Оперативно-виробниче планування в системі операційного менеджменту

                                                     РЕФЕРАТ       

                        

    Курсова робота «Оперативно-виробниче планування в системі операційного менеджменту» вміщує 47 сторінок тексту, 11 рисунків, 6 таблиць, 13 використаних джерел.

    Предметом дослідження курсової роботи є розробка оперативно-виробничого планування в системі операційного менеджменту.

    У роботі представлені цілі та основні завдання операційного менеджменту в організації. Проаналізовані критерії та чинники проектування операційних систем у сфері надання послуг.

    Запропоновано зміни  та впровадження нової операційної  стратегії на підприємстві.

 

                                                     Зміст 

Вступ ………………………………………………………………………………..6

1. Цілі, основні завдання операційного  менеджменту в організації ……………8

      1.1. Поняття «менеджмент» і необхідність  управління організаціями ….8

      1.2.  Менеджмент як вид професійної  діяльності ………………………..14

      1.3. Еволюція управлінської думки ……………………………………….18

2. Критерії  та чинники проектування операційних  систем у сфері надання послуг ……………………………………………………………………………...24

      2.1. Організація менеджменту …………………………………………….24

      2.2. Проектування операційних систем  сфери послуг …………………..30

3. Задача …………………………………………………………………………...34

      3.1. Розрахунок початкових даних  для виконання розрахункової частини курсової роботи …………………………………………………………………..34

      3.2. Розрахунок календарно-планових  нормативів ……………………...37

      3.3. Розрахунок нормативної тривалості  виробничого циклу виготовлення партії деталей ……………………………………………………..40

      3.4. Побудова операційного календарного графіка ……………………...41

Висновок …………………………………………………………………………..44

Список  використаних джерел ……………………………………………………46

 

                                                Вступ 

      В даній курсовій роботі розглянуто два  питання: цілі та основні завдання операційного менеджменту в організації і критерії та чинники проектування операційних систем у сфері надання послуг .

      «Менеджмент» – це поняття, яке використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами).

      «Адміністрування» – поширюється на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства.

      «Керування» – поширюється на мистецтво тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації.

      Отже, аби усвідомити сутність категорії  «менеджмент», перш за все слід з’ясувати, що таке організація, які цілі її діяльності і чому будь-якою організацією потрібно управляти.

      Організація в менеджменті розглядається як відкрита система, і передумови її успіху слід виявляти у зовнішньому середовищі, оперативно адаптуючи та оптимізуючи мікросередовище. Операційна функція будь-якої організації є однією з основних. Вона має важливі і складні зв'язки з іншими функціями організації.

      Однією  з найскладніших проблем, що виникають  при визначенні організації як об'єкта управління, є формування елементів, сукупність та взаємодія яких створюють  об'єктивні передумови для визначення мети, з одного боку, і для вибору оптимальної стратегії - з іншого боку. Цілком недостатньо, наприклад, вважати елементами організації фонди і персонал. Якщо спробувати конкретизувати ці елементи, наприклад, за видами (моделями) обладнання або за професійними ознаками персоналу (спеціальностями, кваліфікацією), то це не дозволить висунути адекватні до стану зовнішнього середовища стратегічні завдання і оцінити готовність фірми до їх досягнення. Отже, ці елементи необхідно доповнити набором відповідних інформаційних об'єктів зовнішнього та внутрішнього (з точки зору організації) характеру.

      Для багатьох підприємств при вирішенні  питання про місце розташування домінуючим може виявитися який-небудь один чинник. 
Наступний крок після визначення потужності та місця розташування підприємства при створенні операційної системи - проектування самого підприємства. Це завдання зводиться до визначення конфігурації підприємства, тобто розміру і форми побудови та розташування виробничих ресурсів всередині нього, формування виробничої структури, організації виробничого процесу в часі (розрахунки тривалості виробничого циклу тощо). 
Розробка технологічного процесу здійснюється в межах технологічної підготовки виробництва, під якою розуміють сукупність взаємозв'язаних процесів, що забезпечують технологічну готовність підприємства до виробництва продукції заданого рівня якості при встановлених термінах, об'ємах випуску і витратах.

 

                1. Цілі, основні завдання операційного менеджменту в організації 

       1.1. Поняття «менеджмент» і необхідність управління організаціями 

      Для визначення діяльності з координації  роботи людей на практиці використовують різні поняття:

      - «управління»;

      - «менеджмент»;

      - «адміністрування»;

      - «керування» тощо.

      «Управління»  – найбільш загальне поняття. Воно поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад:

      - технічні системи;

      - господарські системи;

      - суспільні системи;

      - державні системи тощо.

      «Менеджмент» – це поняття, яке використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами).

      «Адміністрування» – поширюється на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства.

      «Керування» – поширюється на мистецтво тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації.

