Оцінка ефективності діяльності та послуг похоронного бюро «Ритуальні послуги»

     Ціни  на товари та послуги виконують ряд  економічних функцій:

• обліково-вимірювальну (дозволяє порівняти кількісні і якісні витрати на виробництво товарів);
• аналітичну (є основою для прогнозування і планування економіки);
• стимулюючу (вплив на НТП, зниження витрат, підвищення якості продукції, зміна структури виробництва і споживання);
• розподільчу (можливість відхилення ціни від вартості товару під впливом ринкових факторів);
• регулюючу (баланс попиту і пропозиції);
• соціальну (зміна цін відбивається на структурі та обсязі споживчих благ, рівні життя населення);
• зовнішньоекономічну (ціна - інструмент торгових угод, зовнішніх платежів, взаємних розрахунків між країнами).

     Ціна  грає важливу психологічну (особливо значущу для сфери послуг) економічну роль. Оскільки купівля послуг пов'язана з підвищеним ризиком, ціна часто використовується як показник якості, проте дана закономірність не є абсолютною. З іншого боку, за відсутності з іншої інформації про послуги і обмеженому досвіді їх використання клієнт орієнтується, насамперед, на ціни.

     В економічному сенсі - визначальний фактор доходів похоронного бюро та його прибутковості. Ціна, як на товари, так і на послуги, залежить від їх сприйманого якості. Якщо, на думку клієнта, якість пропонованих послуг є найвищим, він готовий заплатити за них найвищу ціну. Цільовий ринок похоронного бюро "Ритуальні послуги" складається з декількох сегментів, тому похоронне бюро призначає на послуги різні ціни. Призначення різних цін на послуги дозволяє похоронному бюро більш ефективно використовувати постійні потужності. Високі ціни дозволяють зменшити навантаження в періоди пікового попиту, низькі - стимулюють попит у періоди його спаду.

     При розробці цінової політики доцільно здійснити наступні кроки:

1) аналіз цін

     Для аналізу цін необхідно мати наступну інформацію:

     а) за ціновими нормам:

     - Ясні чи цінові норми; 

     - Чи немає правових проблем  щодо регулювання цін; 

     - Чи враховується характеристика  споживачів;

     - Обгрунтована чи диференціація  цін (одні і ті ж товари  в різних магазинах можуть мати різні ціни);

     - Врахована чи тенденція зміни  рівня цін на послуги; 

     - Якою є готовність до боротьби  з знову виступаючими конкурентами;

     в) з ціноутворення:

     - Врахована чи гнучкість попиту  при встановленні ціни;

     - Як здійснюється ціноутворення на нову продукцію;

     - Чи враховані негативні сторони  ціноутворення і середні витрати  плюс прибуток, якщо таке ціноутворення  застосовано; 

     - Врахована чи реакція конкурентів  на ціну даної продукції; 

     с) з управління цінами:

     - Чи приводить знижка до скорочення операційних витрат;

     - Чи правильні норми знижки;

     - Практикується диференціація цін  (за групами клієнтів, за порами  року).

2) Встановлення цілей  і напрямів ціноутворення

     Цілі  ціноутворення - прибуток, виручка, підтримка  цін, протидія конкуренції.

     Напрямок  ціноутворення - за рівнем цін; по ціновій  системі; з регулювання цін.

3) Остаточний вибір  цінової політики.

Слід  зазначити, що для похоронного бюро "Ритуальні послуги" основною політикою ціноутворення є "стратегія диференційовних цін". Ця стратегія підходить для використання в силу того, що похоронне бюро плануе встановлювати різні ціни. Наприклад: Якщо продукція виготовлена із високоякісної сировини і вища по класу і сорту буде вища ціна ніж на продукцію яка виготовлена із сировини нижчого гатунку.

Торгова політика

     Більшість виробників пропонують свої товари ринку  через посередників. Кожен з них  прагнути сформувати власний канал  розподілу.

     Канал розподілу - сукупність фірм або окремих  осіб, які беруть на себе або допомагають  передати комусь іншому право власності на конкретний товар або послугу на їх шляху від виробника до споживача.

     Сама  природа послуг вимагає безпосереднього  контакту між тими людьми, які їх надають, і тим, хто цю послугу  купує. Така специфіка обумовлює  той факт, що в більшості випадків послуги продаються безпосередньо їх виробниками.

     Виробники також стикаються з проблемою  забезпечення доступності своїх  пропозицій для цілей аудиторії. Щоб охопити широко розкидану  аудиторію, їм необхідно продумати  як характер, так і розміщення.

2.5 Просування товару

     Під просуванням розуміється сукупність різних видів діяльності по доведенню інформації про достоїнства продукту і послуги до потенційних споживачів і стимулюванню виникнення в них бажання його купити. Сучасні підприємства сфери послуг використовують складні комунікаційні системи для підтримки контактів посередниками, клієнтами, з різними громадськими організаціями і шарами.

     Просування  послуги здійснюється шляхом використання в певній пропорції реклами, методів  стимулювання збуту, і зв'язками з громадськістю.

     Одна  з найбільш значних проблем в  секторі послуг пов'язана з низькою  продуктивністю. Частково вона є статистичною - виміряти підвищення "Обсягу виробництва" в сервісі дуже непросто, оскільки відсутня відчутний товар. Величина продуктивності в сфері послуг базується на взаємодії трьох факторів. По-перше, висока ступінь залучення споживача в процес обслуговування ускладнює його стандартизацію та автоматизацію. По-друге, послуги завжди включають в себе інтенсивну працю персоналу. По-третє, несохраняемость послуг веде до появи надлишкової потужності і до подальшого зниження показників прибутку на інвестований капітал.

