Трудової міграції на сучасному етапі розвитку світового співтовариства

    Серед негативних наслідків зовнішньодержавної трудової міграції для України називають такі [12, С. 103]:

• втрата державою найбільш конкурентоспроможної частини власної робочої сили (особливо науковців і фахівців), що призводить до уповільнення темпів науково-технічного прогресу;
• збільшення тиску на національний ринок праці внаслідок створення іноземними громадянами конкуренції місцевій робочій силі;
• трата частини іноземної валюти, що вивозиться іммігрантами як власні заощадження;
• дискримінація і експлуатація громадян України іноземними роботодавцями;
• виникнення політичних та економічних претензій до України з боку країн-реципієнтів у зв'язку зі збільшенням нелегальної трудової міграції українців;
• зростання рівня злочинності і соціального напруження у суспільстві через міжнаціональні конфлікти.

    Особливо  серйозну загрозу економічній безпеці  Україні створює досить потужний "відплив мізків" — виїзд  за кордон представників інтелектуальної праці, науково-технічних кадрів. За різними оцінками, в 90-ті роки Україна втратила 15— 20% свого інтелектуального потенціалу. Основними імпортерами робочої сили "вищої якості" є США, Канада, Велика Британія, Росія. Як цілком вірогідні наслідки вказаних процесів — неможливість створення в перспективі конкурентних переваг національної економіки, а в стратегічній перспективі — вірогідність зникнення галузей, які формують економічну безпеку держави [12, С.157].

    Основними невирішеними питаннями у сфері трудової міграції, які потребують врегулювання, залишаються такі [12, С.181 ]:

• розроблення державної міграційної політики із застосуванням наукового підходу (відображення намірів у законодавстві України, реорганізація органів державної влади, удосконалення окремих поточних міграційних механізмів);
• формування електронної системи обліку міжнародних трудових мігрантів (оптимальним заходом є створення державного реєстру населення);
• активізація заходів, спрямованих на формування конкурентоспроможного внутрішнього ринку праці;
• посилення правового і соціального захисту трудящих-мігрантів, а саме громадян України, які працюють за кордоном;
• удосконалення заходів запобігання нелегальним трудовим міграціям.

    Отже, існуючі позитивні та негативні наслідки зовнішньодержавної трудової міграції не можна ігнорувати. Тому посилення заходів державного регулювання різних форм міграцій набуває особливого значення і потребує адекватного наукового підходу, який враховує і узгоджує політичні, економічні та соціальні інтереси держави.  
 
 
 

    Висновок

    В результаті написання курсової роботи, було досягнуто вирішення поставлених  завдань:

    1. Міжнародна трудова міграція — це насамперед добровільний рух населення з одного центру накопичення капіталу до іншого. В цьому полягає економічна природа сучасної трудової міграції і її головна причина. Однак міжнародними трудовими мігрантами стають не лише безробітні, а й частина працюючого населення, для яких рушійним мотивом міграції є пошук вигідніших умов праці. Національні відмінності в заробітній платі є об'єктивним чинником міграції праці. Цей процес значною мірою залежить від гуманітарних, соціально-культурних, екологічних, психологічних, правових, сімейних чинників.

    2. Більшість країн, які активно імпортують трудові ресурси, є економічно-розвинутими і  використовують селективний підхід при регулюванні імміграції: держава не перешкоджає в'їзду тих категорій працівників, які потрібні певній країні, обмежуючи в'їзд усіх інших. Переважна кількість мігрантів належать до категорії працівників, які готові за мінімальну плату виконувати і некваліфіковану роботу: будівельні, підсобні, сезонні, вахтові, муніципальні робітники. Кваліфіковані працівники дуже ціняться за кордоном.

      В високорозвинених країнах практикуються  програми стимулювання рееміграції.  Проте, незважаючи на активні  дії урядів країн-реципієнтів,  більшість програм стимулювання  рееміграції не досягли поставлених  цілей: на початку їх здійснення  рееміграція зростала і різко зменшувалася зі скороченням фінансування програм. Основною причиною їх низької ефективності є незацікавленість уряду країн, які експортують робочу силу, в її реекспорті і зменшенні обсягів міграції.   

    3.   Провідними міжнародними організаціями в сфері міграцій є Міжнародна організація праці та Міжнародна організація міграцій. Організації спрямовують спрямовують свої зусилля на сприяння оперативному реагуванню на нагальні міграційні проблеми та стимулюють  досягнення поваги до людської гідності мігрантів , захищають інтереси трудящих на основі соціального партнерства, поліпшують умови праці.

    4. Позитивним наслідком міжнародної  трудової міграції є перерозподіл  трудових ресурсів відповідно  до потреб країн, що найбільш динамічно розвиваються. Він призводить до концентрації працьовитого населення в головних економічних центрах, освоєння нових районів і їх природних ре сурсів, підвищення матеріального добробуту і зростання професійного рівня десятків мільйонів людей. Країна, що приймає, отримує користь за рахунок змін на ринку робочої сили, а також завдяки позитивному впливу на державний бюджет, тоді як країна еміграції втрачає в обох цих випадках.

    5. Україна вийшла на арену різноспрямованих та різнохарактерних міграційних процесів непідготовленою. Кількість поїздок за кордон різко збільшилась після здобуття Україною незалежності.

