Контрольная работа по "Трудовому праву"

1. Поняття робочого часу і значення його правового регулювання

   Трудове законодавство не містить визначення поняття робочого часу, його визначено  у науковій літературі. Робочий час - це встановлений законом, колективним договором чи угодою сторін період, протягом якого працівники зобов'язані виконувати роботу, обумовлену трудовим договором. Необхідна тривалість робочого часу працівника відображає норму його робочого часу та обчислюється кількістю годин, які працівник повинен відпрацювати протягом певного календарного періоду.

   Тривалість  робочого часу може бути предметом  централізованого, локального, колективно - договірного та індивідуально-договірного  регулювання. КЗпП визначає максимально  допустимі норми робочого часу для  всіх працівників. Водночас законодавець надає право роботодавцям при укладенні колективного договору встановлювати меншу норму тривалості робочого часу (ч. 2 ст. 50 КЗпП).

   Норма робочого часу також може визначатись  і на індивідуально-договірному  рівні (при укладенні трудового  договору) [9,с.101-102].  

2. Правові норми робочого часу

   Згідно зі ст. 45 Конституції України максимальна тривалість робочого часу визначається Законом . Так, відповідно до ст.  50 КЗпП нормальна тривалість  робочого  часу  працівників   не   може перевищувати 40 годин на тиждень. [1]

   Частина 2 ст. 50 КЗпП передбачає, що підприємства й організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в ч 1 цієї статті. [2]

3. Поняття і види робочого тижня, робочого дня і робочої зміни

   Для трудового законодавства характерним  є досить детальне регламентування робочого часу. Законодавством встановлено норми робочого часу та їх тривалість.

   У КЗпП України глава IV присвячена правовому  регулюванню робочого часу.

   У законодавстві застосовуються такі нормативи робочого часу:

• робочий день - це встановлена законом тривалість праці працівника у межах доби;
• робоча зміна - тривалість часу праці згідно з графіком протягом доби;
• робочий тиждень - встановлена у законі в годинах тривалість праці в межах календарного тижня.

   У законодавстві також застосовуються норми робочий місяць і робочий рік, але вони виводяться розрахунковим шляхом і на рівні закону не встановлюються. [7,с.331]

4. Нормальна і скорочена тривалість робочого часу, неповний робочій день

   Розрізняють такі види робочого часу: нормальний, скорочений і неповний робочий час. Для нормального робочого часу характерним є встановлення двох нормативів. Відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Ст. 52 КЗпП встановлює, що тривалість щоденної роботи при 6-денному робочому тижні не може перевищувати 7 годин, 6 годин при  
тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій  нормі  24  години [2].

   Звичайно  застосовуються два види робочого тижня: 5-денний з двома вихідними днями і 6-денний з одним вихідним днем рішення про введення 5- або 6-денного робочого тижня приймається власником спільно з профспілковим органом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за узгодженням з місцевою радою. 40-годинна гранична норма робочого часу має дотримуватися при 5 - і 6-денному робочому тижні. Передбачені законодавцем гарантії щодо граничної тривалості робочого часу поширюються на найманих працівників підприємств усіх форм власності. У колективних договорах або інших локальних актах можуть бути закріплені положення про 40 - годинний робочий тиждень, а також менші за тривалістю норми робочого часу на даному підприємстві, в установі, організації. Слід зауважити, що в такому разі у колективному договорі має бути вказано на джерела, за рахунок яких працівникам буде встановлено доплату до нормального рівня заробітної плати.

   Скорочений  робочий час, згідно зі ст. 51 КЗпП встановлюється:

        1) для  працівників  віком  від  16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14  до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

        Тривалість робочого   часу   учнів,   які  працюють  протягом  навчального року у вільний від навчання час,  не може перевищувати половини  максимальної  тривалості  робочого часу,  передбаченої в абзаці  першому цього пункту  для осіб  відповідного  віку;

        2) для працівників,  зайнятих на  роботах з шкідливими умовами  праці,  -  не  більш як 36 годин на тиждень.

        Перелік виробництв,  цехів,  професій  і  посад  з шкідливими  умовами праці,  робота в яких  дає право  на  скорочену   тривалість робочого    часу,    затверджується   в   порядку,   встановленому законодавством.

        Крім   того,    законодавством    встановлюється    скорочена тривалість  робочого  часу  для окремих   категорій   працівників (учителів, лікарів та інших).

        Скорочена тривалість робочого  часу  може  встановлюватись   за рахунок власних коштів  на  підприємствах і в організаціях  для жінок,  які мають дітей віком   до   чотирнадцяти   років   або дитину-інваліда [2].

   Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 163 затверджено перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня. Цей Перелік містить значне число виробництв і посад, робота на яких дає право на скорочений робочий тиждень у діапазоні від 24 до 36 годин [5].

   Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 122 від 23 березня 2001 р. затверджено Порядок застосування цього Переліку. Суттєвим є те, що на конкретному підприємстві скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. [6].

   Законодавством  встановлено скорочений 36-годинний робочий тиждень для деяких категорій працівників, трудова діяльність яких пов'язана з особливим характером праці (наприклад, для педагогічних і науково-педагогічних працівників відповідно до Законів України "Про наукову і науково-педагогічну діяльність", "Про освіту", "Про вищу освіту"; для медичних працівників та ін.) або за станом здоров'я (для окремих категорій інвалідів).