      Отже, аби усвідомити сутність категорії  «менеджмент», перш за все слід з’ясувати, що таке організація, які цілі її діяльності і чому будь-якою організацією потрібно управляти.

      За  визначенням Ч.Бернарда: «Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей».

      Всі організації мають загальні для  них характеристики. 
1) всі організації використовують чотири основних види ресурсів:

      - людські ресурси;

      - фінансові ресурси;

      - фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);

      - інформаційні ресурси.

2) будь-яка  організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує  для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Це означає, що будь-яка реально існуюча організація є відкритою системою. 
3) розподіл праці в організації. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні розподілити роботу поміж собою.  
Розподіл загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним розподіленням праці. Результатом горизонтального розподілення праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).

      Оскільки  робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Внаслідок цього об’єктивно виникає необхідність у так званому вертикальному розподілі праці, тобто в діяльності з координації роботи підрозділів та окремих виконавців у середині підрозділів.

      Діяльність  з координації роботи інших людей в широкому розумінні і становить сутність управління організацією.

      Таким чином, необхідність управління об’єктивно виникає внаслідок горизонтального  та вертикального розподілу праці  в організації. Оскільки розподілення праці є загальною характеристикою діяльності будь-якої організації, то всі організації потребують управління.

      Глобальною  метою діяльності будь-якої організації - є досягнення успіху. Що ж таке успіх?

      Організація вважається успішною, коли вона досягає  поставлених перед собою цілей. Складовими успіху при цьому виступають:

      а) виживання, тобто можливість існування якомога довше;

      б) результативність та ефективність.

        «Менеджмент» – це надзвичайно широке та багатомірне поняття. Для того, аби краще усвідомити його сутність, на нього слід подивитись з різних боків.

      Етимологічно  менеджмент походить від латинського  слова «manus» – рука. Початково це слово означало вміння дбайливо вести домашнє господарство, майстерно володіти засобами праці, вправно працювати. З появою багатьох видів роботи, з поглибленням спеціалізації виникла потреба в діяльності, яка пов’язувала в єдине ціле роботу багатьох окремих виконавців. Відповідно до цього трансформувався і зміст поняття “менеджмент”. Це слово увібрало у себе всі чисельні вимоги до управління як до науки, мистецтва ведення справ і стилю роботи.

      Сучасний  Оксфордський словник англійської  мови тлумачить поняття «менеджмент» не однозначно, а саме:

      1) менеджмент - це спосіб, манера спілкування з людьми;

      2) менеджмент - це вміння та адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату організації;

      3) менеджмент - це влада та мистецтво керування;

      4) менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці, підрозділи.

      Поміж менеджерів-практиків та вчених ще й досі не існує єдності поглядів щодо сутності менеджменту: 

      1) перші вважають, що менеджмент - це  професія орієнтована на практичне  використання. Головне тут - реальний  результат, який забезпечується  накопиченим досвідом менеджера;

      2) другі вважають, що менеджмент - це  процес досягнення мети організації за допомогою інших людей. Тому, головне для менеджера - це мистецтво спілкування з людьми та керування ними;

      3) треті вважають, що менеджмент - процес  прийняття раціональних рішень. Тому, головне завдання менеджера  - це пошук оптимальних управлінських рішень за допомогою математичних моделей та на основі використання системи наукових знань.

      В останні роки спостерігається певна  конвергенція поглядів на те, що ж таке менеджмент. У широкому розумінні  менеджмент - це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльності професійних управлінців для досягнення цілей організації шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей (див.рис.1.1.). 
В діяльності всіх менеджерів, незалежно від функції, яку вони виконують, посади, яку вони обіймають, галузі, у якій вони працюють, є дещо спільне. Саме це спільне, загальне для діяльності всіх менеджерів і становить фундамент науки менеджменту, складає її основи, які і є предметом вивчення курсу «Менеджмент» як навчальної дисципліни.

      При цьому слід зауважити, що знань теоретичних  основ управління замало для забезпечення ефективного функціонування тієї або  іншої організації. “Той, хто ставить  діагноз за книгою, або намагається  управляти, вивчивши на пам’ять принципи менеджменту, рідко коли досягає успіху”. 
Відомо, що за всіх інших рівних умов, кінцевий результат діяльності різних керівників не однаковий. І спроби пояснити це науковими методами результатів не дають і дати не можуть. В управлінській діяльності завжди присутнє дещо таке, яке не піддається кількісному аналізу і яке прийнято називати мистецтвом управління.

                Рис.1.1. Основні складові та сфери менеджменту 
             Проте, це не означає, що управління здійснюється спонтанно, стихійно, що менеджер покладається тільки на вдачу, інтуїцію, власний досвід. Мистецтво управління саме і є вмінням менеджера-практика пристосувати досягнення науки управління до: