Шпаргалка по "Авторскому редактированию"

65. Аналіз розкриття теми належить до важливих процедур організації змісту твору. В розкриття теми основі цього аналізу лежить  фактологічний аналіз, спрямований на визначення якісного й кількісного фактологічного забезпечення змісту, а також композиційно-архітектонічний аналіз, що включає організацію й вираження змісту твору. Для здійснення фактологічного аналізу необхідно визначити тематичну організацію твору, актуальну тему, а потім зробити членування змісту твору на факти в межах актуальної теми.

69. Редагування радіо сюжетів Редактор, що аналізує радіо-, телетвори, повинен відчувати ритмомелодійний лад української мови, оскільки інтонація, па узи, ритм служать засобом вираження змісту твору. Необхідно володіти відчуттям доречності поєднання мовної форми з образною й музичною. Фото, малюнок, музика мають бути "в темі", вираженій словом. На основі професійних знань розгортається мислительна діяльність редактора над твором, що має різні форми вираження змісту. Редакторський аналіз проходить у формі логічного висловлювання — судження про тематичну організацію твору, фактологічне забезпечення змісту твору та його вираження як в аспекті авторського задуму, так і в аспекті читацького сприймання. Основними механізмами утворення суджень є зіставлення, узагальнення і абстрагування. Зіставляючи слова, фрази, фрагменти і т.д., редактор повинен зробити судження про тему фрази, фрагменту, твору на основі виділення спільного змісту для них (узагальнення) і словесного або схематичного його вираження (абстрагування). На основі цих механізмів розробляються різні прийоми, методи, способи аналізу твору залежно від сфери і виду аналізу. Перша вимога — редактор уміє формулювати судження, тобто уміє зіставляти, узагальнювати і абстрагувати компоненти змісту. Друга вимога — редактор повинен уміти робити умовиводи стосовно аналізованого твору. Третя вимога — редактор повинен враховувати комунікативну логіку в своїх професійних міркуваннях про якість і доречність будь-яких елементів твору.

73. Мовностилістичні особливості журн. текстів Публіцистичний стиль - функціональний різновид літературної мови, який використовується в ЗМІ, в пропагандистських виступах. Для нього характерні популярність, образність, полемічність викладу, яскравість засобів позитивної чи негативної експресії. Поєднання експресії та стандарту - конструктивний принцип мовлення в ЗМІ. У публіцистичному стилі широко використовуються: ■ суспільно-політична лексика; ■ емоційно-оцінні слова; ■ експресивно зв'язане слововживання; ■ перефрастичні побудови; ■ фразові серії; ■ словоформи з префіксами анти-, псевдо-, нео- тощо та із  суфіксами -ац(ія), -фікац(ія), -іст, -тор, -ізм, -овець тощо; ■ складні прикметники; ■ імперативні форми дієслів, що передають заклики до спільної дії; ■ конструкції з різними видами інверсії; ■ конструкції з повторами слів і синтагм, предикативних ланок  складного синтаксичного цілого; ■ риторичні запитання та звертання. Публіцистичний стиль має декілька різновидів; їх виокремлюють залежно від того, які засоби масової інформації ними послуговуються. Найбільш дослідженим і найменш суперечливим з теоретичного  погляду є газетний різновид публіцистичного стилю\ Варто з'ясувати для себе специфічність понять, які позначають термінами "текст" і "дискурс" Дискурс - зв'язний текст у сукупності з екстралінгвістичними (прагматичними, соціокультурними,  психологічними та ін.) чинниками; текст, узятий у подієвому аспекті; мовлення, яке розглядають як цілеспрямовану соціальну дію, як компонент, що бере участь у взаємодії людей і в механізмах їх свідомості (у когнітивних процесах). Дискурс - це мовлення, "занурене в життя". Тому термін "дискурс" на відміну від терміна "текст" не застосовують до давніх текстів, зв'язки яких із життям не можна відтворити безпосередньо. Дискурс охоплює паралінгвістичний супровід мовлення (міміку, жести). Життєвий контекст дискурсу моделюють у формі "фреймів" (типових ситуацій) або "сценаріїв" (у яких зроблено акцент на розвитку ситуацій). Дискурс звернено до ментальних процесів учасників комунікації:  етнографічних, психологічних і соціокультурних правил і стратегій  виникнення й розуміння мовлення в тих чи інших умовах (англ. discourse processing), що визначають належний темп мовлення, міру його  зв'язності, частку загального й конкретного, нового й відомого, суб'єктивного (нетривіального) й загальноприйнятого, експліцитного й імпліцитного в змісті дискурсу, міру спонтанності, обрання засобів для досягнення мети, фіксування поглядів мовця та ін. Під терміном "текст" мають на увазі переважно абстрактну, формальну конструкцію, під терміном "дискурс" - різні види її актуалізації, які розглядають з погляду  ментальних процесів та у зв'язку з екстралінгвістичними чинниками.

