Практичні рекомендації щодо виховання культури спілкування

Не  говори того, на що в тебе немає достатніх  підстав;

Вибудовуй докази послідовно та аргументовано.

• Постулат мовної інформативності мови

   Говори  ясно та коротко;

Говори  так, щоб тебе не можливо було б тлумачити по – іншому;

Використовуй  мовні кліше у відповідності  з нормативними правилами стилю  мови, який прийнятий в даній ситуації.

      Отже, слідування цим постулатам, чистота та ясність мови, підбір слів відіграють велику роль в адекватності її розуміння у вихованні загальної культури мовця. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки  до другого розділу 

     Формування  навичок культури спілкування не повинне обмежуватись епізодичними вправами і завданнями, воно потребує розвитку і вдосконалення протягом вивчення всього курсу української  мови.

     На  мій погляд даній проблемі приділяється невиправдано мала увага як в освітньо - виховних закладах, так і в державі в цілому. Засоби масової інформації, маючи величезні можливості формувати у людини смак до справжньої високої культури взаємостосунків між людьми, нехтують цією можливістю і використовують дане їм право впливу на суспільство, часто в протилежному напрямку, потураючи розвитку масової антикультури. Кіноекрани та екрани телевізорів заполонили третьосортні бойовики  і на глядача ллються брутальні слова, огидні вирази. Саме так сприймається сьогодні низька культура спілкування між людьми у громадських місцях, в сім’ях. Це не може турбувати суспільство. Тому дана проблема є актуальною в нашому суспільстві.

     Слідування  вищезазначеним постулатам, чистота  та ясність мови, підбір слів відіграють велику роль в адекватності її розуміння у вихованні загальної культури мовця. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

     Отже, культура спілкування – це характеристика міжособистісних контактів, індивідуальної форми взаємодії людей, у процесі якої відбувається обмін думками, ідеями, досвідом, почуттями. Вона залежить від рівня морального розвитку особистості, її вміння організовувати комунікабельну діяльність у формах, закріплених у правилах і нормах культурної поведінки, вироблених суспільством. Культура спілкування включає мовну культуру, комунікабельність, емпатія, доброзичливість, толерантність, імідж, повагу до людської гідності, уміння висловлювати власні думки й вислуховувати співрозмовника тощо.

     Без спілкування між людьми не можна  розв’язати проблеми соціалізації підростаючого покоління. Набуття особистістю соціального досвіду, засвоєння норм поведінки в суспільстві, моральна підготовка до виконання трудової й суспільно – корисної діяльності, здатність адаптуватися в колективі тощо – все це неможливо без спілкування між людьми.

     Якщо  ми прагнемо збудувати цивілізовану державу, то недостатньо одних заяв про це. Ми над усе мусимо бути цивілізованими людьми, а першим проявом  цього і є культура спілкування. А тому сім’я, навчально – виховні  і культурно – освітні заклади повинні , формуючи особистість, розвивати в ній такі морально – психологічні якості як уважність, чуйність, вміння бачити моральну сторону своїх і чужих дій і вчинків, витримка, володіння собою, здатність стримувати негативні емоції,вміння слухати іншу людину, передбачити можливі наслідки своїх слів, дій, вчинків. Саме тому і необхідне глибоке і об’ємне вивчення предмету «Культура і мистецтво спілкування».

     Окремі  фрагменти даного предмету знаходять  своє відображення в змісті таких  дисциплін як психологія, менеджмент, психологія управління, етика та ін. але в складі цих дисциплін проблема культури спілкування не має конкретно – цільового спрямування, яке було б визначальним.

     Культура  і мистецтво спілкування не самоціль, а дорогоцінний здобуток людини. Це засіб духовного розвитку і вдосконалення особистості,яка прагне до відчуття власної гідності.

     Проблема  формування культури спілкування потребує подальшого дослідження, недостатня розробленість  цієї проблеми в шкільній практиці вказує на необхідність створення експериментальної методики, спрямованої на формування в школярів культури спілкування.

Список  використаних джерел: 

1. Бодолаев  А. А. О взаимосвязи общения и отношения // Вопросы психологи. – 1994. - №1. – С. 122-127

2. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 576 с.

3. Гамрецький І.М. Толерантність і духовна безпека молоді // Рідна школа. – 2005. - №4. – С.26 – 29.

4. Дослідження  причин і форм девіантної поведінки  учнів та шляхи її запобігання і подолання // Світ виховання – 2007. - №6. – С26-29

5. Дорошенко В. Ю., Л. И. Зотова, В. Н. Лавриненко и др. Социальная психология и этика делового общения: Учеб. пособие для вузов. – М.: Культура и спорт. ЮНИТИ,1995. – 160 с. 

6. Державна національна програма «Освіта» // Україна ХХІ століття / К. – 1994. – 564 с.

7. Жайворонок В. В. Українська мова в професійній діяльності: Навч. посіб. – К.: Вища шк.., 2006. – 431 с.     

8. Основы педагогического мастерства / Под ред. И. А. Зазюна. – М.:1989. – 302 с.                          

9. Зимняя И. А., Боженко Б. Н., Кравченко Т. А., Морозова Н. А. Общая культура человека в системе требований государственного образовательного стандарта. – М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 1999. – 67 с.

10. Зимняя И. А. Психология слушания и говорения / Автореф. дисс. на соиск. уч. степени д-ра психол. Наук. – М., 1973. – 368 с.

11. Зимняя И. А. Психология слушания и говорения /Автореф. дисс. на соиск. уч. степеня д-ра психол. наук кн. 1. – М., 1993. – 32 с.

12. Зимняя И. А. Психология обучения народному язику. – М.: Руский язык, 1989. – 220 с.

13. Кон И. С. Психология старшеклассника: Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1980. – 321 с.

14. Концепція національного виховання // Рідна школа. – 2003. – 11. – С.27–34.

15. Культура  спілкування : для учнів 5-11 класів // Психолог. – 2003. -№48. – С.13-20.

16.Коммуникативная культура человека как объект специального формирования в воспитании // Классный руководитель. – 2002. – №5. –  
С.132 – 143.

17. Мацько Л. І. Стилістика української мови. – К.: Вища шк., 2003. – 464 с.

18. Мачуська І. М. Формування культури спілкування суб’єктів навчально – виховного процесу // Педагогіка і психологія. – 1997. - №3. – С.97 – 105.

19. Панасюк А. Ю. Управленческое общение. – М. : Экономика, 1990. – 112 с.

20. Победоносцев К. П. Воспитание характера в школе // Педагогика. – 1999. №8. – С. 80-84

21. Смелкова З. С. Деловой человек. Культура речевого общения // Пособие словарь – справочник. – М.: Кубка, 1997. -187 с.

22. Тюлюлюкина Т. Н., Анпилогова Л. В. Пути формирования общения студентов в учебно – воспитательном процессе вуза. // Сб. Учебная, научно-производительная и инновационная деятельность высшей школы в современных условиях. – Оренбург, 2000. – С.134-135

23. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Видавничий центр «Академія»,2001. – 528с.

24.Формирование  культуры поведения підростка  в следствии проэктивной ситуации // Народное образование. – 2008. - № 8. С.262-266.

25. Ягупов  В.В. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.:Либідь, 2002. -560 с.