Соціалізація дітей молодшого шкільного віку в умовах фольклорно-танцювального середовища

Міністерство освіти і науки України

Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського

Інститут педагогічної освіти

Тема:

«Соціалізація дітей молодшого шкільного віку в умовах фольклорно-танцювального середовища»

Курсова робота

з педагогіки

студентки 335гр.

Кузніцової Олександри

Науковий керівник:

к. п. н., доцент

Желан А.В.

              Миколаїв 2009

ЗМІСТ

Вступ                                                                                                                        3

Розділ І. Творчість як основа індивідуальності дитини                                      6

1.1. Система художньо-естетичного виховання у процесі                

соціалізації молодших школярів                                                              6

1.2. Характеристика основних структурних компонентів

танцювальної діяльності дітей молодшого шкільного віку                 10           

Розділ 2. Методичні аспекти соціалізації учнів початкової школи

на основі етнічної та хореографічної творчості                                               18                        

2.1. Значення театралізованих ігор як різновиду фольклорно-

танцювального середовища у соціалізації молодших школярів          18

2.2. Методика розвитку творчих здібностей учнів початкової

школи в процесі використання фольклорно-танцювальних

ігор на уроках музики                                                                               25

Висновки                                                                                                              34

Список використаних джерел                                                                             36

                                                ВСТУП

На сучасному етапі все більше уваги приділяється пошуку перспективних підходів до вирішення проблеми соціалізації процесу виховання, стимулювання пізнавальної активності учнів, накопиченню досвіду їхньої творчої діяльності. У реалізації цього складного процесу важлива роль належить мистецтву, що допомагає дітям глибше пізнати себе, свій внутрішній світ, спонукає до самовдосконалення.

Одним із найважливіших завдань сучасної школи є формування творчої, мислячої особистості. Головною метою школи, як зазначено в Концепції загальної середньої освіти, є створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу та таких індивідуальних здібностей особистості, які забезпечать їй досягнення життєвого успіху. Тому зараз все більше уваги приділяється питанням творчого розвитку дітей, де головним завданням виступає розвиток їх творчих здібностей засобами мистецтва, у тому числі фольклорно-танцювального.

Музика та хореографія є мовою серця, найніжніших почуттів, світу емоцій людини. Вони дають поштовх для внутрішнього переживання і уяви. Це внутрішнє відчуття та переживання викликає бажання передавати музику в дії, міміці, жестах, рухах, співі, грі, створювати нові образи. Ось чому елементарними основами музичної освіти повинні володіти всі без винятку, і найперше завдання нашого часу полягає у тому, щоб знайти найефективніші форми і методи розвитку творчих здібностей дітей.

У молодшому шкільному віці важлива роль належить самовираженню дітей через власну художньо-творчу діяльність. Враховуючи психофізіологічні особливості школярів цього віку – необхідно залучати їх до творчої діяльності в музичному, хореографічному, образотворчому, театральному та інших видах мистецтва.

На наш погляд, необхідно більш детальніше дослідити процес розвитку творчих здібностей дитини та виявити найбільш ефективні засоби його активізації. А, оскільки, найкраще творчі здібності дітей виявляються у грі, яка, поряд з навчальною, є провідним видом діяльності молодших школярів (особливо шестирічних учнів), то пропонуємо увійти у світ мистецтва і розвивати творчість школярів шляхом створення на уроках в початкових класах театралізованої гри з використанням фольклорно-танцювальної діяльності. У цьому полягає актуальність теми.

А темою нашого дослідження є: «Соціалізація дітей молодшого шкільного віку в умовах фольклорно-танцювального середовища».

Об’єкт дослідження – процес соціалізації учнів початкової школи на основі етно-хореографічної діяльності.

Предмет дослідження – фольклорно-танцювальні середовище як засіб самовираження, активізації розвитку творчих здібностей молодших школярів.

Мета дослідження – дослідити систему фольклорно-танцювальної ігрової діяльності, яка забезпечить соціалізацію дітей молодшого шкільного віку.

