Правові аспекти охоронаи праці жінок та молоді в Україні

     До  найгiрших форм дитячої працi належать:

     усi форми рабства або практика, подiбна  до рабства, зокрема, продаж дiтей та торгiвля ними, боргова залежнiсть, а також примусова чи обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дiтей для використання їх у збройних конфлiктах;

     використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцiєю, виробництва  порнографiчної продукцiї чи порнографiчних вистав;

     використання, вербування або пропонування дитини для незаконної дiяльностi;

     робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати  шкоди фiзичному або психiчному  здоров'ю дитини. ( Статтю 21 доповнено  частиною згiдно iз Законом N 2414-IV вiд 03.02.2005 )

     Дiти приймаються на роботу лише пiсля попереднього медичного огляду за наявностi письмового медичного висновку про вiдсутнiсть протипоказань для участi у трудовiй дiяльностi та в подальшому до досягнення 21 року щорiчно пiдлягають обов'язковим профiлактичним медичним оглядам.

     Участь  у трудовiй дiяльностi дiтей-iнвалiдiв  та дiтей з вадами фiзичного та розумового розвитку забезпечується шляхом створення вiдповiдної мережi робочих  мiсць.

     З метою захисту своїх трудових прав дiти, якi працюють, можуть створювати професiйнi спiлки або вступати до iснуючих професiйних спiлок у порядку, встановленому законодавством України.

     Державний контроль i нагляд за додержанням трудових прав дитини забезпечується в порядку, встановленому законодавством України.

     Стаття 22. Право на зайняття пiдприємницькою дiяльнiстю

     Дiти, якi досягли 16-рiчного вiку, мають  право займатися пiдприємницькою  дiяльнiстю, можуть бути членами колективного сiльськогосподарського пiдприємства та членами селянського (фермерського) господарства в порядку, встановленому законом. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  III. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ ЖІНОК ТА МОЛОДІ.

        3.1. Проблемні аспекти  охорони праці  жінок та молоді

     Сьогодні  в Україні створено доволі розгалужену  нормативну базу в сфері охорони  праці. Однак їй притаманні певні недоліки. Так, відносини в сфері охорони праці регламентують два комплексних закони: Закон України «Про охорону праці» та Кодекс законів про працю України. Це породжує проблему розпорошеності та подвійності законодавства, а також знижує значення Кодексу законів про працю України як основного нормативно-правового акта в системі трудового законодавства. Крім цього, нормативна база в сфері охорони праці дещо застаріла та має невпорядкований вигляд. Як відомо, кількість нормативно-правових актів, яку зафіксував Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці. Це, безумовно, є однією з причин того, що підприємства, особливо ті, що організували багатогалузеве виробництво, не виконують більшість з цих норм, правил та стандартів, бо розібратися в них зовсім не виявляється можливим.

     Визначення ступеня розробки проблем управління охороною праці свідчить про невідповідність потреб практики управління охороною праці фактичним досягненням у цій сфері. Нерозробленість теоретичних основ державного управління охороною праці обумовили значні недоліки у прийнятій в Україні у жовтні 2001 року Концепції управління охороною праці, які стосуються стратегії подолання причин неефективності управління охороною праці. Їх обґрунтування та систематизація виявили, що основними недоліками є: ізольованість принципів управління охороною праці від принципів ринкової економіки; невідповідність законодавчих норм з управління охороною праці можливостям їх застосування; фінансове незабезпечення заходів з охорони праці, відсутність пріоритетності у виділенні коштів на ці цілі; невикористання систем стимулювання охорони праці; відсутність чіткої системи відповідальності за недодержання і незабезпечення вимог охорони праці і незастосування заходів відповідальності; низький рівень трудової і виробничої дисципліни; недостатній рівень знань у сфері охорони праці робітників і компетентності керівних кадрів у питаннях забезпечення безпеки праці; низька ефективність внутрішньовідомчого контролю за охороною праці та ін.

     Теоретичний аналіз узагальнення наукових праць з проблем управління свідчить про недостатність розробок з питань управління охороною праці. Низька активізація наукових досліджень у цій сфері впливає на ефективність управлінських рішень з комплексного їх розв'язання. Головним чином розкриваються лише окремі елементи системи державного управління охороною праці. Відсутність науково обґрунтованих концептуальних засад державного управління охороною праці (визначення мети, принципів, напрямів, завдань та механізму впровадження) негативно впливає на якість і ефективність заходів у цій сфері. У Концепції управління охороною праці в Україні пріоритетні напрями та заходи не мають загального характеру, їх диференційовано за рівнем і структурами управління. Проте завдання та функції управління охороною праці визначено вкрай обмежено і переважно для рівня підприємства. Простежується послаблення договірного регулювання охорони праці та зниження активізації в роботі громадських об'єднань з охорони праці. Удосконалення концептуальних засад управління охороною праці за визначеними напрямами буде сприяти подальшому розвитку національного законодавства з охорони праці

