід  відзначити також, що в культурі праці виявляються три важливих функції — виховна, економічна та організаційна.

       Виховна функція є необхідною умовою дії всієї системи культури праці і пов'язана," насамперед, з духовною сферою особистості, її розвитком у процесі діяльності, що веде до зростання творчого потенціалу, здібностей і талантів людини як робітника. Чим вища культура праці, тим сильніше проявляється її виховна функція, тим інтенсивніше йде розвиток -людини у процесі трудової діяльності. Зробити кращі зразки праці загальним надбанням, виявити творче ставлення до праці означає піднести ефективність виховної роботи, підвищити культуру праці, підсилити дію виховної функції.

       Економічна  функція культури праці тісно пов'язана з економічними характеристиками трудової діяльності. Наприклад, культура праці безпосередньо впливає на такий важливий економічний показник, як продуктивність праці. Культура праці, насамперед, через її економічний аспект передбачає оволодіння особистістю певним рівнем економічної культури. Не може бути високої культури без знань економіки, без умінь їх застосовувати. Одним із проявів зв'язку культури праці з економічною культурою є прагнення дотримуватися економії в роботі.

       Організаційна функція культури праці є наслідком  того, що сучасне виробництво володіє  високим ступенем удосконалення (розподілу та інтеграції праці) і тому неможливе без суворої організації. Це виявляється в підвищенні відповідальності як риси суспільних відносин, свідомої дисципліни та ін., формуванні розвинутої колективності (1, 5).

       Добра організація праці дає змогу найкращим чином проявити себе у виробничому процесі, створює сприятливі умови для виховного впливу, збільшує її ефективність, якість продукції.

       Дуже  важливою, зазначає А.Анісімов, і надзвичайно  складною для робітника є пізнавальна  функція культури праці. Основу її складає  те, що трудова діяльність є активним , творчим процесом, спрямованим на перетворення матеріального світу. Форми цього процесу є водночас і соціальними формами відображення, сприйняття і розуміння всесвіту людиною. Людина представлена в культурі як саморозвивальна істота, як суб'єкт і одночасно як результат особистої діяльності.

       Психологічні  основи діяльності розкриті в працях видатних психологів Л.Виготського, О.Леонтьєва, С.Рубінштейна та ін. Діяльність як особлива форма активності людини, на їх думку, підпорядковується визначеним еуспільно-історичним умовам і обумовлена певною системою відносин. О.Леонтьєв вказував на те, що «...діяльність людського індивіда є системою, що включається в систему відносин суспільства. Без цих відносин людської діяльності не існує» (6, 82).

       Дійсно, створюючи світ речей, людина одночасно створює себе, вдосконалює свої сили і здібності, розширює -рамки спілкування, формує нові потреби і засоби їх задоволення. Педагоги П.Блонський, А.Луначарський, А.Макаренко, В.Сухомлинський, Шацький у своїх працях відводили важливе місце розгляду культури праці.

       П.Блонський  підкреслював органічний зв'язок двох важливих сторін гармонійного розвитку особистості — політехнічної освіти і розумового виховання учнівської молоді. Він зазначав, що «політехнічне і розумове виховання повинно бути тісно сплетене і політехнізм повинен бути пов'язаний з природознавством і суспільними науками» (2, 358). На думку П.Блонського, у кожного трудівника необхідно сформувати систему за-гальнотрудових умінь та навичок, які знайдуть своє відображення: в уміннях розподіляти загальну роботу між окремими співробітниками; бути передбачливими і уміти використовував ти умови праці; відзвітуватися у своїй роботі та ін. (З, 146). ,

       У дещо іншому, індивідуальному аспекті  підійшов до цього питання С.Шацький, який вважав, Що «головним є уміння працювати і використовувати свої знання для здійснення простих життєвих завдань, турбуватися про своє здоров'я, фізично і розу-;мбвО працювати, складати план своєї роботи і перевіряти його на ділі» (11, 295). Тобто такий підхід забезпечував Можливість формування елементів культури праці, стимулював би зростання та реалізацію творчих сил особистості.