Завдання дослідження:

–    вивчення теоретичних основ соціалізації молодших школярів;

– визначення головних показників творчого розвитку учнів початкових класів завдяки зображувально-виражальним видам мистецтва;

–   з’ясування впливу етно-хореографічного середовища на розвиток особистісних якостей дітей.

Викладена нижче робота має таку структуру: «Вступ»,                                                                                    «Розділ І. Творчість як основа індивідуальності дитини» (підрозділи: «1.1. Система художньо-естетичного виховання у процесі соціалізації молодших школярів», «1.2. Характеристика основних структурних компонентів танцювальної діяльності дітей молодшого шкільного віку»), «Розділ 2. Методичні аспекти соціалізації учнів початкової школи на основі етнічної та хореографічної творчості» (підрозділи: «2.1. Значення театралізованих ігор як різновиду фольклорно-танцювального середовища у соціалізації молодших школярів», «2.2. Методика розвитку творчих здібностей учнів початкової школи в процесі використання фольклорно-танцювальних ігор на уроках музики»), «Висновки», «Список використаних джерел».

Під час дослідження теми автором опрацьовано наукові роботи В. Андрєєва, Ю. Бабанського, Н. Ветлугіної, В.Верховинця, І. Беха, Д. Богоявленської, З. Жовчак, В. Загв’язінського, Л.Когана, Н. Кузьміної, П. Коваль, Г. Сіліної, С.Сисоєвої, Н. Лейтес, у яких підкреслюється, що мистецтво збагачує свідомість учнів прикладами високого гуманізму, формує стійку систему цінностей у процесі творчої діяльності і породжує прагнення до творчої самореалізації.

Розділ 1. Творчість як основа індивідуальності дитини

1.1. Система художньо-естетичного виховання

у процесі соціалізації молодших школярів

Що ж таке взагалі – соціалізація?

Поняття "соціалізація" (від лат. socialis – суспільний) дедалі частіше використовується як наукова категорія представниками широкого спектра наук – філософії, соціології, психології, політології, педагогіки та ін.

Соціалізація – це прийняття індивідом групових норм, "прийняття особистістю переконань, цінностей і норм вищого чи нижчого статусу, характерних для груп, членства в яких особистість домагається

Основними інститутами соціалізації визнають систему освіти й виховання. Виховання є провідним і визначальним початком соціалізації. Ядро виховання складає процес передавання нагромаджених минулими поколіннями знань і культурних цінностей, тобто освіта.

Принцип зміни соціальної позиції учня передбачає закладання в соціальну технологію виховного процесу умов, які дають вихованцеві змогу обирати різні соціальні позиції (різні ролі й статусні стосунки з іншими), вільно переходити від однієї з них до іншої. Ідеальні умови для реалізації зазначеного принципу виникають при застосуванні ігрових методів виховання, де зміна ігрової ролі відповідає й зміні соціальної позиції вихованця.

Соціальне середовище, в якому формується особистість, треба розуміти не тільки як оточення, але й як систему можливостей, вимог та очікувань, яка виконує конструктивні й диригентські функції щодо цього процесу. Це множина викликів та очікувань складним чином відображається в самій архітектурі свідомості та почуттів особистості, у наборі алгоритмів, стандартів та правил поведінки й діяльності, в її пізнавальній структурі.

Мірою наростання значимості середовища для індивіда, тобто мірою наростання його причетності, включеності в середовище (соціаліз), збільшуються потужність, різноманітність і витонченість особистісно-формуючих впливів оточення на особистість. Процесс соціалізації, таким чином, набуває автентичного характеру. Додавши до цього аналіз наслідків впливу особистості на середовище, здобуваємо можливість аналізу соціалізації з точки зору самодіяльності, самої творчості людини.

Таким чином, формування та розвиток особистості і її ставлення як соціальної істоти виявляють себе як фактично тотожні речі. Але тотожні як два полюси кола взаємодії, де кожен відображає іншого, спирається на іншого, містить його в собі, тобто як два полюси, які перебувають у  безперервній динаміці взаємо переходу, внутрішнього потенціалу особистості та завдань і простору її соціального самоздійснення[23].

