Оперативно-виробниче планування в системі операційного менеджменту

де М – кількість робочих днів в місяці (24 дні);

      N_k – скорегована прийнята періодичність, днів.

      3.3. Розрахунок нормативної  тривалості виробничого  циклу виготовлення партії деталей 

      Тривалість  виробничого циклу – це час, протягом якого повністю виконуються усі технологічні операції над усією партією деталей.

      Величина  тривалості виробничого циклу визначається трудомісткістю виготовлення деталі, розміром партії, видом руху деталей, міжопераційним пролежуванням деталей  в очікуванні обробки.

      При побудові оперативно-календарного плану тривалість виробничого циклу заздалегідь не розраховується, вона визначається безпосередньо по стандарт плану. При побудові стандарт плану виконуються розрахунки часу обробки партії на кожній операції, яке визначається за формулою:

                   ,      (3.3.1.)

де n_i – розмір партії i-ої деталі, шт;

      t_штij – трудомісткість обробки i-ої деталі на j-му верстаті, хв.;

      Т_п.зij – підготовчо-завершальний час при обробці i-ої деталі на j-му верстаті.

      При побудові графіка середньодобової  потреби тривалість циклу не використовується в розрахунках. 
 

              3.4. Побудова операційного календарного графіка 

     ОКГ будується на усі деталі по кожному  верстату ділянки. ОКГ визначає час  виконання усіх технологічних операцій по кожній деталі на конкретному устаткуванні. Він є детальним розкладом  роботи виробничої ділянки.

     Для побудови ОКГ потрібна наступна початкова інформація: коопераційна трудомісткість, нормативи партій, кількість і періодичність запусків, відомість закріпленого за ділянкою устаткування.

     ОКГ будується у формі таблиці. У  підметі таблиці дається перелік  технологічного устаткування. У присудку таблиці – номери робочих днів і зміни. По кожному верстату вказується час обробки конкретної деталі. При побудові стандарт плану обов'язково забезпечується зв'язок часу усіх операцій згідно технологічного процесу між собою, щоб не порушувалася встановлена черговість. Для скорочення тривалості виробничого циклу використовується робота по передавальних партіях. Нормативна партія розподіляється на декілька партій, які послідовно проходять обробку. Це дозволяє скоротити час пролежування деталей в очікуванні обробки. Час обробки партії деталей на верстаті позначається прямокутником відповідної довжини, рівній тривалості обробки. Усередині прямокутника вказується час обробки, над ним – позначення. Завантаження верстатів перевіряється сумою тривалості циклу обробки партії деталей за місяць. Максимальна величина її має бути менше або дорівнювати 384 годинам. Якщо завантаження верстата досягає 85-90 %, то це задовольняє вимогам. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                               Висновок 

        «Менеджмент» – це поняття, яке використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами).

      «Адміністрування» – поширюється на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства.

      «Керування» – поширюється на мистецтво тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації.

      Отже, аби усвідомити сутність категорії  «менеджмент», перш за все слід з’ясувати, що таке організація, які цілі її діяльності і чому будь-якою організацією потрібно управляти.

      Організація в менеджменті розглядається  як відкрита система, і передумови її успіху слід виявляти у зовнішньому  середовищі, оперативно адаптуючи та оптимізуючи мікросередовище. Операційна функція будь-якої організації є однією з основних. Вона має важливі і складні зв'язки з іншими функціями організації.

      Однією  з найскладніших проблем, що виникають  при визначенні організації як об'єкта управління, є формування елементів, сукупність та взаємодія яких створюють об'єктивні передумови для визначення мети, з одного боку, і для вибору оптимальної стратегії - з іншого боку. Цілком недостатньо, наприклад, вважати елементами організації фонди і персонал. Якщо спробувати конкретизувати ці елементи, наприклад, за видами (моделями) обладнання або за професійними ознаками персоналу (спеціальностями, кваліфікацією), то це не дозволить висунути адекватні до стану зовнішнього середовища стратегічні завдання і оцінити готовність фірми до їх досягнення. Отже, ці елементи необхідно доповнити набором відповідних інформаційних об'єктів зовнішнього та внутрішнього (з точки зору організації) характеру.

      Для багатьох підприємств при вирішенні  питання про місце розташування домінуючим може виявитися який-небудь один чинник. 
Наступний крок після визначення потужності та місця розташування підприємства при створенні операційної системи - проектування самого підприємства. Це завдання зводиться до визначення конфігурації підприємства, тобто розміру і форми побудови та розташування виробничих ресурсів всередині нього, формування виробничої структури, організації виробничого процесу в часі (розрахунки тривалості виробничого циклу тощо). 
Розробка технологічного процесу здійснюється в межах технологічної підготовки виробництва, під якою розуміють сукупність взаємозв'язаних процесів, що забезпечують технологічну готовність підприємства до виробництва продукції заданого рівня якості при встановлених термінах, об'ємах випуску і витратах.

                                 Список використаних  джерел 

1. Гэлловэй  Л. Операционный менеджмент. – СПб: Питер, 2001. – 320с.
2. Козловский В.А., Маркина Т.В., Макаров В.М. Производственный и операционный менеджмент: Учебник. – СПб: «Специальная литература», 1998. – 366 с.
3. Козловский В.А., Маркина Т.В., Макаров В.М. Производственный и операционный менеджмент: Практикум. - СПб: «Специальная литература», 1998. – 216 с.
4. Кремнев Г.Р. Управление производительностью и качеством: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 5. – М.: «ИНФРА-М», 1999. – 312с.
5. Макаренко М.В., Махалина О.М. Производственный менеджмент: Учеб. пособие для вузов. – М.: «Изд-во «ПРИОР», 1998. –384с.
6. Минаев Э.С., Агеева Н.Г., Аббата Дага Управление производством и операциями: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 15. – М.: «ИНФРА – М», 1999. – 328с.
7. Операційний менеджмент (комплект навчальних матеріалів для студентів заочної форми навчання) / Укл.: Т.В.Омельяненко, Н.А.Тригубчак. – К.:КНЕУ, 2000.- 84с.
8. Организация, планирование и управление деятельностью промышленного предприятия / Под ред. С.М. Бухало. – К.: Вища школа, 1989. – 472 с.
9. Плоткін Я.Д., Пащенко І.Н. Виробничий менеджмент: Навчальний посібник; Збірник вправ. – Львів: Держ. університет “Львівська політехніка”, 1999. – 258с.
10. Производственный менеджмент: Учебник для вузов / Под ред. С.Д.Ильенковой. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 583 с.
11. Стивенсон В.Дж. Управление производством : Пер с англ. – М.: БИНОМ, Лаборатория базовых знаний, 1999. – 928с.
12. Фатхутдинов Р.А. Производственный менеджмент: Учебник для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.– 447 с.
13. Чейз Р., Эквилайн Н., Якобс Р. Производственный и операционный менеджмент, 8-е издание.: Пер. с англ.: М.: Изд. дом «Вильямс», 2001. – 704с.