Конкурентоспроможність товару

     Якщо  Кі > 100, то товар перевершує за конкурентоспроможністю зразок, якщо Кі < 100 - поступається, а коли Кі = 100 - на одному рівні.

     Отже,  Кі > 100, виходячи з цього можна зробити висновок, що на ВАТ «Лубенському молочному заводі», ВАТ «Житомирському маслозаводі»  і  ВАТ «Кременчуцькому міськмолокозаводі» товар перевищує конкурентоспроможність. Ці підприємства не знаходяться на одному рівні і не поступаються один одному.

     Здійснивши  оцінку конкурентоспроможності товару ми виявили що найсильнішим конкурентом продукції ВАТ «Лубенського молочного заводу» (ТМ «Гармонія») є ВАТ «Житомирський маслозавод» (ТМ «Рудь»). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3 Шляхи підвищення конкурентоспроможності товару на ВАТ «Лубенський  молочний завод». 
 

3.1 Напрями вдосконалення  товарної політики  товариства. 

       Як  відомо, сукупність засобів впливу на споживачів з допомогою товару, пов’язують з поняттям товарної політики. До її складу відносять: визначення оптимального асортименту товарів та його постійне оновлення, якість продукції, дизайн, упаковку, товарну марку, міру відповідності критеріям споживачів та інше.

     Товарна політика — багатомірна, складна сфера діяльності, що вимагає прийняття рішень про конкретні особливості товарної номенклатури, товарного асортименту, використання марочних назв, упакування, сервісних послуг, каналах розподілу товару [7, с. 14].

     Розробка  товарної політики передбачає виконання наступного переліку робіт: 
- комплексний аналіз можливостей діючих ринків з позиції забезпечення успішної реалізації попередньої номенклатури продукції, тобто оцінка ринків збуту;

- оцінка рівня конкурентноздатності власного товару й аналогічного товару, виробленого конкурентами; 
- вибір найбільш сприятливих ринків і встановлення для кожного з них відповідної номенклатури продукції, обсягу реалізації, ціни; 
- аналіз зміни виторгу, визначення її оптимальних обсягів і відповідних їм цін, а також розробка плану перспективної номенклатури продукції з урахуванням її конкурентноздатності.

     Товарна політика підприємства передбачає формування товарного асортименту. Товарний асортимент – група товарів, тісно зв’язаних між собою схожістю функціонування. Асортиментна політика підприємства є важливим параметром впливу на збут. Кожен товарний асортимент вимагає особливої стратегії.

Товарний  асортимент вважається «вузьким», якщо можна збільшити прибуток, доповнивши його новим товарами. І, навпаки, товарний асортимент «широкий», якщо прибуток можна збільшити, виключивши з нього ряд товарів. Широта асортименту в значній частині визначається тими цілями, що ставить перед собою підприємство. Якщо воно бажає поставити на ринок вичерпний асортимент, домагаючись значної частки товару даної групи на ринку, то товарний асортимент буде широкий. Але якщо підприємство зацікавлене у високій прибутковості свого бізнесу, воно буде мати звужений асортимент

     Товарна номенклатура — сукупність всіх асортиментних  груп і товарних одиниць, пропонованих покупцям продавцем. Товарну номенклатуру підприємства можна охарактеризувати з погляду широти, насиченості, глибини, гармонійності.  
           Кількість асортиментних груп, що випускаються підприємством, свідчить про широту товарної номенклатури. Чим їх більше, тим більше широка номенклатура продукції, що випускається. Чим більше число товарних одиниць входить в асортиментну групу, тим більше насичена товарна номенклатура. І, нарешті, у залежності від того, в одній чи декількох сферах діє дана фірма, прагнучи завоювати міцну репутацію, можна говорити про більшу чи меншу гармонійність між товарами різних асортиментних груп [7, с. 15].

     Ці  чотири параметри, що характеризують товарну  номенклатуру, дозволяють підприємству визначити свою товарну політику. Воно може розширити свою діяльність чотирма способами: розширити товарну номенклатуру, включивши в неї нові асортиментні групи; збільшити насиченість уже наявних асортиментних груп, наблизивши до компаній з вичерпним асортиментом; запропонувати більше варіантів кожного з наявних товарів; і, нарешті, у залежності від того, в одній чи сфері в декількох буде діяти фірма, у більшому чи меншому ступені буде просліджуватися зв'язок між всіма асортиментними групами. 

3.2 Розробка системи  заходів щодо підвищення конкурентоспроможності товару. 

