Контрольная работа по «Ризик менеджмент»

 

Розмах  варіації

Розмах варіації визначається як різниця між максимально  і мінімально можливим прибутком.

 

Розмах варіації характеризує довжину відрізка, на якому можуть знаходитись фактичні результати рішення. Чим більший  розмах варіації, тим більший ризик. Найменш ризикованим є другий проект, оскільки розмах варіації для  цього проекту найменший R2 var = 17,24, а найбільший ризик має четвертий проект, оскільки розмах варіації для нього найбільший R4 var = 39,34.

Отже, нами розглянуто чотири абсолютні показники  ризику: дисперсія, стандартне відхилення, гранична похибка і розмах варіації. Всі ці показники вказують на одні й ті ж співвідношення проектів щодо ризику. Дещо інші співвідношення між  ризикованістю стратегій характеризують відносні показники: коефіцієнт варіації і коефіцієнт ризику. Це зумовлено  сутністю цих показників, методами їх розрахунку. Причому жоден з  них окремо не вирішує повністю проблему визначення ефективності та ризикованості  рішення: вони повинні використовуватись  системно, адже кожний з показників розраховується на основі попереднього. Розраховані граничні інтервали  ефективності базуються практично  на всіх показниках оцінки ризику, тому доцільність вкладання коштів в певний проект можна визначати, зробивши порівняльний аналіз отриманих границь прибутку. 

Типи  ризиків

Дуже важливо  спочатку визначити тип ризику. Ризики можна розділити на три типи: допустимі, критичні, катастрофічні.

До допустимих ризиків рішення відносяться  такі ризики, коли не очікуються збитки, або ж збитки можуть складати не більше 50% до запланованих прибутків.

Критичні  ризики виникають тоді, коли можливі  збитки складають від 50% до 100% від  запланованих прибутків. Якщо можливі  збитки складають більше 100% до запланованих прибутків, то такі ризики називаються  катастрофічними. Катастрофічні ризики, як правило, приводять до банкрутства, тому рішення з такими ризиками не варто приймати. Допустимі ризики ніколи не приводять до розорення, такі ризики інвестор може брати на себе. Якщо інвестор хоче взяти на себе критичні ризики, то їх бажано страхувати.

Визначимо тип ризику.

 

Отже, стає цілком зрозуміло, що катастрофічний рівень ризикованості мають проекти  – третій, четвертий, п’ятий, шостий, сьомий, критичний – перший і  восьмий і тільки другий знаходиться  в допустимих нормах.

Оскільки  тільки другий проект має допустимий рівень ризик, то компанії доцільно саме в нього вкладати кошти.

Представимо розмах варіації, максимально та мінімально можливий прибуток графічно.

 

Порівняльний  рівень ризику проекту  на основі розмаху  варіацій

Максимально можливий рівень ефективності по кожній зі стратегій

Мінімально можливий рівень ефективності по кожній зі стратегій

 

Наведені  діаграми підтверджують висновки про ризикованість всіх проектів, крім другого. За рівнем ризику цей проект знаходиться на першому місці. Тобто, вкладаючи кошти в другий проект, компанія може отримати прибуток при мінімальних ризиках.

5. Узгодження  критеріїв ефективності та ризикованості  інвестиційних рішень

Проблема  узгодження ефективності та ризикованості  економічних рішень є дуже важливою і актуальною. Вкладаючи кошти  в певні рішення , компанія обґрунтовує їх результати на основі двох основних критеріїв: максимуму ефективності та мінімуму ризику. Але ці два критерії є направленими в різні сторони. Крім того, зв'язок між ефективністю та ризиком є прямий, тобто якщо збільшується ефективність рішень то, як правило, зростає і ризикованість. А це означає, що узгодити ці два критерії дуже складно, але необхідно, бо вони разом визначають доцільність інвестування коштів у те чи інше рішення.

На нашому прикладі необхідно розв’язати завдання з реалізацією певного проекту. Реалізація рішень буде відбуватись в умовах недостатньо відомих нам обставин, перелік яких може включати п ринкових умов.

Елементи  цієї матриці характеризують прибуток, який може отримати компанія, за певних ринкових умов. Крім матриці виграшів менеджер може мати деяку апріорну інформацію про імовірність можливих ринкових умов. Задача полягає в тому, щоб виходячи з наведених даних, вибрати таку стратегію розвитку, яка буде оптимальною, тобто найбільш ефективною і найменш ризикованою.

При розв'язанні даної задачі доцільно перейти від  матриці виграшів до матриці ризиків. Ризиком проекту розвитку в умовах ринку, називається різниця між максимальним прибутком, який можна отримати для певної умови та величиною прибутку, який менше максимального, тобто ми отримаємо ризик втрати прибутку у порівнянні з максимально можливим за кожної ринкової умови.

Подамо методи розрахунку критеріїв, застосувавши умови  поставленої вище задачі, в якій компанія розглядає вісім проектів, настання яких визначено суб'єктивною імовірністю. Кожний проект за заданих ринкових умов характеризується певним прибутком.

 

 

Критерій  Байєса

Згідно цього  критерію необхідно прийняти таку стратегію  розвитку, при якій можна отримати максимум середнього прибутку.

На основі критерію Байєса робимо висновок, що з восьми можливих проектів розвитку доцільно вибрати четвертий проект (S4), бо він дає максимальний середній виграш за всіх ринкових умов. 

Критерій  мінімуму середнього ризику

При виборі оптимального проекту можна базуватись не на середньому виграші, а на середньому ризику. В цьому випадку розраховуються критерій мінімального ризику. Стратегія, яка максимізує середній виграш, співпадає з стратегією, яка мінімізує середній ризик, тобто стратегія, що оптимальна з точки зору середнього виграшу одночасно оптимальна і з точки зору середнього ризику.