Управління виробничою інфраструктурою підприємства готельного господарства

Перлина бази – дерев’яні котеджі з камінами. До послуг відпочиваючих – 8 двомісних котеджів і 2 великих двохповерхові котеджі з двома чотиримісними номерами “люкс” на кожному поверсі (ванні кімнати і просторі спальні).

База пропонує зустрічі/проводи гостей з аеропорту, з вокзалу – вартість трансферту з Ужгороду чи Сваляви – 150 гривень до 20 чоловік за мікроавтобус в один бік. До послуг відпочиваючих конференц-зал.

1 конференц-зал на 40 – 50 чоловік

2 конференц-зал до 120 чоловік

До послуг: проектор, екран, фліпчарт.

На базі організовуються екскурсії на полонину, Шипотський водоспад, Ужгородський і Мукачевські замки, винні підвали, монастирі Закарпаття, термальні і мінеральні води, форелеве господарство.

Початок гірськолижного сезону – грудень, кінець – березень. Складність траси – середня(червона). Довжина траси – 650м. Перепад висот – 190м. Пропускна спроможність 600чол/год.

На території комплексу можуть покататися і діти і дорослі на санях. Можна прокотитися в санях, запряженими кіньми. В туристичній базі працює SPA-центр. У центрі можна скористатися послугами: масаж, гідромасажна ванна, солярій, інфрачервона сауна, кедрова фітобочка, соляна кімната відпочинку, фітнес-зал.

Розділ 3. Перспективи розвитку засобів розміщення в туристичній індустрії України

Готельний бізнес – один із найбільш складних серед усіх, так чи інакше пов'язаних з нерухомістю. Насамперед тому, що будується остання навіть не на продаж, а для оренди, а ситуація, коли один власник змінює іншого має свою специфіку: доводиться контролювати стан житлового фонду, дбати про повноцінне функціонування готелю, стежити за обладнанням, вчасно укладати угоди про поставку продуктів до готелю та інше. Добре, що останнім часом ті, хто будує відповідні заклади і ті, хто відповідають за їхню життєдіяльність розділилися. І хоча західні мережі, які планують вийти на ринок України приводять із собою і свій професійний менеджмент, тим не менше, готельна і туристична індустрія розвиваються і за рахунок українських ресурсів. Почали активно приходити і місцеві інвестори, які замахнулися на центральні райони столиці[2].

Зараз аналітики і спеціалісти розмірковують над запитанням, що ж все таки краще – великі чи малі готелі. Дехто дотримується думки, що в умовах жорсткого податкового тиску і значних затрат на обслуговування краще тримати малі готелі, в яких можна забезпечити той самий комфорт і сервіс. Малі готелі почали впевнено завойовувати ринок столиці. Це пов’язано з тим, що при порівняно невеликих витратах можна дістати великий прибуток. Звичайно це також вимагає значних витрат, але комфорт при цьому не страждає. Крім того маленькі готелі можуть поступатися великим лише площею, а то високий рівень комфорту і обслуговування забезпечити чи не найлегше.

Так, сьогодні малі готелі приносять прибуток в термін від 3 до 5 років, тоді, як вклавши гроші у великі готельні комплекси доводиться чекати щонайменше 7 років, окрім того будівництво чи реконструкція великого готелю є досить дорогим задоволенням.

А проте, престиж країни у світі туристичних послуг багато в чому вимірюється  наявністю готелів високого рівня. Це насамперед міжнародні мережі типу “Marriott” та “Radisson”. Здається Україні ще тривалий час потрібно буде задовольнятися щонайменше двома-трьома представниками відомих мереж. І хоча число готелів та інших місць розміщення щодня росте, все, що вони можуть сьогодні надати відвідувачам, залишає бажати кращого. До прикладу, з 3200 готельних підприємств зареєстрованих держкомстатом, пройшли атестацію лише 930(щоправда, цей показник кілька років тому складав близько 12%). Проте брак готелів й інших місць розміщення, надто в недорогому сегменті, в нашій країні ніхто не відміняв.

За прогнозами Готельного управління господарства, туризму та курортів Київської міської державної адміністрації до 2011 року внутрішній туризм у Києві може збільшитися у 6 раз, а зовнішній – у тричі.

Темпи розвитку туристичної сфери в столиці складають приблизно плюс 15-20% щорічно, а наприклад у минулому році доходи туристичної галузі склали 39 мільйонів гривень. Основою столичного туризму був і залишається в’їзний туризм, оскільки сьогодні Київ відвідують туристи із 142 країн світу. І їм у столиці є на,що подивитись, зараз місто може запропонувати туристам близько 100 екскурсій. По великому рахунку, якщо міська влада і надалі буде акцентувати увагу на в’їзному туризмі, зокрема діловому та релігійному його аспектах, то у Києва будуть усі шанси перетворитися на потужний міжнародний туристичний центр Східної Європи.

Туристична галузь, даючи до 3% вітчизняного валового продукту по місту, по праву належить до однієї з базових в економіці столиці. Цьому сприяє сукупність факторів туристичної привабливості міста, що робить в’їзний туризм досить перспективним видом економічної діяльності. Однак для більш динамічного розвитку такого різновиду туризму потрібно вирішувати проблеми, які виникають при цьому. Наприклад, фахівці Головного управління  готельного господарства, туризму, курортів вважають, що у Києві останні кілька років чітко виявляється криза готельного господарства по кількості місць, явно меншою кількості пропозиції, принаймні, у сезон. З іншого боку, історична частина міста повністю забудована і будівництво нових готелів тут обмежене. Але саме в історичній частині столиці є попит на готельні послуги. Будь-який готель має бути максимально наближений до важливих бізнес-центрів міста, об’єктів міжнародного значення, зон підвищеного туристського інтересу та цілей відвідання столиці України. Не треба також забувати про те, що готелі мають бути органічною складовою містобудівного, ділового та культурного обличчя міста.

