Менеджмент в банківській сфері – сутність і особливості

      Банківська  сфера потребує такого стилю роботи, в основі якого лежить постійний  пошук нових можливостей, уміння залучати й використовувати для  вирішення поставлених завдань  ресурси з найрізноманітніших джерел, домагаючись підвищення ефективності й одержання максимально можливого результату при мінімальних затратах.

      Визначення  цілей діяльності банку на найближчу  і подальшу перспективи – це основне  у менеджменті (management by objectives). Управління шляхом постановки цілей здійснюється з урахуванням оцінки потенційних можливостей банку і забезпечення їх відповідними ресурсами.

      Розрізняють цілі загальні і специфічні. Загальні, або стратегічні цілі відбивають концепцію розвитку банку в цілому, специфічні розробляються в рамках загальних цілей з основних видів  банківської діяльності.

      Раціональне використання матеріальних і трудових ресурсів передбачає досягнення цілей  при мінімумі затрат і максимумі  ефективності, яке здійснюється у  процесі управління, за умови, що група  співробітників спрямовує свої зусилля  на досягнення загальних цілей на підставі відповідної мотивації їхньої праці.

      Банківський менеджмент має свій власний економічний механізм. Механізм банківського менеджменту складається з трьох ланок:

• внутрішньобанківське управління;
• управління операціями;
• управління персоналом [9, 50].

      Використання  механізму банківського менеджменту  спрямоване на вирішення конкретних проблем взаємодії в реалізації соціально-економічних, технологічних, соціально-психологічних завдань, що виникають у процесі банківської діяльності. Механізм менеджменту об'єктивно обумовлений здійсненням банківської діяльності в ринкових умовах, коли результати управлінської і господарської діяльності одержують оцінку на ринку в процесі обміну.

      Ланки механізму банківського менеджменту  подані в таблицях 1.1, 1.2, 1.3.

      Таблиця 1.1

      Принципова  схема внутрішньобанківського управління [9, 51]

      Таблиця 1.2

      Принципова  схема управління операціями [9, 51]

      Таблиця 1.3

      Принципова  схема управління персоналом [9, 52]

      Отже, кінцева мета банківського менеджменту  – забезпечення прибутковості в  діяльності банку шляхом раціональної організації виробничого процесу, включаючи управління банком і розвиток техніко-технологічної бази, а також  ефективне використання кадрового  потенціалу при одночасному підвищенні кваліфікації, творчої активності та лояльності кожного працівника.

      Ситуація  на ринку постійно змінюється, відбуваються зміни становища конкурентів  на ринку, умов і форм фінансування, стану кон'юнктури в галузі або  в країні загалом, умов міжнародних економічних відносин. Звідси постійна наявність ризику. Метою банківського менеджменту в таких умовах є постійне подолання ризику не тільки тепер, але і в майбутньому. Для цього необхідна наявність певних резервних коштів і надання менеджерам певного ступеня свободи і самостійності для швидкого реагування й адаптації до умов, що змінюються.

       1.2 Основні характеристики інструментів  банківського менеджменту

      1.2.1 Стратегічне планування  як інструмент  банківського менеджменту

      Процес  планування розглядають як вид діяльності. Усі організації займаються цим  видом діяльності, однак немає  двох організацій, які б планували  однаково. На рис. 4.1 показано загальну схему процесу планування, якою користується багато організацій, проте кожна  з них має свою специфіку.

      Рис. 4.1. Процес планування [7, 100]

      Процес  планування відбувається в контексті  певного середовища. Менеджери повинні  мати повне уявлення про ці умови  для того, щоб визначити місію  організації, розробити її стратегічні, тактичні й оперативні цілі та плани.

      Як  видно з рис. 4.1, планування відбувається у певному середовищі. На цій підставі менеджер спочатку формулює головне  завдання організації-її місію. Місія  визначає мету, цінності та напрями  діяльності організації. Від неї  ідуть паралельні лінії до цілей  і планів. Після місії формулюють стратегічні цілі. Мета та місія  дають змогу визначити стратегічний план. Стратегічні цілі і плани  є головним видом інформації для  розробки тактичних цілей. Це, відповідно, дає змогу сформулювати тактичні плани, з яких випливають оперативні цілі, що їх втілюють за допомогою оперативних планів. Зрештою, цілі і плани усіх рівнів можна використати як дані для майбутньої діяльності на усіх рівнях [7, 101].

      Стратегічні плани – це плани, які розробляють  для досягнення стратегічних цілей. Точніше, стратегічний план – це генеральний  план, який містить вирішення щодо розміщення ресурсів, пріоритети та послідовні дії, потрібні для досягнення стратегічних цілей. Такі плани розробляє рада директорів та менеджери вищого рівня. Зазвичай, ці плани мають довготривалі перспективи та вирішують питання  щодо розміщення ресурсів, конкурентних переваг і синергії.