     Результати проведеного у 2007 року експертного опитування керівників і фахівців служб охорони праці підприємств Донецької області свідчать, що при реалізації Закону України "Про охорону праці" визначилось багато перешкод, які не сприяють досягненню високого рівня безпеки праці, збереженню життя і здоров'я людей на виробництві. Причини неефективності законодавства про охорону праці пов'язані, за оцінкою експертів, з недосконалістю фінансового забезпечення охорони праці, слабким впровадженням економічного стимулювання охорони праці, незбалансованістю прав і гарантій законодавства з умовами їх реалізації, низьким рівнем відповідальності працівників за невиконання вимог охорони праці та власників за незабезпечення охорони праці. Спостерігається слабка с координованість законодавства про охорону праці з податковим, із законодавством про підприємства, про державні адміністрації, про місцеве самоврядування. Закон України  “Про охорону праці” не визначає функцій управління охороною праці. Їх подано через обов’язки власника. Внаслідок цього не визначено важливі функції управління - облік, аналіз та оцінка, планування та стимулювання охорони праці. Перевагу віддано контролю та нагляду за охороною праці. Забезпечення якості управлінських рішень у сфері охорони праці на регіональному рівні потребує конкретизації та розмежування повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій.

     Порівняльний аналіз результатів експертних опитувань фахівців з охорони праці свідчить про зростання потреб в удосконаленні основних положень з управління охороною праці в чинному законодавстві з охорони праці Особливо гостро проблема простежується щодо фінансування та стимулювання охорони праці. 

        3.2 Удосконалення охорони  праці жінок та  молоді. 

     При написані дипломної роботи дозволило визначити концептуальні основи управління охороною праці в умовах трансформації економіки України, які містять поняття, мету, принципи, пріоритетні та основні напрями управління охороною праці та механізм його здійснення. Обґрунтовано шляхи впровадження управління охороною праці жінок та молоді  як підсистеми в загальну систему управління соціально-економічними процесами в країні.

     Значні фінансові обмеження, які пов'язані з економічною кризою та неприбутковістю заходів з охорони праці, потребують чіткого визначення пріоритетних і основних напрямів управління охороною праці та заходів щодо їх реалізації. Ними є: забезпечення реформування господарського механізму в контексті попередження та скасування виробничих ризиків; розвиток і раціональне поєднання державного та договірного регулювання; забезпечення дієвості правової бази охорони праці; забезпечення реалізації прав власника та працюючих у сфері охорони праці; впровадження моніторингу потреб в удосконаленні управління охороною праці; формування державної політики охорони праці та її реалізація; забезпечення реалізації права на відшкодування шкоди робітникам, що постраждали на виробництві; розвиток системи страхування в сфері охорони праці; ефективне використання наукового потенціалу країни для потреб охорони праці.

     У результати написання дипломної роботи, стали підставою для Методичних рекомендацій зі стимулювання охорони праці жінок та молоді  на підприємстві. Вони містять механізм розробки, та застосування системи стимулювання охорони праці, яка відповідає вимогам органічної убудованості в системи управління охороною праці та стимулювання праці на підприємстві. Її метою є посилення зацікавленості всіх суб'єктів виробництва у створенні та підтримці здорових і безпечних умов праці.

     Я пропоную наступне:

Удосконалення що до охорони праці населення:

• умови державного регулювання попередження та скасування виробничих ризиків, забезпечення збереження трудового потенціалу на виробництві;
• механізм формування державної політики з охорони праці та її реалізації в національній, галузевих і регіональних програмах;
• можливості підвищення економічної зацікавленості роботодавця та працівників у забезпеченні безпеки праці та притягнення до відповідальності винних у порушенні (незабезпеченні) вимог охорони праці.