Цілісна педагогічна система художньо-естетичної освіти та виховання включає такі складові [21: 4]:

- змістовно-цільова - цілі (у соціальному й особистісному вимірах), принципи і завдання, зміст навчання і виховання;

- функціонально-процесуальна (педагогічні засоби, форми, методи і прийоми, способи взаємодії, педагогічні технології);

- результативно-оцінна (критерії оцінювання проміжних і кінцевих результатів навчання, інтегральні показники художньо-естетичної вихованості, гуманістична експертиза педагогічної системи загалом).

Система художньо-естетичної освіти та виховання включає структурні компоненти [там само]:

1. Базовий освітньо-виховний компонент, що передбачає навчання, виховання й розвиток учнів під час вивчення предметів та курсів освітньої галузі «Мистецтво - Естетична культура» і складається з двох частин:

а) інваріантної частини, представленої предметами і курсами базового навчального плану державного освітнього стандарту, які мають опановуватися всіма учнями, незалежно від типу навчального закладу і профілю навчання (предмети «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво» або інтегрований «Мистецтво», курс «Художня культура», «Естетика»).

б) варіативної частини, що складається з елективних предметів і курсів, які вводяться до робочих навчальних планів конкретного навчального закладу відповідно до можливостей і потреб педагогічного колективу, учнів, батьків («Хореографія», «Основи театру і кіно», «Українське декоративно-ужиткове мистецтво», «Дизайн», «Комп'ютерна графіка» тощо).

Зупинимось на фольклорно-танцювальному аспекті художньо-естетичного  навчання та виховання.

Мистецтво хореографії має значні можливості у вихованні школярів, особливо молодшого шкільного віку, оскільки танець, а також пов'язані з ним ігри, вправи з рухами, співом тощо розвивають розумові й фізичні здібності дітей, їхні почуття й творчу фантазію. У системі естетичного виховання воно недооцінюється, тому предмет «Хореографія» не набув статусу базової дисципліни інваріантної частини навчального плану в загальноосвітній школі і викладається за рахунок варіативної частини - як предмет за вибором. Елементи ритміки та хореографії застосовуються на уроках фізичного виховання, музичного мистецтва, у позаурочній діяльності учнів.

Завдяки участі в музичних іграх, танцях учні мають чудову можливість доторкнутися до джерел українського народного мистецтва, а також традицій народів світу. Танцювальний етнографічний матеріал, що є зразком норм поведінки, музичної та хореографічної культури українського народу, сприяє розвитку національної свідомості, патріотичних почуттів. Різноманітні ігри, лічилки, казки, пісні, що залучають дітей до фольклору, - це доступна й цікава форма навчання і виховання.

Складнощі екологічного і економічного характеру в нашій країні вплинули на загальний стан здоров'я школярів, що зумовило низький рівень їхнього фізичного розвитку. Рухова діяльність є необхідною, оскільки рухи всіляко зміцнюють організм. Процес хореографічного виховання добре впливає на подолання труднощів у стосунках між хлопчиками і дівчатками. Сумісне виконання танців, зокрема парних, участь у масових іграх і забавах вчить доброзичливому та уважному ставленню один до одного, формує риси гуманності, людяності. Емоційно забарвлена музика, різноманітність видів танців зацікавлюють і приваблюють учнів шкільного віку. Практичне оволодіння хореографічними навичками сприяє розвитку творчої активності, фантазії та уяви, здібності до імпровізації.

Таким чином, виховні можливості хореографічного мистецтва визначають його вплив на основні сфери розвитку особистості - світоглядної, морально-етичної, інтелектуальної, емоційно-почуттєвої, комунікативної та ін.

Навчально-виховними завданнями художньо-естетичного виховання школярів засобами хореографії у навчальній діяльності є [21:8]:

- ознайомлення з елементами культури (історичними, географічними фактами, середовищем, звичаями, традиціями) народів України, світу;

- формування гуманістичних загальнолюдських цінностей, характерних для сучасного громадянина світу;

- формування пізнавального інтересу до мистецтва, зокрема музичного і хореографічного, виховання потреби у сприйманні й інтерпретації музичних творів і хореографічних вистав;