Підсумовуючи  проведення аграрної реформи П.А.Столипіна  в Україні на початку ХХ століття, можна зробити наступні висновки.

      1. Проведення аграрної реформи  на початку ХХ століття було  викликано рядом соціально-економічних  та політичних факторів. Це:

      1) незакінченість соціально-економічних  реформ 1861-1866 років (хоча була  відмінена кріпацька система,  але залишалася відстала форма  общинного землеволодіння);

      2) слабке проникнення капіталістичного  способу життя в сільське господарство;

      3) розвиток виробництв лише певної  сільськогосподарської продукції  (цукрова, сільськогосподарське  машинобудування);

      4) наростання селянського та революційного  руху;

      5) світові кризи сільського господарства  початку ХХ століття та інше.

      Для України цього періоду реформування сільського господарства ставало необхідністю. По-перше, селяни більшості губерній України страждали від малоземелля  та безземелля. По-друге, після реформи 1861 року общинне землеволодіння мало неоднакове розповсюдження по території  України у зв'язку з особливостями  землекористування. По-третє, землеволодіння в Україні було тісно пов'язане  з історичними процесами: на Правобережжі після польського повстання 1863 року 90% землі перейшло до російських поміщиків.

      Столипінська  реформа мала на меті впровадження нових форм землекористування при  збереженні існуючого поміщицького землеволодіння. Але в Україні  процес зменшення поміщицького землеволодіння свідчив про те, що частина землевласників не могла пристосуватися до економічних  вимог дня, не зважаючи навіть на урядову  підтримку. Процес розпродажу панських земель в Україні продовжувався  і після впровадження реформи.

      Якщо  процес приватизації землі за часів  столипінської аграрної реформи  проходив в Україні досить швидкими темпами, то створення хуторів та відрубів на приватновласницьких землях відбувалося дуже повільно з декількох  причин. Велика кількість селян, які  закріплювали землю у приватну власність, здебільшого мали намір тільки розірвати  стосунки з общиною (це пояснюється  тим, що хутірська система могла  бути корисною лише за певного мінімуму землі, а за умов збереження великого поміщицького землеволодіння лише незначна частина селян могла сподіватися  за допомогою покупки землі збільшити  розмір свого надільного землеволодіння).

      Переселенська політика уряду була спрямована більш  за все не на покращення аграрної справи, а скоріше на звільнення європейської частини Росії від "революційних елементів".

      Непродуманість  організайного боку справи, недостатність  фінансування переселенців, завищені дані щодо вільних для переселення  земель мали негативні наслідки для  переселенської справи.

      Реакція українського селянства на проведення столипінської аграрної реформи  була неоднозначною. Серед селян  були прибічники реформи, яких можна  розділити на наступні групи:

      1) селяни, які мешкали поряд з  німецькими та чеськими колоністами  і намагалися наслідувати їх  досвід у формуванні господарства;

      2) селяни, на території мешкання  яких взагалі чи частково не  було общинного землеволодіння;

      3) заможні селяни, які мали надлишки  землі для утворення повноцінного  господарства;

