Правові аспекти охоронаи праці жінок та молоді в Україні

       Право розглядати справи про зазначенні правопорушення і накладати на винних стягнення  мають:

       - Головний державний інспектор  праці – Заступник Міністра  праці та соціальної політики  України, його заступники, головні  державні інспектори праці територіальних державних інспекцій праці, їх заступники;

       - державні інспектори Держнаглядохоронпраці  України;

       - головні державні інспектори, начальники  інспекцій Держнаглядохоронпраці  України та їх заступники.

       Кримінальна відповідальність осіб, винних у порушенні законодавства про працю і правил охорони праці передбачені Кримінальним кодексом України.

       Відповідно  до статті 271 порушення вимог законодавства  про охорону праці службовою  особою підприємства, установи, організації  або громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого.

       Зокрема, кримінальній відповідальності підлягають особи, винні: у незаконному звільненні з роботи з особистих мотивів  працівників ( у тому числі неповнолітніх, вагітних жінок, матерів, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів) ст. 172; безпідставній невиплаті заробітної плати більше ніж за один місяць або внаслідок нецільового використання коштів призначених для виплати заробітної плати (ст. 175 ККУ). ⁷

       За  вчинення цих злочинів Кримінальний кодекс передбачає різні види покарань: штраф, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виправні роботи, арешт та інші.

     Дисциплінарна відповідальність полягає у накладенні дисциплінарних стягнень, передбачених законодавством. Відповідно до стаття 147 КЗпП встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. ⁸

     Право накладати дисциплінарні стягнення  на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. Під час обрання дисциплінарного стягнення необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини за яким вчинено проступок, попередню роботу працівника.

     Адміністративна відповідальність накладається на посадових  осіб, винних в порушенні законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Згідно зі ст. 43 Закону України «Про охорону праці» максимальний розмір штрафу не може перевищувати 5% місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Застосування штрафних санкцій до посадових осіб та працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

     Зокрема, глава 5 КЗпП присвячена адміністративним правопорушенням в галузі охорони праці і здоров’я населення (ст. 41-41-6). ⁹

     Особи, на яких накладено штраф, вносять  його в касу підприємства за місцем роботи. Рішення про стягнення  штрафу може бути оскаржене в місячний строк у судовому порядку. Кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних чи фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових осіб і працівників зараховуються до Державного бюджету України. Право накладати адміністративні стягнення з причин зазначених у статті 43 Закон України «Про охорону праці» мають службові особи Держкомохоронпраці, а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16 віку. ¹⁰

     Кримінальна відповідальність настає, якщо порушенні  вимог законодавства та інших  нормативних акті про охорону  праці створило небезпеку для  життя або здоров’я громадян. Кримінальна  відповідальність визначається в судовому порядку і передбачена Кримінальним кодексом в статті 172, а також 271. 
 
 
 
 

        РОЗДІЛ II. ПРАВОВІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ  ЖІНОК ТА МОЛОДІ В  ТРУДОВОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ  ТА ПИТАННЯ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ.

        2.1 Конституційне забезпечення 

     Конституция №254/96-BP от 28.06.1996 (редакция на 08.12.2004) 
"Конституція України" 
Автор "Верховна Рада Украины" 
 
Документ взят из Системы "Парус-Консультант"

     Конституцiя України

     ( Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 )