     Конкурентоспроможність товару - це його здатність бути виділеною споживачем з аналогічних товарів, які пропонуються на ринку фірмами-конкурентами.

     Конкурентоспроможність товару залежить від обраної  підприємством цінової стратегії. Цінова стратегія – узагальнююча модель дій щодо встановлення і зміни цін, набір правил для прийняття цінових рішень, які забезпечують реалізацію цінової політики. Розробка цінової стратегії – постійний впроваджуваний процес. Цінова стратегія має постійно перевірятися з урахуванням фактично досягнутих результатів та при необхідності коригуватися. Головне – вона має відповідати загальній стратегії, якої дотримується фірма [4, с. 207].

    Процес  вибору стратегії складається з  етапів розробки, доведення і аналізу (оцінки). На першому етапі створюються стратегії, що дозволяють досягнути поставлених цілей. Тут важливо розробити можливо більше число альтернативних стратегій. На другому стратегії доопрацьовуються до рівня адекватності цілям розвитку організації у всьому їх різноманітті і формується загальна стратегія. На третьому аналізуються альтернативи в рамках загальної вибраної стратегії фірми і оцінюються по мірі придатності для досягнення її головних цілей.

    Таким чином організація може зіткнутися з великим числом альтернативних стратегій.

    Обмежене  зростання. Цю стратегію застосовує більшість організацій в галузях зі стабільною технологією. При застосуванні стратегії обмеженого зростання цілі розвитку встановлюються від «досягнутого» і коректуються на умови, що змінюються (наприклад, інфляцію).

    Зростання. Ця стратегія частіше за все застосовується в галузях, що динамічно розвиваються з технологією, яка швидко міняється. Для неї характерне встановлення щорічного значного перевищення рівня розвитку над рівнем розвитку минулого року.

    Скорочення  або стратегія останнього засобу. Ця стратегія вибирається організаціями  рідше усього. Для неї характерно встановлення цілей нижче за рівень, досягнутий в минулому. До стратегії  скорочення вдаються тоді, коли показники діяльності організації приймають стійку тенденцію до погіршення і ніякі заходи не змінюють цієї тенденції.

    Комбінована стратегія. Ця стратегія являє собою  будь-яке поєднання розглянутих  стратегій: обмеженого зростання, зростання і скорочення. Комбінованої стратегії дотримуються частіше за все великі організації, які активно функціонують в декількох галузях.

    Кожна їх вищезазначених стратегій являє собою базову стратегію, яка, в свою чергу, має безліч альтернативних варіантів. Базові стратегії служать варіантами загальної стратегії організації, наповнюючись в процесі доведення конкретним змістом. Також до основних стратегій відносять виробничі тобто ті, які стосуються виробничої політики підприємства.

     Стратегія найменших сукупних витрат - це прагнення досягти мінімуму сукупних витрат у галузі через набір функціональних політик, спрямованих на цю базову мету.

     Другою  загальною стратегією є диференціація  продукту чи послуг фірми у вигляді  пропорції такого продукту, що сприймається в межах галузі як щось унікальне Стратегія зосередження

     Останньою із загальних стратегій є зосередження на конкретній групі покупців, сегменті чи товарній номенклатурі, або ж  на географічному ринку; як і диференціація, зосередження може набувати багатьох форм [4, с. 208].

     Отже з усього вище сказаного можна зробити висновок, що кожне підприємство повинно ретельно обдумувати яка стратегія йому підходить а вже потім вибирати. 
 
 

Висновки та пропозиції 

     1.Конкурентоспроможність товару є головною умовою конкурентоспроможності фірми на ринку і важливою основою прибутковості її діяльності. Вона відіграє важливу роль у визначенні іміджу фірми та ефективності її діяльності.

     Для оцінки конкурентоспроможності продукції застосовуються різні методи, вибір методу визначення конкурентоспроможності залежить від специфіки продукту, обсягів доступної інформації, терміновості отримання результатів оцінки, аудиторії, на яку вони розраховані, ресурсних (у т.ч. бюджетних) обмежень тощо. Розглянувши концепцію життевого циклу товару ми можемо зробити висновок, що кожен товар має свій життєвий цикл, який складається з чотирьох етапів: упровадження, зростання, зрілості і спаду. Цим етапам відповідають різні маркетингові цілі.

     2. ВАТ «Лубенський молочний завод» займається: виробництвом молочних продуктів, виробництвом хлібобулочних виробів, роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом. Проведений аналіз динаміки фінансових результатів свідчить про те, що підприємство прибуткове. Асортимент широкий – більше 250 найменувань продукції, кожного року підприємство випускає новинки.