       Великого  значення принципам трудової політехнічної  школи надавав А.Луначарський, який активно виступав за проведення політехнічної осві-^ги-в-життя. Він вважав, що в політех— нічній школі повинен бути тісний зв'язок між вивченням основ наук і умінням практично використовувати знання в промисловості і сільському господарстві.

       Розглядаючи політехнічну освіту як один із ефективних засобів гармонійного розвитку особистості, А.Луначарський надавав великого значення підготовці учнів до'трудової діяльності не лише в галузі індустрії, айв інших галузях людської діяльності. На його думку, саме політехнічна освіта дасть змогу учням, .які досягли певного віку, вибрати для себе будь-яку галузь виробництва, оскільки політехнічна трудова основа потрібна в різних галузях людської діяльності^

       Важливим  досягненням вітчизняної педагогіки в питанні виховання культури праці стало висування принципу виховної ролі колективної праці. Розробляючи цю проблематику, А.Мака-ренко створив основи теорії виховного колективу, які відіграли головну роль в організації школи. Він вважав, що «...спільне трудове зусилля, робота в колективі, трудова допомога людей та постійна їх взаємна трудова залежність тільки й можуть створити правильне ставлення людей один до одного» (8, 388).

       На  думку А.Макаренка, сама праця в колективі під умілим керівництвом вчителя формує елементи її культури, що знадобляться учням в їхній подальшій творчій діяльності.

       У творах В.Сухомлинського велика увага приділялася вихованню культури праці: «...Трудова культура — це такий ступінь духовного розвитку, коли людина не може жити без праці, ...коли праця наповнює її життя високим натхненням, духовно збагачує життя колективу» (14, 166).

       Підготовка  молодого покоління до участі в праці, формування морального ставлення до неї можуть здійснюватися лише в ході загального процесу морального виховання. В.Сухомлинський вважав, що «праця лише тоді стає виховною силою, коли вона збагачує інтелектуальне життя, наповнює багатогранним змістом розумові, творчі інтереси, одухотворює: моральну цілісність і звеличує естетичну красу особистості і колективу» (Ю, 301).

       З цього можна зробити висновок, що трудове виховання підростаючого покоління починається з прйщегілей-ня моральних уявлень про цінності життя, розвивається і закріплюється у формах власної праці. Таке розуміння видатним педагогом проблеми трудового виховання відкриває можливості нинішніх пошуків і дискусій з питань культури праці учнів загальноосвітніх шкіл.

       У системі трудового виховання  учнівської молоді  визначальною "ланкою є навчально-виховний процес у загальноосвітній школі, оскільки тут      

починається свідома  трудова діяльність школяра: навчальна праця, суспільне корисна, продуктивна праця, технічна і наукова творчість. При його правильній організації у школярів формуються науковий світогляд, почуття суспільного обов'язку, активізується пізнавальна-діяльність, виховується культура праці.

       Можливості  для розвитку особистості закладені в змісті і характері праці, її результатах. Порівняння компонентів виробничого процесу в різних галузях народного господарства та навчально-трудової діяльності учнів свідчить про принципову схожість структурних схем. Так, в обох процесах є предмети і засоби праці, технологія, організація, які в кінцевому підсумку завдяки трудовим функціям особистості забезпечують продукт праці.

       Оволодіння  прийомами роботи з конкретними  знаряддями праці ставлять перед учнями конкретні вимоги, спонукають до набуття нових знань, умінь та навичок як елементів культури праці, до розвитку здібностей і відповідних творчих якостей особистості.