     ( Офiцiйне тлумачення до Конституцiї див. в Рiшеннях 
Конституцiйного Суду 
N 1-зп вiд 13.05.97 
N 4-зп вiд 03.10.97 
N 6-зп вiд 25.11.97 
N 9-зп вiд 25.12.97 
N 8-рп/98 вiд 09.06.98 
N 11-рп/98 вiд 07.07.98 
N 1-рп/99 вiд 09.02.99 
N 4-рп/99 вiд 19.05.99 
N 7-рп/99 вiд 06.07.99 
N 9-рп/99 вiд 27.10.99 
N 10-рп/99 вiд 14.12.99 
N 4-рп/2000 вiд 11.04.2000 
N 6-рп/2000 вiд 19.04.2000 
N 13-рп/2000 вiд 16.11.2000 
N 15-рп/2000 вiд 14.12.2000 
N 2-рп/2001 вiд 28.03.2001 
N 4-рп/2001 вiд 19.04.2001 
N 5-рп/2001 вiд 17.05.2001 
N 11-рп/2001 вiд 13.07.2001 
N 14-рп/2001 вiд 16.10.2001 
N 4-рп/2002 вiд 20.03.2002 
N 7-рп/2002 вiд 27.03.2002 
N 8-рп/2002 вiд 07.05.2002 
N 10-рп/2002 вiд 29.05.2002 
N 12-рп/2002 вiд 18.06.2002 
N 15-рп/2002 вiд 09.07.2002 
N 16-рп/2002 вiд 17.10.2002 
N 17-рп/2002 вiд 17.10.2002 
N 2-рп/2003 вiд 28.01.2003 
N 5-рп/2003 вiд 05.03.2003 
N 12-рп/2003 вiд 26.06.2003 
N 16-рп/2003 вiд 14.10.2003 
N 19-рп/2003 вiд 10.12.2003 
N 21-рп/2003 вiд 25.12.2003 
N 22-рп/2003 вiд 25.12.2003 
N 5-рп/2004 вiд 04.03.2004 
N 11-рп/2004 вiд 19.05.2004 
N 19-рп/2004 вiд 01.12.2004 )

     ( Iз змiнами, внесеними згiдно iз  Законом  
N 2222-IV вiд 08.12.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.44 )

     Верховна  Рада України вiд iменi Українського народу - громадян України всiх нацiональностей,

     виражаючи суверенну волю народу,

     спираючись  на багатовiкову iсторiю українського державотворення i на основi здiйсненого українською нацiєю, усiм Українським народом права на самовизначення,

     дбаючи  про забезпечення прав i свобод людини та гiдних умов її життя,

     пiклуючись про змiцнення громадянської злагоди  на землi України,

     прагнучи  розвивати i змiцнювати демократичну, соцiальну, правову державу,

     усвiдомлюючи вiдповiдальнiсть перед Богом, власною  совiстю, попереднiми, нинiшнiм та прийдешнiми поколiннями,

     керуючись Актом проголошення незалежностi України  вiд 24 серпня 1991 року ( 1427-12 ), схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,

     приймає цю Конституцiю - Основний Закон України.

     Роздiл II 
Права, свободи та обов'язки людини i громадянина

     Стаття 21. Усi люди є вiльнi i рiвнi у своїй  гiдностi та правах. Права i свободи людини є невiдчужуваними та непорушними.

     Стаття 22. Права i свободи людини i громадянина, закрiпленi цiєю Конституцiєю, не є вичерпними.

     Конституцiйнi права i свободи гарантуються i не можуть бути скасованi.

     При прийняттi нових законiв або внесеннi змiн до чинних законiв не допускається звуження змiсту та обсягу iснуючих прав i свобод.

     Стаття 23. Кожна людина має право на вiльний  розвиток своєї особистостi, якщо при  цьому не порушуються права i свободи iнших людей, та має обов'язки перед  суспiльством, в якому забезпечується вiльний i всебiчний розвиток її особистостi.

     Стаття 24. Громадяни мають рiвнi конституцiйнi права i свободи та є рiвними перед  законом.

       Стаття 43. Кожен має право на  працю, що включає можливiсть  заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає або на яку вiльно погоджується.

     Держава створює умови для повного  здiйснення громадянами права  на працю, гарантує рiвнi можливостi у  виборi професiї та роду трудової дiяльностi, реалiзовує програми професiйно-технiчного  навчання, пiдготовки i перепiдготовки кадрiв вiдповiдно до суспiльних потреб.

     Використання  примусової працi забороняється. Не вважається примусовою працею вiйськова або альтернативна (невiйськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи iншим рiшенням суду або вiдповiдно до законiв про воєнний i про надзвичайний стан.