     У пошуку шляхів підвищення продуктивності праці маркетинг стикається з  проблемою співвідношення продуктивності та ефективності.

     Як  відомо, маркетингова політика підприємства включає в себе товарну, цінову, збутову  політику, а також політику просування товару або послуги на ринку. Саме за такою схемою буде викладена політика похоронного бюро: від вибору послуги, визначення її ціни, різних методів збуту до кінцевого етапу - просування послуги, етапу на якому нарощується прибуток похоронного бюро від надання послуги.

2.5.1 Комунікаційна політика

     Формування  попиту і стимулювання збуту (ФОССТИС) - найважливіша функція маркетингу, яка визначається комплексом маркетингових комунікацій. Цей комплекс, званий також комплексом стимулювання, включає кілька основних засобів. До них відносяться: реклама, пропаганда ("паблісіті"), стимулювання збуту, особисті продажі.

     Реклама - будь-яка платна форма неособистого або художньо-ігрового представлення  і просування ідей, товарів і послуг від імені спонсора.

2.6 Персонал

     Загальний контроль над управлінням персоналом і остаточну відповідальність за її успіх несе вище керівництво. На методи і ефективність пошуку та відбору кадрів впливає політика керівництва щодо персоналу, навчання і розвитку працівників і розуміння значення підтримки гарного морального клімату в організації.

     Процедури пошуку та відбору кадрів повинні  розглядатися в контексті роботи всієї організації.

     Основними передумовами, що визначають ефективність роботи з підбору та відбору кадрів, є:

• постановка чітких цілей організації;
• розробка ефективної організаційної структури управління, що дозволяє забезпечити досягнення цих цілей;
• наявність кадрового планування, що є сполучною ланкою між цілями організації та організаційною структурою управління. Кадрове планування - це фундамент політики щодо персоналу, що забезпечує систематичний підхід до підбору та відбору кадрів;
• зазвичай при відборі кандидатів використовують не один метод, а цілий комплекс різних методів, спрямованих на всебічну оцінку кандидатів.

Мета формування персоналу - звести до мінімуму резерв нереалізованих можливостей, який обумовлений  неспівпаданням потенційно формуються в процесі навчання здібностей до праці і особистих якостей з можливостями їх використання при виконанні конкретних видів робіт, потенційної і фактичної зайнятості в кількісному і якісному відношенні.

    У похоронному бюро "Ритуальні послуги" весь персонал високо кваліфікований, або кваліфікований. Кожен рік кожен із співробітників за черговістю проходить курс підвищення кваліфікації, відвідує семінари з похоронної справи, їздить на конкурси і виставки, де займає не останнє місце. 

 

Розділ 3. Охорона  праці

Охорóна прáці — це:

система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих  на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності;

діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система  соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

дозвіл  на початок робіт підвищеної небезпеки, який необхідний організації чи підприємству, хто працює в будівництві.

    Законодавство про працю містить норми і  вимоги з техніки безпеки і  виробничої санітарії, норми, що регулюють робочий час і час відпочинку, звільнення та переведення на іншу роботу, норми праці щодо жінок, молоді, гігієнічні норми і правила тощо.

   Загальний нагляд за додержанням норм охорони  праці покладено на прокуратуру, спеціальний — на професійні спілки. Контроль за безпекою праці здійснюють також державні й відомчі спеціалізовані інспекції (Держгірнтехнагляд, Енергонагляд тощо). Див. охорона і безпека праці в гірничій промисловості України.

1. Загальні положення

1.1.Дія інструкції поширюється на всі підрозділи підприємства.

1.2.Інструкція розроблена на основі ДНАОП 0.00-8.03-93 “Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві”, ДНАОП 0.00-4.15-98 “Положення про розробку інструкцій з охорони праці”, ДНАОП 0.00-4.12-99 “Типове положення про навчання з питань охорони праці”, ДНАОП 1.7.00-1.01-96 "Правила охорони праці для об`єктів роздрібної торгівлі".

1.3.За даною інструкцією продавець товару (далі - продавець) інструктується перед початком роботи (первинний інструктаж), а потім через кожні 6 місяців (повторний інструктаж).

Результати  інструктажу заносяться до «Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони  праці», в журналі після проходження  інструктажу повинні бути підписи  особи, яка інструктує, та продавця.

1.4.Власник повинен застрахувати продавця від нещасних випадків та професійних захворювань.

В разі пошкодження здоров`я продавця з  вини власника, він (продавець) має право  на відшкодування заподіяної йому шкоди.

1.5.За невиконання даної інструкції продавець несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

1.6.До самостійної роботи продавцем непродовольчих товарів допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, вступний інструктаж з охорони праці та інструктаж на робочому місці.

1.7. Продавець повинен:

1.7.1. Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.

1.7.2. Пам`ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці і відповідальність за товаришів по роботі.

1.7.3. Утримувати робоче місце в належному стані; не захаращувати його, проходи і підходи.

1.7.4. Вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків.

1.7.5. Вміти користуватись первинними засобами пожежегасіння.

1.7.6. Користуватись справним обладнанням.