Соціалізація дітей молодшого шкільного віку в умовах фольклорно-танцювального середовища

Такі засоби як театралізована діяльність, хореографічні вправи, словесна творчість, ігри спонукають розвиткові здібностей оволодіти власним тілом, психомоторикою, координованості, пластичності, передбачають перетворення почуттів, образів у думки, сприяють розвитку міміки, пантоміміки та семантики рухів.

У ході дослідження ми переконались, що основним індикатором виявлення творчої роботи молодших школярів є рух (міміка і пантоміма). А важливим у формуванні творчої уяви та мислення є фантазування у дітей, що має тенденцію швидко переходити у дію чи вчинок. Діяльність уяви і фантазії має різноманітні прояви у різних дітей. Самостійне створення супроводу до запропонованих пісень, казок, картин (вокальні імпровізації, пластичні рухи), колективне створення музичних загадок, казок, їх інсценізація – ці та інші форми фольклорно-танцювальної діяльності забезпечують необхідні емоційні умови для творчого розкріпачення і самовираження дітей, реалізації ними своїх прагнень до дій у певних виявленнях (словах, рухах, міміці, жестах, музичних, художніх творах тощо).

                                          ВИСНОВКИ

Таким чином, дослідивши процеси соціалізації учнів початкових класів у фольклорно-танцювальному середовищі, дійшли таких висновків:

– проблема дослідження соціалізації особистості молодших школярів завжди доповнюється новими аспектами. Особливе значення для досліджень педагогічних аспектів соціалізації має, розгляд її як процесу соціального учнівства і послідовного засвоєння ролей, місця в цьому процесі розуміння зразків і моделей, системи цінностей.

Під поняттям «соціалізація» розуміють прийняття індивідом групових норм, "прийняття особистістю переконань, цінностей і норм вищого чи нижчого статусу, характерних для груп, членства в яких особистість домагається. Ідеальні умови для реалізації зміни соціальної позиції виникають при застосуванні ігрових методів виховання, де зміна ігрової ролі відповідає й зміні соціальної позиції вихованця;

– головна особливість творчої особистості – потреба у творчості, яка стає життєвою необхідністю. Суттєвим для педагогіки є розуміння дитячої творчості як процесу засвоєння матеріальних і духовних цінностей, що накопичені людством. Саме за таких умов і формуються якості творчої особистості. Орієнтація в якостях творчої особистості дає змогу своєчасно виявити творчі здібності, зосередити увагу на їх розвитку, застерегти їх від згасання.

Для того, щоб визначити методику проведення різнобічної музичної роботи, у тому числі і танцювально-фольклорної, необхідно перш за все вияснити потенційні можливості дітей, враховуючи вплив факторів соціального оточення. Принцип зміни соціальної позиції учня передбачає закладання в соціальну технологію виховного процесу умов, які дають вихованцеві змогу обирати різні соціальні позиції (різні ролі й статусні стосунки з іншими), вільно переходити від однієї з них до іншої. Ідеальні умови для реалізації зазначеного принципу виникають при застосуванні ігрових методів виховання, де зміна ігрової ролі відповідає й зміні соціальної позиції вихованця;

– ігри фольклорно-танцювального спрямування користуються незмінною любов’ю у дітей. Вони споріднені з театралізованою виставою. Ці ігри, які синтезують розливальний потенціал ігрової та мистецької діяльності, відіграють нічим не замінну роль пізнавальних і творчих здібностей дітей. З погляду сучасних вчених-мистецтвознавців, такі ігри, гра уяви, гра-фантазування – це вид дитячих ігор, специфічний вид дитячої діяльності, що займає проміжне місце між власне грою, з одного боку, і дитячою творчістю, з іншого.

Мистецтво хореографії має значні можливості у вихованні школярів, особливо молодшого шкільного віку, оскільки танець, а також пов'язані з ним ігри, вправи з рухами, співом тощо розвивають розумові й фізичні здібності дітей, їхні почуття й творчу фантазію.