     Кожен має право на належнi, безпечнi i здоровi умови працi, на заробiтну плату, не нижчу вiд визначеної законом.

     Використання  працi жiнок i неповнолiтнiх на небезпечних  для їхнього здоров'я роботах  забороняється.

     Громадянам  гарантується захист вiд незаконного звiльнення.

     Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

     Стаття 45. Кожен, хто працює, має право  на вiдпочинок.

     Це  право забезпечується наданням днiв  щотижневого вiдпочинку, а також  оплачуваної щорiчної вiдпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професiй i виробництв, скороченої тривалостi роботи у нiчний час.

     Максимальна тривалiсть робочого часу, мiнiмальна тривалiсть вiдпочинку та оплачуваної  щорiчної вiдпустки, вихiднi та святковi днi, а також iншi умови здiйснення цього права визначаються законом. 

2. Законодавче забезпечення

     Кодекс  №322-VIII от 10.12.1971 (редакция на 23.09.2008) 
"Кодекс законів про працю України" 
Автор "Верховна Рада Украины" 
 
Документ взят из Системы "Парус-Консультант"

     ВЕРХОВНА  РАДА УКРАЇНИ

     Кодекс законiв про працю України

     ( Затверджується Законом N 322-VIII вiд 10.12.71 
ВВР, 1971, додаток до N 50, ст. 375 )

     ( Iз змiнами, внесеними згiдно з 
Указами Президiї ВР Української РСР  
N 2048-08 вiд 18.09.73, ВВР 1973, N 40, ст.343  
N 3866-08 вiд 05.06.75, ВВР 1975, N 24, ст.296  
N 1616-09 вiд 24.12.76, ВВР 1977, N 1, ст. 4  
N 5584-09 вiд 17.01.80, ВВР 1980, N 5, ст. 81  
N 2240-10 вiд 29.07.81, ВВР 1981, N 32, ст.513  
N 2957-10 вiд 30.12.81, ВВР 1982, N 2, ст. 23  
N 4617-10 вiд 24.01.83, ВВР 1983, N 6, ст. 87  
N 6237-10 вiд 21.12.83, ВВР 1984, N 1, ст. 3  
N 8474-10 вiд 27.02.85, ВВР 1985, N 11, ст.205  
N 2444-11 вiд 27.06.86, ВВР 1986, N 27, ст.539  
N 3546-11 вiд 10.02.87, ВВР 1987, N 8, ст.149  
N 4534-11 вiд 03.09.87, ВВР 1987, N 37, ст.715  
N 4841-11 вiд 30.10.87, ВВР 1987, N 45, ст.904  
N 5938-11 вiд 27.05.88, ВВР 1988, N 23, ст.556  
N 7543-11 вiд 19.05.89, ВВР 1989, N 22, ст.235  
N 9280-11 вiд 14.05.90, ВВР 1990, N 22, ст.367

     Законами  Української РСР  
N 871-12 вiд 20.03.91, ВВР 1991, N 23, ст.267  
N 1205-12 вiд 18.06.91, ВВР 1991, N 30, ст.382

     Постановою  ВР Української РСР  
N 1292-12 вiд 04.07.91, ВВР 1991, N 36, ст.474

     Законами  України  
N 2032-12 вiд 04.01.92, ВВР 1992, N 17, ст.209  
N 2134-12 вiд 18.02.92, ВВР 1992, N 22, ст.302  
N 2417-12 вiд 05.06.92, ВВР 1992, N 33, ст.477  
N 2418-12 вiд 05.06.92, ВВР 1992, N 33, ст.478