      У банківському стратегічному плані  знаходять відображення:

• вихідні умови та оцінка зовнішнього економічного середовища;
• пріоритети ринку, під впливом яких відбувається розподіл ресурсів;
• оцінка сильних і сумнівних позицій банку, можливостей та ризиків;
• коригування стратегії з метою реалізації ринкових можливостей та пріоритетів;
• вибір часу стратегічних дій;
• очікувані результати (критерії, пріоритети) [11, 16].

      Потенційні  можливості процвітання українських  комерційних банків величезні, що, зокрема, пов'язано з початковою стадією  формування ринку в Україні, відсутністю  справжньої конкуренції, наявністю  безлічі вільних ніш на ринку. Проте цей потенціал використовується, як правило, дуже слабо, насамперед через  низьку кваліфікацію персоналу та керівників, недовикористання великого арсеналу сучасного  менеджменту. Через складні обставини, що впливають на діяльність українських  комерційних банків, та постійні труднощі, з якими вони стикаються, проблема впровадження й ефективного застосування потенціалу менеджменту, особливо стратегічного, стає більш ніж актуальною, часто  – єдиною можливістю кардинально  змінити ситуацію в кращий бік. Як відомо, менеджмент у банку характерний  розмаїтістю функцій і поставлених  перед ним завдань, що пояснюється  впливом зовнішнього середовища, яке постійно спонукає менеджерів удосконалювати методи управління. До функцій банківського менеджменту належать: планування, організація, регулювання, координація, стимулювання, облік, аналіз, контроль.

      Стратегічний  менеджмент означає своєчасне передбачення можливих змін на ринку, врахування їх у діяльності банку, контроль за цим  процесом. Завдання менеджменту полягає  в енергійному використанні сильних  сторін діяльності банку з одночасною розробкою і впровадженням заходів  для зміцнення його слабких позицій, реалізацією нових можливостей, що виникають, а також заходів  щодо зниження ризику і запобігання  небезпечним ситуаціям [9, 64-65].

      Стратегічний  менеджмент покликаний забезпечити  існування банку в будь-якій ринковій ситуації. До завдань менеджменту  належить: визначення оперативних і  стратегічних цілей розвитку; управління всією діяльністю банку насамперед з погляду досягнення поставленої  мети; формування і практична реалізація системи заходів, що забезпечують, незалежно  від стану ринку, реалізацію орієнтованих на майбутнє стратегічних планів банку; максимальне використання всіх його можливостей для досягнення стійкої  високої прибутковості та ліквідності, розвитку інноваційного процесу; своєчасні  зміни в управлінні з метою  усунення можливих труднощів та ефективного  використання нових перспектив для  банку.

      Деякі керівники українських комерційних  банків помилково вважають, що зараз  немає необхідності в розробці довгострокових програм, оскільки банк не в змозі  вчасно адекватно відреагувати на зміни  ситуації на ринку і в суспільстві  в цілому. З їхнього погляду, стратегія  українського банку – це узагальнена  концепція його цілей і засобів, яка постійно уточнюється під  впливом зовнішнього середовища, а не детально розроблена програма банківської діяльності.

      Західний  досвід показує, що реальну оцінку діяльності банку можна дати не за результатами виконання поточної, місячної, квартальної  і річної програми, а за реальним внеском у практичну реалізацію завдань стратегічного плану  банку. В іншому випадку можна  загубитися у вирі швидких змін на ринку, втратити не тільки своє "обличчя", але й свій маяк. Якщо команда  банку повинна робити щоденно  гроші, то головне завдання менеджера  – розробка нових форм та пошук  нових сфер банківського бізнесу, його диверсифікація, впровадження інновацій, що забезпечують великі гроші у майбутньому, становлення і зміцнення банку на українському та міжнародному ринках. На жаль, лічені банки в Україні мають або розробляють свої стратегічні плани. Одним із перших в Україні взяв на озброєння у своїй діяльності стратегічний менеджмент і розробив комплексний стратегічний план АКБ "Надра".

      Образно кажучи, відсутність стратегії розвитку банку призводить до подорожі у незвіданий світ без компаса, з усіма небезпеками  й несподіванками. Добре розроблена стратегічна програма відкриває  шлях у майбутнє, дає банкові впевненість, що в будь-якій ринковій ситуації він  не тільки вистоїть, але й не зверне з наміченого шляху. Впровадження стратегічного  планування, стратегічного маркетингу, контролінгу та інших інструментів стратегічного менеджменту –  не данина моді, а об'єктивна необхідність для українських банків, як великих, так і малих.