      4) малоземельні селяни, які переселялися  за Урал.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Аврех А.Я. Столыпин и судьбы реформ в России. - М.: Политиздат, 1991. - 286 с.
2. Аврех А.Я. Царизм и третьеиюньская система. - М.: Наука, 1966. - 181 с.
3. Анфимов А.М. Тень Столыпина над Россией.// История СССР. – 1991. - № 4. – с.112-121.
4. Балабанов М. Царская Россия ХХ в. – Б.в.д. – 239 с.
5. Барабой А.З. Аграрний капіталізм у Росії і столипінська земельна реформа.// Укр. Істор. Журнал. - 1980. - № 11. - с.86-96.
6. Глаголєв А. "Формування економічної концепції П.А. Столипіна"; "Питання економіки" N10,1990.
7. Голобуцький В.О. Економічна історія Української РСР (Дожовтневий період). - К.: Вища школа, 1970. - 298 с.
8. Дубровский С.М. Сельское хозяйство и крестьянство России в период империализма. – М.: Наука, 1975. – 398 с.
9. Дубровский С.М. Столыпинская земельная реформа. – М.: Изд-во Акад. наук, 1963. – 599 с.
10. Дубровський В. Селянські рухи на Україні після 1861 р. (Нарис). - [Х.], 1928. - 255 с.
11. Історія Української РСР: У 8-ми т., 10-ти кн. /Голов. редкол.: Ю.Ю.Кондуфор (голов. ред.) та ін. – К.: Наукова думка, 1978. – Т.4. Україна в період імперіалізму (1900-1917)./[В.Г.Сарбей, Р.Г.Симоненко, Л.В.Матвєєва та ін.]. Редкол.: Ф.Є.Лось (відп. ред.) та ін. – 1978. – 531 с.
12. Карпов Н. Аграрная политика Столыпина. – Л.:Прибой,1995. – 238с.
13. Коваль М.В., Сарбей В.Г. „Історія України”навчальний посібник,-К.:Альтернатива,2002
14. Крутиков В.В. Источники по социально-экономической истории Украины (1861-1900 гг.): Учеб. пособие. – Днепропетровск: ДГУ, 2000. – 133 с.
15. Лось Ф.Є. Україна в роки столипінської реакції.// Нариси з історії України. - К.: Вид-во АН УРСР, 1994. - Вип.11. - 140 с.
16. Лукашевич Л.М. Украина: Историко-экономическое обозрение./ Санкт-Петербургская Государственная инженерно-экономическая академия. – Спб, 1995. – 204 с.
17. Першин П.М. Нариси аграрної революції в Росії. – К., 1999. – 420с.
18. Першин П.Н. Аграрная революция в России. Историко-экономическое исследование. Кн. 1-2. – М.: Наука, 1996. – Кн. 1. От реформы к революции. – 490 с.
19. Питання аграрної історії України та Росії. Матеріали наук. читань, присвячених пам'яті Д.П.Пойди. – Дніпропетровськ: МП "Промінь", 1995. – 102 с.
20. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1993. - Т.2: Від середини ХVІІ століття до 1923 року. - 606 с.
21. Пушкарев С.Г. Обзор русской истории. - М.: Наука, 1991. - 375 с.
22. Румянцев М. Столыпинская аграрная реформа: предпосылки, задачи, итоги.// Вопросы экономики. - 1990. - № 10. - с.63-74.
23. Рум'янцєв М. "Столипінська аграрна реформа: передумови, задачі і підсумки"; "Питання економіки" N10, 1990.
24. Сарбей В.Г. Історія України в дожовтневій більшовицькій пресі./АН УРСР, Ін-т історії. – К.: Наукова думка, 1986. – 182 с.
25. Свод аграрных программ: Отчуждение земли, поземельное устройство, община, переселение и расселение, аренда, крестьянский банк, поземельный налог, усовершенствование хозяйства, государственная помощь, конечные цели, литература. - СПб.:, 1997. - 110 с.
26. Сидельников С.М. Аграрная реформа Столыпина. Уч. пособие. – М.: Изд. Московского ун-та, 1993. – 335 с.
27. Сироткин В.Г. Великие реформаторы России . - М.1991
28. Скляров Л.Ф. Переселение и землеустройство в Сибири в годы столыпинской аграрной реформы. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1962. – 588 с.
29. Слабченко М.Є. Матеріали до економіко-соціальної історії України ХІХ ст. – Харків.: Держвидав України, 1997. – т.2. – 1927. – 287,2 с.
30. Субтельний О. Україна: історія./Пер. з англ. Ю.І.Шевчука. – К.: Либідь, 1993. – 720 с
31. Темчук П.П. Економічні основи аграрної революції на Україні. – К.: КГУ, 1973. – 189 с.
32. Терещенко Ю.І., Курило В.М. Історія України: У 2 кн. – К.: Сільгоспосвіта, 1995. – Кн. 1. – 423 с.
33. Тюкавкин В.Г. Социально-экономические предпосылки переселения крестьян в Сибирь в начале ХХ в. – Иркутск, 1961. – 27 с.
34. Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали./ Упоряд. Т.Гунчак, Р.Сольчаник. – Б.м.: Сучасність, 1983. – Т.1. – 510 с.