Удосконалення що до праці молоді:

     1) залучення молоді до роботи  в органах виконавчої влади  та органах місцевого самоврядування, що передбачає: 
- розширення просвіти молоді з питань державного управління, державної служби, необхідність підготовки державних службовців; 
- удосконалення системи добору соціально активної, талановитої молоді для навчання в освітній галузі "Державне управління", стажування в органах виконавчої влади з подальшим залученням до роботи на державній службі та до кадрового резерву цих органів; 
- сприяння діяльності координаційних рад з питань молодіжної політики, які створюються в системі адміністративно-територіального устрою України; 
- підтримку спільних програм молодіжних громадських організацій, їх спілок з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, спрямованих на стажування, здобуття фахових навичок, залучення молоді до роботи в органах державної влади, виховання суспільних лідерів; 
- сприяння фінансовому та організаційному забезпеченню программ співпраці органів державної влади з всеукраїнськими молодіжними та дитячими громадськими організаціями; 
- впровадження позитивного зарубіжного досвіду роботи з молодими державними службовцями; 
        2) інтеграція молоді до світової та європейської молодіжної спільноти, що передбачає: 
- ініціювання розроблення проектів міжнародних договорів у сфері молодіжної політики та організацію їх виконання; 
- врегулювання державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції з країнами, куди виїжджає на тимчасову роботу молодь України; 
- розширення можливостей для підвищення кваліфікації та стажування талановитої молоді за кордоном за рахунок фінансової підтримки спеціальних міжнародних програм; 
- сприяння міжнародному молодіжному обміну між містами-побратимами, навчальними закладами, молодіжними громадськими організаціями та їх спілками; 
- розширення в Україні обсягів міжнародного молодіжного туризму; 
- розроблення і втілення на державному рівні програми вивчення іноземних мов громадянами України; 
 
- підтримку міжнародних програм молодіжних і дитячих громадських організацій та їх спілок; 
- сприяння створенню європейських молодіжних центрів; 
- сприяння міжнародному молодіжному співробітництву прикордонних областей; 
- підтримку програм молодіжних і дитячих громадських організацій щодо співпраці молоді України та української діаспори; 
        Завдяки розробці концептуальних, правових і науково-методичних положень визначено реальні можливості забезпечення більш ефективного управління охороною праці на державному, регіональному та виробничому рівнях.

     Наукове значення одержаних результатів полягає в поглибленні та удосконаленні концептуальних основ управління охороною праці, в узагальненні міжнародного досвіду управління охороною праці та адаптації його до умов України, в розробці наукових підстав формування державної та регіональної стратегії управління охороною праці в системі державного та договірного регулювання соціально-трудових відносин.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

     Отже, досліджуючи питання правового  регулювання охорони праці жінок та неповнолітніх в Україні ми з‘ясували, що основними нормативно-правовими актами в цій сфері є по перше Конституція України, Кодекс законів про працю України, Закон України “Про охорону праці” (центральний нормативно-правовий акт у сфері регулювання даних правовідносин), основи законодавства України про охорону здоров‘я, спеціальні положення, правила, стандарти, інструкції тощо. Зокрема, за Конституцією України (ст. 24) жінки мають рівні з чоловіками права щодо праці та винагороди за неї. Працюючі жінки мають можливість поєднувати працю з материнством. Система норм з охорони праці жінок має особливий характер. Одна група цих норм, з огляду на особливості жіночого організму забороняє залучення й застосування жіночої праці на важких, небезпечних і нічних роботах, обмежує застосування праці жінок у нічний час. Інша група передбачає охорону праці жінок у зв'язку з материнством. Це встановлення знижених норм виробітку вагітним жінкам відповідно до медичного висновку, а працівниці, які мають дітей віком від трьох до 14 років або дитину-інваліда, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їхньої згоди (ст. 177 КЗпП України).   Додаткові пільги для жінок у зв'язку з материнством передбачають надання відпусток і перерв для годування дитини та ряд інших. Так, у зв'язку з вагітністю та пологами встановлена відпустка строком на 70 календарних днів до пологів і на 56 календарних днів після пологів, а в разі народження двох і більше дітей — на 70 календарних днів (ст. 179 КЗпП України). Така відпустка обчислюється сумарно й надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. Жінкам-працівницям передбачені й інші додаткові пільги в галузі праці. Особливе місце в системі правових норм займають норми з охорони праці молоді. Це спеціальні норми, які умовно класифікуються за двома групами. Перша група об'єднує норми, що сприяють залученню неповнолітніх у сферу праці, встановлення для підприємств броні щодо прийняття молоді на роботу чи професійне навчання на виробництві. До другої групи належать норми, що забороняють працю молоді віком до 18 років на важких, небезпечних і шкідливих роботах, обмежують вік прийняття молоді на роботу, як правило, до 16 років, і лише у виняткових випадках дозволяють приймати на роботу молодь з 15 та 14 років за згодою батьків. Неповнолітні (до 18 років) працівники у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх (ст. 187 КЗпП України). Вони приймаються на роботу тільки після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку проходять медичний огляд (ст. 191 КЗпП України). Для неповнолітніх встановлено скорочений робочий час, їх заборонено залучати до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Їм передбачена відпустка тривалістю 31 календарний день з використанням у літній час або, за бажанням неповнолітнього, у будь-який інший час.