Задача не з простих, але є дуже актуальною. Фахівці вважають, що для її ефективного вирішення необхідним є створення в Києві мережі малих готелів. Питання залучення інвестицій, створення економічних, правових та організаційних умов для прискорення введення в експлуатацію нових готелів, кемпінгів, мотелів, та хостелів неодноразово включалось до числа пріоритетних, стратегічно важливих у програмах розвитку міста, як на коротко, так і на довгостроковий період, і на тривалу перспективу. Була розроблена програма “Малі готелі Києва”. Головна мета цієї програми полягає у створенні сприятливих умов для відпочинку мешканців і гостей нашого міста за рахунок підвищення соціально-економічної ефективності та якості послуг готельного господарства міста Києва, збільшенні обсягів надання послуг розміщення, забезпеченні в цій основі комплексного розвитку столиці при збереженні історико-культурної спадщини. Зокрема Програма передбачає реалізацію комплексу завдань за пріоритетними напрямами туризму, що на думку фахівців дасть поштовх для подальшого збільшення туристичних потоків, збільшення надходжень до міського та районних бюджетів.

Якщо брати за приклад країни Євросоюзу, до якого ми тягнемося, то слід зазначити, що в європейських країнах 73 – 85% загальної кількості готельних підприємств якраз припадає на малі готелі та готелі сімейного типу. А великі готелі там становлять всього 15 – 25%. Досвід Великої Британії свідчить, що саме такі підприємства готельного господарства можуть дати істотний поштовх до розвитку галузі та створенні додаткової кількості робочих місць. Столиця України за своєю структурою готельних підприємств поки, що не відповідає оптимальному співвідношенню готелів за місткістю для подальшого розвитку готельного господарства, проте тенденція зменшення в середньому на один малий готель загальної місткості, кількості номерного фонду та чисельності працюючих, говорить про появу в столиці міні-готелів сімейного типу. Актуальність створення в столиці малих готелів зумовлена необхідністю формування ділової та туристської привабливості міста, потребою якісного розширення вибору місць проживання та відпочинку іноземних, а також вітчизняних гостей столиці у відповідності з метою їх приїзду та індивідуальними потребами.

На території міста Києва розташовано 112 підприємств готельного господарства різної форми власності, серед яких більше половини належать готелям малої місткості. Малі київські готелі – це переважно підприємства, які не мають відповідної категорії, але займають своє місце на ринку послуг. На долю малих готелів міста припадає 9,4% реалізованих готельних послуг, 5% від загальної суми прибутків, загальний рівень використання номерного фонду цих підприємств є значно вищим, ніж у великих готелів за останні роки(майже 75%).

Висновки

На основі проаналізованої літератури та інформаційних джерел можна зробити наступні висновки:

Засіб розміщення – це будь-який об’єкт, що регулярно або час від часу надає послуги з розміщення для ночівлі. Засоби розміщення поділяються на дві категорії: індивідуальні та колективні. Колективні поділяються на готелі та аналогічні їм заклади, спеціалізовані заклади. В багатьох країнах Європи найпоширеніша система категоризації готелів -  по зірках. Але за час існування такої системи так і не виникло єдиних правил присвоєння готелям певних категорій.

У розповсюдженні готелів немало джерел інформації про їх виробничу інфраструктуру, з яких можна отримати первинне уявлення про інфраструктуру готелю: офіційні веб-сайти, щорічні довідники-директорії готельних ланцюгів, туристичні каталоги, брошури, рекламні відеокасети.

Україна володіючи численними історичними та культурними цінностями, зможе досягти значного ефекту в туристичному бізнесі. Якщо в розвинених країнах ця галузь діяльності перетворилась на індустрію туризму, то Україна робить лише перші кроки в цьому напрямі.

Розвиток туризму та готельного господарства передбачає забезпечення комфортних умов перебування гостей, зростання доходу від надання туристичних та готельних послуг, залучення інвестицій та створення додаткових робочих місць, зростання національної гідності як результат гостинності та звертанні до історико-культурної спадщини, підвищення якості життя місцевого населення та добробуту.

Список використаної літератури

1.      Закон України “Про туризм”

2.      Андрущенко І. Міський інформаційний бюлетень “Нерухомість Києва”. - №8 –  2006 рік

3.      Браимер Р. Основи управления в гостиннечном хозяйтве

4.      Введення в експлуатацію об’єктів соціальної сфери в Україні за 2003 рік//Експрес-доповідь Державного комітету статистики України 1 березня 2006 року №64

5.      Жукова М.А. Индустрия туризма: менеджмент организации. – Финанси и статистика, 2004.

6.      Левковська Л., Чабан Р., Мунін Г. Стан і перспективи розвитку туризму та готельного бізнесу в Україні//Економіка України,2003.

7.      Менеджмент гостиничного и ресторанного обслуживания/ Борисова Ю.Н., Гаранин Н.И., Забаев Ю.В.

8.      Нечаюк Л.І., Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: Менеджмент. – К.:Центр навчальної літератури 2003.

9.      Програма розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року. Затверджена рішенням Київради від 12.02.2004 №20/1229.

10. Санаторно-курортне лікування, організований відпочинок та туризм в Україні. Статистичний бюлетень. –К., Держкомстат України, 2006.

11. Туристичні фірми Києва від “а” до “я”

12. Цибух В. Туризм в Україні// Економіст,2004.

13. Чудновський А. Менеджмент в туризме и гостиничном хозяйстве

14. Варанков О.Н. Менеджмент в туризме и гостиничном хозяйстве: Учебное пособие, 2005.   

39