     Декретом 
N 7-92 вiд 09.12.92, ВВР 1993, N 5, ст. 34

     Законами  
N 2857-12 вiд 15.12.92, ВВР 1993, N 6, ст. 35  
N 3610-12 вiд 17.11.93, ВВР 1993, N 47, ст.435  
N 3632-12 вiд 19.11.93, ВВР 1993, N 49, ст.461  
N 3693-12 вiд 15.12.93, ВВР 1994, N 3, ст. 9  
N 3694-12 вiд 15.12.93, ВВР 1994, N 3, ст. 10  
N 3706-12 вiд 16.12.93, ВВР 1993, N 51, ст.478  
N 3719-12 вiд 16.12.93, ВВР 1994, N 3, ст. 16  
N 92/94-ВР вiд 12.07.94, ВВР 1994, N 33, ст.297  
N 6/95-ВР вiд 19.01.95, ВВР 1995, N 5, ст. 30 
N 35/95-ВР вiд 27.01.95, ВВР 1995, N 28, ст.201  
N 75/95-ВР вiд 28.02.95, ВВР 1995, N 13, ст. 85  
N 263/95-ВР вiд 05.07.95, ВВР 1995, N 28, ст.204  
N 256/96-ВР вiд 28.06.96, ВВР 1996, N 30, ст.143  
N 357/96-ВР вiд 10.09.96, ВВР 1996, N 45, ст.229  
N 534/96-ВР вiд 21.11.96, ВВР 1997, N 4, ст. 23  
N 20/97-ВР вiд 23.01.97, ВВР 1997, N 11, ст. 89  
N 374/97-ВР вiд 19.06.97, ВВР 1997, N 35, ст.223  
N 785/97-ВР вiд 26.12.97, ВВР 1998, N 18, ст. 93 )

     ( Офiцiйне тлумачення до Кодексу  див. в Рiшеннi Конституцiйного 
Суду N 12-рп/98 вiд 09.07.98 )

     ( Iз змiнами, внесеними згiдно iз  Законом 
N 117-XIV вiд 18.09.98, ВВР, 1998, N 43-44, ст.268 )

     ( Офiцiйне тлумачення до Кодексу  див. в Рiшеннi Конституцiйного 
Суду N 14-рп/98 вiд 29.10.98 )

     ( Iз змiнами, внесеними згiдно iз  Законами 
N 576-XIV вiд 08.04.98, ВВР, 1999, N 19, ст.175 
N 2343-XII вiд 14.05.92 
- в редакцiї Закону 
N 784-XIV вiд 30.06.99, ВВР, 1999, N 42-43, ст.378 
- набирає чинностi з 1 сiчня 2000 року 
N 1356-XIV вiд 24.12.99, ВВР, 2000, N 6-7, ст.41 
N 1421-XIV вiд 01.02.2000, ВВР, 2000, N 8, ст.53 
N 1766-III вiд 01.06.2000, ВВР, 2000, N 35, ст.288 
N 1807-III вiд 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.318 
N 2056-III вiд 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436 
N 2213-III вiд 11.01.2001, ВВР, 2001, N 11, ст.47 
N 2343-III вiд 05.04.2001, ВВР, 2001, N 21, ст.104 
N 2620-III вiд 11.07.2001, ВВР, 2001, N 44, ст.227 
N 184-IV вiд 17.10.2002, ВВР, 2002, N 47, ст.355 
N 429-IV вiд 16.01.2003, ВВР, 2003, N 10-11, ст. 87 
N 487-IV вiд 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.108 
N 490-IV вiд 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.110 
N 639-IV вiд 20.03.2003, ВВР, 2003, N 25, ст.181 
N 762-IV вiд 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 
N 1096-IV вiд 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.38 
N 1703-IV вiд 11.05.2004, ВВР, 2004, N 32, ст.394 
N 2103-IV вiд 21.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.31 
N 2128-IV вiд 22.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.36 
N 2190-IV вiд 18.11.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.92 
N 2454-IV вiд 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.259 
N 3248-IV вiд 20.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.119 
N 466-V вiд 14.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.76 
N 534-V вiд 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.91 
N 609-V вiд 07.02.2007, ВВР, 2007, N 15, ст.194 
N 1014-V вiд 11.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.442 
N 107-VI вiд 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 
- змiни дiють по 31 грудня 2008 року 
N 274-VI вiд 15.04.2008, ВВР, 2008, N 25, ст.240 )