     Конкурентоспроможність  товару залежить від ряду показників, таких як: якість, сервіс, ширина асортименту, ступінь стандартизації товару, імідж  підприємства, витрати на рекламу, якість обслуговування покупців, ціна товару, стимулювання покупців, ступінь стандартизації товару, диверсифікація, податки, страхові витрати і т.д. Основними конкурентами ВАТ «Лубенського молочного заводу» є ВАТ «Кременчуцький міськмолокозавод» та ВАТ «Житомирський маслозавод». Ці підприємства не знаходяться на одному рівні і не поступаються один одному. Здійснивши оцінку конкурентоспроможності ми виявили, що найсильнішим конкурентом ВАТ «Лубенського молочного заводу» є ВАТ «Житомирський маслозавод».

     3. Товарна політика — багатомірна, складна сфера діяльності, що вимагає прийняття рішень про конкретні особливості товарної номенклатури, товарного асортименту, використання марочних назв, упакування, сервісних послуг, каналах розподілу товару. Конкурентоспроможність товару залежить від обраної  підприємством цінової стратегії. Цінова стратегія – узагальнююча модель дій щодо встановлення і зміни цін, набір правил для прийняття цінових рішень, які забезпечують реалізацію цінової політики. Цінова стратегія має постійно перевірятися з урахуванням фактично досягнутих результатів та при необхідності коригуватися. Головне – вона має відповідати загальній стратегії, якої дотримується фірма.

     Пропозиції:

- знизити затрати на виробництво;

- розширити  асортимент сирів;

- збільшити  застосування реклами;

- збільшити  виробництво продукції;

- знайти  нові ринки збуту.

    Використавши ці пропозиції конкурентоспроможність товару ВАТ «Лубенського молочного заводу» підвищиться.  
 

Список  використаної літератури 

1. Маркетинг:Підручник / В. Руделіус, О.М. Азарян, О.А. Виноградов та ін: Ред.- упор. О.І. Сидоренко, П.С. Редько. – К.:Навчально – методичний центр « Консорціум із удосконалення менеджмент – освіти в Україні», 2005.– 422с.
2. Маркетинг: основи теорії та практики: Навчальний посібник/ За загальною редакцією В.В. Липчука. – 3-тє вид., випр і доп. – Львів: « Магнолія 2006», 2008. – 288с.
3. Маркетинг: Підручник/ С.С. Гаркавенко. – Київ: Лібра, 2002. – 712 с.
4. Маркетингова цінова політика: Навч. посібник/ С.І. Дугіна. — К.: КНЕУ, 2005. — 393 с.
5. Маркетинг: Павленко А. Ф., Войчак А. В. /Підручник. — К.: КНЕУ, 2003. — 246 с.
6. Маркетинг: теорія і практика: Навч.посібник Герасимчук В.Г.. - К.: Вища шк., 1995. - 327 с.
7. Маркетингова товарна політика. Навч. посібник. Норіцина Н.І. - К.: НАУ, 2002. - с. 21
8. Методы оценки конкурентности продукции и производства. Кочетов В. В. /Стандарты и качество. – 2006. – №6. – С. 62-64.
9. Основы маркетинга: Пер. с англ./ Общ. ред. и вступ. ст. Е.М. Пеньковой. – М.: Прогресс, 1990. – 736 с.
10. Основы маркетинга: Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Д., Вонг В Пер. с анг. – 2-е европ. изд. –К.: Издательский дом “Вильямс”, 2001. – 736 с.
11. Современный маркетинг / В.Е. Хруцкий, И.В. Корнева, Е.Э. Автухова. Под ред. В.Е. Хруцкого. - М.: Финансы и статистика, 1991. - 256 с.
12. Товарна інноваційна політика: Навч. посібник.Кардаш В.Я. - К.: КНЕУ, 1999. - 124 с.
13. Фінансовий аналіз: Навч. посібник/ В.О. Подольська, О.В. Яріш. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 488 с.
14. Фінансовий аналіз: теорія та практика: навч. посіб. ( для студ. вищ. навч. закл.)/ О.Я Базілінська – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 328с.  
15. http://www.proces.biz/MS/Book/LightBook/t51.htm
16. http://www.garmonija.com.ua/
17. http://library.if.ua/book/22/1674.html
18. http://readbookz.com/book/146/4113.html
19. http://modeling.at.ua/publ/10-1-0-54