    Досвід  роботи за кордоном найчастіше мають жителі західних областей України, рідше — мешканці Центрального та Східного регіонів і ще рідше — жителі південних областей . Жителі Східного і Центрального регіонів країни частіше за решту трудових мігрантів працюють у Росії та Білорусі. Мешканці південних областей України, поступаючись в Інтенсивності трудових поїздок за кордон своїм співвітчизникам із інших регіонів, знаходять роботу, як правило, в Росії, Німеччині, Польщі й частіше за них вирушають на заробітки до Туреччини

    Доволі  значним є потенціал молоді віком  до 30 років, що бажає залучитися до практики закордонного заробітку . Чоловіки частіше  за жінок планують вирушити працювати до інших країн .

    Наявними  позитивними результатами поширення зовнішньодержавної трудової міграції для України є надходження іноземної валюти,зниження безробіття, зниження соціально-економічного напруження в країні.

    Особливо  серйозну загрозу економічній безпеці Україні створює досить потужний "відплив мізків" — виїзд за кордон представників інтелектуальної праці, науково-технічних кадрів. Основними імпортерами робочої сили "вищої якості" є США, Канада, Велика Британія, Росія. Наслідком процесу відтоку кваліфікованих робітників є неможливість створення в перспективі конкурентних переваг національної економіки, а в стратегічній перспективі — вірогідність зникнення галузей, які формують економічну безпеку держави

    Основними невирішеними питаннями у сфері трудової міграції, які потребують врегулювання насамперед є забезпечення акумуляції валютних коштів трудових-мігрантів-українців та інвестування цих коштів в українську економіку, реорганізація органів державної влади, удосконалення окремих поточних міграційних механізмів;  формування електронної системи обліку міжнародних трудових мігрантів, активізація заходів, спрямованих на формування конкурентоспроможного внутрішнього ринку праці;  посилення правового і соціального захисту трудящих-мігрантів, а саме громадян України, які працюють за кордоном; удосконалення заходів запобігання нелегальним трудовим міграціям, залучення до України висококваліфікованих іноземних працівників, переважно етнічних українців, участь у міжнародних конференціях, форумах із проблем гуманізації ставлення до співвітчизників. 

    Трудові міграції в Україні були і надалі залишаються одними з найчисленніших серед усіх видів територіального  переміщення населення.    Тому посилення заходів державного регулювання різних форм міграцій набуває особливого значення і потребує адекватного наукового підходу, який враховує і узгоджує політичні, економічні та соціальні інтереси держави.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток А:  схема  структури органів державної влади України, до компетенції яких належать питання реалізації державної міграційної політики [12, С. 134] 

   
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток Б: схема організаційна структура МОП  [12, С. 95]

    
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток В: карто- схема Північноамериканського центру «притяжіння» робочої сили [12, С. 95]

 Додаток Г: карто-схема центру «притяжіння» робочої сили у Західній та Північній  Європі [13, С. 12]

Додаток Д: карто-схема Близькосхідного центру «притяжіння» робочої сили [12, С. 98-99]

 

Додаток Е: карто-схема Латиноамериканського центр «притяжіння»  робочої сили [ 12, С. 99-100]

Додаток Є:  карта міграційного сальдо в країнах світу [20]

Додаток Ж: Опитування сімей трудових мігрантів. [12, С. 161]

Список  використаних джерел:

1. Економ.енциклоп.: У 3х Т/Ред. С. Мочерний та ін. Видавничий центр «Академія». – К.: 2001. – Т.2. – 846 с.

2. Вишневська О. А. Нелегальна зовнішня трудова міграція як об’єкт державного регулювання // Статистика України. - 2008. - № 1. - С. 87-92.

3. Вишневська О. А. Сучасна міжнародна трудова міграція та державна міграційна політика // Статистика України. - 2008. - № 2. - С. 87, 91.

4. Гнибіденко І. Проблеми трудової міграції в Україні та їх вирішення // ЕкономікаУкраїни.–2001.–№4.– С. 19-22.
5. Одягайло Б. М. Міжнародна економіка: навчальний посібник. - К.: Знання, 2006. – С. 202-208.
6. Олійник Я.Б. Степаненко А.В. Вступ до соціальної географії: Навч. посіб. – К.:Знання, 2000. – 204 с.
7. Осовська Г.В. Кушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами. – К.: 2003. – 224 с.
8. Передрій О.С. Міжнародні економічні відносини: навчальний посібник // К.: Знання, 2008. – С. 145-155

9. Поліщук О.В. Історичні етапи виникнення та розвитку міжнародної трудової міграції, її правового регулювання // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 12 – С 94 – 97.

10. Поліщук, О. В. Міжнародна організація праці (МОП): у системі міжнародного правового регулювання трудової міграції // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2006. - № 6. - С. 110-113.
11. Прибыткова И. Трудовые мигранты в социальной иерархии украинского общества // Социология: теория, методы, маркетинг. – К., 2002. – № 4. – С. 156-167
12. Пуригіна О.Г Сардак С.Є. Міжнарожна міграція: навчальний посібник - К.:Академія, 2007.  – 312 с.
13. Стасюк М. О. Міжнародна трудова міграція на сучасному етапі ринкової трансформації економіки України: Дис. канд. екон. наук: 08.05.01 / Українська академія зовнішньої торгівлі. — К.: 2005. — 216 с.— С. 14 -55.
14. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи,  методики: Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт. -  2005. – 632 с.
15. http://www.dt.ua/1000/1050/67158/ 26.10.09  20.22

16.  http://www.ovu.com.ua/articles/1719-pro-utvorennya-derzhavnoyi-migratsiynoyi-sluzhbi-u    17.10.09 15:55