       Виховання культури праці молодших школярів— це насамперед засвоєння знань, які переходили б у гнучкі уміння, раціональні способи, щоб навчальний результат уроку поєднувався з розвитком пізнавальних здібностей учнів; це гуманізація взаємовідносин у класному колективі, застосування групової роботи, ігрових ситуацій, які імітують реальний трудовий процес, і поопераційні контрольно-оцінні уміння як обов'язкова умова повноцінності навчання. Адже будь-який контроль тісно пов'язаний ^оцінкою, оскільки^ в процесі "контролю над виконанням трудового завдання не тільки визначається ступінь - правильності дій і результатів, а й висловлюються оцінні судження щодо якості роботи.

       Щоб ефективно виховувати елементи культури праці учнів початкової школи, вчитель повинен опанувати на творчому рівні нові методики, досягти взаємозв'язку навчального, розви-вального й мотиваційного компонентів навчальної діяльності, утверджувати гуманні взаємовідносини в класі, активно використовувати різні форми співробітництва з учнями-. Для цього в процесі підготовки до проведення уроків трудового навчання потрібно не лише орієнтуватися на його зміст, а й водночас продумувати, як це зробити з найбільшою користю для розвитку творчої особистості учня, позитивного ставлення його до навчання і уміння вчитися. Це створює найкращі передумови для розвитку пізнавальних інтересів і потреб, виховує елементи культури праці молодших школярів, підготовлює їх до другого ступеня навчання в загальноосвітній школі.                                                                                                                                                                                                                  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Література

       1.  Анисимов А.С. Культура труда  современного рабочего. — М.: Профиз-дат, 1985. — 80 с.

       2.  Блонскіїй П.П. Избраннье педагогические: сочинения

       3.Блонский  П.П. Педагогика. — М.: Ра-ботник  просвещения, 1922. — 164с.

       4.Десноков  Д.И. Исторический матери-ализм.  — М.: Просвещение, 1964. — С.-344—346.

       5. Келле В.Ж., Ковальзон М.Я. Теория  й история. — М.: Знание, 1981.

       6.Леонтьев А.Н. Деятельность. Созна-ние, Личность.— М., 1975. — 304 с.

       7; Липский В.Н. Зстетическая культура  й личность. —• М.: Знание, 1987. —128 с.                                                                                                                                                                                                                                             

       8.  Макаренко АС. Твори в 7-ми т.  Т.4. Книга для батьків. Лекції  про виховання дітей. Виступи з питань сімейного виховання. — К.: Рад. школа, 1954.—,524с.

       9.  ПроблемьІ философии культурьі:  Опьіт историко материалистического  анализа. — М.: Мьісль, 1984. — 325 с.

       10.Сухомлинський  В. О. Вибрані твори. В 5-ти  т.- Т.4. — К.: Рад. школа, 1976. —640с.

       11. Шацкий С. Т. Педагогическйе  сочинения в 4-х т. Т.Іі — С. 295.      :

12. Щербак Ф.М. Профессионально-нравственная культура труда. — М.: Знание, 1985. — 64 с.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РУЧНА ХУДОЖНЯ  ПРАЦЯ

       ТА  ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ.

       (Чумак  О.,”Рідна школа”-2000-№3,с.57-59) 

       Під впливом соціально-економічних змін в Україні почалося цілеспрямоване відродження культурної спадщини народу, а разом з ним і Зростання зацікавленості школярів, учнів, студентів традиційними видами народних промислів. Нові техню-логії трудового навчання спираються на принцип варіантності програм, методів і організаційних форм освіти. Програми з трудового навчання типові і-вони містять обов'язковий мінімум вимог до виховання, освіти і .навчання. Складаючи календарні плани відповідно до регіональних вимог, учителі зберігають основні вимоги до знань, умінь та навичок. Щоб їх досягти, необхідно постійно поновлювати та удосконалювати наявне обладнання, оскільки не кожна школа має змогу нині придбати нове.

       Трудове навчання, як відомо, повинно спрямовуватись на розвиток творчих задатків школярів, розвивати здібності до конструювання, удосконалення вже відомого. Сучасним вимогам і потребам в нинішніх умовах відповідає ручна художня праця.