Завдяки участі в музичних іграх, танцях учні мають чудову можливість доторкнутися до джерел українського народного мистецтва, а також традицій народів світу. Танцювальний етнографічний матеріал, що є зразком норм поведінки, музичної та хореографічної культури українського народу, сприяє розвитку національної свідомості, патріотичних почуттів. Різноманітні ігри, лічилки, казки, пісні, що залучають дітей до фольклору, - це доступна й цікава форма навчання і виховання.

Соціалізація молодших школярів засобами спеціального впровадження театралізованих ігор, музично-ритмічних рухів у процес навчання суттєво впливатиме на підвищення рівня їхнього творчого розвитку та естетичної культури, яке допоможе задовольнити їх творчі потреби і заповнити їх дозвілля цікавою художньо-творчою діяльністю.

                     Список використаної літератури

1. Андреев В.В. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. Основы педагогики творчества. – Казань, 1988. – 237 с.

2. Андрушків Б.М. Хліб для розуму. – Тернопіль: Мальви, 1995, – 100 с.

3. Антонова В.В. Музичні ігри, танці і вправи. – К.: Освіта, 1981. – 152 с.

4. Бернштейн Н.А. О построении движений // Вопросы музыкальной педагогики. – 1980. – № 2. – с. 17-18.

5. Бех І.Н. Гуманістична педагогіка у траєкторії виховання особистості // Виховання і культура. – 2001. – № 1. – с. 9-13.

6. Верховинець В.Н. Весняночка. Ігри з піснями для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. – К.: Музична Україна, 1989. – 343с.

7. Ветлугіна Н.О. Музичний розвиток дитини. – К.: Музична Україна, 1978. - 256 с.

8. Власюк Є.М. З досвіду використання гри у навчанні // Початкова школа. – 1996. – № 11. – с. 18-20.

9. Дорошенко Т.В. Ігри у навчанні музики // Початкова школа. – 1996. – № 4.– с. 38-41.

10. Дорошенко Т.В. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації // Початкова школа. – 2001. – № 4. – с. 34-37.

11. Жовчак З.В. Виховання школярів засобами мистецтва // Мистецтво та ос віта. – 2004. – № 3. – с. 18-20.

12. Ковалів В.Л. Методика музичного виховання на релятивній основі. – К.: Музична Україна, 1973. – с. 3-55.

13. Лейтес Н.Б. Возрастная одарённость школьников // Прикладная психология и психоанализ. – 2002. – № 2. – с. 60-74.

14. Матюшин А.К. Концепція творческой одарённости // Вопросы психологи. – 1989. – № 6. – с. 29-33.

15. Маслоу А. Самоактуалізація // Виховання і культура. – 2001. – №1. – с. 88-92.

16. Ригина Р.С. Уроки музыки в начальных классах. – М.: Просвещение, 1979.

17. Рогозіна В.О. Особливості методики розвитку творчих здібностей молодших школярів // Мистецтво та освіта. – 1997. – № 2. – с. 8-10.

18. Самолдіна К. Використання рухів на уроках музики в загальноосвітній школі // Музика в школі. – 1980. – Вип.. 6. – с. 31-35.

19. Силіна Г.Т. Питання формування творчої активності дітей молодшого шкільного віку в педагогічній літературі кінця ХІХ початку ХХ століття // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Херсон, 2001. – № 14. – с. 39-43.

20. Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня. – К.: Поліграф книга, 1996. – 406 с.

21. Уланова С.І. Світоглядно-методологічні основи формування музично-естетичної культури // Художня освіта і проблема виховання молоді. Зб. наук. статей. – К.: Міносвіти України, ІЗМН, 1997. – с. 3-11.

22. Шинкаренко А.І., Лупак Н.І. Розучування пісень з музично-ритмічними рухами // Початкова школа. – 1989. – № 3. – с. 55-57.

23. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=30823

              - 2 -