74. У повідомленнях числа можуть бути вказані словами (кількісними чи порядковими числівниками) або цифрами (арабськими чи римськими). Для їх контролю слід використовувати такі норми. • Кількісні числівники в межах від нуля до дев'яти включно, біля яких нема одиниць вимірювання, слід подавати у словесній формі.  Приклад. На вулиці стояло три машини. Кількісні числівники десять і далі в художньому, публіцистичному й дитячому видах літератури слід записувати словами, а в інших видах (офіційний, науковий, популярний, інформаційний, виробничий, навчальний, довідковий) — цифрами1. Винятком для художнього, публіцистичного та дитячого видів літератури може бути лише той випадок, коли біля кількісних числівників стоять одиниці вимірювання, наприклад: 5 р.; 235 т; 2347 осіб; 20 л; 8 га. Ще одним винятком є той випадок, коли в офіційному, науковому, популярному, інформаційному, виробничому, навчальному й довідковому стилях мова йде про одну й ту ж величину, яка має значення від одиниць—до десятків і т. д. (у цьому випадку цифри від одиниці до дев'яти також пишуть цифрами). • Коли абзаци чи речення зв'язного тексту починаються з кількісного числівника, то його слід подавати в словесній формі. Приклад. Дванадцять годин між телефонними станціями не було зв'язку (неправильно було б писати: 12 годин між телефонними станціями не було звязку). • Між цілою та десятковою частинами числа слід ставити кому'. У текстах програм, згідно з прийнятими в мовах програмування стандартами, слід ставити крапку. Числа одне від одного слід відділяти крапкою з комою. У цифрових даних, що включають більше п'яти цифр зліва і справа від коми, після кожних трьох цифр слід ставити пробіл. Винятком щодо пробілу є лише той випадок, коли цифри є літерними константами {патент № 725364). Приклад. 13 456,789; 123,456 789; 76865 л; 46 532,5 кг. • Порядкові числівники нульовий—дев 'ятий у тексті слід писати словами. Порядкові числівники більше дев'яти наводять у тексті у формі цифр із нарощенням. Нарощення повинно складатися з однієї літери (коли закінчення має дві голосні, приголосну чи -й) або двох літер (коли закінчення має приголосну й голосну). Приклад. 22-ї камери, 16-й рік, 70-х років, 5-та річниця, 3-тя редакція. Якщо кілька порядкових числівників ідуть один за одним, то літерне нарощення додають лише до останнього числівника. Приклад. ІЗ, 14,15 і 21-й саджанці. Винятки, коли нарощення не ставлять: а) порядкові числівники, які стоять після іменника, наприклад: у формулі A8), частина 3, таблиця 17, у розділі 10; б) порядкові числівники, що стоять у датах, наприклад: 24 серпня 1991 р.; в) римські цифри. • Вживати арабські чи римські цифри слід згідно з традицією. Приклад. XII Олімпійські ігри, Сигізмунд III. Складні прикметники, першою частиною яких є числівник, а другою — одиниці вимірювання, проценти, градуси тощо в художній, публіцистичній та дитячій літературі слід писати словами. Приклад. Столітній ювілей, десятиградусний мороз (виняток: надто велика довжина слова, наприклад: тристасімдесятигіятиріччя). У науковій та технічній літературі першу частину слова слід заміняти цифрами, наприклад: 99-процентний, 10-градусний, 42-кілометровий. Недопустимими є цифрово-знаково-літерні комбінації типу 10% -й. • Числа, що входять в один ряд, повинні мати одну й ту ж розмірність. Приклад. 125,35; 125,40; 125,20 (помилковим є такий варіант запису того ж ряду: 125,35; 125,4; 125,205).• Дати слід писати за такими шаблонами: — у науковому, виробничому, інформаційному та довідковому видах  літератури: 1.02.1997 р.; — в офіційному, навчальному та публіцистичному видах літератури: 1 лютого 1997 р. — у художньому виді літератури допустимим є подання дати словами: Було двадцять друге червня тисяча дев'ятсот сорок першого року... . Помилковим є написання дати за допомогою арабських та римських літер одночасно та інших розділювачів A/ІІ-97). Роки, що не збігаються з календарними, слід подавати за таким шаблоном: 1997/98 навчальний рік; 1996/97 бюджетний рік. Під час редагування дат слід враховувати, що деякі країни мають спеціальні стандарти щодо їх написання1. Це треба мати на увазі при опрацюванні перекладної літератури. • Позначення десятиліть і століть слід подавати за таким шаблоном: у 20-тіроки XIXст. ...; у V—VIII століттях...; у IX—Xст Помилковими слід вважати варіанти з повтореннями:у 20-тірр. ...;у V—VIIIcm.cm....; XIII і XIV вв. • Числові інтервали слід оформляти за таким шаблоном: 10... 16 кеглі,  36—44розміри, 20-30 мм залежно від компактності видання.