   Скорочується  тривалість робочого часу напередодні  святкових днів на 1 годину як при 6-денному, так і при 5-денному робочому тижні (ст. 53 КЗпП). Це положення не поширюється на працівників, яким встановлено скорочений робочий час на інших підставах (ст. 51 КЗпП).

   Ст. 54 КЗпП передбачає скорочення робочого часу на 1 годину при роботі в нічний час. Нічним вважається час з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку. Не допускається залучення до роботи в нічний час працівників у віці до 18 років, вагітних жінок, та жінок, що мають дітей у віці до 3 років. Залучати до роботи в нічний час інвалідів можна тільки за їхньої згоди і за умови, що така робота не суперечить медичним рекомендаціям (ст. 55 КЗпП).

   Неповний  робочий час  встановлюється не законодавством, а відповідно до ст. 56 КЗпП угодою сторін. Така угода може мати місце як при вступі на роботу, так і в період роботи. На просьбу   вагітної   жінки,   жінки,   яка  має  дитину  віком  до чотирнадцяти років або дитину-інваліда,  в  тому  числі  таку,  що знаходиться  під  її  опікуванням, або  здійснює  догляд за хворим членом  сім'ї  відповідно  до  медичного  висновку,  власник   або уповноважений  ним  орган  зобов'язаний  встановлювати їй неповний робочий день або  неповний  робочий  тиждень.

        Оплата праці  в  цих   випадках  провадиться   пропорціонально  відпрацьованому  часу або  залежно від виробітку.     Робота на умовах неповного  робочого часу не  тягне  за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

   Неповний  робочий час може бути встановлений як на певний термін, так і без  зазначення терміну. При неповному  робочому часі (на відміну від скороченого) оплата праці проводиться пропорційно відпрацьованому часу, а при відрядній оплаті праці - залежно від виробітку. Працівники, які працюють неповний робочий час, користуються тими ж правами, що й працюючі на умовах нормального робочого часу, їм надається відпустка тієї ж тривалості, надаються вихідні й святкові дні, час роботи зараховується в трудовий стаж.

   Слід  звернути увагу на те, що для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, ненормований робочий день не застосовується. Лише для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, може застосовуватися ненормований робочий день з наданням за це щорічної додаткової відпустки згідно із законодавством. [7,с.331-334]

5. Графік змінності роботи, вахтовий метод роботи, гнучкі графіки роботи

   При режимі змінної роботи працівники чергуються в змінах рівномірно. Найбільш поширена робота у дві зміни, на деяких підприємствах робота провадиться в три і більше змін. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, повинен проводитися через кожний робочий тиждень у години, встановлені графіками змінності ( ст. 58 КЗпП). Тривалість перерв у роботі між змінами відповідно до ст. 59 КЗпП має становити не менше подвійної тривалості роботи в попередній зміні (включаючи час перерви на обід). Забороняється призначення працівника на роботу протягом 2 змін підряд.

     Графіки змінності встановлюються  роботодавцем за погодженням з виборним органом профспілкової організації і є обов'язковими для сторін трудового договору.

   Гнучкий графік роботи - форма організації робочого часу, за якої для окремих працівників або колективів підрозділів допускається саморегулювання початку, закінчення і загальної тривалості робочого дня. При цьому вимагається повне відпрацювання сумарної кількості робочих годин протягом облікового періоду (робочого дня, робочого тижня, робочого місяця).  

   Елементами  гнучкого графіка є такі:

• перемінний (гнучкий) робочий час - початок і закінчення робочого дня;
• фіксований час -  час обов'язкової присутності на роботі;
• перерви для відпочинку і харчування;
• тривалість облікового періоду.

   Гнучкий графік роботи є ефективним режимом  робочого часу, який враховує інтереси як працівника, так і роботодавця, і може бути рекомендований для широкого застосування. Гнучкий графік роботи встановлюється за погодженням між власником і працівником як при прийнятті на роботу, так і в процесі роботи, за погодженням з виборним органом профспілки, що діє на підприємстві, або іншим представником трудового колективу. [7,с.336-337]

   Режим з вахтовим методом  організації робіт регламентується Основними положеннями про вахтовий метод організації робіт, затвердженими постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС, Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 р. № 794/33-82, у редакції від 17 січня 1990 p., а також Тимчасовим положенням про вахтовий метод організації робіт на підприємствах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженим наказом МНС України 20 травня 1999 р.

   Вахтовий режим роботи - це особлива форма організації робіт, заснована на використанні трудових ресурсів поза місцем їхнього постійного проживання за умови, коли не може бути забезпечене щоденне повернення працівників до місця проживання. Робота організується по спеціальному режиму праці, як правило, при підсумованому обліку робочого часу, а міжвахтовий відпочинок надається в місцях постійного проживання.

   Направлення на вахту не є службовим відрядженням. Місцем роботи при вахтовому методі вважаються об'єкти (ділянки), на яких здійснюється безпосередня трудова діяльність. Часом вахтами вважаються періоди виконання робіт і міжзмінного відпочинку на об'єкті (ділянці) [8,с.128].